Постанова

від 19.10.2020 по справі 520/12915/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Мар`єнко Л.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 р. Справа № 520/12915/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Бершова Г.Є.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.03.20 по справі № 520/12915/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування: №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016, №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, №43 від 22.05.2019 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати податкове повідомлення рішення №0051155805 від 22.08.2019;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунки коригування: №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016, №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, №43 від 22.05.19 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем за результатами господарської діяльності були складені податкові накладні, які були направлені та зареєстровані у ЄРПН, згодом після повернення позивачем попередньої оплати, складені та направлені до ЄРПН відповідно до положень ст. 192 ПК України розрахунки коригувань до вказаних податкових накладних, однак у їх реєстрації було відмовлено у зв`язку зі закінченням строку 1095 днів з дня реєстрації податкових накладних, до яких такі розрахунки коригування виписані. З вказаними обставинами позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду. Також позивач зазначив, що за результатами камеральної перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке позивач вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки не реєстрація розрахунків коригувань до вказаних податкових накладних, відбулась не з вини позивача, а у зв`язку з відмовою у такій реєстрації податкового органу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 року позовні вимоги було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування: №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016, №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, №43 від 22.05.2019 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати розрахунки коригування: №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016, №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, №43 від 22.05.19 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС України у Харківській області №0051155805 від 22.08.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за звітний період травень 2019 року у розмір 234600 грн. (двісті тридцять чотири тисячі).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно зі статтею 308 КАС України справа переглядається в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ "Технопідйом" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець), укладено договір поставки від 04.03.2016 № 105/PS/2016 (а.с.13-14). Згідно умов вказаного договору поставки - постачальник зобов`язаний був поставити телескопічний навантажувач Manitou МТ1440 SLT 2007 року виробництва, а покупець сплатити 860 000,00 грн на умовах попередньої оплати.

Попередня оплата була здійснена 16.03.2016 та 21.03.2016 у сумі 860 600,00 грн шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника (позивача), що підтверджується чеками №0.0.521090975.1. та 0.0.524402783.1 (а.с.42-43).

ТОВ "Технопідйом" були виписані та зареєстровані податкові накладні на адресу неплатника ПДВ ФОП ОСОБА_1 податкові накладні №13 від 21.03.2016, №9 від 16.03.2016 (а.с.57-58, 60-61).

Також судом встановлено, що 01 березня 2019 року ТОВ "Технопідйом", укладено з ФОП ОСОБА_1 додаткову угоду №2 до договору 105/PS/2016 (зворотна сторона а.с.15), відповідно до якої сторони визначили про повернення постачальником отриманої попередньої оплати за договором в наступному порядку: 1) 400000,00 грн - до 30.05.2019; 2) 460600,00 грн - до 30.06.2019.

На підтвердження повернення попередньої оплати покупцеві позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення №81 від 21.05.2019 на суму 140000,00 грн, №82 від 21.05.2019 на суму 55000,00 грн, №83 від 21.05.2019 на суму 124000,00 грн, №84 від 22.05.2019 на суму 100000,00 грн, №85 від 22.05.2019 на суму 56000,00 грн, №86 від 22.05.2019 на суму 140000,00 грн, №87 від 22.05.2019 на суму 140000,00 грн, №88 від 22.05.2019 на суму 105600,00 грн.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Технопідйом" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець), укладено договір поставки від 01 квітня 2016 року №107/PS/2016 (а.с.16-17). За умовами вказаного договору поставки - поставити телескопічний навантажувач Haulotte, модель HLT 4014 2009 року виробництва б/у, покупець сплатити 1 200 000,00 грн на умовах попередньої оплати.

Попередня оплата була здійснена 05.04.2016, 11.04.2016, 10.05.2016, 16.05.2016, 23.05.2016 шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника (позивача), що підтверджується чеками № 0.0.531208863.1, №0.0.533683074.1, №0.0.548484042.1, №0.0.551903920.1, №0.0.556844604.1 (а.с.37-41).

ТОВ "Технопідйом" були виписані та зареєстровані податкові накладні на адресу неплатника ПДВ ФОП ОСОБА_1 податкові накладні № 2 від 05.04.2016 та №5 від 11.04.2016 (а.с. 51-52, 54-55).

Також судом встановлено, що 07 березня 2019 року ТОВ «Технопідйом» , укладено з ФОП ОСОБА_1 додаткову угоду №2 до договору 107/PS/2016 (зворотна сторона а.с. 18), відповідно до якої сторони визначили про повернення постачальником отриманої попередньої оплати за договором в наступному порядку: 1) 400 000,00 грн - до 30.05.2019; 2) 400 000,00 грн - до 30.06.2019; 3) 499 000,00 грн - до 30.07.2019.

На підтвердження повернення попередньої оплати покупцеві позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення №76 від 16.05.2019 на суму 200 000,00 грн, №77 від 20.05.2019 на суму 140 000,00 грн, №79 від 20.05.2019 на суму 140 000,00грн, №80 від 20.05.2019 на суму 85000,00 грн, №456 на суму 130 000,00 грн від 07.05.2019, № 458 на 129 000,00 грн від 08.05.2019, №457 на 120 000,00 грн від 08.05.2019, №55 на 130 000,00 грн від 08.05.2019, №56 на 120 000,00 грн від 08.05.2019, № 57 на 105 000,00 грн від 08.05.2019.

31 травня 2019 року ТОВ «Технопідйом» були подані на реєстрацію розрахунки коригування на суму повернення попередньої оплати за договором 107/PS/2016 від 01.04.2016, укладеним між ТОВ «Технопідйом» та ФОП ОСОБА_1 : №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016; №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, а також були подані на реєстрацію розрахунки коригування на суму повернення попередньої оплати за Договір № 105/PS/2016 від 04.03.2016, укладеним між ТОВ «Технопідйом» та ФОП ОСОБА_1 : №43 від 22.05.19 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016.

Проте, згідно квитанцій, вказані розрахунки коригування не прийнято у зв`язку з порушенням вимог ст. 102 ПК України та п.6 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2010 №1246, а саме: дата складання розрахунків коригування не може перевищувати біль ніж на 1095 календарних днів дати складання податкових накладних, до яких складено такі розрахунки коригування (а.с.9-12).

З вказаними діями позивач не погоджується, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині, що оскаржується.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.

Так, пунктом 192.1. статті 192 ПКУ передбачено, що у випадку, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи:

- наступний за постачанням перегляд цін,

- перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або - при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг,

суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми

компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

- отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до пп. 192.1.1. п. 192.1 ст.192 ПКУ якщо внаслідок перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а)постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б)отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналіз наведених норм свідчить про право позивача на внесення змін до податкової накладної, що була зареєстрована в ЄДРПН, у зв`язку із зміною кількісних та вартісних показників, внесених до такої податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що коригування податкового зобов`язання здійснено позивачем в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактичною.

Отже, доводи відповідача щодо того, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені зобов`язання з ПДВ, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми п. 192.1 ст.192 ПК України і коригувати податкові зобов`язання з ПДВ, ґрунтуються на помилковому тлумаченні зазначених норм ПК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час вирішення аналогічних справ, зокрема, в постановах від 07.11.2018 по справі №816/1403/17, від 19.04.2018 по справі №810/30/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, а також положення п. 192.1 ст.192 ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ДФС України, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування: №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016, №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, №43 від 22.05.2019 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних, є необґрунтованими та протиправними, через що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати розрахунки коригування: №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016, №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, №43 від 22.05.19 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положеннями п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається п. 4 ч. 2 та ч. 4 ст. 245 КАС України.

З огляду на наведене, враховуючи те, що судом визнано протиправними дії ДПС України дії, які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування: №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016, №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, №43 від 22.05.2019 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача - ДФС України зареєструвати розрахунки коригування: №37 від 17.05.2019 до податкової накладної № 2 від 05.04.2016, №38 від 20.05.2019 до податкової накладної №5 від 11.04.2019, №43 від 22.05.19 до податкової накладної № 13 від 21.03.2016, №40 від 21.05.2019 до податкової накладної №9 від 16.03.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС України у Харківській області №0051155805 від 22.08.2019 колегія суддів зазначає таке.

Так, податковим органом проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2019 року підприємства ТОВ «Технопідйом» .

За результатами вказаної камеральної перевірки контролюючим органом складено акт від 19.07.2019 №3247/20-40-58-05-10/37094529, у висновках якого податковим органом визначено, що ТОВ «Технопідйом» порушено п. 192.1 ст.192 , п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.1 ст.200, п.201.10 ст.210 Податкового кодексу України внаслідок чого завищене від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2019 року на 233099,99грн.

На підставі вказаних висновків ГУ ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення №0051155805 від 22.08.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 234600 грн.

Як вбачається зі змісту акту камеральної перевірки, підставою для вказаного висновку став факт відсутності реєстрації спірних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто результат протиправних дії ДФС України (правонаступником яких є ДПС України), які полягають у відмові в реєстрації розрахунків коригування.

Враховуючи те, що дії ДФС України, які полягають у відмові зареєструвати перелічені вище розрахунки коригування до раніше зареєстрованих податкових накладних позбавили ТОВ «Технопідйом» можливості зменшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за травень 2019 року на суму 234600,00 грн, такі дії і призвели до зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2019 року на вказану суму, що є протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним захистом прав позивача є скасування податкового повідомлення-рішення №0051155805 від 22.08.2019, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 по справі № 520/12915/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов