Ухвала

від 25.10.2021 по справі 910/11995/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11995/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Сулім В.В., судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.)

від 31.08.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 583 745, 69 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення плати за добовий небаланс у розмірі 583 745, 69 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ціна не може бути змінена оператором ГТС в односторонньому порядку після розрахункового періоду на вже придбаний ним газ в обсязі позитивного небалансу, а розмір ціни за позитивний небаланс, який мав місце у січні 2020 року повинен був формуватися виходячи з цін природного газу, які встановлювалися в розрахунковому періоді за кожний газовий день, а не за цінами, зміненими після закінчення вказаного періоду.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача плату за добовий небаланс у розмірі 583 745, 69 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 756, 19 грн.

4. 31.08.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

5. Суд апеляційної інстанції врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 910/6208/20 та виходив з того, що:

- Кодекс ГТС не містить тлумачення такого терміну як "попередня", а стосовно ціни газу роз`яснено терміни "базова ціна", "маржинальна ціна", які мають відповідний порядок формування, тому можна зробити висновок, що попередня вартість, виходячи із значення самого терміну "попередня" є орієнтовною і не указує на її остаточність;

- остаточна ціна за добовий небаланс визначається як маржинальна ціна, яка відповідно до пункту 11 глави 6 Розділу ХІV Кодексу ГТС складається із зменшеної на величину коригування вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за газову добу; послуга балансування безпосередньо пов`язана із купівлею-продажем природного газу, необхідного для врегулювання коливань попиту;

- установлена попередня вартість за добовий небаланс, може бути скоригована під час визначення остаточної плати, що впливає на загальний обсяг понесених витрат відповідно до статті 35 Закону України "Про ринок природного газу";

- відповідач не мав визначати розмір маржинальних цін продажу/придбання природного газу в січні 2020 року в будь якому іншому розмірі, ніж у тому, який відповідав фактично понесеним витратам оператора ГТС на придбання природного газу для потреб фізичного балансування газотранспортної системи в січні 2020 року;

- маржинальна ціна продажу природного газу - це вартість газу, який відповідач придбав для балансування газотранспортної системи, зменшена на величину коригування, а тому дії відповідача щодо визначення маржинальної ціни природного газу із урахуванням зменшеної вартості природного газу, придбаної для забезпечення балансуючих дій за договорами, укладеними з АТ "НАК "Нафтогаз України" є правомірними;

- з акту врегулювання щодобових небалансів №01-2020-1910000218 від 31.01.2020 убачається, що обсяг добового небалансу позивача послуг транспортування природного газу протягом кожної доби січня 2020 року не перевищував допустиме відхилення, у зв`язку з чим відповідачем при розрахунку маржинальної ціни придбання природного газу у січні 2020 року для позивача не застосовувалась величина коригування, як наслідок, маржинальна ціна продажу природного газу для позивача в січні 2020 року дорівнювала вартості газу, який відповідач фактично придбав для фізичного балансування газотранспортної системи в розрізі кожної доби.

6. 22.09.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

7. 19.10.2021 відповідач надіслав до касаційного суду заперечення проти відкриття касаційного провадження.

8. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки предметом позову у цій справі є стягнення суми, яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Натомість, скаржником не зазначено належних обґрунтувань, які б могли бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. При цьому зазначає, що скаржник в обґрунтування підстави щодо формування єдиної правозастосовчої практики ігнорує наявні висновки Верховного Суду у аналогічних спорах про стягнення недоотриманої вартості позитивного небалансу за січень 2020 року, а саме справи № 910/6208/20, № 910/5757/20, № 910/4424/20, № 910/6628/20.

9. Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, а також розглянувши заперечення проти відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

11. Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

12. Частина 7 статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

13. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн.

14. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

15. Предметом позову у цій справі є стягнення 583 745, 69 грн заборгованості, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 102,00 грн).

16. Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

17. Скаржник вважає, що справа має для нього виняткове значення, а касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до підпунктів "а" , "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

18. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не здійснив належного застосування умов договору на транспортування, який передбачав порядок формування цін на послуги транспортування, у тому числі в частині здійснення балансуючих дій (пункти 3.1, 7.1, 9.2, 9.4), положень статей 1, 2 Закону України "Про ціни та ціноутворення", статей 1, 32, 35 Закону України "Про ринок природного газу", абзаци 5 та 70 пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 5 розділу ХІІ, пункту 1 глави 6 розділу ХІІ, пункту 3 та 16 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, оскільки:

- висновки суду апеляційної інстанції щодо "ціни" та "вартості" не відповідають розділу ХІV Кодексу ГТС, який регулює формування маржинальної ціни, яка застосовується при розрахунку плати за здійснені балансуючі дії відповідача, що є складовою послуг транспортування;

- суд, здійснюючи аналіз правових норм, які регулюють порядок врегулювання небалансів в межах надання оператором ГТС послуг транспортування, дійшов неправильного висновку щодо визначення понять маржинальної ціни, визначивши, що вона може бути, як попередньою так і остаточною, а також безпідставно ототожнив поняття маржинальної ціни та вартості балансуючих дій.

19. Також скаржник вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.04.2021 у справі № 910/6208/20 щодо правового регулювання правовідносин в рамках договору транспортування в частині балансування/здійснення балансуючих дій, визначення маржинальних цін та розрахунку таких послуг, які застосовані судом апеляційної інстанції, є неправомірними та такими, що суперечать нормам матеріального права, зокрема Кодексу ГТС в частині передумов вчинення балансування, порядку визначення маржинальних цін, якими не передбачено підстави та процедури їх зміни.

20. Водночас, на переконання скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України), оскільки постановами Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 910/6208/20 та від 17.06.2021 у справі № 910/6628/20 судові рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи направлені на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто відсутнє остаточне вирішення спору у справах, а отже й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

21. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

22. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

23. Проаналізувавши судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції встановив, що у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 910/11647/20 за позовом ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" до ТОВ "Оператор ГТС України" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 683 517,05 грн недоотриманої вартості позитивного небалансу за січень 2020 року, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за договором транспортування природного газу.

24. Як вбачається спірні правовідносини у справі № 910/11647/20 та у справі, що переглядається, виникли між сторонами договору транспортування природного газу щодо стягнення заборгованості за неповну сплату вартості позитивних небалансів за спірний період січень 2020 року, тобто правовідносини у цих справах є подібні, а правове регулювання цих подібних правовідносин є тотожним.

25. У постанові від 22.10.2021 у справі № 910/11647/20 Верховний Суд зазначив, що:

(1) висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 910/6208/20 стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у цій справі, оскільки справа № 910/6208/20 стосується стягнення з оператора ГТС на користь замовника послуг транспортування природного газу заборгованості за неповну сплату вартості позитивних небалансів за спірний період січень 2020 року;

(2) у справі № 910/6208/20 Верховний Суд надав висновки про порядок визначення маржинальної ціни продажу природного газу та можливість нарахування замовнику вартості добових позитивних небалансів за маржинальними цінами, сформованими після завершення спірного періоду;

(3) маржинальна ціна продажу природного газу відповідно до пункту 11 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС має визначатись з урахуванням ціни, за яку оператор ГТС фактично придбав природний газ для здійснення балансуючих дій, а не за тією, яка була попередньо оприлюднена на його власному веб-сайті, при цьому, здійснення оператором ГТС такого розрахунку маржинальної ціни продажу природного газу не порушує вимог статей 632, 691, 706 ЦК України;

(4) хоча постановою Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 910/6208/20 така справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, однак Верховний Суд у зазначеній постанові виклав висновок щодо комплексного застосування статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" та пунктів 3, 7, 11, 14, 17 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС, з яким Верховний Суд погоджується і такий висновок підлягає врахуванню під час розгляду справ щодо подібних правовідносин;

(5) у постановах від 12.05.2021 у справі № 910/5757/20, від 15.06.2021 у справі № 910/4424/20, від 17.06.2021 у справі № 910/6628/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вже наголошував про наявність правового висновку у подібних правовідносинах;

(6) Суд не вбачає підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.04.2021 у справі № 910/6208/20.

26. Отже, на сьогодні існує сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, які виникли між сторонами договору транспортування природного газу щодо стягнення заборгованості за неповну сплату вартості позитивних небалансів за спірний період січень 2020 року.

27. Колегія суддів, що розглядає справу № 910/11995/20, також не вважає за необхідне відступати від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду.

28. Таким чином суд апеляційної інстанції ухвалив постанову відповідно до висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду.

29. Натомість, Верховний Суд зауважує, що фактично доводи заявника касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та необхідності вирішити питання належності та достовірності доказів, яким була надана оцінка судом апеляційної інстанції при розгляді справи по суті, водночас, вирішення таких питань не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України.

30. Отже, з огляду на наявність сформованої практики Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 у справі № 910/6208/20 та від 22.10.2021 у справі № 910/11647/20, належних обґрунтувань щодо фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики остання не містить.

31. Наведені скаржником доводи також не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні апеляційним господарськими судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

32. Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржника із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

33. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

34. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 583 745, 69 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

35. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

36. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/11995/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко