Рішення

від 25.10.2021 по справі 500/3122/18

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/3122/18

Провадження № 2/946/1530/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Федорук Ю.О.

за участю:

адвоката Арнаут А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Злагода

до

ОСОБА_1

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

селянського (фермерського) господарства Чебана Петра Григорійовича ,

районного спеціалізованого комунального підприємства Білгород-Дністровської районної ради Білгород-Дністровський райбудгосп

про

визнання договору недійсним та стягнення збитків

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 не з`явилась, повідомлена про дату, час і місце судового засідання, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності інших представників. У позовній заяві вказала, що 03 липня 2008 року з реєстрацією у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 05 серпня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю Злагода уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 7,5661 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0059 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з терміном дії на 10 років. Разом із тим відповідач 13 лютого 2017 року уклав договори оренди між селянським (фермерським) господарством Чебана Петра Григорійовича та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 5,6653 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0058 та земельної ділянки площею 1,9008 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0059, чим порушив право позивача на отримання доходу в розмірі 186428,70 грн.

Також вказала, що 12 січня 2017 року позивач уклав з АРК Придунайська нива договір поставки соняшника в розміні 1000 тон на загальну суму 11000000,00 грн. Окрім вказаного довідкою Управління статистики в Ізмаїльському районі від 23 квітня 2018 року за № 17-15/325 середня врожайність соняшника за 2017 рік становила 22,4 центнера з 1 гектара, що становить 2,24 тони з 1 гектара зібраної площі, а середня ціна реалізації становила 9140,80 грн. за тонну без врахування ПДВ, що становить 10968,96 грн. з ПДВ за тону соняшника.

Просить визнати недійсним договір оренди, укладений 13 лютого 2017 року між селянським (фермерським) господарством Чебана Петра Григорійовича та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 5,6653 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0058.

Визнати недійсним договір оренди, укладений 13 лютого 2017 року між селянським (фермерським) господарством Чебана Петра Григорійовича та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 1,9008 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0059 та стягнути з відповідача неотриманий дохід в розмірі 186428,70 грн. і судовий збір.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю Злагода , яким себе визначає адвокат Ягунов Д.В. в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання, надав заяву про відкладення розгляду справи з посиланням на заяву про відвід головуючому.

Між тим представник позивача із вказаним адвокатом звертаються із скаргами на дії головуючого у справі через довгий розгляд справи. Разом із тим інтереси позивача по справі представляв інший адвокат, з яким представник погоджував свої дії. Вказані обставини зумовлюють визнання дій адвоката для відкладення розгляду справи з посиланням на відвід головуючому зловживанням процесуальними правами, що у відповідності до вимог ст. 44 ЦПК України з урахуванням заяви ОСОБА_2 є підставою для розгляду справи по суті спору.

Окрім вказаного Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області знаходиться у складі судів пілотного проекту в рамках міжнародного проекту "СУД, ГРОМАДЯНИ, СУСПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА: СПІВПРАЦЯ ЗАРАДИ ЗМІН" за підтримки Уряду Королівства Нідерландів та організаційного супроводу Одеської обласної організації Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України", якими запроваджені правила організації ефективного цивільного судочинства, що затверджені рішеннями Ради суддів України № 71 від 26 жовтня 2018 року та № 14 від 28 лютого 2020 року, вимоги яких не визнають поважною причиною і не має наслідком безумовного відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи за обставин, що визначені у заяві адвоката.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, пояснив, що на час укладення 18 квітня 2017 року між селянським (фермерським) господарством Чебана Петра Григорійовича та ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки площею 4,3094 гектари кадастровий номер 5122082900:01:004:0082 в державному реєстрі речових прав була відсутня інформація щодо договору оренди позивача на вказану земельну ділянку. Окрім вказаного вважає розрахунок збитків необ`єктивним з посиланням на середню врожайність та середню вартість сільськогосподарської культури, договір поставки на яку був визнаний недійсним (фіктивним) рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2021 року за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Злагода , аграрно-рибогосподарського кооперативу Придунайська нива про визнання недійсним (фіктивним) договору поставки. Окрім того вважає акт обстеження земельної ділянки неналежним доказом з посиланням на те, що комісія дослідження земельної ділянки не була призначена, відповідач в якості власника земельної ділянки не був залучений, а загальна площа земельної ділянки 417 гектарів, про що вказано в акті від 27 квітня 2017 року не надавала реальної можливості за один день дослідити обставини посівів. Окрім того відсутні підстави для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідкам обробки земельної ділянки іншими особами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору селянського (фермерського) господарства Чебана Петра Григорійовича в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Надав до справи рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2021 року за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Злагода , аграрно-рибогосподарського кооперативу Придунайська нива про визнання недійсним (фіктивним) договору поставки, яким володіє позивач.

Вислухавши пояснення, думку захисту, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 81-89 ЦПК України.

Долученою до матеріалів справи документацією доведено, що 03 липня 2008 року з реєстрацією у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 05 серпня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю Злагода уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 7,5661 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0059 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з терміном дії на 10 років.

Суд також звертає увагу на те, що будь-яке судове рішення повинно бути направлене на настання відповідних юридичних наслідків, а судовий розгляд повинен мати ознаки ефективності. За наявними доказами суд повинен задовольнити вимоги або ж відмовити в їх задоволенні, належним чином вмотивувавши таке рішення. При цьому, суд у процесі розгляду справи повинен керуватися реальними, а не уявними мотивами ухвалюючи відповідне рішення, унеможливлюючи зловживання сторонами своїх прав, спрямоване на затягування процесу. Відповідно до ст.ст. 1-2, 11-13 ЦПК України сторона, звертаючись до суду з відповідними вимогами, повинна чітко дотримуватися основних засад судочинства, враховуючи специфіку відповідного процесу, виконувати свої обов`язки та користуватися наданими їй процесуальними правами, не допускаючи при цьому зловживання ними. Окрім вказаного суд зауважує, що цивільний процес має змагальний характер, а тому на сторону покладається відповідний набір процесуальних обов`язків, в тому числі щодо надання необхідних доказів стосовно спірного питання, включно з власного ініціативою в процесі збирання цих доказів.

Разом із тим відповідач 13 лютого 2017 року уклав договори оренди між селянським (фермерським) господарством Чебана Петра Григорійовича та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 5,6653 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0058 та земельної ділянки площею 1,9008 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0059.

З урахуванням вказаного між сторонами виник спір з приводу правомірності укладення між відповідачем та третьою особою договору оренди земельної ділянки.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договорів оренди між сторонами, ЦК України та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до вимог статті 124 ч.4 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 року за №161-ХІV (далі Закон №161-ХІV) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст.6 Закону №161-ХІV передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст.ст.13, 14 вказаного Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вимогами ст. 15 ч.2 Закону України Про оренду землі визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №161-ХІV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною 3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Передача земельної ділянки в строкове платне користування підпадає під визначення найму (оренди) земельної ділянки згідно ст. 792 ЦК України.

Згідно з приписами ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

У відповідності до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, договір є правовою формою ( засобом) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певного правового результату.

Згідно до ч.1 ст. 93 Земельного Кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі ( в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксована умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічна позиція висловлювалася Верховним судом України у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17, а також у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року.

Враховуючи викладене, договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачем та ТОВ Злагода , на момент укладення договору з СФГ Чебана Петра Григорійовича був діючим, отже оспорюваний договір порушує права орендаря ТОВ Злагода , тому суд дійшов висновку, що договір оренди укладений з порушеннями вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Злагода неодержаного доходу в розмірі 186428,70 грн., то в цій частині суд не вбачає підстав для задоволення позову з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, необхідно встановити, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері цивільних відносин.

Разом із тим, зважаючи на вказані вимоги чинного законодавства, позивач зобов`язаний довести такі складові елементи: протиправну поведінку, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, натомість відповідач по справі зобов`язаний довести відсутність вини у заподіянні шкоди.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні.

Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Позивач, остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача неодержаний дохід у розмірі 90880, 03 грн.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до акту обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27.04.2017 року, комісією проведено обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради, поля № 7, № 9, №6, № 10, № 8, загальною площею 417 га. В результаті обстеження було виявлено, що земельні ділянки загальною площею 417 га засіяні сільськогосподарськими культурами, а саме соняшника - 410,6 гектари, горох - 6,4 гектари. Також в акті зазначено, що зі слів директора ТОВ Злагода ОСОБА_2 , поле № 7 було засіяно СФГ Ніколенко І.С. , поле № 9,6,10,8 СФГ Чабан П.Г. .

У вказаному акті не визначено, що до складу земельних ділянок загальною площею 417 га., обстеження якої було проведено, включена земельна ділянка відповідача, загальною площею 7,5661 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0059.

Окрім вказаного суд вважає неналежними посилання позивача щодо структури посівів на 2017 рік, оскільки такі документи були складені позивачем в односторонньому порядку.

Разом із тим, відповідно до наданого позивачем договору №1 для надання послуг по збиранню врожаю 2017 року від 20 червня 2017 року, фізичною особою-підприємцем на виконання умов договору з ТОВ Злагода , було зібрано врожаю ячменя з 20 гектарів, озимої пшениці з 30 гектарів, люцерни з 124 гектарів та соняшника з 114 гектарів.

Між тим рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2021 року по справі № 500/175/19, яке набрало законної сили 06 липня 2021 року визнано недійсним (фіктивним) договір поставки, який датовано 03 січня 2017 року та укладено між товариством з обмеженою відповідальністю Злагода та аграрно-рибогосподарським кооперативом Придунайська Нива . У вказаному рішенні, зокрема, визначено, що представник АРК Придунайська Нива надав письмову заяву, в якій зазначив, що аналіз наявних в АРК Придунайська Нива документів дозволяє припустити, що договір поставки між ТОВ Злагода та АРК Придунайська Нива у січні 2017 року не укладався, оскільки ніяких підтверджень такої операції бухгалтерські та інші документи не містять. До того ж придбання такої кількості соняшнику у ТОВ Злагода було недоцільним, так як це не відносилося до видів діяльності АРК Придунайська Нива .

Таким чином позивачем в якості представника ТОВ Злагода не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження засіяння земельної ділянки відповідачем чи іншою особою, неможливості засіяння земельної ділянки позивачем та неможливості отримання врожаю з площі вказаної земельної ділянки.

Окрім вказаного, суд вважає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обґрунтованості розміру неодержаного доходу. Більш того, вказаний розрахунок здійснений на підставі середньої врожайності та середньої ціни реалізації соняшника по сільськогосподарських підприємствах Ізмаїльського району, що зазначена у довідці Управління статистики в Ізмаїльському районі № 17-15/325 від 23 квітня 2018 року, тобто є абстрактним та не може бути доказом за предметом даного спору.

З огляду на викладене, суд вважає недоведеність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: наявності збитків, а також причинного наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками. Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді неодержаного доходу, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати, що передбачає стягнення з відповідача на користь позивача витрат, передбачених ст. 1 п.2 Закону України Про судовий збір одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час звернення до суду та становить 1762 гривні.

Відповідно до вимог ст. 141-142 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 263-267 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним договір оренди, укладений 13 лютого 2017 року між селянським (фермерським) господарством Чебана Петра Григорійовича та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 5,6653 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0058.

Визнати недійсним договір оренди, укладений 13 лютого 2017 року між селянським (фермерським) господарством Чебана Петра Григорійовича та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 1,9008 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0059.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 33938601 від 20 лютого 2017 року щодо оренди земельної ділянки площею 1,9008 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0059 та індексний номер 33939303 від 20 лютого 2017 року щодо оренди земельної ділянки площею 5,6653 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0058

у задоволенні вимог позивача про стягнення недотриманого доходу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (адреса: 68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Кірова, 76-А, код ЄДРПОУ - 31774735) судові витрати 1762 гривні (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.)

Скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку у порядку, передбаченому ст.354 ч.2 ЦПК України.

Суддя С.М. Жигулін