Постанова

від 27.10.2021 по справі 320/2018/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2018/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, за участю третьої особи - Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача сформувати і подати до Броварського управління ДКСУ Київської області подання про повернення позивачу надміру сплаченої суми коштів у розмірі 7 921,95 грн, яка складається із боргу зі сплати ЄСВ за квітень-жовтень 2018 - 5 733,42 грн, штрафу - 1 801,93 грн за несвоєчасну сплату ЄСВ та пені у розмірі 386,60 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020, позов задоволено: зобов`язано Броварське управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області сформувати та подати до Броварського управління Державної казначейської служби України Київської області подання про повернення помилково сплаченої ОСОБА_1 суми у розмірі 7921,95 грн 95 коп, згідно з квитанцій від 22.10.2018 та 24.11.2018.

Вказаними судовими рішеннями питання розподілу судових витрат не вирішувалося.

У подальшому, 30.03.2021 до суду першої станції позивачем було подано заяву, у якій він просив суд ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі, яким стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 заяву задоволено: стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для винесення додаткового судового рішення були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Згідно частини шостої наведеної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 768,4 грн.

Враховуючи, що Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 позов задоволено повністю, то позивачу належало до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 768,4 грн сплаченого судового збору.

Проте, приймаючи рішення від 14.09.2020 суд першої інстанції питання розподілу судових витрат не вирішив.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у суду першої інстанції підстав для задоволення заяви позивача та прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відпоідача на користь позивача сплаченого судового збору у розмірі 768,4 грн.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів наголошує на тому, що доводи апеляційної скарги не містять жодного обґрунтування не правомірності здійснення розподілу судового збору.

Доводи скаржника зводяться виключно до необґрунтованості визначення розміру витрат на правову допомогу, питання чого оскаржуваним рішенням не вирішувалося взагалі.

У світлі викладеного, безпідставним є посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справах №№826/1216/16, 1740/2428/18, які стосуються витрат на правову допомогу. Правові висновки Верховного Суду у справі №520/1536/19 взагалі не стосуються спірних правовідносин та предмету доказування у даній справі.

Відтак, апеляційна скарга є очевидно необґрунтованою, оскільки не містить жодного належного обґрунтування неправомірності додаткового рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення заяви про винесення додаткового судового рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких