Вирок

від 27.10.2021 по справі 521/10804/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/10804/20

Провадження № 1-кп/521/667/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 04.10.2019 року за № 12019160470003098, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у м. Одесі, має середню освіту, працює водієм ТОВ «Лого-Транс», перебуває у фактичних шлюбних відносинах, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , податковий № НОМЕР_1 ,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , працюючи водієм у ТОВ «Лузанівка», 03.10.2019 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, у денний час доби, при необмеженій видимості, в умовах сухого дорожнього покриття, керуючи вантажним фургоном «Man TGL 7.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 , зупинився біля будівлі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради за адресою: м. Одеса, вул. М`ясоїдівська, 32 в Малиновському районі м. Одеси.

У подальшому у ОСОБА_4 виникла необхідність здійснити вивантаження товару біля входу до аптек, розташованих поруч, за вищевказаною адресою, для чого йому було потрібно під`їхати заднім ходом до місця розвантаження. Для цього ОСОБА_4 звернувся за допомогою до вантажника ТОВ «Лузанівка» Особи1 щодо здійснення регулювання його руху заднім ходом, для під`їзду до місця вивантаження.

При цьому ОСОБА_4 діяв у порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху України які передбачають:

- п. 1.5 - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 (б) - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від управління цим засобом у дорозі;

- п. 10.9 - Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Так, ОСОБА_4 при використанні допомоги Особи1 не узгодив з ним умовні сигнали, які б забезпечили безпеку дорожнього руху, щоб мати об`єктивну можливість постійно бачити його з місця водія та контролювати рух свого транспортного засобу, вкрай уважним не був, постійно за дорожньою обстановкою не стежив, а проявляючи злочинну недбалість, у повній мірі поклавшись на сторонню особу, почав здійснювати рух заднім ходом, не переконавшись, що при цьому не створює небезпеку іншим учасникам дорожнього руху.

У подальшому, при зміні траєкторії руху автомобіля втративши з поля зору Особу1, що надавав йому допомогу у русі заднім ходом, ОСОБА_4 рух транспортного засобу не зупинив, не переконався у поновленні візуального зв`язку з Особою1, а продовжив рух, не маючи об`єктивної можливості бачити дорожню обстановку позаду автомобіля та оцінити небезпеку для його руху. Внаслідок цього при появі на шляху автомобіля пішохода похилого віку ОСОБА_7 , що перетинала проїзну частину вул. М`ясоїдівська справа наліво за ходом руху автомобіля, ОСОБА_4 не зреагував на зміну дорожньої обстановки та допустив наїзд на пішохода задньою частиною кузова автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритого консолідованого перелому лівої променевої кістки у нижній третині, відкритої травми правої нижньої кінцівки у вигляді переломів правої малоберцової кістки у нижній третині та внутрішньої кісточки, переломів дистальних відділів І, ІІ, ІІІ, V плюснових кісточок правої стопи, перелому дистальної фаланги І пальця та проксимальної фаланги V пальця, крововиливів у м`які тканини навколо місць переломів, скальпованої мляво гранулюючої рани правої гомілки з некрозом м`яких тканин.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.9 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

- Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що має водійський стаж близько 20 років, і за час не притягувався до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Близько 7 років працював водієм у ТОВ «Лузанівка». Під час виконання трудових обов`язків 03.10.2019 року в денний час, керуючи вантажним автомобілем-фургоном, під`їхав до Одеської Міської клінічної лікарні № 1 та зупинився неподалік центрального входу в лікарню, де розташована аптека, до якої він привіз вантаж. Оскільки біля аптеки були припарковані автомобілі, то зупинитися безпосередньо біля неї було неможливо. Тому він зупинився на проїзній частині неподалік від аптеки, його напарник вантажник ОСОБА_8 вийшов з машини, щоб попросити водіїв припаркованих автомобілів звільнити проїзд, а також щоб допомогти йому під`їхати заднім ходом до місця розвантаження товару. Через праве і ліве бокові дзеркала заднього виду він спостерігав за обстановкою. Дивився почергово і в праве і в ліве дзеркала. В лівому дзеркалі бачив автомобілі, які рухалися поблизу. В правому дзеркалі бачив Рябенького, який жестами і голосом направляв рух автомобіля. У той час, коли, дивлячись у ліве дзеркало, втрачав з поля зору Рябенького, то керувався його голосовими командами. Рухався заднім ходом повільно, зі швидкістю руху пішохода, приблизно 3 км/год. Проїхавши приблизно 3 метри, почув крик Рябенького: «Стій, здай вперед!». Він здав вперед, зупинив автомобіль і вийшов з кабіни. Побачив, що біля лівого колеса на проїзній частині, де відсутній пішохідний перехід, лежить жінка з тілесними ушкодженнями. Рябенький пояснив йому, що не помітив жінку. Він сам її також не бачив. Припускає, що жінка могла підійти ззаду, або ж у той час, коли він дивився у протилежне дзеркало. До того ж він цілком покладався на допомогу Рябенького, з яким працював кілька років. Вважає, що вжив усі заходи для безпечного руху автомобіля. Одразу після ДТП зателефонував до поліції, а ОСОБА_9 звернувся до лікарні для надання потерпілій допомоги. В перші дні після ДТП він передав ОСОБА_6 10000 грн. на лікування потерпілої, телефонував йому, щоб дізнатися про стан здоров`я, але втратив з ним зв`язок після того, як ОСОБА_10 сказав, щоб він більше не дзвонив. Пізніше, в ході судового розгляду в рахунок компенсації шкоди передав потерпілому ще 10000 грн. та 07.10.2021 уклав з ним угоду про сплату 90000 грн. протягом наступних 9 місяців.

- Свідок ОСОБА_8 показав, що працював вантажником у ТОВ «Лузанівка». Разом з водієм ОСОБА_4 на вантажному автомобілі «Man» доставляли товар до торгових точок. Восени 2019 року відбулася ДТП за участю обвинуваченого за наступних обставин. Вони з ОСОБА_11 приїхали до Одеської Міської клінічної лікарні № 1, хотіли під`їхати ближче до аптеки заднім ходом, щоб зручно було вивантажити товар. Він (свідок) вийшов з автомобіля і жестами показував ОСОБА_11 , що можна під`їхати ближче. Автомобіль рухався повільно. Нібито все було нормально, він весь час знаходився в полі зору водія у дзеркалі автомобіля. Раптом, повернувши голову ліворуч, він побачив жінку на проїзній частині, позаду автомобіля і на траєкторії його руху. Став кричати ОСОБА_11 про перешкоду, а також кричав жінці, що рухається автомобіль, махав руками. Однак, події відбувалися дуже швидко, жінка, можливо, його не почула, і відбувся наїзд на пішохода задньою частиною автомобіля. Автомобіль не зупинився одразу після того, як він став подавати сигнали, проїхав назад невелику відстань, а після наїзду від`їхав уперед приблизно 10 м.

- Довідкою ТОВ «Лузанівка», випискою з наказу ТОВ «Лузанівка» № 84-к від 01.06.2013 року підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_4 на момент вчинення злочину працював на посаді водія автотранспортних засобів транспортної служби відділу логістики, за ним закріплено автомобіль марки МАН TGL, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_2 (т. 1 ар. 96, 98).

-Відповідно допротоколу оглядумісця події,складеному заучастю водія ОСОБА_4 ,схеми тафототаблиці визначеномісце події ділянкадороги врайоні будинку№ 32по вул.М`ясоїдівська ум.Одесі,розташована біляв`їзду доКП «Міськаклінічна лікарня№ 1»,у зонідії дорожньогознаку 6.2«Лікарня» Правилдорожнього руху.Огляд місцяподії проводився03.10.2019року о15:20,тобто приблизночерез 2години післяподії,в сонячнупогоду,без опадів.Загальна видимістьта конкретнавидимість зробочого місцяводія не обмежена.Гальмові системита рульовекерування автомобілем утехнічно справномустані. Пов`язаних з ДТП механічних пошкоджень на кузові автомобіля виявлено не було (т. 1 ар. 5-12).

-Згідно змедичним висновкомвід 03.10.2019року водій ОСОБА_4 не перебуваву станісп`яніння (т.1ар.13).

-Відповідно довисновків №379-3783/2019судово-медичноїекспертизи (т.1ар.53-62),№ 114комісійної судово-медичноїекспертизи (т.1ар.71-89) потерпіла ОСОБА_7 отримала тяжкітілесні ушкодженняу вигляді: закритого консолідованого перелому лівої променевої кістки у нижній третині, відкритої травми правої нижньої кінцівки у вигляді переломів правої малоберцової кістки у нижній третині та внутрішньої кісточки, переломів дистальних відділів І, ІІ, ІІІ, V плюснових кісточок правої стопи, перелому дистальної фаланги І пальця та проксимальної фаланги V пальця, крововиливів у м`які тканини навколо місць переломів, скальпованої мляво гранулюючої рани правої гомілки з некрозом м`яких тканин.

Зазначені ушкодження утворилися при контакті пішохода з транспортним засобом, що рухався. Смерть потерпілої ОСОБА_7 знаходиться у причинному зв`язку з травмою нижньої кінцівки, яка ускладнилася розвитком сепсису та поліорганної недостатності на фоні некомпенсованого цукрового діабету ІІ типу, діабетичної нефропатії. Отримана травма не була загрозливою для життя, однак хронічні захворювання потерпілої сприяли посиленню серцевої печінково-ниркової недостатності та розвитку сепсису.

- Відповідно до висновку № 19-7065/19-7066/19-7067/19-7068 комплексної автотехнічної експертизи на момент ДТП гальмівна система, ходова частина та рульове керування автомобіля «Man TGL 7.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 перебували в працездатному стані і не мали несправностей які б могли привести до втрати курсової стійкості та керованості цього транспортного засобу (т. 1 ар. 25-28).

- Як вбачається з висновку № 206-А судової автотехнічної експертизи, проведеної Одеським науково-досліднимекспертно-криміналістичнимцентром МВСУкраїни, для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобіля ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Він мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 , дотримуючись вимог п. 10.9 ПДР. В діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 10.9 ПДР, яка знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди (т. 1 ар. 48-50).

В промові в судових дебатах захисник просив визнати зазначений висновок експерта недопустимим доказом, оскільки датою його складення зазначено 16.03.2019 року, тобто дата, що передує події ДТП, яка відбулася 03.10.2019 року. Суд вважає, що дата проведення експертизи 16.03.2019 зазначена експертом ОСОБА_12 в результаті описки, що підтверджується як посиланням у тексті експертизи на процесуальні документи слідчого, датовані 2020 роком, так і довідкою експерта «про витрати на проведення судової експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортних пригод від 16.03.2020 № 206-А за матеріалами кримінального провадження № 12019160400003098» (т. 1 ар. 47).

Таким чином, суд не знаходить підстав визнавати висновок експертизи недопустимим доказом через описку експерта, яка не вплинула на його висновки.

- Експерт Одеського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_12 в судовому засіданні повністю підтримав складений ним вказаний експертний висновок від 16.03.2020 № 206-А.

- Зазначений висновок експертизи узгоджується і підтверджується висновком № 20-6707 автотехнічної експертизи, що була призначена судом та проведена судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Так, експертом констатовано, що з технічної точки зору, причиною даної ДТП-наїзду на пішохода є невідповідності дій саме водія вантажного фургона ОСОБА_4 вимогам п. 10.9 Правил дорожнього руху України.

В дослідницькій частині висновку експертом зазначено: вимога п. 10.9 ПДД означає, що перед початком руху заднім ходом водій повинен переконатися, що позаду немає пішоходів або інших перешкод. В умовах обмеженої або недостатньої видимості слід виявляти особливу обережність, а при необхідності скористатися допомогою іншої особи. Перед цим потрібно проінструктувати його і домовитися про сигнали, що оповіщають про зміну обстановки позаду транспортного засобу. Використання допомоги іншої особи під час руху заднім ходом не звільняє водія від відповідальності за дотримання безпеки дорожнього руху.

- З метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін за клопотанням сторони захисту суд долучив до матеріалів кримінального провадження висновок експерта ТОВ «Українські незалежні судові експерти» від 30.07.2020 № 000330/01, підготовлений за заявою захисника ОСОБА_5 (т. 2 ар. 43-54). Відповідаючи на запитання, сформульовані адвокатом, експерт прийшов до висновку: немає підстав технічного характеру стверджувати, що у досліджуваній дорожній ситуації у водія автомобіля ОСОБА_4 була технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 , а також що він своїми діями допустив невідповідності вимогам п. 10.9 ПДР.

Надаючи оцінку зазначеному висновку експерта, суд не визнає його достовірним та не бере до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КПК України висновок експерта повинен містити, зокрема, докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 КПК України висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

У преамбулі постанови Пленуму Верховного Суду України N8від 30.05.97 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» звертається увага судів на те, що не можна переоцінювати доказового значення ймовірних висновків експертизи.

Таким чином, висновок експерта як доказ у кримінальному провадженні має відповідати вимогам належності, допустимості та достатності і по змозі бути категоричним. Висновок експерта не є достовірним, допустимим доказом у разі наявності дефекту самого висновку у вигляді його необгрунтованості, неповноти, невизначеності або неясності.

Ймовірний висновок експерта, тобто такий, де відповіді на запитання викладені у формі припущення, не містить необхідної визначеності.

Висновок експерта № 000330/01 за заявою захисника наданий саме у формі припущення, а саме: «немає підстав технічного характеру у категоричній формі стверджувати, що…», «немає підстав технічного характеру стверджувати, що…», «навіть якщо вважати…», «можна вважати…» (п.п. 1-5 розділу «Висновки»), а тому не може бути визнаний достовірним і не може бути використаним як доказ у цьому кримінальному провадженні.

До того ж зазначений висновок експерта містить суттєве протиріччя. Так, в п. 4 висновку експертом зазначено про відсутність підстав стверджувати, що ОСОБА_4 своїми діями допустив невідповідність вимогам п. 10.9 ПДР. Разом з тим, цей же пункт містить висновок, що «зникнення помічника з поля зору ОСОБА_4 повинно було насторожити його і викликати у нього більше зосередженості та уваги». Зазначена фраза констатує неуважність водія Сідорова під час руху, що мала наслідком створення ним небезпеки для інших осіб.

Пункти 4 і 5 містить висновок, що ОСОБА_4 мав право розраховувати на виконання вимог ПДР пішоходом, а отже він не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода саме своїми односторонніми діями. Однак, експертом не взято до уваги, що саме водій ОСОБА_4 , використовуючи джерело підвищеної небезпеки, фактично створив небезпеку для пішоходів шляхом руху автомобіля заднім ходом.

Експертом зазначено що ПДР не вимагають від водія негайно зупинятися, якщо з поля зору зникла особа, яка подавала сигнали для руху (п. 4). Разом з тим, Правила дорожнього руху покладають певні обов`язки під час руху транспортного засобу заднім ходом саме на водія цього транспортного засобу.

Так, відповідно до п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відповідно до 10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Вимога даного пункту Правил означає, що перед початком і під час руху заднім ходом водій повинен впевнитися, що позаду немає пішоходів та інших перешкод. В умовах обмеженої чи недостатньої видимості слід проявляти особливу уважність, а за необхідності скористатися допомогою іншої особи. Перед цим необхідно проінструктувати цю особу і домовитися про сигнали, що сповіщують про зміну обстановки позаду транспортного засобу. Використання допомоги іншої особи під час руху заднім ходом не звільняє водія від відповідальності за дотримання безпеки дорожнього руху.

Тобто, звернення за допомогою до інших осіб не позбавляє водія обов`язку слідкувати за тим, щоб його дії були безпечними і не створювали перешкод, та не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

Із показань обвинуваченого та свідка в судовому засіданні вбачається, що перед рухом автомобіля заднім ходом водій ОСОБА_11 не проінструктував Рябенького, який йому допомагав. Перед початком руху вони не домовилися про конкретні сигнали небезпеки та зміни обстановки. Рябенький помітив пішохода раптово, в момент небезпеки, а ОСОБА_11 уже після здійснення наїзду. Тобто, можливо зробити висновок, що їх увага була більше зосереджена на можливості зручного під`їзду автомобіля до місця вивантаження товару, ніж на безпеці руху транспорту.

Таким чином,суд вважаєза необхідневзяти заоснову вякості належнихдоказів невідповідностідій водія ОСОБА_4 вимогам п.10.9ПДР Українисаме висновкиавтотехнічних експертиз№ 206-А(ОдеськогоНДЕКЦ МВСУкраїни), № 20-6707 (Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України), оскільки ці експертні висновки відповідають встановленим обставинам, є обґрунтованими, конкретними та не містять посилань на ймовірні (невизначені, можливі) обставини, вони узгоджуються зіншими матеріаламисправи, а дослідницька частинаекспертиз узгоджуєтьсяз підсумковимивисновками.

При цьому, суд ураховує покази експерта ОСОБА_12 , який в судовому засіданні підтвердив зазначені висновки. Також суд враховує обсяг вихідних даних, які використовувались під час проведення усіх досліджених експертиз. Так, висновок № 20-6707 (Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України) був складений за наявності більш широкого спектру вихідних даних, у тому числі при складенні цього висновку враховувались покази обвинуваченого в судовому засіданні щодо обставин та механізму виникнення ДТП.

Суд зазначає: не викликає сумніву той факт, що на момент ДТП дорожня обстановка склалася внаслідок дій кількох учасників руху пішохода ОСОБА_7 , помічника водія, який допомагав здійснювати рух автомобіля заднім ходом, а також водія ОСОБА_4 . Однак незалежно від дій інших осіб саме водій зобов`язаний був виконати вимогу п. 10.9 ПДР і вжити заходів для уникнення небезпеки та перешкод для інших учасників руху. Таким чином, те, що на небезпеку для руху могла вплинути поведінка пішохода і помічника водія, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.

- Потерпілий ОСОБА_6 показав суду, що 03.10.2019 у денний час йому зателефонували співробітники його матері ОСОБА_7 і повідомили, що вона потрапила у лікарню у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Він одразу приїхав до Міської клінічної лікарні № 1, куди після наїзду автомобіля була доставлена ОСОБА_7 , там вона знаходилася на лікуванні близько 1,5 місяця. Водій, що здійснив наїзд, - обвинувачений ОСОБА_4 під час перебування матері в лікарні передав йому гроші в сумі 10000 грн., таку ж суму передав 07.10.2021 року. Між ним і ОСОБА_11 укладено угоду про добровільну сплату обвинуваченим компенсації спричиненої шкоди.

- Розпискою потерпілого ОСОБА_6 підтверджується добровільне відшкодування обвинуваченим ОСОБА_4 матеріальних витрат на лікування потерпілої у розмірі 10.000 гр. (т. 1 ар. 99).

- Відповідно до угоди, укладеної між потерпілим і обвинуваченим 07.10.2021 року, ОСОБА_4 зобов`язався добровільно відшкодувати ОСОБА_6 спричинену в результаті ДТП моральну шкоду в розмірі 100.000 грн. При цьому під час укладення угоди сплатив 10.000 грн., а іншу частину суми зобов`язався сплатити протягом 9 місяців, починаючи з 30.11.2021 року.

- Реалізуючи повноваження відповідно до положень закону, зокрема, ч. 6 ст. 22 КПК України, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їх процесуальних прав. Так, стороні захисту була надана можливість в обґрунтування її позиції представити докази, в тому числі можливість надати висновки експертиз. Використавши надане право, сторони заявили про вичерпність наданих ними доказів та відсутність доповнень.

Закон України про кримінальну відповідальність.

В ході судового розгляду стороною захисту робились припущення про відсутність у діяннях ОСОБА_4 ознак складу інкримінованого злочину, оскільки він не мав технічної можливості уникнути наїзду на потерпілу.

Однак, суд звертає увагу на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху. Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку ж, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 № 163/1753/17, від 24.03.2020 № 130/720/17 тощо.

Оскільки судомвстановлено,що аварійнуситуацію булостворено водієм ОСОБА_4 в результатіпорушення нимПравил дорожньогоруху,то немає значення,чи маввін післяцього технічнуможливість уникнути наїздуна потерпілу.

При цьомуПравилами дорожнього рухуУкраїни регламентований єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, на підставі досліджених доказів суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обставини, передбачені ст.ст. 66, 67 КПК України. Мотиви призначення покарання.

Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на медичному наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, за місцем роботи ТОВ «Лузанівка» характеризується позитивно (т. 1 ар. 97). Згідно з наданою довідкою від 12.01.2021 року працює водієм ТОВ «Лого-Транс». Згідно з його ж поясненнями, він більше 20 років працює водієм вантажних автомобілів, навичок іншої професії не має. За цей час інших дорожньо-транспортних пригод (крім розглянутої у цій справі) він не припускав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, добровільне часткове відшкодування спричиненої шкоди потерпілому.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, встановлені не були.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких, який був вчинений з необережності. Крім того суд враховує особу винного, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати основне покарання у виді позбавлення волі.

Виходячи з положеньст. 50 ККУкраїни, рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1ст. 75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання суд дослідив і оцінив всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за змістом кримінального закону передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння.

Також, враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, його попередню позитивну соціальну поведінку, дані про відшкодування шкоди, вину у формі необережності, характер припущених обвинуваченим порушень Правил дорожнього руху, враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування основного покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених судом обов`язків, із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке в даному випадку є факультативним, суд враховує як особу обвинуваченого, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок збігу декількох обставин, а саме: порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього рухуУкраїни у звичайній для нього дорожній обстановці; неуважність особи, до якої ОСОБА_4 звернувся за допомогою; неуважність та необережність пішохода, яка в результаті постраждала.

Як зазначено у рішенні Верховного Суду (10.08.2021 №137/807/20), закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Судом враховується, що обвинувачений жодним чином не уникав кримінальної відповідальності. Його робота пов`язана з керуванням транспортним засобом: ОСОБА_4 має офіційне працевлаштування водієм, що підтверджується довідкою з місця роботи. Як вбачається з даних про особу обвинуваченого, він протягом тривалого часу (більше 20 років) працює саме водієм, іншої кваліфікації та спеціальності не має, як не має і навичків іншої кваліфікованої роботи. Раніше він жодного разу не притягувався до кримінальної або до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (доказів, якими б спростовувалося це твердження, стороною обвинувачення не надавалося).

З огляду на ці обставини, суд вважає, що позбавлення права керувати транспортними засобами унеможливить для ОСОБА_4 продовження трудових відносин за місцем роботи, потягне для нього пошук нової роботи, що не буде чинником для його виправлення, а навпаки, негативно вплине на його матеріальний та соціальний стан, стане неспіврозмірним тягарем, позбавить (повністю чи тимчасово) можливості виконувати добровільно взятий і нотаріально посвідчений обов`язок відшкодування шкоди потерпілому.

Врахувавши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про можливість не призначати ОСОБА_4 додаткове покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Мотиви рішення щодо цивільного позову прокурора.

Прокурор відділу прокуратури Одеської області звернувся до суду в інтересах органу місцевого самоврядування в особі комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить суд стягнути з останнього шкоду, завдану кримінальним правопорушенням (витрати на стаціонарне лікування потерпілої), в сумі 18060 грн.

Дослідивши позовну заяву, суд приходить до висновку про залишення її без розгляду з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК Україниу разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Однак, пред`являючи вказаний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 прокурор не зазначив підстави для звернення до суду з позовом саме в інтересах органу місцевого самоврядування в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 1».

Оскільки орган місцевого самоврядування, КНП «Міська клінічна лікарня №1» не позбавлені можливості самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав, в даному випадку прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень.

Питання наявності підстав для представництва прокурора в суді відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» стало предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка дійшла висновку: Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду (п. 83 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для звернення прокурора з даною позовною заявою не вбачається, а тому подана прокурором позовна заява залишається без розгляду.

Мотиви рішення щодо цивільного позову потерпілого.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов. Після неодноразової зміни вимог ОСОБА_6 просив про стягнення:

- з ТОВ «Лузанівка» компенсації моральної шкоди у розмірі 50000 грн., пов`язаної зі смертю матері ОСОБА_7

- з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» компенсації матеріальної шкоди у розмірі 34432,81 грн. витрат на лікування ОСОБА_7 .

Цивільні відповідачі, що неодноразово повідомлялися про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, заперечень щодо позову не надавали.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього кодексу. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1ст.1177ЦК Українивизначено:шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

1)Вимоги компенсації моральної шкоди.

Відповідно до частин 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

ОСОБА_4 визнаний судом винним за ч. 2 ст. 286 КК України у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження. Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 не було інкриміновано і він не був визнаний винним у вчиненні діянь, які спричинили смерть ОСОБА_7 .

За результатами дослідження комісійної судово-медичної експертизи було надано висновок про те, що отримана в результаті ДТП травма не була загрозливою для життя потерпілої, однак наявні у неї хронічні захворювання сприяли посиленню серцевої печінково-ниркової недостатності та розвитку сепсису і, як результат, настанню в подальшому смерті.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не визнавався винним у завданні смерті ОСОБА_7 або у вчиненні діянь, що спричинили її смерть, то відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Лузанівка» моральної шкоди, завданої смертю потерпілої.

2) Вимоги компенсації матеріальної шкоди.

Заявляючи вимоги про стягнення зі страхової компанії ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» компенсації матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування потерпілої ОСОБА_7 , цивільний позивач посилався на положення ст.ст. 1172, 979, 980, 985, 988 ЦК України, що регулюють відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, а також виконання обов`язків страховиком у разі настання страхової події.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як зазначено у п.1.2. ст. 1 зазначеного Закону, страховик - це страхова організація, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом таЗаконом України«Про страхування».

Разом з тим, цивільним позивачем не надавалися належні і допустимі докази, які б підтверджували, що ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» є страховиком ТОВ «Лузанівка», з яким водій перебував у трудових відносинах.

Фотокопія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/6870722 від 24.04.2019, що міститься у матеріалах кримінального провадження (т. 1 ар. 101), визнається судом недопустимим доказом, оскільки вона не відповідає встановленим ст. 99 КПК України вимогам до документу, не завірена як копія, а місце знаходження оригіналу документу не встановлено, суду для огляду не надавалося.

Будь-якіінші доказина підтвердженнятого,що ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» має обов`язки на підставі договору страхування ТОВ «Лузанівка», сторонами кримінального провадження і цивільним позивачем суду не надавалися.

Таким чином, за наявних доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження, відсутні підстави для стягнення з ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» матеріальної шкоди, спричиненої злочином.

Інші питання, вирішені судом при ухваленні вироку.

При поданні позову у цьому кримінальному провадженні цивільним позивачем ОСОБА_6 було сплачено судовий збір у сумі 840 грн. відповідно до квитанції № ПН 1120 від 01.07.2020 року. В подальшому ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про повернення коштів помилково сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки ОСОБА_6 в силузакону звільненийвід сплатисудового збору,то помилковосплачені нимгрошові коштипідлягають поверненню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути процесуальні витрати - документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз сумі 2355 грн., 1884,12 грн., 1307,52 грн., а всього в сумі 5546,64 грн. (т. 1 ар. 29, 47).

Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіМалиновського районногосуду м.Одеси від07.10.2019на речовийдоказ автомобіль «ManTGL7.180»реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1ар. 18-19),підлягає скасуванню,а зазначенийречовий доказпідлягає залишеннюу розпорядженнівласника згіднозі ст.100КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи.

Позовну заяву прокурора відділу прокуратури Одеської області в інтересах органу місцевого самоврядування в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - залишити без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку цивільного судочинства, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для залишення заяви без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ТОВ «Лузанівка» компенсації моральної шкоди в сумі 50000 грн. - залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення з ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» компенсації матеріальної шкоди в сумі 34432,81 грн. - залишити без задоволення.

Повернути ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 840 (вісімсот сорок) грн., помилково сплачені ним як судовий збір відповідно до квитанції Акціонерного банку «Південний» № ПН 1120 від 01.07.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 5546 (п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 64 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 07.10.2019 на автомобіль «Man TGL 7.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Речовий доказ автомобіль «Man TGL 7.180» реєстраційний номер НОМЕР_2 залишити в розпорядженні власника.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1