Ухвала

від 28.10.2021 по справі 9901/611/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

28 жовтня 2021 року

Київ

справа №9901/611/19

адміністративне провадження № П/9901/611/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А., Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

17 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не відновлення кваліфікаційного оцінювання, зупиненого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 193/вс-17 від 17 липня 2017 року, та/або щодо не оформлення результатів такого кваліфікаційного оцінювання шляхом прийняття колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у письмовій формі рішення про підтвердження відповідності займаній посаді судді та не направлення його до Державної судової адміністрації України та Окружного адміністративного суду міста Києва для врахування в роботі;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України оформити результати кваліфікаційного оцінювання шляхом прийняття колегією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у письмовій формі рішення про підтвердження відповідності займаній посаді судді та направити його до Державної судової адміністрації України та Окружного адміністративного суду міста Києва для врахування в роботі;

- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду з обґрунтуванням, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року, в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 та зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року, в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 , є похідними, тобто задоволення яких залежить від задоволення основної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Також позивач указав на те, що у цьому випадку мають місце триваючі правовідносини, у яких суб`єкт владних повноважень протягом (значного) проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність).

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито провадження у справі №9901/611/19 та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом, визнавши причини його пропуску поважними.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів виходила з того, що на стадії відкриття провадження у справі суд обмежений можливістю з`ясування обставин, що вказують на поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому вважає на цій стадії достатніми обґрунтування позивача про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.

При цьому Судом зауважено, що відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд може залишити позовну заяву без розгляду.

Так, частинами першою, другою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Процесуальний закон (стаття 123 КАС України) передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду лише уразі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин, однак не дає визначення терміна "поважні причини".

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, де у пунктах 29-35 вищевказаної постанови зазначено про таке.

Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналіз положень вищеназваних джерел права в ракурсі висловленого Великою Палатою Верховного Суду правозастосування дає підстави стверджувати, що строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав та інтересів, й такий строк, у разі його пропуску, може бути поновлений лише з поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

17 грудня 2019 року позивач звернуся до суду з позовними вимогами, серед яких, просить визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року, в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року, в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 .

Оскільки спір у цій справі пов`язаний з проходженням публічної служби, то у цьому випадку застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд зазначає, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Дія - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

На переконання позивача з часу отримання відповідачем відомостей від Національного агентства з питань запобігання корупції щодо відсутності з боку позивача порушень законодавства у сфері запобігання корупції, Комісія повинна була відновити кваліфікаційне оцінювання позивача на етапі з якого воно було зупинене та не включати його до списку суддів, які повинні пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.

Верховний Суд проаналізувавши зміст позовних вимог та мотиви, якими позивач обґрунтовує ці позовні вимоги, приходить до висновку, що він фактично не погоджується з рішенням ВККС від 07 червня 2018 року, яким призначено кваліфікаційне оцінювання та визначено графік проведення іспитів 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі і його.

Відповідно до матеріалів справи, позивач листами від 10 вересня 2018 року №02.2-20/1710/18, від 21 січня 2019 року №03-17/144/19, від 25 січня 2019 року №03-17/177/19 звертався до ВККС України з питань внесення змін до рішення ВККС України від 07 червня 2018 року, яким призначено кваліфікаційне оцінювання та визначено графік складення тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих судів на відповідність займаній посаді.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено перелік способів захисту прав позивача.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином при встановленні судом протиправної бездіяльності суд має право обрати спосіб захисту, який був би логічно послідовним і не порушував дискрецію відповідача.

Аналіз доводів позовної заяви свідчить про те, що позивач звертаючись до суду оскаржує не бездіяльність відповідача щодо не розгляду його звернень і не просить суд зобов`язати відповідача розглянути такі звернення в межах компетенції, а бажає настання інших наслідків, а саме щоб рішення ВККС України від 07 червня 2018 року не поширювало свою дію на нього. Таким чином позивач фактично оскаржує не бездіяльність, а спірне рішення відповідача, строк оскарження якого збіг і поважних причин недотримання строку звернення позивачем суду не наведено.

Водночас спірне рішення могло бути самостійним предметом спору, однак, позивач таким правом не скористався.

Верховний Суд указує на те, що звертаючись до суду у грудні 2019 року, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовом, що стосується проходження ним публічної служби про оскарження спірного рішення від 07 червня 2018 року.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що вказані позивачем обставини не свідчать про відсутність у позивача можливості звернутись до суду за захистом своїх прав в межах строків визначених КАС України, а висновки Верховного Суду в ухвалі про відкриття позовного провадження щодо визнання причин пропуску строку поважними, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року, в частині виключення зі списку осіб, щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 та зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 є передчасними.

Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об`єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивачем не наведено й таких не вбачається з матеріалів позовного провадження.

У відповідності до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За правилами частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що даний позов підлягає залишенню без розгляду в частині позовних вимог визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року, в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 та зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року, в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Керуючись статтями 24, 122, 123, 240, 266 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 та зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прийняти рішення про внесення змін до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року, в частині виключення зі списку осіб щодо яких призначено кваліфікаційне оцінювання, відомостей про ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 28 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя А.Г. Загороднюк

Судді: В.М. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова

В.М. Соколов