Постанова

від 28.10.2021 по справі 809/4307/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 809/4307/15

касаційне провадження № К/9901/26152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вулкаскот-Україна на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 (головуючий суддя: Коваль Р.Й., судді - Гуляк В.В., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 809/4307/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вулкаскот-Україна (далі у тексті - Товариство, ТОВ Вулкаскот-Україна ) до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі у тексті - Інспекція, ДПІ у м. Івано-Франківську) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015 № 0003462201, від 08.07.2015 № 0002172201 та № 0002182201,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ТОВ Вулкаскот-Україна звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 24.04.2015 № 0003462201, від 08.07.2015 № 0002172201 та № 0002182201.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов`язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображались ним у складі додаткового капіталу, тобто не підлягали включенню ні до доходів, ні до витрат, а також звертає увагу на хибність висновків Інспекції щодо того, що господарські операції Товариства із контрагентами у спірних правовідносинах є удаваними правочинами й відповідно спрямовані не на отримання доходу, а на безпідставне формування адміністративних витрат з метою мінімізації об`єкта оподаткування з податку на прибуток і податку на додану вартість, необґрунтовані як фактично, так і юридично і спростовуються наданими в ході перевірки та судового розгляду первинними документами та іншими доказами. Також, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 801, 84 грн, які були застосовані до Товариства згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2015 № 0003462201, не передбачені Податковим кодексом України (далі у тексті - ПК України, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України; також ці санкції були прийняті поза межами граничних строків для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених ПК України. Таким чином, висновки акту перевірки мають не відповідають дійсності, оскільки у діях позивача відсутні порушення норм податкового законодавства, у останнього наявні усі необхідні первинні документи та надані відповідачеві. На підставі наведеного позов просив задовольнити.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 26.02.2016 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 24.04.2015 № 0003462201, від 08.07.2015 № 0002172201 та № 0002182201.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Інспекція подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, який постановою від 22.06.2016 частково задовольнив скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 скасував, позов ТОВ Вулкаскот-Україна задовольнив частково: визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення № 0003462201 від 24.09.2015, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4 801 (чотири тисячі вісімсот одна) грн 84 коп та визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення № 0002182201 від 08.07.2015 в частині зменшення Товариству суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком в загальному розмірі 751 509 (сімсот п`ятдесят одна тисяча п`ятсот дев`ять) грн 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 08.07.2015 № 0002182201 в частині зменшення Товариству суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком у загальному розмірі 897 138 , 00 грн та в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.07.2015 № 0002172201. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 залишити в силі в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та незаконність його висновків щодо податкового повідомлення - рішення від 08.07.2015 №0002182201, яке скасоване у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на суму 751 509, 00 грн, оскільки в описовій частині рішення суд погодився із висновками суду першої інстанції, вважаючи їх правомірними, та встановив, що податковий орган незаконно зменшив Товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком у загальному розмірі 1 088 498, 05 грн. Крім того, вважає, що висновки суду про те, що договірні відносини ТОВ Вулкаскот-Україна із ФОП ОСОБА_1 , фірми VULKASCOT Getrankeindustriebedarf Handelsgesellschaft m.b.H. & CoKG (Austria) та ТОВ Лекс консалтінг є зайвою ланкою у господарській діяльності Товариства і не містять економічного ефекту, а господарська діяльність Товариства з придбання цих послуг була направлена не на отримання доходу, а на безпідставне формування податкового кредиту та валових витрат з метою мінімізації об`єктів оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток, повністю суперечать фактичним матеріалам справи та є неправомірними. Зважаючи на що, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0002182201 від 08.07.2015 в частині зменшення Товариству суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком в загальному розмірі 897 138, 00 грн та в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0002172201 від 08.07.2015, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 залишити в силі в повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.07.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.10.2021 касаційну скаргу Інспекції прийняв до провадження, закінчив підготовку даної справи до касаційного розгляду, призначив касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження з 26.10.2021.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 22.05.2015 по 12.06.2015 ДПІ у м. Івано-Франківську проведено виїзну планову перевірку ТОВ Вулкаскот-Україна з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.06.2015 № 2662/09-15-22-01/30106841.

Згідно з висновками Акта перевірки від 19.06.2015 № 2662/09-15-22-01/30106841 встановлено порушення позивачем вимог: пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.2, 138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150, п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого відбулося завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток: за 2012 рік - в розмірі 326 987, 00 грн, за 2013 рік - в розмірі 589 053, 00 грн, за 2014 рік - в розмірі 732 607, 00 грн; п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) на загальну суму 108 992, 00 грн, в тому числі: за квітень 2012 року в розмірі 27 049, 00 грн, за жовтень 2012 року в розмірі 12 348, 00 грн, за лютий 2013 року в розмірі 9 811 грн, за серпень 2013 року в розмірі 25 607, 00 грн, за жовтень 2013 року в розмірі 6 413, 00 грн, за листопад 2013 року в розмірі 15 842, 00 грн, за січень 2014 року в розмірі 11 922, 00 грн; п.2.11 ст.2, п.7.47 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637), в результаті чого невідзвітовано в повному обсязі, не підтверджено документально та не повернуто в касу підприємства готівку в розмірі 115 974, 47 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську 08.07.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002172201, про збільшення суми грошових зобов`язань з ПДВ у розмірі 81 943, 00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 20 486, 00 грн (з урахуванням вимог ст.ст.102, 114 ПК України); № 0002182201, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 648 647, 00 грн та № 0002192201, про застосування штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 28 993, 62 грн.

Не погодившись із вказаними актом та рішеннями Товариство оскаржило їх у адміністративному порядку, за результатами якого податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 0002192201 було скасоване ГУ ДФС в Івано-Франківській області у частині визначення суми грошового зобов`язання за штрафною санкцією на 24 191, 78 грн та прийняте нове податкове повідомлення-рішення від 24.09.2015 № 0003462201, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 4 801, 84 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями податкового органу Товариство звернулось до суду.

З урахуванням наведених процесуальних приписів та вимог касаційної скарги Товариства касаційному перегляду підлягає питання правильності застосування судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 0002182201 в частині зменшення Товариству суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком в загальному розмірі 987 138, 00 та відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 0002172201, оскільки доводів та підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції щодо податкового повідомлення - рішення від 24.09.2015 № 0003462201, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 4 801, 84 грн касаційна скарга Товариства не містить.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариство Вулкаскот-Україна є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ 12.09.1999 за номером 30106841, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську з 05 листопада 2013 року, є платником податку на додану вартість.

Щодо правомірності винесеного Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 08.07.2015 №0002182201, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 648 647 грн, суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі висновків перевірки повноти визначення витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, якою встановлено їх завищення в сумі 1 648 647, 00 грн, в т.ч. за 2012 рік в сумі 326 987, 00 грн, за 2013 рік в сумі 589 053, 00 грн, за 2014 рік в сумі 732 607, 00 грн за господарськими операціями з придбання послуг у ТОВ Лекс Консалтинг та ФОП ОСОБА_1 та придбання консультаційних послуг у фірми VULKASCOT GETRANKEINDUSRIEBEDARF HANDELSGЕSELLSCHAFT M.B.H.&CoKG (MUTHGASSE25,А-1190 VIENNA, AUSRIA), а також не враховано доходи, отримані від перерахунку курсових різниць в сумі 172 456, 05 грн.

Стосовно порушення позивачем вимог підпунктів 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України в частині не включення до складу доходів курсової різниці при здійсненні розрахунків в іноземній валюті та при визначенні курсових різниць від перерахунку операцій (заборгованостей), виражених в іноземній валюті, що призвело до заниження показника позитивного значення курсових різниць на 172 456, 05 грн, яке за висновком податкового органу полягає у тому, що Товариство, відобразило ці кошти в бухгалтерському обліку в складі додаткового капіталу, а не врахувало цю різницю у складі доходів платника, оскільки на думку Інспекції, вона є його прибутком.

Судами встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників від 10.07.2013 № 08/13 прийнято рішення про збільшення за рахунок додаткових внесків засновника - ТОВ Вулкаскот , Австрія, розміру статутного капіталу ТОВ Вулкаскот-Україна на 325 000, 00 євро, що згідно з курсом Національного банку України станом на 10.07.2013 становило 3 339 895, 00 грн та здійснено реєстрацію нової редакції статуту Товариства 02.08.2013.

Внески до статутного капіталу ТОВ Вулкаскот-Україна засновником перераховані у період з 21 серпня по 25 жовтня 2013 року.

На дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ Вулкаскот-Україна , як внесків до статутного капіталу, у зв`язку із зміною валютного курсу виникла позитивна курсова різниця загальною сумою 172 456, 05 грн.

Товариство відобразило ці кошти в бухгалтерському обліку в складі додаткового капіталу, натомість, податковий орган вважав, що оскільки ця різниця враховується у складі доходів платника, вона є його прибутком.

Відповідач, доводить що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей відображаються у складі інших доходів (витрат).

Доводи податкового органу обґрунтовані положеннями пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України та пунктом 5 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів , затверджену Міністерством фінансів України від 10.08.2000 № 193.

Оцінюючи спірні правовідносини суди обох інстанцій виходили з аналізу положень пунктів 4, 7 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , згідно яких, в бухгалтерському обліку курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов`язань засновників, при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, їх вартість відображається в складі додаткового капіталу, а в податковому обліку за нормою пункту 153.1 статті 153 ПК України, відповідного об`єкта оподаткування податком на прибуток не виникає.

Відповідно до положень підпунктів 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) враховується у складі витрат платника податку.

Згідно з абзацом восьмого пункту 3 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 28.02.2013 №336/22868), доходи у значенні термінів, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Зважаючи на викладене, Суд погоджується із висновками судів з приводу того, що в бухгалтерському обліку курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов`язань засновників суб`єкта господарювання при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, їх вартість відображається у складі додаткового капіталу, а тому посилання відповідача на порушення позивачем положень пункту 153.1 статті 153 ПК України правомірно визнано помилковими.

Надаючи оцінку оспорюваному податковому повідомленню-рішенню від 08.07.2015 №0002182201 у частині нереальності господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_1 , фірми VULKASCOT Getrankeindustriebedarf Handelsgesellschaft m.b.H. & CoKG (Austria) та ТОВ Лекс Консалтінг , що призвело до порушення позивачем пп. 14.1.27 , п.п.14.1.36 п.14 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2, пп.138.10.2 п. 138.10 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого Товариством завищено адміністративні витрати по податку на прибуток, суд касаційної інстанції виходить з такого.

У ході розгляду справи судами встановлено, що висновок податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, за господарськими операціями Товариства на отримання послуг від ТОВ Лекс Консалтинг , ФОП ОСОБА_1 та нерезидента VULKASCOT GETRANKEINDUSRIEBEDARFHANDELSGESELLSCHAFT M.B.H.&CoKG (AUSRIA) складає, зокрема:

а) за 2012 рік - 326 987, 00 грн, з них:

130 000, 00 грн - витрати з надання юридичних послуг ТОВ Лекс Консалтинг , передбачених договором від 20.02.2012 та актами виконаних робіт від 02.02.2012 №2 на суму 30 000, 00 грн, від 13.02.2012 №3 на суму 30 000, 00 грн; від 06.03.2012 № 6 на суму 70 000, 00 грн;

196 987 грн - витрати з надання консультаційних послуг VULKASCOT GETRANKEINDUSRIEBEDARFHANDELSGESELLSCHAFT M.B.H.&CoKG (AUSRIA) передбачених договором від 01.11.2010 № 3 та актом прийому-здачі виконаних робіт від 24.02.2012 №1на суму 55 052, 00 грн (що еквівалентно 6 246, 40 швейцарських франків); договором від 17.08.2011 № 01/08/11 та актом прийому-здачі виконаних робіт від 28.02.2012 №1 на суму 80 194, 00 грн (що, еквівалентно 7 500, 00 євро); договором від 06.07.2012 № 02/07/12 та актом прийому-здачі виконаних робіт від 15.09.2012 № 2 на суму 61 741, 00 грн (що еквівалентно 6 000, 00 євро);

б) за 2013 рік - 589 053 грн, з них:

68 616, 00 грн - витрати з надання консультаційних послуг ФОП ОСОБА_1 згідно з договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт від 16.09.2013 на суму 13 250, 00 грн; договору від 01.08.2013 та акту виконаних робіт № 2 від 29.11.2013 на суму 25 169, 00 грн.; договору від 01.08.2013 та акту виконаних робіт № 3 від 31.12.2013 на суму 30 197 грн;

347 981, 00 грн - витрати з надання консультаційних послуг VULKASCOT GETRANKEINDUSRIEBEDARFHANDELSGESELLSCHAFT M.B.H.&CoKG (AUSRIA), передбачених договором № 03/09/12 від 28.09.2012 та актом прийому-здачі виконаних робіт № 3 від 19.10.2012 на суму 49 057, 00 грн (що еквівалентно 6 137,54 доларам США); договором № 1/13 від 14.03.2013 та актом прийому-здачі виконаних робіт № 1 від 01.07.2013 на суму 128 035, 00 грн (що еквівалентно 16 018, 45 доларам США); договором № 2/13 від 03.06.2013 та актом прийому-здачі виконаних робіт №1 від 12.08.2013 на суму 32 067, 00 грн (що еквівалентно 3 000, 00 євро); договором № 3/13 від 13.08.2013 та актом прийому-здачі виконаних робіт № 1 від 29.10.2013 на суму 79 210, 00 грн (що еквівалентно 7 189, 29 євро); договором № 4/13 від 04.10.2013 та актом прийому-здачі виконаних робіт № 1 від 29.11.2013 на суму 14 776, 00 грн (що еквівалентно 1 360, 00 євро); договором № 5/13 від 06.11.2013 та актом прийому-здачі виконаних робіт № 1 від 19.12.2013 року на суму 44 836, 00 грн. (еквівалент 4 080, 00 євро);

172 456, 00 грн - позитивна курсова різниця внаслідок перерахунку зобов`язань засновників при формуванні статутного капіталу;

в) за 2014 рік - 732 607, 00 грн, з них:

143 554, 00 грн - витрати з надання консультаційних послуг ФОП ОСОБА_1 , передбачених договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 4 від 01.03.2014 на суму 10 821, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 4 від 31.03.2014 на суму 16 146, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 5 від 30.04.2014 на суму 11 069, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 6 від 31.05.2014 на суму 7 705, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт №7 від 30.06.2014 на суму 10 815, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 8 від 07.07.2014 на суму 10 850, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 9 від 29.08.2014 на суму 11 060, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 10 від 09.09.2014 на суму 17 211, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 11 від 09.10.2014 на суму 16 866, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 12 від 06.11.2014 на суму 11 256, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 13 від 09.12.2014 на суму 10 112, 00 грн; договором від 01.08.2013 та актом виконаних робіт № 14 від 30.12.2014 на суму 9 643, 00 грн;

589 053, 00 грн - завищено показник за 2014 рік задекларований у рядку 06.5 декларацій Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року .

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.04.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України закріплено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини в частині формування податкового кредиту з 01.01.2011, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Аналіз зазначених норм свідчить, що право на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платників податків у зв`язку з господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість обов`язково має бути підтверджений ще й податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції не встановив жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат/витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

У свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання консультаційних та юридичних послуг зі спірними контрагентами.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог у цій частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що представлені Товариством копії первинних документів містять лише загальні нормативні та статистичні відомості, що не є достатнім підтвердженням фактичного виконання договорів з отримання позивачем спірних послуг.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані первинні документи не відображають реальність господарських операцій та не є підставою для формування податкового обліку платника, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення у цій частині є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи судами досліджено надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із означеними вище контрагентами наступні документи, належність яких не заперечувалась відповідачем, а саме: договір з ТОВ Лекс Консалтинг про надання юридичних послуг, акти приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про проведену оплату, документи, які свідчать про надані послуги (проекти договорів, наказів, положень, участь у розгляді справ у суді; договір з ФОП ОСОБА_1 , акти виконаних робіт, платіжні документи про проведену оплату, договори, укладені за сприянням даного контрагента щодо розширення сфери збуту, Методичні вказівки Фільтрування вина , розроблені ОСОБА_1 та у подальшому продані позивачем ТОВ Кам`янка Глобал Вайн , методичні вказівки Чистка та дезінфекція обладнання на підприємстві Кам`янка Глобал Вайн , розроблені ОСОБА_1 та в подальшому продані позивачем ТОВ Кам`янка Глобал Вайн , витяг з ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_1 із зазначенням видів її діяльності; договори з фірмою VULKASCOT GETRANKEINDUSRIEBEDARF HANDELSGESELLSCHAFT M.B.H.&CoKG (AUSRIA) та акти приймання наданих послуг, податкові накладні, платіжні документи про оплату наданих послуг; податкові декларації з податку на прибуток товариства за 2012-2014 роки.

Суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що договори та акти виконаних робіт із даними контрагентами містять всі вимоги первинного документа, наведені у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украйні від 16.07.99 р. № 996-ХІV: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічний висновок наведений також у листі Міндоходів України №12058/6/99-99-19-03-02-15, де вказано, що підтвердженням надання послуг нерезидентом та їх отримання платником податку може бути первинний документ, який має обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону N 996, та містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено , що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами правочину, який вони насправді вчинили.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що стосовно контрагентів позивача відсутні обставини, які б свідчили про те, що первинні документи щодо господарських операцій з позивачем від імені цих контрагентів були підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку контролюючого органу щодо завищення позивачем валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за господарськими операціями з цими контрагентами.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суд першої інстанції щодо того, що надані позивачем докази, у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій із зазначеними контрагентами, а тому висновок податкового органу про завищення Товариством витрат з даними контрагентами є необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції формально підійшов до дослідження та оцінки відповідних доказів з метою установлення обставин у цій частині, що мають значення для правильного вирішення справи, не врахував під час винесення рішення особливостей господарської діяльності позивача та те, що дані консультаційні та юридичні послуги є необхідною складовою впровадження та налагодження роботи Товариства на території України, як дочірнього підприємства австрійської фірми Вулкаскот , з розробки програми, що об`єднує і координує діяльність ряду вузькопрофільних виробників обладнання і матеріалів для пивоварної промисловості.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Крім того, судами встановлено, із чим погоджується суд касаційної інстанції, безпідставність доводів Інспекції про те, що Товариством в податковій декларації за 2013 рік від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року, яке виникло у 2012 році і куди входили витрати в сумі 326 987, 00 грн, в рядку 06.5 декларації не включено, та щодо зменшення Товариству від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року, яке виникло у 2013 році, у декларації за 2014 рік в сумі 589 053, 00 грн та у 2014 році за 2015 рік - в сумі 732 607, 00 грн, оскільки Товариство у ці роки мало збитки, від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року включалась до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Відповідно до п.150.1 ст.150 ПК України якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач підтвердив розмір понесених витрат, які в складі від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (2013 та 2014 роки) включались до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року (2014 та 2015 роки відповідно), суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність та скасування податкового повідомлення - рішення №0002182201 від 08.07.2015 в цілому.

Також, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 08.07.2015 №0002172201, яким Товариству збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 81 943, 00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 20 486, 00 грн, виходячи з такого.

Судами встановлено, що позивачем у період з 01.01.2012 по 31.12.2014 укладалися договори про надання консультаційних послуг із фірмою VULKASCOT GETRANKEINDUSRIEBEDARF HANDELSGESELLSCHAFT M.B.H.& Co KG на загальну суму 653 952, 00 грн, в тому числі ПДВ у сумі 108 992, 00 грн, а саме: договір №3 про надання послуг від 01.11.2010, договір №01/08/11 на надання консультаційних послуг від 17.08.2011, договір №02/07/12 на надання консультаційних послуг від 06.07.2012, договір №03/09/12 на надання консультаційних послуг від 28.09.2012, договір №1/13 про надання послуг від 14.03.2013, договір №2/13 про надання послуг від 03.06.2013, договір №3/13 про надання послуг від 13.08.2013, договір №4/13 про надання консультаційних послуг від 04.10.2013, договір №5/13 про надання консультаційних послуг від 06.11.2013.

На підтвердження отриманих послуг позивачем надано та долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт відповідно до вказаних вище договорів та податкові накладні, виписані щодо виконання даних договорів, а також оплачено надані послуги.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Відповідно до п.180.2 ст.180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов`язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку (п.180.3 ст.180 ПК України).

Згідно із п.п. б`п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.186.3 ст.186ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем (п.п. в даного пункту статті).

Згідно із п.201.12 ст.200 ПК України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно із абз.2 п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абз.1 п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, в п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно із пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Висновки суду апеляційної інстанції спростовуються наявними в матеріалах справи документами, які надані позивачем та досліджені судом першої інстанції, так факт виконання договорів підтверджено актами виконаних робіт (наданих послуг), виписаними податковими накладними, на підставі яких віднесено суми податку до податкового кредиту, зважаючи на що, у суду були відсутні підстави для висновку, що дані послуги не були придбані для використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому доводи представника відповідача про те, що укладені договори з австрійською фірмою є зайвою ланкою у господарській діяльності товариства, не містять економічного ефекту, ділової мети тощо, а надані акти приймання-передачі послуг не місять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань тощо, вірно визнані судом першої інстанції необґрунтованими, оскільки в актах приймання наданих послуг чітко зазначено зміст таких послуг, виконавець і їх мету - сприяння збільшенню обсягу реалізації товарів. Крім того, позивачем надано суду підтвердження перебування одного із виконавців надання послуг, Крістофа Побашніка, в Україні відповідно до договірних зобов`язань українського та австрійського контрагентів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що представником відповідача не доведено, що придбані послуги не використовувалися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, оскільки позивач, як дочірнє підприємство австрійської корпорації VULKASCOT та постачальник матеріалів для фільтрації, фільтрувальних картонів, клеїв, дезінфікуючих засобів, ароматизаторів та ін., отримуючи консультаційні послуги по впровадженню, використанню та продажу фільтрувального обладнання, забезпечував збільшення обсягу реалізації продукції та підвищення кваліфікації працівників в галузі фільтрувальних матеріалів. Поряд з цим витрати, понесені Товариством на отримання ним консультаційних послуг, підприємство включало в ціну на товари, які реалізовувало, що підтверджується калькуляцією цін.

Зважаючи на що, Судова колегія не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині та дійшов висновку про протиправність та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.07.2015 №0002172201.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що платник підтвердив належним чином оформленими документами реальність господарських операцій із спірними контрагентами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги повністю.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 349, статті 351, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вулкаскот-Україна задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова