Ухвала

від 20.10.2021 по справі 904/6950/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/6950/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Кам`янської міської ради - Змітріченко Ю.П.,

Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кам`янської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (головуючий), Мороз В.Ф., Чередко А.Є.)

у справі № 904/6950/20

за позовом Кам`янської міської ради

до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Кам`янська міська рада (далі - Рада, Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль", Відповідач) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, 2, кадастровий номер 1210400000:02:011:0063, загальною площею 5,4947 га, для розміщення виробничих будівель, в редакції, наведеній у позовній заяві.

Позов обґрунтовано тим, що за зверненням Відповідача Рада прийняла рішення № 2003-44/VІІ від 09.07.2020 "Про набуття (припинення) прав на землю", яким надано АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" в користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:011:0063, загальною площею 5,4947 га, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, 2, для розміщення виробничих будівель, строком до 30.07.2030, та зобов`язано, зокрема, Відповідача укласти протягом шістдесяти днів після прийняттям цього рішення договір оренди земельної ділянки шляхом надання оригіналів витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, сформованих у поточному році.

Однак, у встановлений рішенням строк договір не було укладено, у зв`язку з чим Рада 13.11.2020 направила на адресу Відповідача лист, до якого було додано проект договору оренди земельної ділянки, який отримано останнім 17.11.2020.

Проте, Відповідачем, у встановлений законом строк, отриманий проект договору оренди землі підписано не було, що стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання цього договору укладеним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 (з урахуванням ухвали суду від 26.04.2021 про виправлення описки) позов задоволено. Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Кам`янське, вул. Заводська, 2, кадастровий номер: 1210400000:02:011:0063, площею 5,4947 га для розміщення виробничих будівель, в редакції Кам`янської міської ради. Судові витрати покладено на Відповідача.

Рішення суду мотивовано тим, що запропонована Позивачем редакція договору оренди землі за своїми умовами відповідає нормам чинного законодавства; Позивачем дотримано порядок, визначений статтями 179, 181, 184 Господарського кодексу України при укладенні договору; Відповідачем не надано доказів незгоди зі змістом договору або окремими його положеннями шляхом звернення до Позивача з протоколом розбіжностей до договору оренди земельної ділянки; укладення спірного договору є обов`язковим для Відповідача для розміщення на орендованій земельній ділянці виробничих приміщень та споруд.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області 30.03.2021 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Стягнуто з Кам`янської міської ради на користь АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 153, 00 грн.

Постанову мотивовано тим, що Відповідач не використовує спірну земельну ділянку, а лише мав намір користування нею, проте на даний час така необхідність відсутня, а отже укладення договору не є обов`язковим для Відповідача в силу закону, тому відсутні правові підстави для зобов`язання укласти такий договір за рішенням суду.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Кам`янська міська рада подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 залишити в силі; стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/6950/20 за касаційною скаргою Кам`янської міської ради з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.10.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 06.10.2021.

У відзиві на касаційну скаргу, який надіслано до суду касаційної інстанції поштовим відправленням 21.09.2021, АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" вказує на безпідставність доводів скаржника, оскільки висновки, зроблені Верховним Судом у постановах, якими обґрунтовано доводи касаційної скарги, не є подібними до правовідносин у даній справі, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

06.10.2021 Кам`янська міська рада надіслала до Верховного Суду пояснення на відзив, поданий Відповідачем, у яких підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити.

АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" в судове засідання в режимі відеоконференції у приміщенні суду, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Тритузна, 166, зал судових засідань №"ВКЗ", своїх представників не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталось.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначеного учасника справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Кам`янської міської ради, який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні спору у даній справі судами попередніх інстанцій установлено, що 18.12.2019 АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулось до Кам`янської міської ради з клопотанням про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки, площею 8,0957 га, розташованої за адресою: м. Кам`янське, вул. Заводська, 2, для розміщення виробничих будівель.

09.07.2020 Кам`янська міська рада, розглянувши заяви (клопотання) АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" про користування земельними ділянками, прийняла рішення № 2003-44/VІІ "Про набуття (припинення) прав на землю", яким надано в користування на умовах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:011:0063 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, 2, загальною площею 5,4947 га, для розміщення виробничих будівель, строком до 30.07.2030.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Рішення № 2003-44/VІІ Рада зобов`язала землекористувачів, у тому числі і Відповідача, укласти протягом шістдесяти днів після прийняття цього Рішення в департаменті комунальної власності та земельних відносин міської ради у встановленому порядку договори оренди земельних ділянок, угоди шляхом надання оригіналів витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, сформованих у поточному році.

В строки, передбачені рішенням Ради (60 днів) договір не було укладено.

13.11.2020 Кам`янська міська рада листом направила на адресу АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" для узгодження та підписання проекти договорів оренди земельної ділянки, кадастровий № 1210400000:02:002:0127 та № 1210400000:02:011:0063 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, 2, загальною площею 2,6010 та 5,4947 га, для розміщення виробничих будівель. Зазначений лист отримано Відповідачем 17.11.2020, що підтверджується випискою з сайту Укрпошти про поштове відправлення за № 5190003125850.

Проте, Відповідач у 20-денний строк не повернув Позивачу підписаний проект договору оренди земельної ділянки та не направив протокол розбіжностей до цього договору.

Такі обставини стали підставою для звернення Кам`янської міської ради до суду з позовом про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки у редакції, що була запропонована Відповідачеві та викладена у тексті позовної заяви.

Розглянувши зазначені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, з урахуванням положень частини 1 статті 19 Конституції України, статті 14, частини 1 статті 627, статті 649 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 179, частини 8 статті 181, статті 187 Господарського кодексу України, частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про оренду землі", ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом, а передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування; в інших випадках спір про укладення договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Водночас, наведені законодавчі норми встановлюють обов`язок сторін укласти договір оренди земельної ділянки у випадку використання земельної ділянки особою, проте у даній справі таких обставин не встановлено, оскільки користування земельною ділянкою, у тому числі, розташування на ній об`єктів нерухомого майна або намір здійснювати забудову на земельній ділянці потребує належного оформлення правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У грудні 2019 року Відповідач звернувся до Позивача з клопотанням про надання спірної земельної ділянки в оренду для розміщення виробничих будівель. У рішенні ради від 09.07.2020 № 2003-44/VІІ та проекті договору оренди також зазначено про передачу земельної ділянки для розміщення виробничих будівель.

Втім, суду не надано доказів розміщення на спірній земельній ділянці виробничих будівель чи об`єктів нерухомого майна, належних Відповідачеві, а також не доведено обставини іншого використання спірної земельної ділянки Відповідачем, проведення ним підприємницької чи інших видів діяльності.

За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладення спірного договору не є обов`язковим для Відповідача в силу закону, тому відсутні правові підстави для зобов`язання укласти такий договір за рішенням суду, що є підставою для відмови у позові.

Звертаючись із касаційною скаргою з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Кам`янська міська рада зазначила, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята без урахування правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 904/7527/17 та від 13.08.2019 у справі № 914/1087/18 щодо обов`язковості укладення договору оренди землі на підставі рішення ради.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши постанови Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 914/1087/18 і від 19.11.2019 у справі № 904/7527/17, висновками у яких Кам`янська міська рада обґрунтувала наявність підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що висновки викладені у цих постановах прийнято у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі № 904/6950/20, що розглядається.

Так, у справі № 904/7527/17 (постанова від 19.11.2019) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для укладення договору оренди земельної ділянки в судовому порядку, виходячи з того, що земельна ділянка надана в оренду за фактичним розміщенням нежитлової будівлі, що належить відповідачеві, а спір між сторонами існує лише щодо розміру орендної плати, яку встановлено органом місцевого самоврядування у межах наданих законом повноважень та з урахуванням встановленого законом граничного розміру, тому умови договору в цій частині ґрунтуються на вимогах закону, а оскільки власники нерухомого майна не звільняються від обов`язку оформлення права користування земельною ділянкою та внесення плати за таке користування, укладення договору оренди є обов`язковим в силу закону.

У справі № 914/1087/18 (постанова від 13.08.2019) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки в редакції, запропонованій позивачем, виходячи з того, що у даному випадку укладення договору ґрунтується на вказівках закону, викладених у статтях 123, 124 Земельного кодексу України, відповідно до яких підставою користування земельною ділянкою із земель комунальної власності є договір оренди, який укладається з власником нежитлових приміщень, які розташовані на ній.

Разом з тим, у даній справі № 904/6950/20, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач не використовує спірну земельну ділянку і на ній відсутнє нерухоме майно, належне Відповідачеві, тому відсутні законодавчі передумови для укладення договору оренди з останнім, у тому числі, і за рішенням суду.

Отже, наведені вище постанови Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, ухвалені за іншої фактично-доказової бази, а також інших умов застосування правових норм, ніж у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги щодо наявності правових підстав, передбачених пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження.

Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Отже, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 904/6950/20 за касаційною скаргою Кам`янської міської ради з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Кам`янської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 904/6950/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко