Постанова

від 12.10.2021 по справі 191/3555/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5785/21 Справа № 191/3555/20 Суддя у 1-й інстанції - Кухар Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики , -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь виниклу заборгованість за договорами позики.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12 квітня 2019 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18 000 доларів США, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути ОСОБА_2 борг до 01 вересня 2019 року.

24 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 44 000 доларів США, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути ОСОБА_2 борг до 01 жовтня 2019 року.

01 березня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 90 000 доларів США, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути ОСОБА_2 борг до 01 вересня 2020 року.

22 квітня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 115 доларів США, а ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути ОСОБА_2 борг до 01 жовтня 2020 року.

Відповідно до вищезазначених договорів позики, розписки від 12 квітня 2019 року та 24 квітня 2016 року укладені власноруч відповідачем ОСОБА_1 в присутності свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Розписки від 01 березня 2020 року та 22 квітня 2020 року складені між позивачем та відповідачем за згодою дружини останнього - ОСОБА_5 .

На сьогоднішній день відповідач не виконав свої зобов`язання за вищезазначеними договорами, які оформлені у виді розписок, грошові кошти позивачу не повернув. Оскільки строк погашення боргу за договорами позики сплив, відповідач вимоги позивача, щодо повернення боргу ігнорує, останній змушений звернутись за захистом своїх майнових прав до суду.

В зв`язку з чим, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в загальному розмірі 161 939,53 доларів США, з яких: за договором позики від 12 квітня 2019 року - 18 000 доларів США основної суми боргу та 664,27 доларів США трьох процентів річних від простроченої суми; за договором позики від 24 квітня 2019 року - 44 000 доларів США основної суми боргу та 1 515,29 доларів США трьох процентів річних від простроченої суми; за договором позики від 01 березня 2020 року - 90 000 доларів США основної суми боргу та 613,97 доларів США трьох процентів річних від простроченої суми; за договором позики від 22 квітня 2020 року - 7 115 доларів США основної суми боргу та 30,99 доларів США трьох процентів річних від простроченої суми.

Також, просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у сумі 18 873, 20 грн. , які складаються з: 10 930, 40 грн. судовий збір та 7 942, 80 грн. витрати за надання правової допомоги.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики в загальному розмірі161 939,53 доларів США, з яких: за договором позики від 12 квітня 2019 року - 18 000 доларів США основної суми боргу та 664,27 доларів США трьох процентів річних від простроченої суми; за договором позики від 24 квітня 2019 року - 44 000 доларів США основної суми боргу та 1 515,29 доларів США трьох процентів річних від простроченої суми; за договором позики від 01 березня 2020 року - 90 000 доларів США основної суми боргу та 613,97 доларів США трьох процентів річних від простроченої суми; за договором позики від 22 квітня 2020 року - 7 115 доларів США основної суми боргу та 30,99 доларів США трьох процентів річних від простроченої суми.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 18 873, 20 грн., які складаються з: 10 930, 40 грн. судовий збір та 7 942, 80 грн. витрати за надання правової допомоги /т.2 а.с. 28-31/.

Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року доповнено резолютивну частину рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року наступним. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 27 595, 60 грн. /т.2 а.с. 100-101/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог /т.2 а.с. 124-130/.

Відповідно до встановлених процесуальних норм ч.1 ст.367 ЦПК України оскаржуване судове рішення переглядається апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 з однієї сторони (позикодавець) та ОСОБА_1 , з іншої сторони (позичальник), укладено договори позики, а саме: 12 квітня 2019 року, згідно умов якої, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 18 000 доларів США, яку зобов`язався повернути до 01 вересня 2019 року; 24 квітня 2019 року згідно умов якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 44 000 доларів США, яку зобов`язався повернути до 01 жовтня 2019 року; 01 березня 2020 року згідно умов якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 90 000 доларів США, яку зобов`язався повернути до 01 вересня 2020 року; 22 квітня 2020 року згідно умов якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 7 115 доларів США, яку зобов`язався повернути до 01 жовтня 2020 року /т 1, а.с. 19, 20, 21, 22/.

Оскільки сторони дійшли спільної згоди про те, що грошові кошти будуть перебувати у користуванні відповідача, визначено період часу і встановлено строки їх повернення, про що склали відповідну розписку, зазначене підтверджує факт укладення вищезазначених договорів позики між ними та умови повернення сум позик, загальна сума яких складає 159 115,00 доларів США.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за даними договорами позики позивачем в силу ст.625 ЦК України нараховано на суму боргу три відсотки річних в наступному порядку: за договором від 12 квітня 2019 року - 18 000 доларів США (сума боргу) х 3% річних : 365 (кількість днів в одному році) х 449 (кількість днів прострочення) = 664,27 доларів США; за договором від 24 квітня 2019 року - 44 000 доларів США (сума боргу) х 3% річних : 365 (кількість днів в одному році) х 419 (кількість днів прострочення) = 1515,29 доларів США; за договором від 01 березня 2020 року - 90 000 доларів США (сума боргу) х 3% річних : 365 (кількість днів в одному році) х 83 (кількість днів прострочення) = 613,97 доларів США; за договором від 22 квітня 2020 року - 7 115 доларів США (сума боргу) х 3% річних : 365 (кількість днів в одному році) х 53 (кількість днів прострочення) = 30,99 доларів США. Таким чином, три проценти річних від простроченої суми боргу становить 2 824,53 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли боргові зобов`язання, які підтверджуються належними та допустими доказами, а саме договорами позики від 12 квітня 2019 року, 24 квітня 2019 року, 01 березня 2020 року та 22 квітня 2020 року у вигляді вланосручно написаних розписок. Встановивши, що відповідачем не повернуто суми боргу суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення суми боргу з врахування трьох відсотків річних.

З таким висновком також погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договори позики (розписки) від 12 квітня 2019 року, 24 квітня 2019 року, 01 березня 2020 року та 22 квітня 2020 року написані та підписані особисто відповідачем ОСОБА_1 у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що зроблено відповідну відмітку . Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, що свідчать про укладення такого договору відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідач, зокрема, не згоден з розпискою від 01 березня 2020 року сума боргу у розмірі 90 000 доларів США, посилаючись на те що вказану розписку ОСОБА_1 не підписував.

Як вбачається з матеріалів справи, розписка від 01 березня 2020 року написана власноручно ОСОБА_1 , в якій зазначено про отримання відповідачем 90 000 доларів США у борг від ОСОБА_2 . Крім того, зазначено, що дані кошти отримано за згодою дружині відповідача ОСОБА_5 . Отже, дана розписка підтверджує факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 90 000 доларів США.

Оригінал вказаної розписки від 01 березня 2020 року було оглянуто колегією суддів у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи.

Будь-яких доказів на спростування даних обставин матеріали справи не містять.

Під час апеляційного розгляду даної справи відповідач звертався з клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке було повернуто ухвалою суду у зв`язку з несплатою судового збору.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки не надано належних та допустимих доказів на спростування боргових зобов`язань відповідача перед позивачем. Наведені в апеляційній скарзі заперечення відповідача проти укладення договору позики не підтверджується жодним належним доказом. Виходячи з тривалості розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не скористався своїми процесуальними правами щодо доведення обставин на які він посилається в своїй скарзі.

З огляду на наведене , доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров