Рішення

від 26.10.2021 по справі 340/4737/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4737/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфа" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00000050511 від 13.01.2020, №00000060511 від 13.01.2020, №00000070511 від 13.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані рішення є протиправними та безпідставним, оскільки висновки перевірки, за результатами якої прийнято спірне рішення, не відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства. Зазначав, що надані підприємством до податкового органу первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" за перевіряємий період в їх сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій та є достатніми та вичерпними для такого висновку. Враховуючи реальний час їх здійснення, наявність трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, основних засобів для здійснення відповідної господарської діяльності позивачем, які необхідні для придбання та постачання товарно-матеріальних цінностей та проведення відповідних робіт, що свідчить про наявність реальних правових наслідків за господарськими операціями в межах договорів, укладених позивачем з контрагентами. Вказував на те, що господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства. Також, посилався на те, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. А факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Також, пояснив, що для поставок щебню, які відбулися між ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" не було необхідності ні в трудових ресурсах, ні в транспортних засобах, ні в виробничих потужностях, ні в основних фондах. ТОВ "Полфа" транспортні перевезення здійснювались за договором про надання послуг перевезення на замовлення позивача, навантаження відбувалось на Крюківському кар`єрі, а тому не було необхідності й у виробничих потужностях.

Ухвалою судді від 06.11.2020 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами загального позовного провадження, на 02.12.2020 призначено підготовче засідання. Також даною ухвалою витребувано докази (т.1 а.с.249-250).

Ухвалою суду від 02.12.2020 задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву. Продовжено відповідачу строк, встановлений ухвалою судді від 06 листопада 2020 року до 30 грудня 2020 року. Відкладено підготовче засідання до 18.01.2021, а також витребувано додаткові докази (т.2 а.с.20-21).

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (т.2 а.с.106-115), відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, у зв`язку з нереальністю господарської операції позивача з придбання товару у ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас". Вказує, надані ТОВ "Полфа" документи по господарських відносинах з вищенаведеними контрагентами, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та частини другої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування сум податкового кредиту з ПДВ. Зазначав, що оскільки контрагенти позивача не здійснювали операції з постачання товарів/послуг на адресу ТОВ "Полфа", тому у останнього вістуні підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту по податковим накладним, виписаним вищенаведеними постачальниками. Також, посилався на те, що За результатами перевірки, аналізу баз даних та наявної інформації, щодо постачальників (ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас") встановлено наступні ознаки нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання: пояснення посадових осіб постачальників, щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності; відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; неналежність постачальників до суб`єктів сфери матеріального виробництва і економічної діяльності з виробництва відповідного товару; відсутність законного (легального) джерела походження товару, відображеного як реалізованого, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єктів до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців; відсутність достатньої кількості працівників для здійснення операцій щодо придбання та реалізації ТМЦ різноманітної номенклатури, підміна товарних позицій; відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження) та відсутністю даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування. Таким чином, на думку відповідача, перевіркою встановлено відображення в податковій звітності ТОВ "Полдфа" операцій, які фактично не відбулись, а відображені тільки на первинних документах, неправомірно оформлених з ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас", що не дає право платнику податків на формування складу податкового кредиту за відсутності фактичного здійснення операцій з придбання товарів саме у цього постачальника, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення товариства до схеми формування штучного податкового кредиту для ухилення від оподаткування. Операції з постачання товарів від вищенаведених постачальників оформлялись первинними документами лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування податкового зобов`язання та сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ контрагента - покупця ТОВ "Полфа" та здійснювалось відображення товару, наявного у останнього, як придбаного від ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас", за відсутності його постачання саме від цього контрагента. Стверджував, що фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з купівлі позивачем товарів у ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас", та складено первинні документи всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. Тобто, на переконання відповідача, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст.1 Закону України "Про бухгалтерським облік та фінансову звітність в Україні", в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

18.01.2021 у підготовчому засіданні продовжено строк проведення підготовчого провадження, оголошено перерву до 04.02.2021 із зобов`язанням відповідача надати додаткові докази (т.2 а.с.164).

04.02.2021 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 10.03.2021 у зв`язку з неявкою представника позивача (т.2 а.с.194).

10.03.2021 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 31.03.2021 у зв`язку з неявкою представника позивача (т.2 а.с.205).

Ухвалою суду від 31.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 10.05.2021 (т.2 а.с.215).

10.05.2021 судове засідання не відбулось у зв`язку з вихідним днем, розгляд справи перенесено на 24.05.2021 (т.2 а.с.222).

24.05.2021 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позову. В подальшому учасники справи заявили клопотання про проведення розгляду справи у письмовому провадженні (т.2 а.с.223).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полфа" (ТОВ Полфа ) зареєстровано як юридична особа 24.09.1997, перебуває на обліку в податковому органі як платник податків з 08.10.1997, є платником ПДВ з 09.10.1997 (т.1 а.с.34-36, 180, 181-184).

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу від 20.11.2019 року №509 (т.2 а.с.122), направлень від 20.11.2019 року №524, №525 (т.2 а.с.123-124), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Полфа" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Сільгосп Трейд СВ" за жовтень 2017 року, що відображені у податковій декларації за жовтень 2017 року, ТОВ "Веспер і К" за грудень 2017 року, січень 2018, що відображені у податкових деклараціях за грудень 2017 року, січень 2018 року, ТОВ "Силен ЛТД" за липень 2018 року, що відображені у податкових деклараціях за липень 2018 року, ТОВ "Каланцас" за жовтень, листопад 2018 року, що відображені у податкових деклараціях за жовтень, листопад 2018 року та за 2017-2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт №13/11-28-05-11/23695803 від 09.12.2019 року (т.1 а.с.201-241), яким встановлено порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 45870 грн., у т.ч. за 2017 рік - на суму 31305 грн., та 2018 рік - на суму 14565 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого по взаємовідносинам із ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" позивачем занижено податок па додану вартість на загальну суму 29450 грн., у т.ч. за жовтень 2017 року - на суму ПДВ 11720 грн., за грудень 2017 року - на суму ПДВ 4568 грн., за січень 2018 року - на суму ІІДВ 4343 грн., за липень 2018 року - на суму ПДВ 1276 грн., за жовтень 2018 року - на суму ПДВ 4063 грн., за листопад 2018 року - ПДВ 3480 грн.;

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 13022 грн., у т.ч. за січень 2018 - на суму ПДВ 13022 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення - рішення від 13.01.2020:

- №00000050511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 44175,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 29450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14725,00 грн. (т.1 а.с.31);

- №00000060511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 68805,00 грн. в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 45870,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22935,00 грн. (т.1 а.с.32);

- №00000070511, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13022 грн. за січень 2018 (т.1 а.с.33).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки) товару, а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагентів.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Веспер і К", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Перевіркою позивача податковим органом встановлено документальне оформлення господарських взаємовідносин з придбання позивачем у ТОВ "Сільгосп Трейд СВ" щебню на загальну суму 70320,96 грн., у т.ч. ПДВ - 11720,16 грн.

Позивачем до податкового кредиту віднесено суми ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ "Сільгосп Трейд СВ" у жовтні 2017 року у сумі 11720,16 грн. (т.1 а.с.161-162).

Так, 19.09.2017 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Сільгосп Трейд СВ" (Постачальник) було укладено договір поставки №19/09 (т.1 а.с.39-40).

Згідно п.1.1 договору постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передавати у власність Покупцеві товар (щебінь в асортименті) в кількості, за цінами та у строки, які зазначені у специфікаціях, рахунках або видаткових накладних Постачальника на кожну окрему партію товару, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару на умовах цього Договору.

На виконання даного договору ТОВ "Сільгосп Трейд СВ" було поставлено на користь покупця - позивача зазначений у договорі товар, про що свідчать: специфікація №1, зареєстровані податкові накладні №8 від 02.10.2017 р., №9 від 02.10.2017 р., рахунки-фактури №20/09-1 від 20.09.2017 р., №27/09-1 від 27.09.2017 р. (т.1 а.с.41-42, 43, 44, 46).

Матеріалами справи підтверджено, що транспортування вищевказаного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 , при цьому замовником був позивач та вантажовідправником - ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", що підтверджено товарно-транспортними накладними №2009-1 від 20.09.2017 р., 2009-2 від 20.09.2017 р., №2009-3 від 20.09.2017 р., №2009-4 від 20.09.2017 р., №2009-5 від 20.09.2017 р., №2009-6 від 20.09.2017, №2009-8 від 20.09.2017 р., №2009-7 від 20.09.2017 р., 2709-1 від 27.09.2017, 2709-2 від 27.09.2017 (т.1 а.с.124-133).

Оплату вартості придбаного позивачем товару здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", що підтверджується платіжними дорученнями №235 під 20.09.2017 р., №245 від 28.09.2017 р. (т.1 а.с.47).

На виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду, на підтвердження проведення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Сільгосп Трейд СВ" надав до суду належним чином завірені копії договору поставки, податкових накладних, видаткових накладних, та товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.35-54).

Судом встановлено, що перевіркою позивача податковим органом встановлено документальне оформлення господарських взаємовідносин з придбання позивачем у ТОВ "Каланцас" щебенево-піщаної суміші, відсіву гранітного на загальну суму 45259 грн., у т.ч. ПДВ - 7543 грн.

Позивачем до податкового кредиту віднесено суми ПДВ за податковими накладними, складеними "Каланцас" у жовтні 2018 року у сумі 4063,12 грн., та у листопаді 2018 року у сумі 3480 грн. (т.1 ас.171-172, 173-174).

Судом встановлено, що 22.10.2018 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Каланцас" (Постачальник) було укладено договір поставки №23 (т.1 а.с.105).

Згідно п.1.1 договору постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передавати у власність Покупцеві товар (щебінь в асортименті) в кількості, за цінами та у строки, які зазначені у специфікаціях, рахунках або видаткових накладних Постачальника на кожну окрему партію товару, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару на умовах цього Договору.

На виконання даного договору ТОВ "Каланцас" було поставлено на користь покупця - позивача зазначений у договорі товар (щебенево-піщана суміш, відсів гранітний), про що свідчать: специфікації №1, №2, зареєстровані податкові накладні №1 від 08.11.2018 року, №9 від 22.10.2018 року, видаткові накладні №5 від 22.10.2018 року, №6 від 08.11.2018 року (т.1 а.с.106-107, 108, 110, 111-112).

Матеріалами справи підтверджено, що транспортування вищевказаного товару здійснювалось філією "Світловодський автодор" ВАТ "Автомобільні дороги України", при цьому замовником був позивач та вантажовідправником - ТОВ "Каланцас", що підтверджено товарно-транспортними накладними №2210-1 від 22.10.2018 року, №2210-2 від 22.10.2018 року, №0811-1 від 08.11.2018 року (т.1 а.с.147-149).

Оплату вартості придбаного позивачем товару здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ "Каланцас", що підтверджується платіжними дорученнями №307 від 01.11.2018 року, №319 від 09.11.2018 року (т.1 а.с.109).

На виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду, на підтвердження проведення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Каланцас" надав до суду належним чином завірені копії договору поставки, податкових накладних, видаткових накладних, та товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.86-95).

Перевіркою позивача податковим органом встановлено документальне оформлення господарських взаємовідносин з придбання позивачем у ТОВ "Силен ЛТД" щебню на загальну суму 7656,90 грн., у т.ч. ПДВ - 1276,15 грн.

Позивачем до податкового кредиту віднесено суми ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ " Силен ЛТД" у липні 2018 року у сумі 1276,15 грн. (т.1 а.с.169-170).

06.07.2018 між позивачем (Покупець) та ТОВ " Силен ЛТД" (Постачальник) було укладено договір поставки №06/07-18 (т.1 а.с.95).

Згідно п.1.1 договору постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передавати у власність Покупцеві товар (щебінь в асортименті) в кількості, за цінами та у строки, які зазначені у специфікаціях, рахунках або видаткових накладних Постачальника на кожну окрему партію товару, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару на умовах цього Договору.

На виконання даного договору ТОВ " Силен ЛТД" було поставлено на користь покупця - позивача зазначений у договорі товар, про що свідчать: специфікація №1, видаткові накладні №2 від 06.07.2018 року, зареєстрована податкова накладна №6 від 06.07.2018 року (т.1 а.с.96, 97, 98, 100, 102).

Матеріалами справи підтверджено, що транспортування вищевказаного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 , при цьому замовником був позивач та вантажовідправником - ТОВ " Силен ЛТД", що підтверджено товарно-транспортною накладною №0607-1 від 06.07.2018 року (т.1 а.с.146).

Оплату вартості придбаного позивачем товару здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ " Силен ЛТД", що підтверджується платіжним дорученням №171 від 31.07.2018 року (т.1 а.с.99).

На виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду, на підтвердження проведення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ " Силен ЛТД" надало до суду належним чином завірені копії договору поставки, податкових накладних, видаткових накладних, та товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.97-103).

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1"Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від07.02.2013 №73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" передбачено, що зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

З огляду на п.п.5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 (далі за текстом - П(с)БО 16 "Витрати") витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

На підставі п.7 П(с)БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно п.п.14.1.178, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п.198.1-198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Під час розгляду справи податковим органом не встановлено порушення позивачем національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку при формуванні податкового кредиту не на підставі податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд враховує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, щебінь, придбаний у постачальників ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" в подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності. Зокрема, зазначений в акті перевірки товар (щебінь) в подальшому було реалізовано позивачем згідно договору №19/06-17 від 01.06.2017 між ТОВ "Полфа" та ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром", договору поставки №24 від 09.10.2017 року між ТОВ "Полфа" та ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", договору поставки №4-09 від 27.07.2018 року між позивачем та ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (т.1 а.с.48-49, 85-87, 113-115).

Крім того, на час здійснення господарських операцій зазначені контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДР та як платники ПДВ, мали право на здійснення господарської діяльності у встановленому порядку, що не заперечується відповідачем.

Жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача - ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас"матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано. Податкова інформація, на яку посилається відповідач, не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 03.10.2019 (справа №813/4079/15), від 10.09.2019 (справа №814/2412/17), від 02.04.2020 (справа №160/93/19), від 13.08.2020 (справа №520/4829/19) Суд зауважив, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження її судами.

Єдиний реєстр податкових накладних містить відомості щодо операцій з придбання та реалізації, які супроводжувались оформленням податкових накладних. Разом з тим, платник податків не позбавлений можливості придбавати той чи інший товар у постачальників, які не є платниками ПДВ, і в такому випадку відомості щодо господарських операцій в ЄРПН не відображаються.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції позивача з ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

До того ж, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №П/811/1930/17.

Суд враховує, що доказами наданими позивачем та дослідженими судом під час розгляду справи підтверджено факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" та зміну майнового стану ТОВ "Полфа" внаслідок таких господарських операцій.

Так, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій між позивачем та ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас". Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по вказаним контрагентам та його постачальнику у ланцюгу товарообігу, а не на аналізі суті та наслідків господарської операції з позивачем, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Подібну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, від 15.05.2018 року у справі №810/4391/16.

До того ж, суд зауважує, що платник податків (покупець товару/послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності і в подальшому нести відповідальність за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні підтверджуватися належними доказами.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції з даними суб`єктами господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

Посилання відповідача в акті перевірки та у ході судового розгляду на те, що здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які внесені до ЄДРСР та на протоколи допиту свідків, які, на думку відповідача, доводять той факт, що контрагенти позивача ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" задіяні у протиправному фінансово-економічному механізмі, мають ознаки фіктивності та проводять фіктивні фінансові операції, суд відхиляє, оскільки відповідачем не доведено що у вказаних кримінальних провадженнях ухвалено обвинувальні вироки щодо осіб, причетних до діяльності цих суб`єктів. Також відповідачем не доведено, що особи, від імені яких підписані первинні документи про поставку товарів позивачу, заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств або у господарських операціях з позивачем та підписанні відповідних первинних документів.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов`язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду фактів нереального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ ТОВ "Сільгосп Трейд СВ", ТОВ "Силен ЛТД", ТОВ "Каланцас" у перевіряємому періоді, а тому податкове повідомлення-рішення №00000060511 від 13.01.2021 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 33274,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 22183 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11091,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №00000050511 від 13.01.2021 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 30808,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 20539 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10269,50 грн.

В іншій частині оскаржувані податкові повідомлення рішення суд вважає обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, з наступних підстав.

Судом встановлено, що перевіркою позивача податковим органом встановлено документальне оформлення господарських взаємовідносин з придбання позивачем у ТОВ "Веспер і К" щебеню на загальну суму 131596,30 грн., у т.ч. ПДВ - 21932,72 грн.

Позивачем до податкового кредиту віднесено суми ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ "Веспер і К" у грудні 2017 року у сумі 17266,05 грн. та у січні 2018 року у сумі 4666,67 грн. (т.1 а.с.165-166, 167-168).

Судом встановлено, що 10.11.2017 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Веспер і К" (Постачальник) було укладено договір поставки №10/11 (т.1 а.с.55).

Згідно п.1.1 договору Постачальник поставляє, а Покупець зобов`язується прийняти поставку та оплатити товар - щебінь в асортименті, на умовах даного договору.

Позивач зазначав, що на виконання даного договору ТОВ "Веспер і К" було поставлено на користь покупця - ТОВ Полфа зазначений у договорі товар, про що свідчать: зареєстровані податкові накладні №3 від 18.12.2017 року, №4 від 18.12.2017 року, №5 від 18.12.2017 року, №6 від 18.12.2017 року, видаткові накладні №10/1 1-1 від 10.11.2017 року, №13/11-1 від 13.11.2017 року, №23/11-1 від 23.11.2017 року. №14/12-1 від 14.12.2017 року, №1 від 10.01.2018 року, (т.1 а.с.62-66, 75-78).

Позивач посилався на те, що транспортування вищевказаного товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 , при цьому замовником був позивач та вантажовідправником - ТОВ "Веспер і К", що підтверджено товарно-транспортними накладними №1111-1 від 11.11.2017 року, №1111-2 від 11.11.2017 року, №1111-3 від 11.11.2017 року, №1111-4 від 11.11.2017 року, №1111-5 від 11.11.2017 року, №1111-6 від 11.11.2017 року, №2311-1 від 23.11.2017 року. №231 1-2 від 23.11.2017 року, №1412-1 від 14.12.2017 року, №1311-1 від 13.11.2017 року, № 1001 -1 від 16.01.2018 року, № 1001 -2 від 10.01.2018 рок) (т.1 а.с.134-145).

Також, зазначав, що оплату вартості придбаного позивачем товару здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ "Веспер і К", що підтверджується платіжними дорученнями №304 від 14.11.2017 року, №305 від 14.11.2017 року, №323 від 24.11.2017 року, №345 від 14.12.2017 року. №8 від 11.01.2018 року (т.1 а.с.70-74).

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем вимог норм податкового законодавства з огляду на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.06.2019 р. у справі №401/1754/19 (провадження №1-кп/401/269/19) по матеріалах кримінального провадження №32019170000000051, яке проводилось у відношенні, зокрема, гр. ОСОБА_2 , який виступав директором ТОВ "Веспер і К", суд зазначає.

Водночас, позивач вказував, що документи бухгалтерського обліку надані ним до перевірки, виписані на його адресу, на його думку є беззаперечним доказом на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів та правомірності формування позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період. Однак, суд вважає зазначені доводи позивача безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи вироку Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.06.2019 у справі №401/1754/19 (провадження №1-кп/401/269/19) (т.2 а.с.171-175) ОСОБА_2 , за попередньою домовленістю з невстановленою досудовим розслідуванням особою, маючи при собі виданий на його ім`я паспорт громадянина України 03.11.2017 у присутності приватного нотаріуса Світловодського міського нотаріального округу Соломоненко Л.В. ( АДРЕСА_1 ) оформив договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Веспер і К" від 03.11.2017 року, згідно якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку статутного капіталу у розмірі 50 %, та договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Веспер і К" від 03.11.2017 року, згідно якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_5 прийняв частку статутного капіталу в розмірі 50 %; протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Веспер і К" №2 від 03.11.2017, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виходять зі складу учасників ТОВ "Веспер і К" та директор ОСОБА_3 03.11.2017 звільнений з посади директора Товариства та 04.11.2017 на його посаду призначено ОСОБА_2 ..

Також, даним вироком встановлено, що за вчинення дій з придбання ТОВ "Веспер і К", а також відкриття банківського розрахункового рахунку в банківській установі ОСОБА_2 отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи грошову винагороду.

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.06.2019 у справі №401/1754/19 (провадження №1-кп/401/269/19) (т.2 а.с.171-175) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 10200 грн. Вирок суду набрав законної сили 25.07.2019.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглядаючи подібні категорії справ (постанова від 05.03.2012 року, справа № 21-421а11 та від 22.09.2015 року), висновки щодо застосування норм права, викладених в них мають обов`язково бути враховані, зазначила, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України від 17 листопада 2015 року, у справі 2а/3264/11/1070, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Дана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 06.02.2018, у справі 816/2134/16.

Відтак, з урахуванням того, що вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.06.2019 у справі №401/1754/19 (провадження №1-кп/401/269/19) (т.2 а.с.171-175) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК України, суд дійшов висновку, що подані на підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "Веспер і К" документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, відтак віднесення сум ПДВ по вказаним господарським операціям до податкового кредиту є безпідставним, а також і формування податку на прибуток.

З огляду на викладене, господарські операції між позивачем та ТОВ "Веспер і К" не знайшли свого підтвердження, а документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, відтак і віднесення сум ПДВ по вказаним господарським операціям до податкового кредиту, формування податку на прибуток, є безпідставним.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00000060511 від 13.01.2021 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, у розмірі 35530,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 23687 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11843,50 грн.

Крім того, є правомірним податкове повідомлення-рішення №00000070511 від 13.01.2021 щодо зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13022 грн., а також податкове повідомлення-рішення №00000050511 від 13.01.2021 є правомірним в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 13366,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 8911 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4455,50 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1069,05 грн. слід стягнути на його користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфа" ( 27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Героїв України, 41, офіс 102, код ЄДРПОУ 23695803) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області ( 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 39393501 ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00000060511 від 13.01.2021, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полфа" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, у розмірі 33274,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 22183,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 11091,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00000050511 від 13.01.2021, в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Полфа" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 30808,50 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 20539,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10269,50 грн..

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полфа" (код ЄДРПОУ 23695803) здійснені судові витрати на оплату судового збору в сумі 1069,05 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина