Рішення

від 28.10.2021 по справі 640/10788/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/10788/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2018 року №6122615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав про ненадання ТОВ Укрпроектенергомонтаж первинних документів, з яких можливо встановити реальність господарських операцій останнього з ТОВ Форест-таун 2015 та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС . Крім того, представник відповідача зазначив, що під час перевірки встановлено неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій з постачання/виконання (реалізації) товарів/послуг на адресу позивача по ланцюгу постачання.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі направлення від 10 жовтня 2018 року №981/26-15-14-07-02-18, на виконання наказу від 03 жовтня 2018 року №14786 та ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к, що винесена в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Укрпроектенергомонтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, за результатами якої скалено акт від 25 жовтня 2018 року №277/26-15-14-07-02-10/16305641.

Проведеною перевіркою встановлення порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2016 на загальну суму 208 000,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, 13 листопада 2018 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №6122615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 260 000,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 208 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з визначенням, передбаченим підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Розділу V Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.1 вказаної статті передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом та підтверджується актом перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог Податкового кодексу України відповідач пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Форест-таун 2015 та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС .

Контролюючий орган вказує на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не підтверджуються необхідними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Укрпроектенергомонтаж (замовник) та ТОВ Форест-таун 2015 , ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС (підрядник) укладено типові договори підряду від 04 травня 2016 року №204 та від 05 травня 2016 року №24, за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати на власний ризик проекту документацію (проектні та/або вишукувальні роботи): Проектні пропозиції з реконструкції котла ЦКЩ та Проектні рішення по заміні РП-0,4 кВ на сучасне обладнання , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Відповідно до пунктів 2.5 вказаних договорів, розроблена підрядником документація передається замовнику на CD-носії разом з актом передачі-приймання виконаних робіт, підписаним уповноваженим представником підрядника.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано кошториси №1 на виконання робіт, акти здачі-прийняття проектно-вишукувальної науково-технічної продукції та податкові накладні від 27 травня 2016 року №72, від 27 травня 2016 року №73, від 27 травня 2016 року №74, від 27 травня 2016 року №75, від 27 травня 2016 року №76, від 30 травня 2016 року №119.

Під час проведення перевірки, контролюючим органом було використано ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к, що винесена в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року, при досудовому розгляді якого встановлено мету прикриття незаконної діяльності ТОВ Форенс таун 2015 шляхом використання її реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості фінансово-господарських операцій по ланцюгу постачання.

Разом з тим, вказані докази не беруться судом до уваги, оскільки такі докази не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи первинних документів, правильність складання яких під сумнів відповідачем на ставиться, господарські операції в рамках договорів позивача з його контрагентом фактично відбулись та спричинили реальні правові наслідки, за якими позивачем було сформовано податковий облік, в тому числі і податковий кредит.

Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час з огляду справи таких фактів встановлено не було.

Наведена правова позиція узгоджується з обов`язковими до врахування висновками Верховного Суду, наведеними у його постанові від 05 лютого 2019 року по справі №810/1967/16, від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.

Водночас, судом враховується наявність вироку від 03 квітня 2018 року у справі №760/20771/17, яким директора ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частини 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Так, за висновком суду, вироком у кримінальній справі №760/20771/17 встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента позивача, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Тотожний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/17813/18.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість справедливі по відношенню до господарських операцій позивача з ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС у 2016 році.

Більше того, дослідивши надані позивачем первинні документи, як на підставу для підтвердження реальності господарських правовідносин між ним та контрагентами, суд звертає увагу на наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до частин 1-2 статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, положеннями статті 4 Закону передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами є такими, що складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв`язку з чим, немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій за відповідні періоди.

Матеріалами справи встановлено, що з метою підтвердження реальності господарських операцій за правочином, що мав місце з ТОВ Форест-таун 2015 та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС позивачем надано акти здачі-прийняття проектно-вишукувальної науково-технічної продукції та податкові накладні.

За наслідком їх дослідження вбачається, що надані позивачем первинні документи не відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій з контрагентами.

Позивач, у свою чергу, на підтвердження необхідності укладення таких договорів із спірними контрагентами посилається на зобов`язання перед третіми особами та надає договір про надання послуг від 29 квітня 2016 року №328, укладений з ПАТ Харківська ТЕЦ-5 , за умовами якого позивач (виконавець) зобов`язується надати послуги щодо проектування інтер`єрів, промислової продукції та інші спеціалізовані послуги щодо проектування.

Так, пунктом 6.3.3 вказаного договору передбачено обов`язок виконавця погоджувати з замовником питання про залучення до надання послуг по цьому договору третіх осіб (субпідрядників).

Разом з цим, позивачем не надано доказів такого погодження, як і не надано доказів неможливості виконання такого договору власними силами.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

Разом з тим, у ході розгляду справи позивач не подав будь-яких доказів, складенням яких оформлювався результат надання послуг, не представив жодних документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей суб`єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентами ТОВ Форест-таун 2015 та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС .

З урахуванням наведеного у сукупності суд зазначає, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Винесене податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню, оскільки є правомірним, прийнятим в межах повноважень відповідача та у спосіб визначений законодавством, натомість, позивачем не спростовано доводів податкового органу. Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відсутні підстави для розподілу судових витрат.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж (03022, м. Київ, пров. Коломиївський, буд. 16, кв. 1, код ЄДРПОУ 16305641);

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Суддя В.І. Келеберда