Постанова

від 29.10.2021 по справі 947/28645/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4593/21

Номер справи місцевого суду: 947/28645/19

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив Добра Родина про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Обслуговуючий кооператив Добра Родина про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири та просила стягнути у якості матеріальної шкоди 22 446 грн. та у якості моральної шкоди 100 000 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 здійснюючи у своїй квартирі ремонтні роботи залила квартиру позивача ОСОБА_2 , яка знаходиться під квартирою відповідача, чим завдала значні пошкодження квартирі, згідно акту про наслідки залиття квартири.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, вважає його безпідставним та необгрунтованим, оскільки акт про наслідки залиття квартири, який надав позивач для підтвердження своїх вимог не відповідає вимогам Наказу Державного комітету країни з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій .

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у якості матеріальної шкоди 22446 грн., моральної шкоди 4000 грн., а також судові витрати 2799,14 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду м.Одеси від 22 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено районним судом, позивачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.06.2013 року, реєстр. № 793, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.06.2013 року, реєстр. № 823, на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Квартира відповідача знаходиться над квартирою позивачка.

В процесі виконання ремонту квартири відповідача, відбулося залиття квартири позивача, після чого був складений акт про наслідки залиття квартири за адресою: АДРЕСА_3 від 07.09.2018 року, у якому встановлено, що внаслідок залиття в квартирі АДРЕСА_4 постраждали: підлога, стіни та стеля у кімнаті у приміщенні загальною площею 12,3 кв.м., яке розташоване праворуч від вхідної двері. Підлога - ламінат, була залита водою по всій площі кімнати, на стінах та стелі видно сліди залиття квартири.

В результаті обстеження квартири АДРЕСА_5 комісією у складі Голови правління ОК Добра Родина та членів правління кооперативу, а також представника власника квартири АДРЕСА_4 , виявлено, що квартира АДРЕСА_5 знаходиться у стані капітального ремонту, у різних кімнатах знаходяться гори брухту, віконний отвір у кімнаті, яка розташована безпосередньо над кімнатою, яка була залита водою, без вікна, стеля оббита дошками та плівкою, видно сліди затікання води через дах.

Причиною залиття квартири АДРЕСА_4 в акті (а.с.31) зазначено проведення капітального ремонту у квартирі АДРЕСА_5 .

Опис обсягу заподіяної шкоди:

Кімната 12,3 кв. м - залиття ламінату водою площею 12,3 кв.м., сліди протікання води на стелі: над віконним отвором по всій довжині вікна, над ліжком площею 1,5 кв.м., на проти віконного отвору площею 2 кв.м., сліди протікання води на стінах.

Вищезазначений акт складено та підписано: Головою Правління Обслуговуючий кооператив "Добра Родина", Код ЄДРПОУ 36503450, ОСОБА_3 , членом Правління Обслуговуючий кооператив "Добра Родина" Свиридюк Аллою Дмитрівною, для підтвердження даного Акту був запрошений представник власника квартири АДРЕСА_4 за довіреністю Бороган Валентин Володимирович.

Для встановлення вартості ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 сторона позивача звернулася до спеціалістів ПП Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С. .

З виходом на місце спеціалістами встановлено, що в квартирі розташованій над квартирою позивачки проводиться капітальний ремонт, внаслідок якого в квартирі позивачки були зафіксовані пошкодження, а саме: при обстеженні стелі встановлено наявність плям та здуття шару фарби; при обстеженні стіни встановлено наявність плям та здуття шару фарби; при обстеженні підлоги встановлено наявність набухання та здуття матеріалу в стінах.

Згідно висновку будівельно-технічного експертного дослідження №194/2018 від 09.11.2018 року, встановлення вартості ремонтно-будівельних робіт з урахуванням ринкової вартості будівельних матеріалів, які необхідно виконати для усунення пошкоджень, спричинених залиттям приміщення квартири АДРЕСА_1 складає 22 446,00 грн.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно дост. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачас презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

Відповідно до статей 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд у постанові від 27.12.2019 року по справі №686/11256/16-ц зазначив, що акт залиття, є належним і допустимим доказом, оскільки є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.

Доказів, які б спростовували висновок експерта про розмір шкоди, спричинений майну позивача - квартири АДРЕСА_1 сторона відповідача не надала.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції набув вірного висновку про задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 22 446 грн ., як обґрунтованих та доведених.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції встановивши, що позивач з приводу пошкодження належного їй майна (квартири) зазнала душевних хвилювань, перебувала у напруженому нервовому стані, що призвело до моральних страждань, дійшов до правильного висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 4000 грн., який суд обґрунтовано вважав достатнім і справедливим.

Колегія суддів враховує, що залиття квартири позивача відповідачем відбулося вже вдруге (вперше у 2016 році, коли через ремонт були залиті інші приміщення квартири). Тобто протягом тривалого часу, через ремонтні роботи у квартирі відповідача, відбувається неодноразово пошкодження квартири позивача.

При таких обставинах колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, який судом визначений залежно від характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала повторно протягом 2-х років від першого залиття квартири позивач, тривалості немайнових втрат, можливості відновлення майна та інших обставин і тому розмір моральної шкоди у 4 000 грн. відповідає вимогам розумності і справедливості.

Доводи апелянта про те, що залиття квартири відбулося лише один раз у 2016 році і цей спір вже вирішений судом, а позивач намагається повторно використати цей факт для отримання в судовому порядку стягнення з відповідача збитків на свою користь, спростовуються актом про наслідки залиття квартири за адресою: АДРЕСА_3 від 07.09.2018 року , що підтверджує саме цей період, і змістом даного акту, де на час відвідування квартири позивача вбачалися нещодавні сліди залиття, а у квартирі відповідача була присутня вода, яка потрапляла у квартиру через незакритий отвір даху і незаскеленне вікно у квартирі (а. с. 31).

Інші доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б дійсно ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, внаслідок чого не можуть бути достатньою обставиною для скасування або зміни рішення суду.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунт овувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain , заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення , не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367 , 374 , 37 5, 381 , 383 ЦПК України , Одеський апеляційний суд,

П О С ТА Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено: 29.10. 2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Князюк

С.О. Погорєлова