Постанова

від 27.05.2010 по справі 34/97

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2010 № 34/97

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу СПД - фізична особ а ОСОБА_1

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 15.02.2010

у справі № 34/97 ( .....)

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_1

до Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Бан к Аваль"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання недійсним и кредитного договору та дог оворів застави

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року Суб'єкт п ідприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (дал і - Підприємець, позивач) зве рнувся до Господарського суд у м. Києва з позовом до Відкрит ого акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» (пр авопопередник Публічного ак ціонерного товариства «Райф файзен Банк «Аваль»; далі - Банк, відповідач) про визна ння недійсними кредитного до говору № 109/11-19/39 від 14.12.2006 р., укладен ого між Підприємцем та Банко м (далі - Кредитний договір), та двох угод від 14.12.2006 р. про застав ну вартість майна, що передає ться в заставу відповідно до Кредитного договору (далі - За ставні угоди) на підставі час тини 1 статті 215 Цивільного код ексу України (далі - ЦК України ).

В подальшому позивачем под ано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої за явлені вимоги про визнання н едійсними Кредитного догово ру, Заставних угод, а також дог оворів застави транспортних засобів від 14.12.2006 р. та від 26.12.2006 р. ( далі - Договори застави).

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 15.02.2010 р. у спр аві № 34/97 (далі - Рішення суду) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним ріш енням, позивач звернувся до К иївського апеляційного госп одарського суду з апеляційно ю скаргою, в якій просить Ріше ння суду скасувати і прийнят и нове рішення, яким позов зад овольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційн ої скарги мотивовані тим, що м ісцевим господарським судом було неповно з' ясовано обс тавини, які мають значення дл я справи, а також невірно заст осовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує, що при ук ладенні Кредитного договору сторонами не було дотримано вимог статей 203, 524 Цивільного к одексу України (далі - ЦК Укр аїни), статей 189, 198 Господарсько го кодексу України (далі - ГК України), частини 4 статті 5 Дек рету Кабінету Міністрів Укра їни «Про систему валютного р егулювання і валютного контр олю» (далі - Декрет), оскільки п ри визначенні у цьому догово рі валютою кредиту євро, тобт о валюти, відмінної від гривн і України, жодна із сторін не м ала на це індивідуальної ліц ензії Національного банку Ук раїни. На думку апелянта, інди відуальна ліцензія необхідн а і для використання позивач ем євро як засобу платежу при сплаті Банку процентів за ко ристування кредитом у цій ва люті.

Крім того, апелянт, посилаюч ись на положення частини 2 ста тті 548 ЦК України, зазначив, що н едійсність основного зобов'я зання (Кредитного договору) с причиняє недійсність правоч инів щодо його забезпечення - Заставних угод.

Також скаржник зазначає, що на забезпечення виконання з обов'язань за Кредитним дого вором додатково були укладен і і Договори застави, які тако ж підлягають визнанню недійс ними на підставі частини 2 ста тті 548 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 02.04.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Суб' єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 і порушено апеляційне прова дження у справі № 34/97.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 27.04.2010 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 27.05.20 10 р.

Згідно зі ст. 22 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни сторони користуються р івними процесуальними права ми. Сторони, зокрема, мають пра во знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, з німати копії, брати участь в г осподарських засіданнях, под авати докази, брати участь у д ослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та пи сьмові пояснення господарсь кому суду та ін.

Апелянт своїми процесуаль ними правами не скористався, у судові засідання не з' яви вся. Про поважні причини неяв ки в судові засідання повнов ажного представника скаржни ка суд не повідомлений. Клопо тань про відкладення розгля ду справи від апелянта не над ходило.

Тому, враховуючи, що явка пр едставників сторін у судове засідання не була визнана су дом обов' язковою, а також зв ажаючи на достатність матері алів справи і з метою забезпе чення дотримання вимог закон одавства в частині додержанн я процесуальних строків відп овідно до вимог ст. 75 Господар ського процесуального кодек су України справа розглядаєт ься за наявними в ній матеріа лами.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечу вав проти доводів скаржника, викладених в апеляційній ск арзі, просив суд відмовити в ї ї задоволенні.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши ма теріали справи, заслухавши п ояснення представників стор ін, дослідивши докази, проана лізувавши на підставі встано влених фактичних обставин сп рави правильність застосува ння судом першої інстанції н орм законодавства, колегія с уддів встановила наступне.

Як підтверджується матері алами справи, 14.12.2006 р. між Акціон ерним поштово-пенсійним банк ом «Аваль» (Кредитор) та Підпр иємцем (Позичальник) укладен о Кредитний договір, відпові дно до якого відповідач зобо в'язувався надати позивачу к редит у сумі 216.000,00 євро для прид бання вантажних автомобілів з напівпричепами, зі сплатою 12,0 % річних, строком до 13.12.2011 (пунк т 1).

Відповідно до пункту 1.3 Стат уту Банку (затверджений Зага льними зборами акціонерів, п ротокол № 36-45 від 14.10.2009 р.; погоджен ий Національним банком Украї ни 04.11.2009) Публічне акціонерне то вариство «Райффайзен Банк «А валь» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного тов ариства «Райффайзен Банк «Ав аль», а останнє у свою чергу є правонаступником за всіма пр авами та обов'язками Акціоне рного поштово-пенсійного бан ку «Аваль». Вказані зміни най менувань відбулися відповід но до протоколів Загальних з борів акціонерів Банку № Зб-36 від 21.04.2006 р. та №Зб-45 від 14.10.2009 р.

З метою забезпечення викон ання позивачем своїх зобов'я зань за Кредитним договором між Підприємцем та Банком ук ладені Заставні угоди (дві уг оди від 14.12.2006 р. про заставну вар тість майна, що передається в заставу відповідно до Креди тного договору) та Договори з астави (два договори застави транспортних засобів від 14.12.20 06 р. та від 26.12.2006 р.).

Причиною виникнення спору у даній справі є те, що на думк у позивача видача банками кр едитів та сплата процентів з а їх користування у валюті, ві дмінній від української грив ні, без наявності індивідуал ьної ліцензії Національного банку України є порушенням в алютного законодавства, що у свою чергу є підставою для ви знання недійсними кредитних договорів, у яких зобов'язанн я між сторонами виражене в ін оземній валюті та підлягає в иконанню у валюті, відмінній від гривні України.

Проте колегія суддів не мож е погодитись з даною позиціє ю позивача з наступних підст ав.

Відповідно до статті 99 Конс титуції України грошовою оди ницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи прав овий статус гривні, вказана н орма Основного Закону не вст ановлює сферу її обігу та буд ь-яких обмежень щодо можливо сті використання в Україні г рошових одиниць іноземних де ржав.

Відповідно до статті 192 ЦК Ук раїни іноземна валюта може в икористовуватися в Україні у випадках і в порядку, встанов лених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило , відповідно до якого грошове зобов'язання має бути викона не у гривнях. Між тим, диспозиц ія норми частини 3 цієї статті дозволяє використання інозе мної валюти, а також платіжни х документів в іноземній вал юті при здійсненні розрахунк ів на території України за зо бов'язаннями у випадках, поря дку та на умовах, встановлени х законом.

Аналогічний режим викорис тання національної та інозем ної валюти при виконанні гро шових зобов'язань передбачен ий ГК України. Зокрема, частин ою 2 статті 198 ГК України встано влено, що грошові зобов'язанн я учасників господарських ві дносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривня х; грошові зобов'язання можут ь бути виражені в іноземній в алюті лише у випадках, якщо су б'єкти господарювання мають право проводити розрахунки м іж собою в іноземній валюті в ідповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, вираж ених в іноземній валюті, здій снюється відповідно до закон у.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності неб анківських фінансових устан ов не містить приписів, які б з абороняли банкам або іншим ф інансовим установам надават и кредити в іноземній валюті .

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК У країни за кредитним договоро м банк або інша фінансова уст анова (кредитодавець) зобов'я зується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закон у України «Про банки і банків ську діяльність» кошти - гр оші у національній або інозе мній валюті чи їх еквівалент .

Згідно зі статтею 345 ГК Украї ни кредитні операції банків полягають у розміщенні від с вого імені, на власних умовах та на власний ризик залучени х коштів юридичних осіб (пози чальників) та громадян. Креди тними визнаються банківські операції, визначені як такі з аконом про банки і банківськ у діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діял ьність» визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів У країни «Про систему валютног о регулювання і валютного ко нтролю» (далі - Декрет), статт я 1 якого відносить надання кр едитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету п ередбачено, що Національний банк України видає індивідуа льні та генеральні ліцензії на здійснення валютних опера цій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Де кретом.

При цьому генеральні ліцен зії видаються комерційним ба нкам та іншим фінансовим уст ановам України, національном у оператору поштового зв'язк у на здійснення валютних опе рацій, що не потребують індив ідуальної ліцензії, на весь п еріод дії режиму валютного р егулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення т акої операції (частина 4 статт і 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії п отребують, зокрема, такі опер ації:

надання і одержання резиде нтами кредитів в іноземній в алюті, якщо терміни і суми

таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт «в» пункту 4 ст атті 5 Декрету);

використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу або як застав и (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету).

Законодавством не встанов лено терміни та суми кредиті в в іноземній валюті як крите рій їх віднесення до сфери ді ї режиму індивідуального ліц ензування. Ця обставина, з огл яду на відсилочний характер норми Декрету, не дозволяє по ширити режим індивідуальног о ліцензування на валютні оп ерації, пов'язані з наданням р езидентами (банками та іншим и фінансовими установами) кр едитів в іноземній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07. 12.2009 р. «Про правомірність укла дання кредитних договорів в іноземній валюті» у зв'язку з запитами банків з питання що до правомірності укладання к редитних договорів в іноземн ій валюті повідомив про те, що операція з надання банками к редитів в іноземній валюті н е потребує індивідуальної лі цензії.

Таким чином, місцевий суд ві рно встановив, що операція з н адання банками кредитів в ін оземній валюті не потребує і ндивідуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 19 2, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК Укр аїни, статей 32, 44 Закону України «Про Національний банк Укра їни», статей 2, 47, 49 Закону Україн и «Про банки і банківську дія льність», статей 1, 4, 34 Закону Ук раїни «Про фінансові послуги та державне регулювання рин ків фінансових послуг», стат ей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Мініст рів України «Про систему вал ютного регулювання і валютно го контролю» банки та інші фі нансові установи, які у встан овленому порядку отримали ге неральну ліцензію Національ ного банку України на здійсн енну валютних операцій, мают ь достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк має ліцензію , згідно з якою останньому над ано право здійснювати банків ські операції, визначені час тиною першою та пунктами 5-11 ча стини другої статті 47 Закону У країни «Про банки та банківс ьку діяльність».

Крім того, у матеріалах спра ви міститься виданий Націона льним банком України відпові дачу дозвіл на право здійсне ння операцій, визначених пун ктами 1-4 частини другої та час тиною четвертою статті 47 Зако ну України «Про банки та банк івську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу. Та к, відповідно до додатку до ць ого дозволу Банк має прав о здійснювати, зокрема, опера ції з валютними цінностями щ одо залучення та розміщення іноземної валюти на валютном у ринку України.

З вищевикладеного вбачаєт ься, що відповідач на підстав і банківської ліцензії та пи сьмового дозволу на здійснен ня операцій з валютними цінн остями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, щ о порядок та умови видачі Нац іональним банком України рез идентам і нерезидентам індив ідуальних ліцензій на викори стання безготівкової інозем ної валюти на території Укра їни як засобу платежу реглам ентує Положення про порядок видачі Національним банком У країни індивідуальних ліцен зій на використання іноземно ї валюти на території Україн и як засобу платежу (затвердж ено постановою Правління Нац іонального банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстров ано в Міністерстві юстиції У країни 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі - Положення), яке бул о розроблено Національним ба нком України відповідно до в имог статей 5, 11, 13 Декрету, а тако ж статей 7 і 44 Закону України «П ро Національний банк України » (пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказ аного Положення використанн я іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозвол яється, зокрема, якщо ініціат ором або отримувачем за валю тною операцією є уповноважен ий банк (ця норма стосується л ише тих операцій уповноважен ого банку, на здійснення яких Національний банк України в идав йому банківську ліцензі ю та письмовий дозвіл на здій снення операції з валютними цінностями). У всіх інших випа дках використання іноземної валюти як засобу платежу мож ливе лише за наявності ліцен зії.

Виходячи з наведеного, нада ння та одержання кредиту в ін оземній валюті та сплата про центів за цим кредитом не пот ребує наявності індивідуаль ної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу п латежу на території України у жодної зі сторін кредитног о договору.

Що стосується посилань Під приємця у позовній заяві на з аборону у Договорі виконуват и зобов' язання перед Банком у гривні та на безпідставне п окладення на Підприємця валю тних ризиків, то колегія судд ів відзначає наступне.

Жодний пункт Договору не за бороняє позивачеві виконува ти зобов' язання перед банко м у національній валюті. Біль ше того, такий механізм факти чно передбачений самим Догов ором (на випадок несвоєчасно го погашення кредиту або від сотків за його використання) . Так, частиною 2 пункту 7.5 Догов ору передбачено: у випадку як що валюта кредиту не співпад ає з валютою коштів, які знахо дяться на рахунках Позичальн ика, Кредитор має право самос тійно здійснити конвертацію таких коштів у валюту кредит у на міжбанківському валютно му ринку України та отриману суму направити на погашення кредиту.

Несення позивачем валютни х ризиків в разі отримання ці льового кредиту в іноземній валюті як розпорядником отри маних валютних коштів аж нія к не протирічить чинному зак онодавству, в т. ч. з урахуванн ям принципів підприємницько ї діяльності, визначених ст. с т. 42-4 ГК України.

Крім того, відсутність у сто рін індивідуальної ліцензії Національного банку України не дає підстав для визнання н едійсними кредитних договор ів, у яких містяться положенн я про видачу кредитів у інозе мній валюті та сплату відсот ків за користування цими кре дитами іноземною валютою. Ві дсутність у необхідних випад ках відповідних індивідуаль них ліцензій може бути підст авою лише для застування до у часників валютних відносин п ередбачених законодавством України певних заходів відп овідальності.

Частиною 2 статті 548 ЦК Україн и передбачено, що недійсне зо бов'язання не підлягає забез печенню. Недійсність основно го зобов'язання (вимоги) сприч иняє недійсність правочину щ одо його забезпечення, якщо і нше не встановлено цим Кодек сом.

Позаяк відсутні підстави д ля визнання Кредитного догов ору недійсним, і як наслідок з обов'язання, що випливають з о станнього, є дійсними, то, відп овідно, відсутні й підстави д ля визнання недійсними Заста вних угод та Договорів заста ви відповідно до частини 2 ста тті 548 ЦК України.

При цьому колегія суддів бе ре до уваги і те, у Заставних у годах та Договорах застави в артість заставного майна вир ажена у гривнях.

Відповідно до ст. 49 Господар ського процесуального кодек су України судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції покладаються на п озивача.

Згідно зі ст. 104 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни підставами для скасува ння або зміни рішення місцев ого господарського суду є, зо крема, недоведеність обстави н, що мають значення для справ и, які місцевий господарськи й суд визнав встановленими; н евідповідність висновків, ви кладених у рішенні місцевого господарського суду, обстав инам справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК Украї ни господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єк тивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справ и в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, викладені скаржник ом в апеляційній скарзі, не пі дтверджуються доказами, наяв ними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперече ння сторін, надані на їх підтв ердження докази колегією суд дів до уваги не беруться на пі дставі ст. 34 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, оскільки не мають значення для справи з урахуванням зая влених позовних вимог та виз начених законодавством підс тав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, к олегія суддів дійшла висновк у про те, що рішення Господарс ького суду міста Києва від 15.02 .2010 р. у справі № 34/97 прийнято з пов ним та всебічним з' ясування м обставин, які мають значенн я для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріальн ого і процесуального права, у зв' язку з чим апеляційна ск арга, з викладених у ній підст ав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задов оленні апеляційної скарги, в ідповідно до вимог ст. 49 Госпо дарського процесуального ко дексу України, витрати, понес ені скаржником при поданні а пеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодо вуються та покладаються на а пелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Госп одарського процесуального к одексу України, Київський ап еляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Су б' єкта підприємницької дія льності - фізичної особи О СОБА_1 залишити без задовол ення, а рішення Господарсько го суду міста Києва від 15.02.2010 р. у справі № 34/97 - без змін.

2. Матеріали справи № 34/97 повер нути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена до касацій ної інстанції у встановленом у законом порядку.

Головуючий суддя

Судді