Постанова

від 15.02.2022 по справі 640/10788/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10788/19 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.11.2018 року № 6122615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

10 лютого 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 8116, від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту відповідачем наголошено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж не подано будь -яких доказів, складенням яких оформлювався результат надання послуг, жодних документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей суб`єкта господарювання, просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Крім того, у відзиві відповідач просить замінити Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.

Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 року Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 цієї ж постанови Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 затверджено Положення про Державну податкову службу України, у відповідності до пункту 1 якого Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19 червня 2019 року Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено у тому числі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві та реорганізовано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом приєднання до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 липня 2019 року до реєстру було внесено запис про реєстрацію Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як юридичної особи публічного права (код ЄДРПОУ 43141267) (https://usr.mmiust.gov.ua/ua/freesearch).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. N 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі - Наказ № 529), яким наказала утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів.

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

Отже, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у м. Києві як юридичної особи публічного права до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011), у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та замінити первісного відповідача - правонаступником.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того з відсутності належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та його контрагентами ТОВ Форест-таун 2015 та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС , отже за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі направлення від 10 жовтня 2018 року №981/26-15-14-07-02-18, на виконання наказу від 03 жовтня 2018 року №14786 та ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к, що винесена в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Укрпроектенергомонтаж з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, за результатами якої скалено акт від 25 жовтня 2018 року №277/26-15-14-07-02-10/16305641.

Проведеною перевіркою встановлення порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2016 на загальну суму 208 000,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, 13 листопада 2018 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №6122615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 260 000,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 208 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 000,00 грн.

Вважаючи винесене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, відповідно до матеріалів справи, між ТОВ Укрпроектенергомонтаж (замовник) та ТОВ Форест-таун 2015 , ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС (підрядник) укладено типові договори підряду від 04 травня 2016 року №204 та від 05 травня 2016 року №24, за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати на власний ризик проекту документацію (проектні та/або вишукувальні роботи): Проектні пропозиції з реконструкції котла ЦКЩ та Проектні рішення по заміні РП-0,4 кВ на сучасне обладнання , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Відповідно до пунктів 2.5 вказаних договорів, розроблена підрядником документація передається замовнику на CD-носії разом з актом передачі-приймання виконаних робіт, підписаним уповноваженим представником підрядника.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано кошториси №1 на виконання робіт, акти здачі-прийняття проектно-вишукувальної науково-технічної продукції та податкові накладні від 27 травня 2016 року №72, від 27 травня 2016 року №73, від 27 травня 2016 року №74, від 27 травня 2016 року №75, від 27 травня 2016 року №76, від 30 травня 2016 року №119.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції було взято до уваги наявність вироку від 03 квітня 2018 року у справі №760/20771/17, яким директора ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частини 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України, з огляду на що, судом було зроблено висновок, що висновки контролюючого органу щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість справедливі по відношенню до господарських операцій позивача з ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС у 2016 році є правомірними.

Заперечуючи в цій частині апелянтом наголошено, що в матеріалах справі відсутній вирок від 03 квітня 2018 року у справі №760/20771/17, а отже останній є недопустимим доказом на підставі якого Окружним адміністративним судом м. Києва було винесено спірне рішення, втім, колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта з огляду на технічну можливість суддів знайомитися з повними тестами судових рішень через систему Єдиний державний реєстр судових рішень .

Так, в межах спірних правовідносин, колегією суддів з власної ініціативи було долучено до матеріалів справи вирок Солом`янського суду м. Києва від 03 квітня 2018 року у справі № 760/2077/17, відповідно до змісту якого 21.04.2016 року, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані ОСОБА_2 йому на підпис документи містять завідомо неправдиві відомості щодо зміни керівника, складу засновників, місцезнаходження, придбання та перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Профбудкомплекс , яке в подальшому буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності інших осіб, діючи умисно, з корисних мотивів за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи відведену йому у заздалегідь обумовленому злочинному плані роль, засвідчив їх своїм підписом, надавши їм статус офіційних документів, а саме: договір №1 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Профбудкомплекс від 21.04.2016, договір №2 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Профбудкомплекс від 21.04.2016, протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ Профбудкомплекс від 21.04.2016, наказ №5 від 22.04.2016, реєстраційну картку на внесення змін до відомостей про юридичну особу, заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРЮО від 23.04.2016, тим самим вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості, після чого вказані офіційні документи передав невстановленій особі на ім`я ОСОБА_2 .

Після чого, 25.04.2016 вказані документи, що містять завідомо неправдиві відомості ОСОБА_1 , подав державному реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво-Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 126, що призвело до державної реєстрації державним реєстратором зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - суб`єкта підприємницької діяльності - ТОВ Профбудкомплекс (код ЄДРПОУ 40028021), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис під №13391070002011698.

Як вірно зазначено апелянтом, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2020 року у справі № 520/3580/19.

Так, як наголошується апелянтом, типові договори підряду із своїми контрагентами - ТОВ Форест-таун 2015 , ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС були укладені на виконання позивачем договору № 328 про надання послуг від 29.04.2016 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Харківська ТЕЦ-5 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж (виконавець), втім колегія суддів критично відносить до таких посилань, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору від 29.04.2016 року, виконавець зобов`язується надати з дотриманням вимог законодавства України послуги щодо проектування інтер`єрів, промислової продукції та інші спеціалізовані послуги щодо проектування (класифікатор ДК 016-2010- код 74.10.1), послуги з інженерного проектування механічних та електричних установок для будівель (класифікатор ДК 021-2015 - код 71321000-4), а саме: розроблення проектів з технічного переоснащення ПАТ Харківська ТЕЦ-5 .

У додатку № 1 до Договору № 328 визначено календарний план робіт (надання послуг з розроблення проектів з технічного переоснащення ПАТ Харківська ТЕЦ-5 ) в якому у п. 1 - 10 визначено перелік найменування робіт, що будуть здійснені відповідно до умов договору, у той час як відповідно до умов типових договорів підряду, предметами таких договорів було Проектні пропозиції з реконструкції котла ЦКЩ та Проектні рішення по заміні РП-0,4 кВ на сучасне обладнання , що не відповідає жодному з найменувань робіт, що повинні бути виконані за договором № 328.

Крім того, як зазначалось вище, відповідно до пунктів 2.5 договорів підряду, розроблена підрядником документація передається замовнику на CD-носії разом з актом передачі-приймання виконаних робіт, підписаним уповноваженим представником підрядника, втім Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж не надано доказів отримання від своїх контрагентів вказаної документації ані до позову, ані до апеляційної скарги.

Так, досліджуючи надані позивачем акти здачі-прийняття проектно-вишукувальної науково-технічної продукції та податкові накладні з метою підтвердження реальності господарських операцій за правочином, що мав місце з ТОВ Форест-таун 2015 та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС , колегія суддів зазначає, що позивачем первинні документи не відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій з контрагентами, адже містить лише посилання на договір із зазначенням найменування роботи.

Як зазначалось вище, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявними зобов`язання перед третіми особами, а саме - відповідно до договору про надання послуг від 29 квітня 2016 року №328, укладений з ПАТ Харківська ТЕЦ-5 , втім, як вірно наголошено судом першої інстанції, пунктом 6.3.3 вказаного договору передбачено обов`язок виконавця погоджувати з замовником питання про залучення до надання послуг по цьому договору третіх осіб (субпідрядників).

Разом з цим, позивачем не надано доказів такого погодження, як і не надано доказів неможливості виконання такого договору власними силами. Вказаних фактів позивачем в апеляційній скарзі не спростовано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів також бере до уваги ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к, що винесена в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року, при досудовому розгляді якого встановлено мету прикриття незаконної діяльності ТОВ Форенс таун 2015 шляхом використання її реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості фінансово-господарських операцій по ланцюгу постачання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій, а отже й правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпроектенергомонтаж - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 15 лютого 2022 року.