Постанова

від 20.05.2010 по справі 2-7/07

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

20.05.10                                                                                           Справа  № 2-7/07

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро»(надалі ТзОВ «Квадро») б/н та б/д

на рішення           Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2009р.

у справі                     № 2-7/07

за позовом           ОСОБА_3, м. Ужгород

до відповідача           ТзОВ «Квадро», с. Тисаашвань Ужгородського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, м. Ужгород

про          визнання неправомірними рішень, прийнятих загальними зборами учасників ТзОВ «Квадро» 25.05.2002р. та зафіксованих в протоколі № 5; стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди,

та за зустрічним позовом ТзОВ «Квадро»

до відповідача          ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4

про          стягнення матеріальної шкоди в розмірі 45 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача          - ОСОБА_3;

від відповідача          - Кузан Р.І. –представник;

від третьої особи          - не з’явився.

Постанова оформлена 04.06.2010р.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено. Заяв про відвід в порядку ст.20 ГПК України суду не поступало.

Розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду апеляційної інстанції.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції –листів, якими надіслано копії ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи, а також копії поштових реєстрів вихідної кореспонденції суду (копій ухвал про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином, в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання апеляційного господарського суду обов’язковою не визнавалась; а також те, що у засіданнях апеляційного господарського суду присутні представники учасників судового процесу дали пояснення, доводи та заперечення, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2009р., суддя Івашкович І.В., первісний позов задоволено частково, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Квадро»від 25 травня 2002 року, оформлене протоколом  № 5 від 25 травня 2002 року; в задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення 5000 грн. моральної шкоди відмовлено; в задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст.23, 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України),  ст.ст.60, 61 Закону України «Про господарські товариства», а також зокрема тим, що:

-          нотаріально посвідчена заява від 25.07.2000р. за своїм змістом фактично свідчить про те, що ОСОБА_3 звернувся  до ТзОВ «Квадро» з метою вирішення на загальних зборах учасників питання про його вихід з товариства та виділення його частки у статутному фонді; отже, оскільки вирішення питання про вихід з товариства поставлено в залежність від прийнятого зборами учасників рішення, то така заява ОСОБА_3 не є свідченням  прямого волевиявлення, спрямованого на вихід з товариства з моменту її подання;

-          сам факт подання позивачем нотаріально посвідченої заяви від 25.07.2000р. не створює юридичних наслідків у вигляді припинення його участі у ТзОВ «Квадро», а отже обставини розгляду такої заяви загальними зборами учасників 30.08.2000р., не мають правового значення для справи;

-          відсутніми є правові підстави вважати ОСОБА_3 таким, що вибув з ТзОВ «Квадро»з часу подання ним нотаріально засвідченої заяви від 25.07.2000р.;

-          у цьому випадку мало місце порушення вимог закону та положень Статуту щодо порядку скликання та проведення спірних загальних зборів учасників ТзОВ «Квадро», у зв’язку з чим учасник товариства ОСОБА_3(позивач за первісним позовом) позбавлений був можливості належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного та в установленому порядку взяти участь у проведенні зборів, тому суд констатує висновок про порушення прав позивача на участь в роботі загальних зборів від 25.05.20002р. учасників, як вищого органу управління товариством, якими приймалось рішення, що безпосередньо стосується його прав як учасника товариства,  що є підставою для визнання недійсним  прийнятого на таких зборах рішення від 25.05.2002р.,оформленого протоколом №5;

-          у цьому випадку причиною виникнення між сторонами конфлікту є певна непослідовність у поведінці самого позивача, оскільки він після подання заяви від 25.07.2000р.з питання виходу з товариства, яка за його усвідомленням не була задоволена зборами учасників, упродовж всього періоду до проведення спірних по даній справі зборів учасників не  звертався за отриманням інформації про діяльність товариства, не ініціював розгляд зборами учасників питання про затвердження річних результатів діяльності товариства та розподіл прибутку, тощо, тобто протягом двох років фактично не вчиняв активних дій по реалізації своїх прав учасника товариства; таким чином, непереконливими є доводи позивача(за зустрічним позовом) про те, що саме після прийняття рішення зборів від 25.05.2002р. він поніс моральні страждання через неможливість користуватися своєю часткою у статутному фонді товариства та отримувати прибутки; суд вважає недоведеним позивачем настання певних конкретних негативних наслідків, з якими пов’язано заподіяння моральної шкоди в розмірі 5000грн.;

-          відсутні будь-які підстави для настання відповідальності відповідача за зустрічним позовом(позивача за первісним позовом) у вигляді відшкодування майнової шкоди відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, відсутні будь-які підстави для настання відповідальності відповідача за зустрічним позовом(позивача за первісним позовом) у вигляді відшкодування майнової шкоди відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Квадро», відповідач за первісним позовом у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-7/07 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю та задоволити зустрічний позов ТзОВ «Квадро».

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню оскільки, зокрема:

-          на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів позивач не був учасником товариства;

-          вихід з числа учасників товариства (у цьому випадку ОСОБА_3) не пов’язується з рішенням зборів учасників;

-          невиплата позивачу частки майна товариства не може свідчити про незаконність рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Квадро»від 25.05.2002 року, оскільки способом захисту такого порушеного права позивача може бути пред'явлення позову про стягнення частки майна товариства в зв'язку з виходом з його учасників чи зобов'язання товариства затвердити річний звіт за результатами його діяльності;

-          безпідставними і нічим необґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо відсутності позивача на загальних зборах ТзОВ «Квадро»25.05.2002 року, оскільки, як зазначалось товариством під час розгляду справи і підтверджується матеріалами справи, даний висновок спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема копією постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 20 травня 2005 року, винесеної Ужгородською міжрайонною прокуратурою, заявою (оригінал, підпис нотаріально посвідчений) від 11.10.2007р. ОСОБА_6, заявою (оригінал, підпис нотаріально посвідчений) від 11.10.2007 року ОСОБА_7.

ОСОБА_3, позивач за первісним позовом у справі, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити з підстав правомірності і обґрунтованості рішення. Зокрема позивач відзначив, що свій вихід з товариства поставив в залежність від певних обставин. Зі змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 25 липня 2000 року не вбачається його волевиявлення вийти з товариства в момент подачі такої заяви. З огляду на таке, згадана заява не є заявою про добровільний вихід учасника з товариства. Відповідачем за первісним позовом не подано допустимих засобів доказування того, що збори 25.05.2002 року були правомочними, та було дотримано процедуру їх скликання.

Представники учасників судового процесу у судових засіданнях підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу у судових засіданнях, суд встановив наступне.

Відповідно ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ОСОБА_3 звернувся в Ужгородський міськрайонний суд з позовом (т.1, а.с.а.с.4-7) до ТзОВ «Квадро»про визнання неправомірним рішення зборів учасників товариства, прийнятого 25.05.2002р. та зафіксованого в протоколі зборів учасників ТзОВ «Квадро»№ 5, а також про стягнення з ТзОВ «Квадро»5000 грн. моральної шкоди (з врахуванням уточнення позовних вимог, т.3, а.с.81).

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що у встановленому законом порядку став учасником ТОВ «Квадро»(із часткою у статутному фонді в розмірі 33%), а отже відповідно до ст.10 Закону України «Про господарські товариства», положень Установчого договору та Статуту ТзОВ «Квадро»володів певним обсягом корпоративних прав. Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Квадро», оформленим протоколом № 5 від 25.05.2002р., порушено його права, як учасника товариства, оскільки збори проведено без його участі, а протокол  проведення зборів містить неправдиві дані про його присутність на зборах; збори проведено без дотримання встановленого законом порядку, без повідомлення його у встановлений строк про проведення зборів; він, як учасник зборів, у встановленому прядку не реєструвався; рішення прийнято за відсутності кворуму, протокол проведення зборів підписано учасником ОСОБА_8 одноосібно. Позивач, зважаючи на те, що зборами, проведеними з порушенням вимог закону, було прийнято рішення про його вихід зі складу товариства, а отже фактично його було позбавлено права на частку у статутному фонді, стверджує, що таке рішення є незаконним. Окрім того, позивач наголошує, що такими незаконними діями йому було завдано моральну шкоду, оцінену у 5000 грн., яка, за його твердженнями, полягає у необхідності докладати додаткових зусиль з метою поновлення свого порушеного права, що супроводжувалось переживаннями, душевними стражданнями, вимушеним нехтуванням іншими своїми справами як в діловій сфері, так і в особистому житті.

У порядку ст.123 Цивільно-процесуального кодексу України ТзОВ «Квадро»подало зустрічний позов (т.1, а.с.51-53), в якому просило суд стягнути з ОСОБА_3 45 000 грн. шкоди, завданої товариству в зв‘язку із задоволенням судом заяви позивача за первісним позовом про забезпечення позову, оскільки при примусовому виконанні ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову від 08.07.2004р. державними виконавцями ДВС Ужгородського району відкрито виконавче провадження та заблоковано активи товариства, що в свою чергу призвело  до зупинення виробничого процесу, внаслідок чого заподіяно майнові збитки в сумі 30 000 грн. та завдано моральну шкоду в сумі 15 000 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Оскільки пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК передбачено, що стороною корпоративного спору може бути також учасник, що вибув з товариства, спори про визнання недійсними рішень про виключення учасника з товариства, а також спори, пов'язані з визначенням та стягненням вартості частки майна товариства, належної до сплати учаснику, який вийшов (вибув) з товариства, належать до корпоративних і підлягають розгляду виключно господарськими судами (Рекомендації Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»від 28.12.2009р. № 04/5-14, із змінами і доповненнями).

З огляду на викладене, у цьому випадку спір у справі № 2-7/07 в частині визнання неправомірними рішень зборів учасників товариства, прийнятих загальними зборами учасників ТзОВ «Квадро»25.05.2002р. та зафіксованих в протоколі № 5, є корпоративним.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Квадро»створене 27.01.2000р. із статутним фондом в розмірі 384 075,00 грн. Засновниками товариства виступали фізичні особи ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та юридична особа ТзОВ «Вудмейкер», частка яких у товаристві становила: ОСОБА_9 –6 %, що відповідає 23 044 грн.; ОСОБА_10 –6 %, що відповідає 23 044 грн.; ТОВ «Вудмейкер»- 88%, що відповідає 337 987 грн. (вбачається в тому числі з постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної  справи)

4 березня 2000 року зборами учасників ТзОВ «Квадро»було прийнято рішення, оформлене у вигляді протоколу  зборів Учасників ТзОВ «Квадро»№ 2/00 від 04.03.2000 р., про збільшення розміру статутного фонду ТзОВ «Квадро»за рахунок додаткового майнового внеску ТзОВ «Вудмейкер» на суму 169 676,63 грн., після чого частка ТзОВ «Вудмейкер»в статутному фонді «Квадро»становила 507 663,72 грн., а частка статутного фонду ТзОВ «Квадро»була розподілена наступним чином: ОСОБА_9 –4,16 %; ОСОБА_10 –4,16 %; ТзОВ «Вудмейкер»- 91,68 %. (вбачається в тому числі з постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної  справи).

20 березня 2000 року зборами учасників ТзОВ «Квадро»прийнято рішення, оформлене у вигляді протоколу зборів учасників ТзОВ «Квадро»№ 3/00 від 20.03.2000 р. (т.1, а.с.105), про вихід ТзОВ «Вудмейкер»із складу учасників ТзОВ «Квадро»та передачу належної  ТзОВ «Вудмейкер»частки в статутному фонді фізичним особам ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

У зв’язку з цим частка статутного фонду ТзОВ «Квадро»була розподілена наступним чином: ОСОБА_8 –55 %; ОСОБА_3 –33 %; ОСОБА_9 –6 %; ОСОБА_10 –6 %, про що внесено зміни до установчих документів товариства.

12 червня 2000 року позивачем за первісним позовом на розгляд засновників ТзОВ «Квадро»подано письмову заяву (т.2, а.с.8), якою він просив повернути належну йому частку та вивести зі складу засновників, а 25 липня 2000 року, адресовану голові ТОВ «Квадро» ОСОБА_10 та директору ТОВ «Квадро»ОСОБА_8, нотаріально засвідчену заяву (т.1, а.с.54), в якій, посилаючись на положення ст.3 Статуту ТОВ «Квадро»від 27.01.2000р. та п.3.1 Установчого договору ТОВ «Квадро»від 20.03.2000р., просив вивести його зі складу засновників ТОВ «Квадро» і вирішити питання про виділення його частки у статутному фонді товариства.

Відповідно до доданого позивачем до матеріалів справи протоколу № 4 від 30.08.2000р. загальних зборів учасників ТОВ «Квадро»(т.1, а.с.193) вказана заява від 25.07.2000р. ОСОБА_3 була розглянута зборами учасників ТОВ «Квадро», якими прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 та про залишення його у складі учасників товариства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, загальні збори учасників ТзОВ «Квадро»25 травня 2002 року (протокол зборів учасників ТзОВ «Квадро»№ 5 від (т.1, а.с.а.с.67-68) вирішили питання про задоволення заяв двох учасників товариства, у тому числі і позивача, про виведення зі складу засновників. Крім того, було виключено зі складу засновників товариства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та введено у складу засновників ТзОВ «Квадро»Білика І.М. та ОСОБА_4  з часткою по 50 %.

Згідно з ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства має право вийти в установленому законом порядку з товариства. Відповідно до ст.59 Закону України «Про господарські товариства»розгляд питання про задоволення заяви про вихід з товариства не належить до компетенції загальних зборів товариства. Не віднесено розгляд цього питання до компетенції загальних зборів ТОВ «Квадро»і статутом цього товариства (п.5.1.7 статуту товариства в редакції, що діяв на момент прийняття оспорюваного рішення, т.1, а.с.а.с.8-15).

Отже, одним з основоположних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю є право  вийти з товариства в установленому порядку, яке надано та гарантовано ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Виходячи з вимог п. 24 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для реалізації такого виходу фізичним особам достатньо подання Товариству нотаріально посвідченої заяви, в якій зафіксовано волевиявлення учасника про вихід з числа учасників Товариства, яка також є самостійною підставою і для державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Тому за цих обставин вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства обов'язків щодо здійснення з ним розрахунків на його вимогу в порядку, визначеному ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв’язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви ним особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що право учасника товариства на вихід не залежить від згоди товариства, чи інших його учасників. Положення статутних документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Тому вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у зв'язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Вихід учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства обов'язків щодо здійснення з ним розрахунків на його вимогу, в порядку визначеному ст. 54 Закону України «Про господарські товариства».

Таким чином, невиплата позивачу частки майна товариства не може свідчити про неприпинення (невихід) його зі складу учасників товариства, як і про незаконність рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Квадро»від 25.05.2002 року, оскільки способом захисту такого порушеного права позивача може бути пред'явлення позову про стягнення частки майна товариства в зв'язку з виходом з його учасників чи зобов'язання товариства затвердити річний звіт за результатами його діяльності.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи Установчого договору ТзОВ «Квадро»(діючого на момент виникнення спірних правовідносин, т.1, а.с.а.с.28-31), його засновники самостійно визначили порядок виходу учасника з Товариства. Пунктом 5.1 Установчого договору передбачено, що у випадку, коли Учасник хоче вийти зі складу товариства, він повинен попередньо повідомити про це інших учасників не пізніше ніж за 60 днів до дня виходу.

Як вже було зазначено вище, учасником ТзОВ «Квадро»ОСОБА_3 на розгляд засновників ТОВ „Квадро” було подано 25.07.2000 року нотаріально засвідчену заяву (т.1, а.с. 54) про добровільний вихід із складу засновників товариства та виділення в зв’язку із цим його частки із статутного фонду Товариства.

Доводи позивача стосовно відхилення товариством його заяв про вихід із складу товариства згідно з протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Квадро»№ 4 від 30.08.2000 року, внаслідок чого він є і надалі учасником товариства, є помилковими, оскільки волевиявлення учасника про вихід з товариства є одностороннім правочином та відповідно правом учасника господарського товариства, при цьому закон не передбачає можливості товариству позбавити учасника такого права.

Доказів про відкликання поданої заяви про вихід з товариства позивачем (заявником) суду не подано.

Відповідно до ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ст.20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. по справі № 1-10/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як вказано Конституційним Судом України, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Поняття «охоронюваний законом інтерес»у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права»треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з ч.2 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв‘язку із подачею  ОСОБА_3 зборам учасників товариства заяви від 25.07.2000р.  про добровільний вихід із товариства, посвідченої 25.07.2000 р. Хребтань Н.М., приватним нотаріусом міста Ужгорода, зареєстрованої в реєстрі № 3745, він на момент проведення 25.05.2002р. зборів учасників товариства  втратив статус учасника такого товариства, так як, виходячи зі змісту ст.10 Закону України «Про господарські товариства», момент виходу учасника з товариства є дата подання ним заяви про вихід з товариства відповідальній посадовій особі товариства,  а тому названий позивачем інтерес не пов'язаний з його суб'єктивними правами і тому не підлягає правовому захисту і не може вважатись законним інтересом. Відповідно до ч.3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої –п’ятої статті 13 цього Кодексу.

Також, факт подачі заяви про вихід ОСОБА_3 з товариства підтверджується протоколом № 4 від 30.08.2000р. Отже, заява була доведена до відома засновників ТзОВ «Квадро». Оскаржити таке рішення може лише учасник товариства, а ОСОБА_3 вийшов з товариства у 2000 році.

Посилання позивача та висновки суду першої інстанції щодо того, зокрема, що:

-          нотаріально посвідчена заява від 25.07.2000р. за своїм змістом фактично свідчить про те, що ОСОБА_3 звернувся  до ТзОВ «Квадро» з метою вирішення на загальних зборах учасників питання про його вихід з товариства та виділення його частки у статутному фонді; отже, оскільки вирішення питання про вихід з товариства поставлено в залежність від прийнятого зборами учасників рішення, то така заява ОСОБА_3 не є свідченням  прямого волевиявлення, спрямованого на вихід з товариства з моменту її подання;

-          сам факт подання позивачем нотаріально посвідченої заяви від 25.07.2000р. не створює юридичних наслідків у вигляді припинення його участі у ТзОВ «Квадро», а отже обставини розгляду такої заяви загальними зборами учасників 30.08.2000р., не мають правового значення для справи,

є безпідставними, оскільки подана у встановленому законом порядку заява про вихід зі складу учасників товариства (нотаріально посвідчена, подана на адресу товариства) є беззаперечним фактом волевиявлення учасника товариства і має наслідком юридичний факт виходу учасника з зі складу учасників товариства, а моментом його виходу зі складу учасників є дата подання учасником товариства вищезгаданої заяви. Що стосується додаткових клопотань, зазначених у вищезгаданій заяві, про винесення питань зокрема щодо виходу зі складу засновників на вирішення зборів засновників, то як їх заявлення, так і самі клопотання по своїй суті, не змінюють самого факту –заяви про вихід зі складу учасників товариства, який має юридичне значення, незалежно від того, чи будуть розглядатись питання та прийматись рішення на загальних зборах товариства про вихід позивача зі складу учасників товариства.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства»учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути виключено з товариства на основі рішення загальних зборів, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів, у разі, якщо він систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки чи перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства. При цьому учасник, про виключення якого з товариства розглядається питання, або його представник у голосуванні участі не беруть.

Як вже було зазначено вище згідно з ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства має право вийти в установленому законом порядку з товариства. Відповідно до ст.59 Закону України «Про господарські товариства»розгляд питання про задоволення заяви про вихід з товариства не належить до компетенції загальних зборів товариства. Не віднесено розгляд цього питання до компетенції загальних зборів ТОВ «Квадро»і статутом цього товариства (п.5.1.7 статуту товариства в редакції, що діяв на момент прийняття оспорюваного рішення).

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Висновок суду першої інстанції щодо порушення прав позивача на участь у роботі загальних зборів від 25.05.2002 року, як вищого органу управління товариством, в зв'язку з тим, що позивач був позбавлений можливості підготуватись до розгляду питань порядку денного, є безпідставним, оскільки позивачу не потрібно було готуватись до розгляду питання порядку денного щодо розгляду його ж заяви про вихід з числа учасників товариства. Крім того, дотримання процедури скликання загальних зборів учасників не могло вплинути на результати прийнятого рішення. Такий висновок суперечить також висновку того ж суду при обґрунтуванні підстав відмови в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, так як суд у цьому випадку прийшов до висновку про певну непослідовність в діях самого ж позивача, який після подачі заяви про вихід з числа учасників товариства і але до проведення спірних загальних зборів товариства не звертався за отриманням інформації про діяльність товариства, не ініціював розгляд зборами учасників питання про затвердження річних результатів діяльності товариства та розподіл прибутку, тощо, тобто протягом двох років фактично не вчиняв активних дій по реалізації своїх прав учасника товариства.

Таким чином, застосування судом першої інстанції таких правових наслідків як недійсність рішення зборів товариства про задоволення заяви про вихід з товариства з мотивів, що позивач не був повідомлений про розгляд його заяви і не брав участі  у зборах, є безпідставним.

За таких обставин підстави для визнання недійсним рішення, прийнятого загальними зборами учасників товариства 25 травня  2002 року, про задоволення заяви позивача та іншої особи про вихід із товариства, про виключення з числа учасників товариства та включення нових учасників, а  також внесення у зв'язку з цим змін до установчих документів, відсутні.

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення з ТзОВ «Квадро»5000 грн. моральної шкоди та вимог ТзОВ «Квадро» про стягнення з відповідача 45000 грн. майнової шкоди, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Нормами ст.23 Цивільного кодексу України закріплено загальні положення про відшкодування моральної шкоди, як одного із передбачених ст.16 Цивільного кодексу України способів захисту суб’єктивного цивільного права, а ст.1167 Цивільного кодексу України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов’язання по її відшкодуванню. Так, відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка, зокрема, полягає у  душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, зокрема, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

У цьому випадку позивач за первісним позовом стверджує, що зазнав душевних страждань і переживань у зв’язку із  необхідністю вживати заходи та вчиняти дії, спрямовані на поновлення його порушених прав, у тому числі права на частку у статутному фонді товариства. Зазначав, що усвідомлення неможливості скористатися своєю власністю та отримувати від неї прибуток не сприяли його моральному здоров’ю.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи позивач після подання заяви від 25.07.2000р. з питання виходу з товариства, яка за його усвідомленням не була задоволена зборами учасників, упродовж всього періоду до проведення спірних по даній справі зборів учасників не  звертався за отриманням інформації про діяльність товариства, не ініціював розгляд зборами учасників питання про затвердження річних результатів діяльності товариства та розподіл прибутку, тощо, тобто протягом двох років фактично не вчиняв активних дій по реалізації своїх прав учасника товариства.

Таким чином, непереконливими є доводи позивача (за первісним позовом) про те, що саме після прийняття рішення зборів від 25.05.2002р. він поніс моральні страждання через неможливість користуватися своєю часткою у статутному фонді товариства та отримувати прибутки.

Окрім того, позивачем не доведено факт настання певних конкретних негативних наслідків, з якими пов’язано заподіяння моральної шкоди в розмірі 5000грн.

Стосовно вимог за зустрічним позовом, то такі також не підлягають до задоволення, оскільки застосування заходів забезпечення позову вирішується виключно судом за наявності для цього відповідних передбачених законом підстав, а отже у цьому випадку не може вважатися наслідком певної протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом); документально непідтвердженим є сам факт завдання збитків. Таким чином, немає підстав для настання відповідальності відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) у вигляді відшкодування майнової шкоди відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2009р. у цій справі таким, що підлягає скасуванню частково.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовільнити частково.

2.          Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2009р. у справі № 2-7/07 частково. У первісному позові відмовити повністю.

3.          В решті рішення суду (щодо зустрічного позову) залишити без змін.

4.          Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на сторін порівну.

5.          На виконання цієї постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку

Головуючий суддя                                                                           Процик Т.С.

Суддя                                                                                                 Дубник О.П.

Суддя                                                                                                 Скрипчук О.С.