Постанова

від 02.02.2022 по справі 333/5887/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 333/5887/17-ц

провадження № 61-16791св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, Запорізька міська рада, Виконавчий комітет Запорізької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021 року у складі судді Стоматова Е. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішень Виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на частину житлового будинку, визнання належності на праві власності частин житлового будинку.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 жовтня 1977 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу він придбав у ОСОБА_7 12/25 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина будинку належала ОСОБА_5

18 жовтня 1984 року Виконавчий комітет Комунарської районної ради народних депутатів прийняв рішення про оформлення права особистої власності на житлову прибудову та сіни, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5

14 лютого 1985 року Виконавчий комітет Комунарської районної ради народних депутатів прийняв рішення, яким змінив ідеальні частки спірного будинку: визначивши ОСОБА_5 - 73/100, йому - 27/100. На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано свідоцтво про право особистої власності на 73/100 частини будинку.

23 травня 1985 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу він придбав у ОСОБА_5 1/4 частини вказаного житлового будинку.

Пізніше ОСОБА_5 іншу частину спірного будинку продав ОСОБА_4 .

Рішення Виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів від 18 жовтня 1984 року вважає незаконним, оскільки він не надавав згоду на будівництво ОСОБА_5 прибудови, а його підпис у довідці підроблений.

Рішення Виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів від 14 лютого 1985 року вважає незаконним, оскільки він із заявою про встановлення ідеальних часток у житловому будинку у виконком не звертався.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення Виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів від 18 жовтня 1984 року та 14 лютого 1985 року; визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на 73/100 частини спірного житлового будинку, видане ОСОБА_5 ; визнати, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 73/100 частини будинку, а ОСОБА_4 - 27/100 частини.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року залучено як правонаступників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району; Запорізької міської ради; Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення Виконавчого комітету Комунарської районної Ради народних депутатів від 18 жовтня 1984 року № 273/1 Про оформлення права особистої власності на житлову прибудову по АДРЕСА_1 та про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Комунарської районної Ради народних депутатів від 14 лютого 1985 року № 45/2 Про зміну ідеальних часток на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню у зв`язку з ліквідацією юридичної особи - Виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів (Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради) без правонаступництва.

Що стосується визнання свідоцтва про право особистої власності на 73/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_5 , та визнання за ОСОБА_1 права на 73/100 частини житлового будинку, з підстав, передбачених ЦК УРСР 1963 року та ЦК України 2004 року, то ці позовні вимоги є взаємовиключними.

1/4 частини житлового будинку, придбана ОСОБА_1 у ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу від 23 травня 1985 року. Частина житлового будинку, яка належала ОСОБА_5 визначена на підставі свідоцтва про право особистої власності на 73/100 частини житлового будинку, виданого ОСОБА_5 . Визнання недійсним вказаного свідоцтва є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 травня 1985 року, за яким ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 1/4 частини вказаного житлового будинку. ОСОБА_5 належала 1/4 частини житлового будинку на підставі оспорюваного свідоцтва про право особистої власності на будинок. Придбана позивачем 1/4 частини визначена з урахування жилої прибудови А 1 житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнання недійсним зазначеного свідоцтва буде порушенням права власності ОСОБА_4 на 12/25 частини спірного будинку, добросовісність якої як набувача презюмується. Позивачі під час розрахунку частки, яка належала ОСОБА_1 , просять визнати за ними права власності на 73/100 частини спірного житлового будинку, враховуючи частки ОСОБА_1 12/25 та 1/4, яка після визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на ім`я ОСОБА_5 буде складати 13/25 частини без врахування житлової прибудови А 1 , а в цілому ці частки будуть складати одиницю. Частка ОСОБА_4 залишиться невизначеною.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 105 ЦК УРСР у подібних правовідносинах.

У грудні 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що, звертаючись з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право особистої власності на 73/100 частини житлового будинку, визнання належності на праві власності частин житлового будинку, позивачі не ставлять питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 травня 1985 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . На час укладання договору купівлі-продажу 1/4 частини спірного будинку від 23 травня 1985 року житловий будинок вже збільшився на житлову прибудову А 1 , жилою площею 34,6 кв. м. Фактично частина, яку придав та фактично займає ОСОБА_1 і складає саме будинок, який позначений літерою А . Його право власності жодним чином не порушено.

У грудні 2021 року Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Адміністрація створена на підставі рішення Запорізької міської ради від 18 лютого 2011 pоку № 6 Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну численність апарату Запорізької міської ради та виконавчих органів та не є правонаступником Виконавчого комітету Комунарської районної ради.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

Згідно з договором купівлі-продажу від 27 жовтня 1977 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_7 12/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Ніколовою Н. К., реєстраційний № 878 та 17 листопада 1977 року зареєстрований у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації.

Рішенням Виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів від 18 жовтня 1984 року № 273/1 Про оформлення права особистої власності на житлову прибудову на АДРЕСА_1 встановлено, що житлова прибудова побудована без порушень пожежних та санітарних норм та висновком архітектурно-планувального управління м. Запоріжжя від 15 вересня 1984 року № 869/84 визначена можливість узаконення житлової прибудови та вирішено оформити право особистої власності на житлову прибудову розміром 5,9 х 8,82, сіни розміром 2,90 х 5,67 на АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 .

Рішенням Виконавчого комітету Комунарської районної Ради народних депутатів від 14 лютого 1985 року № 45/2 про зміну ідеальних часток на будинок вирішено, встановити ідеальні частки на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 - 73/100 частини, ОСОБА_1 - 27/100 частини, та Запорізькому міському відділу комунального господарства дозволити видати ОСОБА_5 , ОСОБА_1 свідоцтва про право приватної власності на будинок відповідно до їхніх часток. Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації погасити старі правові документи на будинок та провести реєстрацію документів відповідно до цього рішення.

Згідно з договором від 23 травня 1985 року укладеного між ОСОБА_9 , яка діяла від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Криусенко Е. В., реєстраційний № 2-1427, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_5 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Запорізьким міськомунгоспом, зареєстрованого у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації 04 березня 1985 року за реєстровим № 11757.

Відповідно до договору від 12 червня 1987 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Стільнік Н. А., реєстраційний № 1-1458, ОСОБА_4 купила у ОСОБА_5 12/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , які належать останньому на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Запорізьким міськомунгоспом 04 березня 1985 року за № 146, зареєстрованого у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації 04 березня 1985 року за реєстровим № 11757.

Рішенням Комунарського районного народного суду м. Запоріжжя від 27 травня 1986 року, яке 08 червня 1986 року набуло законної сили, у цивільній справі № 2-1174/86 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлено, що ОСОБА_1 належало 12/25 частини жилого будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 1977 року, а ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 1977 року - 13/25 частини, у зв`язку з добудовою відповідачем жилої прибудови, частки, співвласників будинку змінились - позивачу стало належати 27/100 частини, а відповідачу 73/100 частини. Згідно з договором від 23 травня 1985 року позивач купив у відповідача 1/4 частини будинку, у зв`язку з чим ОСОБА_1 стало належати 13/25 частини, а ОСОБА_5 12/25 частини спірного житлового будинку та вирішено визначити порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , згідно з варіантом 1 висновку технічної експертизи від 10 квітня 1986 року, за яким ОСОБА_1 виділено в користування ділянку S-1 , площею 194,1 кв. м та земельну ділянку S-3 , площею 191,8 кв. м, а ОСОБА_5 виділено в користування S-2 , площею 189,1 кв. м. Під час встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, ОСОБА_1 не ставив питання про перерозподіл часток у праві власності. Ніхто зі співвласників не заперечував проти права ОСОБА_5 на зроблені ним добудови та не заперечував проти існування зазначеного майна.

Ухвалою Комунарського районного суду від 21 грудня 2007 року, яка 27 грудня 2007 року набула законної сили, у справі № 2-4300/07 закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України у зв`язку з рішенням Комунарського районного народного суду м. Запоріжжя від 27 травня 1986 року, за яким визначений порядок користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 .

У довідці від імені ОСОБА_1 мовою оригіналу зазначено: Я, ОСОБА_1 , сосед половины дома по АДРЕСА_1, не возражаю, в том чтобы мой сосед второй половины дома ОСОБА_5 достроил себе комнаты выходящие в фруктовмй сад. В чем и расписываюсь.11.07.1984 г. містяться два підписи. Довідка посвідчена головою квартального комітету 11.07.1984 року.

Заявою у вигляді бланку від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на ім`я виконкому народних депутатів, останні просили мовою оригіналу: просим установить соотношение в нашем общем домовладении АДРЕСА_1 согласно акта Запорожского межгородского бюро технической инвентаризации от 7 января 1985 года. Подписи ОСОБА_5 , ОСОБА_1 07.01.1985 года .

Відповідно до висновку експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Запорізькій області України від 12 листопада 2014 року Д/№ 340 у межах кримінального провадження від 18 лютого 2013 року № 12013080040000533 проведена експертиза коротких рукописних записів, у заяві про встановлення дольового співвідношення у володінні АДРЕСА_1 , від 07 січня 1985 року, виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іншою особою.

Згідно з висновком експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Запорізькій області України від 15 грудня 2014 року Д/№390 у межах кримінального провадження від 18 лютого 2013 року № 12013080040000533 проведена експертиза підпису, у заяві про встановлення дольового співвідношення у домоволодінні АДРЕСА_1 від 07 січня 1985 року, справа від запису гр. ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру України від 08 квітня 2020 року № 4-14 за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у цивільній справі: рукописний текст, який починається словами: Справка я, ОСОБА_1 та закінчується словами: В чем и расписиваюсь 11.07.84 у наданій на дослідження довідці від 11 липня 1984 року, виконаний не ОСОБА_1 , а іншої особою. Два підписи від імені ОСОБА_1 , які містяться у рядку, який знаходиться між рядками з текстом 11.07.84 г. та справку заверяю… , у наданій на дослідження довідці від 11 липня 1984 року, виконані не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іншою особою.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України , яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного закономінтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи питання обґрунтованості вимог позивачів, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Суди встановили, що ОСОБА_1 не писав та не підписував заяву про те, що він не заперечує проти здійснення добудови його сусідом ОСОБА_5 до належної йому частини будинку та заяву про здійснення перерахунку частин будинковолодіння у зв`язку з цією добудовою.

Разом з тим саме після здійснення такої добудови та перерахунку частин будинковолодіння належних ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , придбав у ОСОБА_5 1/4 частини будинку, у результаті чого, ОСОБА_1 став власником 13/25 його частини, а у власності ОСОБА_5 залишилися 12/25 частини, що також підтверджується рішенням Комунарського районного народного суду м. Запоріжжя від 27 травня 1986 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Отже, ОСОБА_1 ще в 1986 році знав про розмір належної йому частини будинку, та частини, що належала ОСОБА_5 , ініціював звернення до суду з позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до належних сторонам частин земельної ділянки.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Визнання недійсними оспорюваних позивачами рішень призведе до зменшення належної їх покійному батькові частини будинку на АДРЕСА_1 .

Встановлення обставин підробки документів від імені ОСОБА_1 , за результатом подання яких узаконено житлову прибудову та вирішено оформити право особистої власності на житлову прибудову за ОСОБА_5 та здійснено перерахунок частин будинку належних ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , не порушує прав позивачів, оскільки належна ОСОБА_1 частина будинку обрахована правильно.

Хоча у справі яка переглядається, суди, ухвалюючи рішення та, вказуючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Виконавчого комітету Комунарської районної Ради народних депутатів від 18 жовтня 1984 року № 273/1 Про оформлення права особистої власності на житлову прибудову на АДРЕСА_1 та від 14 лютого 1985 року № 45/2 Про зміну ідеальних часток на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню у зв`язку з ліквідацією юридичної особи - Виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів (Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради) без правонаступництва, порушили норми матеріального права, проте, установивши зазначені вище фактичні обставини, правильно вирішили спір по суті, та відмовили у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

У своїй касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 105 ЦК УРСР у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 105 ЦК УРСР громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами. Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.

Разом з тим у справі, що переглядається предметом спору не є питання знесення самочинного будівництва, а отже, доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний