Ухвала

від 26.10.2021 по справі 939/1505/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 939/1505/20Головуючий у І інст. ОСОБА_1 Провадження №11-кп/824/3721/2021Доповідач у 2 інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисникаОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 липня 2021 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12020110120000348 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору,

В С Т А Н О В И Л А:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12020110120000348 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень,, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою суду зі стадії підготовчого судового засідання обвинувальний акт повернутий прокурору у зв`язку з невідповідністю вимогам КПК України. Мотивуючи ухвалу, суд зазначив, щов обвинувальному акті відсутнє конкретне і зрозуміле формулювання обвинувачення, так як з викладеного не можливо встановити обставини вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень , які потребують доказуванню під час судового розгляду, що може призвести до неможливості визначення обсягу дослідження доказів по даному кримінальному провадженню. Також судом зазначено, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_8 був порушений принцип презумпції невинуватості, так як у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_9 вчиняв протиправні дії, передбачені ч. 5 ст 191 КК України, разом або за допомогою іншої особи ОСОБА_10 , якому обвинувачення у даному кримінальному провадженні не висувалося.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою призначити судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, прокурор зазначає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України, оскільки у ньому міститься формулювання обвинувачення з посиланням на фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими і які відносяться до предмету доказування, містить правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.

Захисник ОСОБА_7 у своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора вказує на відсутність в обвинувальному акті зрозумілого формулювання обвинувачення. Зазначає, що в Києво-Святошинському районному суді Київської області перебуває кримінальне провадження №42015110120000015 від 19.08.2015 відносно ОСОБА_10 , формулювання обвинувачення якого відповідаєобвинуваченню у кримінальному провадженні №12020110120000348 від 29.04.2020 відносно ОСОБА_8 , при цьому у обвинувальному акті, врученому ОСОБА_8 , ОСОБА_10 не фігурує в якості обвинуваченого та відсутні відомості про прийняті рішення відносно нього, а сам ОСОБА_9 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 викликаний до Києво-Святошинського районного суду Київської області для допиту у якості свідка.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника, які заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 цього Кодексу.

За змістом п.5 ч.2ст.291 КПК Україниобвинувальний акт має містити певні дані, серед яких виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Висновки суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт містить прізвище особи разом або з допомогою якої обвинуваченим ОСОБА_8 вчинено протиправні дії, передбачені ч. 5 ст 191 КК України, чим порушено принцип презумпції невинуватості, колегія суддів вважає безпідставними.

Колегія суддів враховує, що відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

При цьому, частина 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, щокожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому, навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).

Зазначену практику ЄСПЛ також підтримують національні суди, які порушенням принципу презумпції невинуватості розцінюють зазначення осіб-співучасників злочину в обвинувальному вироку суду, якщо ці особи раніше не були визнанні винним відповідним рішенням суду.

Таким чином, ні чинне законодавство, ні судова практика як національна, так і європейська, не розцінюють поіменне зазначення в обвинувальному акті осіб, можливих співучасників злочину, як порушення принципу презумпції невинуватості, оскільки, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, прокурор в обвинувальному акті викладає фактичні обставини, які, на його думку, вважає встановленими.

Колегія суддів не вбачає підстав для повернення обвинувального акту прокурору через зазначення у ньому прізвища особи, обвинувачення якій у межах даного кримінального провадження не висувалося.

Проте, при вивченні змісту обвинувального акту, колегією суддів встановлено, що висунуте ОСОБА_8 обвинувачення є неконкретним та незрозумілим.

Так диспозиція ч.5 ст.195 КК України фактично передбачає різні склади злочину: а) привласнення;б) розтрата, в) заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах.

Органом досудового розслідування в обвинувальному акті викладено формулювання обвинувачення ОСОБА_8 , яке полягає у розтраті чужого майна.

Але, викладаючи у обвинувальному акті встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення, орган досудового розслідування зазначав про вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, що полягає у заволодінні чужим майном з корисливих спонукань за допомогою складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів.

Зазначені суперечності у змісті обвинувального акту свідчать про неможливість здійснення належного захисту від висунутого обвинувачення.

Виходячи з наведеного, висновок суду про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України,ґрунтується на змісті процесуального документу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора правильності висновку суду про необхідність повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з невідповідністю вимогам КПК України не спростовують.

Керуючись ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 липня 2021 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12020110120000348 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, повернуто прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Суддя Суддя