Постанова

від 31.05.2023 по справі 640/10788/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10788/19

адміністративне провадження № К/990/426/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у складі судді Келеберди В.І. (головуючого) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є. (головуючого), Глущенко Я.Б., Собківа Я.М. у справі № 640/10788/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» (далі - ТОВ «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 13 листопада 2018 року № 6122615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що господарські операції ТОВ «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» з контрагентами підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі направлення від 10 жовтня 2018 року № 981/26-15-14-07-02-18, на виконання наказу від 03 жовтня 2018 року № 14786 та ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі № 760/6919/16-к, що винесена в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12015000000000630 від 08 грудня 2015 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з контрагентами за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2018 року № 277/26-15-14-07-02-10/16305641.

Проведеною перевіркою встановлення порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2016 на загальну суму 208 000, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, 13 листопада 2018 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 6122615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 260 000, 00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 208 000, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 000, 00 грн.

Уважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за спірними операціями між позивачем та його контрагентами ТОВ «Форест-таун 2015» та ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» оформлялись лише окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим суди вказали про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій, а отже й правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

ТОВ «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права просить рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року скасувати та прийняти нове рішення яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач указує, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки суди застосували положення частини шостої статті 78 КАС України під час здійснення оцінки вироку щодо спірного контрагента ухваленого в рамках кримінального провадження та не урахували при цьому висновків Верховного Суду.

Відповідно, скаржник указує, що зазначена норма права застосована судами без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18, від 08 листопада 2018 року у справі № 826/15028/17, від 04 лютого 2021 року у справі № 813/418/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 826/3069/16, від 24 лютого 2021 року у справі № 826/12774/15, від 15 травня 2018 року у справі № 815/423/17, від 24 грудня 2020 року у справі № 280/1911/19, від 13 травня 2021 року у справі № 816/586/17.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності з огляду на розмір грошового зобов`язання, що визначений оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням

Верховний Суд ухвалою від 14 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1. статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням зазначених положень податкового законодавства є вірним висновок, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною першою, другою статті 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, з урахуванням вказаних норм є вірним висновок, що податковий кредит з податку на додану вартість, має бути підтверджено фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» (замовник) та ТОВ «Форест-таун 2015», ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» (підрядник) укладено типові договори підряду від 04 травня 2016 року № 204 та від 05 травня 2016 року № 24, за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника виконати на власний ризик проєктну документацію (проєктні та/або вишукувальні роботи): «Проектні пропозиції з реконструкції котла ЦКЩ» та «Проектні рішення по заміні РП-0,4 кВ на сучасне обладнання», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

Відмовляючи у задоволенні позову, судами попередніх інстанцій було враховано вирок від 03 квітня 2018 року у справі № 760/20771/17, яким директора ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частини другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, з огляду на що, судами було зроблено висновок, що є правомірними висновки контролюючого органу щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість по відношенню до господарських операцій позивача з ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» у 2016 році.

Колегією суддів апеляційної інстанції ураховано, що за указаним вироком Солом`янського суду міста Києва від 03 квітня 2018 року у справі № 760/2077/17 суд встановив, що « 21.04.2016 року, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також той факт, що надані ОСОБА_2 йому на підпис документи містять завідомо неправдиві відомості щодо зміни керівника, складу засновників, місцезнаходження, придбання та перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС», яке в подальшому буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності інших осіб, діючи умисно, з корисних мотивів за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи відведену йому у заздалегідь обумовленому злочинному плані роль, засвідчив їх своїм підписом, надавши їм статус офіційних документів, а саме: договір №1 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» від 21.04.2016, договір № 2 купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» від 21.04.2016, протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» від 21.04.2016, наказ № 5 від 22.04.2016, реєстраційну картку на внесення змін до відомостей про юридичну особу, заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДРЮО від 23.04.2016, тим самим вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості, після чого вказані офіційні документи передав невстановленій особі на ім`я ОСОБА_2 .

Після чого, 25.04.2016 указані документи, що містять завідомо неправдиві відомості ОСОБА_1 , подав державному реєстратору відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво-Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 126, що призвело до державної реєстрації державним реєстратором зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу - суб`єкта підприємницької діяльності - ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 40028021), про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис під №13391070002011698.»

При цьому, суди встановили, що господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних тією ж особою, щодо якої винесено вирок і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки, контролюючим органом було використано ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2016 року у справі № 760/6919/16-к, що винесена в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12015000000000630 від 08 грудня 2015 року, при досудовому розгляді якого встановлено мету прикриття незаконної діяльності ТОВ «Форест-таун 2015» шляхом використання її реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості фінансово-господарських операцій по ланцюгу постачання.

Верховним Судом України з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права неодноразово зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

При цьому, Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа № 826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Судами попередніх інстанцій під час дослідження типових договорів підряду від 04 травня 2016 року № 204 та від 05 травня 2016 року № 24 було установлено, що у відповідності до пунктів 2.5 вказаних договорів, розроблена підрядником документація передається замовнику на CD-носії разом з актом передачі-приймання виконаних робіт, підписаним уповноваженим представником підрядника.

На підтвердження виконання умов указаних договорів позивачем надано кошториси № 1 на виконання робіт, акти здачі-прийняття проектно-вишукувальної науково-технічної продукції та податкові накладні від 27 травня 2016 року № 72, від 27 травня 2016 року № 73, від 27 травня 2016 року № 74, від 27 травня 2016 року № 75, від 27 травня 2016 року № 76, від 30 травня 2016 року № 119.

Позивач указував, що типові договори підряду із своїми контрагентами -ТОВ «Форест-таун 2015», ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» були укладені на виконання договору № 328 про надання послуг від 29 квітня 2016 року (далі - Договір № 328), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» (Замовник) та ТОВ «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» (виконавець).

Відповідно до пункту 1.1 вищевказаного договору від 29 квітня 2016 року, виконавець зобов`язується надати з дотриманням вимог законодавства України послуги щодо проектування інтер`єрів, промислової продукції та інші спеціалізовані послуги щодо проектування (класифікатор ДК 016-2010- код 74.10.1), послуги з інженерного проектування механічних та електричних установок для будівель (класифікатор ДК 021-2015 - код 71321000-4), а саме: розроблення проектів з технічного переоснащення ПАТ «Харківська ТЕЦ-5».

Додатком № 1 до Договору № 328 визначено календарний план робіт (надання послуг з розроблення проектів з технічного переоснащення ПАТ «Харківська ТЕЦ-5») в якому у пунктами 1 - 10 визначено перелік «найменування» робіт, що будуть здійснені відповідно до умов договору, у той час як відповідно до умов типових договорів підряду, предметами таких договорів було «Проектні пропозиції з реконструкції котла ЦКЩ» та «Проектні рішення по заміні РП-0,4 кВ на сучасне обладнання», про що вірно зазначено судами, що не відповідає жодному з найменувань робіт, які повинні бути виконані за договором № 328.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зауважено, що ТОВ «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» не надано до матеріалів справи доказів отримання від своїх контрагентів документації у відповідності до пунктів 2.5 договорів підряду, які як зазначалося вище передбачають, що розроблена підрядником документація передається замовнику на CD-носії разом з актом передачі-приймання виконаних робіт, підписаним уповноваженим представником підрядника.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що надані позивачем акти здачі-прийняття проектно-вишукувальної науково-технічної продукції та податкові накладні з метою підтвердження реальності господарських операцій за правочином, що мав місце з ТОВ «Форест-таун 2015» та ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС», первинні документи не відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій з контрагентами, адже містять лише посилання на договір із зазначенням найменування роботи.

Також, як вірно наголошено судами попередніх інстанцій, пунктом 6.3.3 Договору № 328 передбачено обов`язок виконавця погоджувати з замовником питання про залучення до надання послуг по цьому договору третіх осіб (субпідрядників).

Разом з цим, позивачем не надавались докази такого погодження, як і доказів неможливості виконання такого договору власними силами.

Ураховуючи встановлені матеріалами справи обставини, Суд погоджується з висновком суддів попередніх інстанцій про те, що за спірними операціями оформлялись лише окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим у позивача відсутні підстави для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій, а отже й правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на обставини неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 826/6245/18, від 08 листопада 2018 року у справі № 826/15028/17, від 04 лютого 2021 року у справі № 813/418/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 826/3069/16, від 24 лютого 2021 року у справі № 826/12774/15, від 15 травня 2018 року у справі № 815/423/17, від 24 грудня 2020 року у справі № 280/1911/19, від 13 травня 2021 року у справі № 816/586/17 у подібних правовідносинах.

Проте, Суд звертає увагу на те, що скаржник посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Суд зауважує, що у цих постановах Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо встановлення факту здійснення господарських операцій за наявності вироку, ухваленому на підставі угоди у кримінальному провадженні чи інших відомостей із кримінальних проваджень щодо контрагентів позивачів.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених позивачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Щодо доводів касаційної скарги, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності Суд вказує на таке. Ця справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС України не належить до справ незначної складності. Водночас така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Статтею 257 КАС України, зокрема, встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за правилами КАС України, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).

Указаний висновок відображений у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20.

Таким чином, розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження не вплинув на остаточний результат касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що під час ухвалення оскаржуваних рішень суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування таких рішень, а тому касаційну скаргу ТОВ «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОЕКТЕНЕРГОМОНТАЖ» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі № 640/10788/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Дашутін І. В.

Судді: Шишов О. О.

Яковенко М. М.