Постанова

від 18.10.2021 по справі 392/1852/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2021 року м. Кропивницький

справа № 392/1852/17

провадження № 22-ц/4809/1379/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,

секретар судового засідання Кравченко Я. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія",

представник відповідача - адвокат Островерхий Геннадій Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія", інтереси якого представляє адвокат Островерхий Геннадій Миколайович, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2021 року у складі головуючого судді Березія Ю. А.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

12.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія", в якому просила визнати недійсною укладену від імені ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вікторія (надалі - СТОВ "Агрофірма "Вікторія") додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 4 червня 2007 року, зареєстрованого у Маловисківському районному відділі КРФ ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 січня 2008 року № 87.

Позовні вимоги мотивовано тим , що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КР 1272 від 28 грудня 1999 року, виданого на підставі рішення сесії Хмелівської сільської ради народних депутатів від 23 грудня 1999 року № 49, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,96 га, яка розташована на території Хмелівської сільської ради.

4 червня 2007 року між нею та СТОВ Агрофірма Вікторія укладено договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстровано у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 січня 2008 року № 87.

У вересні 2017 року позивачу стало відомо про існування додаткової угоди (без номеру і без дати) до договору оренди земельної ділянки від 4 червня 2007 року, між нею та СТОВ Агрофірма Вікторія , де зазначено, що договір оренди укладений на строк 49 років.

Позивач стверджувала, що оспорювану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки вона не підписувала.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 9 липня 2020 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 як правонаступника позивача ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 208-209 т. 1).

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, щопозивач ОСОБА_1 не виявляла своєї волі до вчинення додаткової угоди та набуття обумовлених нею цивільних прав і обов`язків, а тому такий правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином позивачем не набуті, а правовідносини між позивачем і відповідачем - не виникли.

Суд вважав установленим факт, що орендодавець ОСОБА_1 не підписувала спірну додаткову угоду, а тому цей правочин вважається неукладеним і не може бути визнаний недійсним. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю земельну ділянку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

СТОВ "Агрофірма "Вікторія", інтереси якого представляє адвокат Островерхий Г. М., подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про зміну рішення з виключенням з мотивувальної частини оскарженого судового рішення висновок суду про те, що:

- показання свідка ОСОБА_3 , є недостовірними, оскільки суперечать іншим належним і допустимим доказам;

- висновок спеціаліста підпадає під критерії письмових доказів, та вважає зазначений письмовий доказ належним і допустимим;

- ОСОБА_1 не виявляла своєї волі до вчинення додаткової угоди та набуття обумовлених нею цивільних прав і обов`язків, а тому такий правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином позивачем не набуті, а правовідносини між позивачем і відповідачем не виникли.

- орендодавець ОСОБА_1 не підписувала зазначену додаткову угоду, а тому цей правочин вважається неукладеним і не може бути визнаний недійсним;

- відповідачем не доведено факт підписання орендодавцем ОСОБА_1 додаткової угоди, оскільки висновок експерта не спростував висновків спеціаліста № 75 від 29.11.2017 року.

Просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до СТОВ "Агрофірма "Вікторія" про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у зв`язку з безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що у висновку спеціаліста №75 від 29.11.2017 року, на який посилався суд у своєму рішенні, не зазначено, що експерт (спеціаліст) попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Крім цього, допитаний як спеціаліст - ОСОБА_4 в засіданні суду 07.06.2019 зазначив, що ним не досліджувався оригінал додаткової угоди до договору оренди землі і він відповідно не може ствердити чи спростувати обставину можливості застосування монтажу копії цього документу.

Відповідач звертає увагу, що спеціаліст це особа призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням технічних засобів. Усупереч ст. 74 ЦПК України суд не перевіряв чи володіє ОСОБА_4 спеціальними знаннями, а також не призначав його спеціалістом у цій справі.

Згідно ч. 2 ст. 74 ЦПК України допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта. Отже, спеціаліст покликаний виконувати суто технічні функції (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо), а також надавати консультації з питань, що належать до сфери його обізнаності. При цьому висновок спеціаліста не є самостійним засобом доказування у цивільному процесі та не може враховуватися судом при ухваленні рішення (на відміну від висновку експерта, який суд зобов`язаний дослідити в ході розгляду справи, надавши йому відповідну правову оцінку).

З врахуванням того, що громадянин ОСОБА_5 не є експертом в розумінні ст.10 Закону України "Про судову експертизу", в якій, зокрема, зазначено, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань і ч. 3 вказаної статті наголошує, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом, (прізвище ОСОБА_5 , відсутнє в реєстрі атестованих судових експертів).

Висновок спеціаліста не є висновком експерта, в розумінні ст. 76 ЦПК України, а отже зазначений висновок є неналежним та недопустимим доказом.

ОСОБА_5 , провів почеркознавче дослідження документів та зробив відповідний висновок за результатами дослідження копій документів, що суперечить п.3.5. "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), в якому зазначено, що проведення експертиз (досліджень), які наведено у Інструкції, коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України - суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, (правова позиція зазначена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18).

За клопотанням відповідача, ухвалою від 24 липня 2020 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу. Для проведення експертизи, відповідачем було надано оригінал додаткової угоди від 20.08.2012 до договору оренди землі від 4.06.2007. Проведення експертизи було доручено експертам Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Згідно висновку експерта № 4818/4819/20-27 від 11.01.2021 вирішити питання, чи виконано підпис у додатковій угоді від 20 серпня 2012 року до договору оренди земельної ділянки від 04 червня 2007 року в розділі реквізити сторін , в графі орендодавець - ОСОБА_1 власноручно або іншою (-ми) особою (-ами) не представилося можливим.

Вважає, що позивачем не доведено, що оспорена додаткова угода до договору оренди землі не відповідає вимогам встановленим ст. 203 ЦК України та іншим вимогам ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника СТОВ "Агрофірма "Вікторія" адвоката Островерхого Г. М. , який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні в частині мотивування відмови у задоволенні позову.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР 1272 від 28 грудня 1999 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,96 га, яка розташована на території Хмелівської сільської ради (а.с. 8 том 1).

4 червня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем СТОВ "Агрофірма "Вікторія" укладено договір оренди землі земельної ділянки площею 4,96 га, яка розташована на території Хмелівської сільської ради(строк дії договору - 10 років; договір зареєстровано 14 січня 2008 року (а. с. 9-11, 34-36 том 1).

19 червня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції Кіровоградської області Клюшник А.О. зареєстровано право оренди СТОВ "Агрофірма "Вікторія" до 25.06.2063 року на земельну ділянку площею 4,96 га, кадастровий номер 3523186800:02:000:1796, яка належала ОСОБА_1 ; підстава виникнення речового права - додаткова угода , б/н, видана 20.08.2012 (а.с. 12-17, 38-39 том 1).

Згідно висновку спеціаліста ОСОБА_4 від 29.11.2017 № 75 підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Орендодавець" у додатковій угоді без дати, укладеній між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ "Агрофірма "Вікторія" щодо змін і доповнень до договору оренди від 04 червня 2007 року, зареєстрованого 14 січня 2008 року за № 87, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Рукописний запис змістом " ОСОБА_6 " в графі "Орендодавець" у додатковій угоді без дати, укладеній між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ "Агрофірма "Вікторія" щодо змін і доповнень до договору оренди від 04 червня 2007 року, зареєстрованого 14 січня 2008 року за № 87, виконаний не ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , а іншою особою (а.с. 18-23 том 1).

Допитаний як свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні в суді першої інстанції повідомив, що в листопаді 2017 року до закладу звернулася представник позивача адвокат Безсмола. Зустріч мала консультативний характер щодо документів, необхідних для проведення почеркознавчого дослідження. У подальшому свідкові як спеціалісту було надано документи для проведення експертизи, а саме вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 . Свідок зазначив, що підпис у додатковій угоді виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Спірний підпис схожий на підпис ОСОБА_6 , але має іншу транскрипцію букв. Підпис швидше за все було виконано по пам`яті, тобто особа яка підписувала, колись бачила цей підпис. Не вбачається, що підпис виконувався в незвичних умовах. Свідок впевнений, що даний підпис виконано не ОСОБА_1 а іншою особою. Крім того, в графі з підписом міститься слово ОСОБА_6 , яке виконано також не ОСОБА_6 , а іншою особою. Особисто свідок не відбирав вільні зразки, а проводив дослідження по документах, поданих адвокатом. Експериментальні зразки підпису належать ОСОБА_6 , оскільки свідок їх порівняв з вільними зразками.

29 червня 2012 року згідно видаткового касового ордеру 152 керівником СТОВ "Агрофірма "Вікторія" виплачено ОСОБА_1 , як позику, грошові кошти в сумі 15000 гривень (а.с. 40 том 1).

12 грудня 2017 року власник земельної ділянки ОСОБА_1 надіслала на адресу керівника СТОВ "Агрофірма "Вікторія" заяву про припинення договору оренди землі та повернення земельної ділянки (а.с. 61-64 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла (а.с. 157 том 1).

13 лютого 2020 року державним нотаріусом Маловисківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно якому громадянка ОСОБА_2 успадкувала після смерті матері ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 4,9602 га, кадастровий номер 3523186800:02:000: 1796, яка розташована на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (а.с. 200 том 1).

Згідно з висновком експерта від 11.01.2021 року за наслідками проведення судової почеркознавчої експертизи № 4818/4819/20-27 вирішити питання чи виконано підпис у додатковій угоді від 20 серпня 2012 року до договору оренди земельної ділянки від 4 червня 2007 року в розділі "Реквізити сторін" в графі "Орендодавець" - ОСОБА_1 власноручно або іншою особою - неможливо (а.с. 2-13 том 2).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (27 грудня 2010 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом положення частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що вона не підписувала оспорюваної доджаткової угоди до договору оренди належної їй земельної далянки, тому цю додаткову угоду необхідно визнати недійсною. З метою доведення заявлених у справі вимог вона надала висновок спеціаліста ОСОБА_4 від 29.11.2017 № 75, а також просила витребувати у відповідача оригінал додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Заперечуючи проти заявлених вимог, СТОВ "Агрофірма "Вікторія" вказувало, що воно орендувало спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 з 2007 року. Перед укладенням спірного правочину в червні 2012 року позивач звернулась до відповідачаза матеріальною допомогою і після видачі їй коштів в сумі 15000 грн. погодилась підписати додаткову угоду. Представником СТОВ "Агрофірма "Вікторія" Кухаревською І. П. була надана позивачу додаткова угода, яку після ознайомлення з текстом підписала особисто ОСОБА_1 . Відповідач сплачував орендну плату за землю, а позивач її отримувала.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною), у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи (статті 102, 103 ЦПК України).

При цьому, за приписами статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За клопотанням відповідача була призначена і проведена судова почеркознавча експертиза підпису ОСОБА_1 на оригіналі додаткової угоди до договору оренди, за за висновком судової почеркознавчої експертизи від 11.01.2021 року № 4818/4819/20-27 вирішити питання чи виконано підпис у додатковій угоді від 20 серпня 2012 року до договору оренди земельної ділянки від 4 червня 2007 року в розділі "Реквізити сторін" в графі "Орендодавець" - ОСОБА_1 власноручно або іншою особою - неможливо .

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

У справі, що розглядається, позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тому відповідач безпідставно вказує на виникнення між сторонами прав та обов`язків за спірним правочином, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що підпис на оспорюваній додатковій угоді належить ОСОБА_1 , не спростував доводи позивача про відсутність її волевиявлення на укладання спірної додаткової угоди.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві доводи про неукладення нею додаткової угоди до договору оренди та безпідставне (без договірних відносин) користування належної їй земельною ділянкою відповідачем, а також заперечення останнього, то зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним з позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Ефективним способом захисту прав та інтересів власника спірної земельної ділянки є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовувала позов позивач.

Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову про визнання договору оренди недійсним через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції врахував аргументи сторін щодо переваг та недоліків кожного з наявних у справі висновків, і вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо віднесення до належних і допустимих доказів висновку спеціаліста Науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП Агенція 007 Мухи О. Г. від 29.11.2017 № 75, оскільки цей висновок зроблений без дослідження оригіналу оспорюваної додаткової угоди, що підтверджено в судовому засіданні в суді першої інстанції самим ОСОБА_4 .

Крім того, суд першої інстанції неправильно оцінив показання свідка ОСОБА_3 , визнавши їх недостовірними, хоча враховуючи норми ст. 218 ЦК України про неможливість доведення дотримання вимоги щодо письмової форми правочину свідченнями свідків, такий доказ є недопустимим відповідно до ст. 78 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висноку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною укладеної від імені ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вікторія (надалі - СТОВ "Агрофірма "Вікторія") додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 4 червня 2007 року, зареєстрованого у Маловисківському районному відділі КРФ ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 січня 2008 року № 87, хоча з невірних правових підстав, та з неправильною оцінкою частини доказів.

Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги.

Стаття 376 ЦПК України передбачає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Зокрема, підставами для зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2021 року підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав, зазначених у цій постанові.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вікторія", інтереси якого представляє адвокат Островерхий Геннадій Миколайович, задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. І. Чельник

В. В. Черненко