Постанова

від 28.10.2021 по справі 520/12915/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 520/12915/19

адміністративне провадження № К/9901/32566/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/12915/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технопідйом до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Л. М. Мар`єнко) від 04 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Г. Є. Бершов, І. М. Ральченко, В. В. Катунов) від 19 жовтня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Технопідйом (далі - ТОВ Технопідйом , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області (правонаступником, якого є Головне управління ДПС у Харківській області, далі - ГУ ДПС у Харківській області, скаржник), Державної фіскальної служби України (далі - ДПС України), в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування: № 37 від 17 травня 2019 року до податкової накладної № 2 від 05 квітня 2016 року, № 38 від 20 травня 2019 року до податкової накладної № 5 від 11 квітня 2019 року, № 43 від 22 травня 2019 року до податкової накладної № 13 від 21 березня 2016 року, № 40 від 21 травня 2019 року до податкової накладної № 9 від 16 березня 2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати податкове повідомлення рішення № 0051155805 від 22 серпня 2019 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунки коригування: № 37 від 17 травня 2019 року до податкової накладної № 2 від 05 квітня 2016 року, № 38 від 20 травня 2019 року до податкової накладної № 5 від 11 квітня 2019 року, № 43 від 22 травня 2019 року до податкової накладної № 13 від 21 березня 2016 року, № 40 від 21 травня 2019 року до податкової накладної № 9 від 16 березня 2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) датою їх подання на реєстрацію.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем за результатами господарської діяльності були складені податкові накладні, які були направлені та зареєстровані у ЄРПН, згодом після повернення позивачем попередньої оплати, складені та направлені до ЄРПН відповідно до положень статті 192 Податкового кодексу України розрахунки коригувань до вказаних податкових накладних, однак у їх реєстрації було відмовлено у зв`язку зі закінченням строку 1095 днів з дня реєстрації податкових накладних, до яких такі розрахунки коригування виписані. З вказаними обставинами, позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду. Також позивач зазначив, що за результатами камеральної перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки не реєстрація розрахунків коригувань до вказаних податкових накладних, відбулась не з вини позивача, а у зв`язку з відмовою у такій реєстрації податкового органу.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, у позові задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування: № 37 від 17 травня 2019 року до податкової накладної № 2 від 05 квітня 2016 року, № 38 від 20 травня 2019 року до податкової накладної № 5 від 11 квітня 2019 року, № 43 від 22 травня 2019 року до податкової накладної № 13 від 21 березня 2016 року, № 40 від 21 травня 2019 року до податкової накладної № 9 від 16 березня 2016 року в ЄРПН.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунки коригування: № 37 від 17 травня 2019 року до податкової накладної № 2 від 05 квітня 2016 року, № 38 від 20 травня 2019 року до податкової накладної № 5 від 11 квітня 2019 року, № 43 від 22 травня 2019 року до податкової накладної № 13 від 21 березня 2016 року, № 40 від 21 травня 2019 року до податкової накладної № 9 від 16 березня 2016 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області № 0051155805 від 22 серпня 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за звітний період травень 2019 року у розмір 234 600 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 27 листопада 2020 року Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено Головному управлінню ДПС у Харківській області строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 22 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ Технопідйом (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець), укладено договір поставки від 04 березня 2016 року № 105/PS/2016. Згідно умов вказаного договору поставки - постачальник зобов`язаний був поставити телескопічний навантажувач Manitou МТ1440 SLT 2007 року виробництва, а покупець сплатити 860 000,00 грн на умовах попередньої оплати.

9. Попередня оплата була здійснена 16 березня 2016 року та 21 березня 2016 року у сумі 860 600,00 грн шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника (позивача), що підтверджується чеками № 0.0.521090975.1. та № 0.0.524402783.1.

10. ТОВ Технопідйом були виписані та зареєстровані податкові накладні на адресу неплатника ПДВ ФОП ОСОБА_1 податкові накладні № 13 від 21 березня 2016 року, № 9 від 16 березня 2016 року.

11. Також судами встановлено, що 01 березня 2019 року ТОВ Технопідйом , укладено з ФОП ОСОБА_1 додаткову угоду № 2 до договору 105/PS/2016, відповідно до якої сторони визначили про повернення постачальником отриманої попередньої оплати за договором в наступному порядку: 1) 400000,00 грн - до 30.05.2019; 2) 460600,00 грн - до 30 червня 2019 року.

12. На підтвердження повернення попередньої оплати покупцеві позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення № 81 від 21 травня 2019 року на суму 140000,00 грн, № 82 від 21 травня 2019 року на суму 55000,00 грн, № 83 від 21 травня 2019 року на суму 124000,00 грн, № 84 від 22 травня 2019 року на суму 100000,00 грн, № 85 від 22 травня 2019 року на суму 56000,00 грн, № 86 від 22 травня 2019 року на суму 140000,00 грн, № 87 від 22 травня 2019 року на суму 140000,00 грн, № 88 від 22 травня 2019 року на суму 105600,00 грн.

13. Також встановлено, що між ТОВ Технопідйом (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець), укладено договір поставки від 01 квітня 2016 року № 107/PS/2016 (а.с.16-17). За умовами вказаного договору поставки - поставити телескопічний навантажувач Haulotte, модель HLT 4014 2009 року виробництва б/у, покупець сплатити 1 200 000,00 грн на умовах попередньої оплати.

14. Попередня оплата була здійснена 05 квітня 2016 року, 11 квітня 2016 року, 10 травня 2016 року, 16 травня 2016 року, 23 травня 2016 року, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника (позивача), що підтверджується чеками № 0.0.531208863.1, № 0.0.533683074.1, № 0.0.548484042.1, № 0.0.551903920.1, № 0.0.556844604.1.

15. ТОВ Технопідйом були виписані та зареєстровані податкові накладні на адресу неплатника ПДВ ФОП ОСОБА_1 податкові накладні № 2 від 05 квітня 2016 року та № 5 від 11 квітня 2016 року.

16. Також судами встановлено, що 07 березня 2019 року ТОВ Технопідйом , укладено з ФОП ОСОБА_1 додаткову угоду № 2 до договору 107/PS/2016, відповідно до якої сторони визначили про повернення постачальником отриманої попередньої оплати за договором в наступному порядку: 1) 400 000,00 грн - до 30 травня 2019 року; 2) 400 000,00 грн - до 30 червня 2019 року; 3) 499 000,00 грн - до 30 липня 2019 року.

17. На підтвердження повернення попередньої оплати покупцеві позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення № 76 від 16 травня 2019 року на суму 200 000,00 грн, № 77 від 20 травня 2019 року на суму 140 000,00 грн, № 79 від 20 травня 2019 року на суму 140 000,00 грн, № 80 від 20 травня 2019 року на суму 85000,00 грн, № 456 на суму 130 000,00 грн від 07 травня 2019 року, № 458 на 129 000,00 грн від 08 травня 2019 року, № 457 на 120 000,00 грн від 08 травня 2019 року, № 55 на 130 000,00 грн від 08 травня 2019 року, № 56 на 120 000,00 грн від 08 травня 2019 року, № 57 на 105 000,00 грн від 08 травня 2019 року.

18. 31 травня 2019 року ТОВ Технопідйом були подані на реєстрацію розрахунки коригування на суму повернення попередньої оплати за договором 107/PS/2016 від 01 квітня 2016 року, укладеним між ТОВ Технопідйом та ФОП ОСОБА_1 : № 37 від 17 травня 2019 року до податкової накладної № 2 від 05 квітня 2016 року; № 38 від 20 травня 2019 року до податкової накладної № 5 від 11 квітня 2019 року, а також були подані на реєстрацію розрахунки коригування на суму повернення попередньої оплати за Договір № 105/PS/2016 від 04 березня 2016 року, укладеним між ТОВ Технопідйом та ФОП ОСОБА_1 : № 43 від 22 травня 2019 року до податкової накладної № 13 від 21 березня 2016 року, № 40 від 21 травня 2019 року до податкової накладної № 9 від 16 березня 2016 року.

19. Проте, згідно квитанцій, вказані розрахунки коригування не прийнято у зв`язку з порушенням вимог статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, а саме: дата складання розрахунків коригування не може перевищувати біль ніж на 1095 календарних днів дати складання податкових накладних, до яких складено такі розрахунки коригування.

20. У подальшому, податковим органом проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2019 року підприємства ТОВ Технопідйом , за результатами якої складено акт від 19 липня 2019 року № 3247/20-40-58-05-10/37094529, у висновках якого податковим органом визначено, що позивачем порушено пункт 192.1 статті 192 , пункти 200.1, 200.4 статті 200, пункт 201.1 статті 200, пункт 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищене від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2019 року на 233 099,99 грн.

21. На підставі вказаних висновків ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0051155805 від 22 серпня 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 234 600 грн.

22. Як вбачається зі змісту акта камеральної перевірки, підставою для вказаного висновку став факт відсутності реєстрації спірних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто результат протиправних дії ДФС України (правонаступником яких є ДПС України), які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування.

23. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині, що оскаржується, посилаючись на те, що коригування податкового зобов`язання здійснено позивачем в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактичною. А тому, доводи відповідача щодо того, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені зобов`язання з ПДВ, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і коригувати податкові зобов`язання з ПДВ, ґрунтуються на помилковому тлумаченні зазначених норм ПК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час вирішення аналогічних справ, зокрема, в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 816/1403/17, від 19 квітня 2018 року у справі № 810/30/16.

25. Враховуючи викладене, а також положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дії ДФС України, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування: № 37 від 17 травня 2019 року до податкової накладної № 2 від 05 квітня 2016 року, № 38 від 20 травня 2019 року до податкової накладної № 5 від 11 квітня 2019 року, № 43 від 22 травня 2019 року до податкової накладної № 13 від 21 березня 2016 року, № 40 від 21 травня 2019 року до податкової накладної № 9 від 16 березня 2016 року в ЄРПН, є необґрунтованими та протиправними, через що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

26. Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати розрахунки коригування: № 37 від 17 травня 2019 року до податкової накладної № 2 від 05 квітня 2016 року, № 38 від 20 травня 2019 року до податкової накладної № 5 від 11 квітня 2019 року, № 43 від 22 травня 2019 року до податкової накладної № 13 від 21 березня 2016 року, № 40 від 21 травня 2019 року до податкової накладної № 9 від 16 березня 2016 року в ЄРПН датою їх подання на реєстрацію, судами зазначено, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається пунктом 4 частини другої та частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

27. З огляду на наведене, враховуючи те, що судом визнано протиправними дії ДПС України дії, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування до спірних податкових накладних в ЄРПН, суди дійшли висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача - ДФС України зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН.

28. У свою чергу, враховуючи те, що дії ДФС України, які полягають у відмові зареєструвати перелічені вище розрахунки коригування до раніше зареєстрованих податкових накладних позбавили ТОВ Технопідйом можливості зменшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за травень 2019 року на суму 234 600,00 грн, такі дії і призвели до зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2019 року на вказану суму, що є протиправним, а тому належним захистом прав позивача є скасування податкового повідомлення-рішення № 0051155805 від 22 серпня 2019 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині що стосуються Головного управління ДПС у Харківській області, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

30. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

31. В доводах касаційної скарги скаржник зазначає, що відповідно до підпункту 192.1.1. пункту 192.1. статті 192 Податкового кодексу України, постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної. А тому, у відповідності до вищевказаної статті позивач не мав права на включення розрахунків коригування до податкових накладних у податковій декларації з ПДВ за травень 2019 року.

32. Судові рішення у даній справі які зобов`язувало ДПС України зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН набрало чинності 19 жовтня 2020 року.

33. Враховуючи наведене, вважають за можливе відступити від висновку, щодо застосування норми права у подібних дійшов Верховний Суд під час вирішення аналогічних справ, зокрема, в постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 816/1403/17, від 19 квітня 2018 року у справі № 810/30/16.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

35. Суд касаційної інстанції звертає увагу, що предметом касаційного оскарження, у даному випадку, є вимоги, що стосуються лише Головного управління ДПС у Харківській області щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0051155805 від 22 серпня 2019 року.

36. Так, як вже було зазначено вище, податковим органом проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2019 року ТОВ Технопідйом , за результатами якої складено акт від 19 липня 2019 року № 3247/20-40-58-05-10/37094529, у висновках якого податковим органом визначено, що позивачем порушено пункт 192.1 статті 192 , пункти 200.1, 200.4 статті 200, пункт 201.1 статті 200, пункт 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищене від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2019 року на 233 099,99 грн.

37. На підставі вказаних висновків ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0051155805 від 22 серпня 2019 року, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 234 600 грн.

38. Разом з тим, судами встановлено, що відповідно до змісту акта камеральної перевірки, підставою для вказаного висновку став факт відсутності реєстрації спірних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто результат протиправних дії ДФС України (правонаступником яких є ДПС України), які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування.

39. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ПК України) платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

40. У відповідності до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

41. Пунктом 192.1. статті 192 ПК України передбачено, що у випадку, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи:

- наступний за постачанням перегляд цін,

- перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або - при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг,

суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

42. Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

43. Так, аналіз наведених норм свідчить про право позивача на внесення змін до податкової накладної, що була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із зміною кількісних та вартісних показників, внесених до такої податкової накладної.

44. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

45. Як правильно установили суди попередніх інстанцій, що коригування податкового зобов`язання здійснено позивачем в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактичною.

46. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що згідно квитанцій, спірні розрахунки коригування не прийнято у зв`язку з порушенням вимог статті 102 ПК України та пункту 6 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, а саме: дата складання розрахунків коригування не може перевищувати біль ніж на 1095 календарних днів дати складання податкових накладних, до яких складено такі розрахунки коригування

47. Верховний Суд звертає увагу на те, що положення статті 102 ПК України не регламентують порядок та строки здійснення коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг чи повернення товарів/коштів.

48. При цьому, нормами податкового законодавства встановлено вичерпний перелік обставин, за яких податкові накладні та/або розрахунки коригувань не приймаються до Єдиного реєстру податкових накладних.

49. Судами попередніх інстанцій правильно надано оцінку посиланням відповідача на те, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені зобов`язання з ПДВ, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 ПК України і коригувати податкові зобов`язання з ПДВ, ґрунтуються на помилковому тлумаченні зазначених норм ПК України, оскільки статтею 192 ПК України не передбачено жодних обмежень у строках проведення відповідних коригувань.

50. З огляду на це та не доведення існування обставин, з якими положення податкового законодавства пов`язують можливість неприйняття розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суди дійшли висновку про те, що у ДПС не було законних підстав для відмови у їх прийнятті, а тому визнали протиправними дії ДПС України, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зобов`язали відповідача - ДПС України їх зареєструвати.

51. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 810/30/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 816/1403/17 та застосовано судами попередніх інстанції в оскаржуваних судових рішень.

52. Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.

53. Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

54. Встановлені у цій справі фактичні обставини щодо відсутності законних підстав для неприйняття розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН суди визнали такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваних дій та податкового повідомлення-рішення, прийняттям якого слугували виключно обставини неприйняття до реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних.

55. Наведене не свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення процесуальних норм, а доводи касаційної скарги цього не спростовують.

56. Так, у касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вважає за можливе відступити від висновку, щодо застосування норми права у подібних правовідносин до яких дійшов Верховний Суд під час вирішення аналогічних справ, зокрема, у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 816/1403/17, від 19 квітня 2018 року у справі № 810/30/16. Проте, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.

57. Суд звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

58. Так, скаржником зазначено постанови Верховного Суду та норму права, від яких на думку відповідача належить відступити, проте, без зазначення того який висновок заявник вважає правильним, та без вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу.

59. Водночас подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

60. Відтак, обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

61. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. Жодні доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийняті оскаржувані судові рішення, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

63. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

64. Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

65. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 520/12915/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов