Постанова

від 26.10.2021 по справі 331/1930/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.10.2021 Справа № 331/1930/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/2948/21 Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В.

Є.У.№ 311/1930/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

секретар: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Запорізький Науково дослідний та проектний інститут Землеустрою , треті особи: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Любимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07 червня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства Запорізький науково дослідний та проектний інститут землеустрою , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Любимівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області видало Наказ № 135 від 29 грудня 2015 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для передачі у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею орієнтовано 20 га із земель резерву та запасу розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області біля села Новотроїцьке, Вільнянського району, Запорізької області. Цей наказ був переданий відповідачеві для укладання договору №631 від 01 липня 2016 року на виготовлення проекту землеустрою.

ОСОБА_1 в повному розмірі у відповідності з умовами договору сплатила виконавцю вартість робіт на суму 2 520,71 грн.

У строк 6 місяців договір не виконаний з прострочкою в 2 роки 8 місяців. ОСОБА_1 зверталась до відповідача із письмовою вимогою про виконання договору, але їй було відмовлено з причин, які вона вважає надуманими.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача по виконанню договірних обов`язків підряду; зобов`язати відповідача виготовити проект землеустрою згідно Наказу Геокадастру № 135 від 29 грудня 2015 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної приватизації для передачі у власність безоплатно земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею орієнтовано 20 га із земель резерву та запасу розташованих на території Любимівської сільради, Вільнянського району, Запорізької області, біля села Новотроїцьке, Вільнянського району Запорізької області у строк один місяць з дати рішення суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 07 червня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення суду є незаконним та надуманим, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що суд не ознайомив її з повним текстом свого рішення, що свідчить про його незаконність.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство Запорізький науково дослідний та проектний інститут землеустрою зазначає, що за формою і змістом апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, а тому позбавляє відповідача можливості реалізувати свої права на подання обґрунтованих заперечень на її зміст, що порушує засади змагальності сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що у передбачений законом спосіб набули у 2014 році право власності на дві земельні ділянки, площею по 2 га кожний. Установивши, що до складу земель, які за Наказом №135 підлягали передачі у власність ОСОБА_1 , увійшли і їх землі, Державне підприємство Запорізький науково дослідний та проектний інститут землеустрою правомірно призупинив виготовлення проекту землеустрою. Вважають рішення суда законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги неспроможними.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін і т третіх осіб, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у відповідності до вимог п.1.4 договору обґрунтовано призупинив виконання проектних робіт, письмово попередивши про це замовника, оскільки частина земельної ділянки, з приводу якої виникли договірні зобов`язання, вже перебуває у приватній власності третіх, а тому продовження проектних робіт неминуче призведе до негативного результату.

Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що 01.07.2016 між ОСОБА_1 та Державним підприємством Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою було укладено договір № 631 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1. договору ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (виконавець) зобов`язується виконати роботи з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а ОСОБА_1 (замовник) зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх виконання.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що якщо в процесі виконання зясовується неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого виконання робіт, замовник або виконавець мають право призупитини їх виконання, сповістивши про це іншу сторону. В такому випадку сторони зобов`язані розглянути питання про доцільнісьб і напрями подальшого виконання робіт.

Згідно п. 2.3 договору ОСОБА_1 зобов`язана у 3 денний строк, починаючи з дня підписання договору, перерахувати виконавцю попередню оплату в повному розмірі вартості робіт.

ОСОБА_1 здійснила повну оплату за договором на суму 2520,71 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 391 від 01.07.2016 та не заперечується сторонами.

18.05.2017 Інститут направив ОСОБА_1 повідомлення № 942 про призупинення робіт по договору та запропонував розглянути питання про доцільність і напрям подальшого виконання робіт у зв`язку з тим, що останній було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою із земель резерву та запасу. В той же час, відповідно до Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 21.04.2017 № 19-28-0.5- 637/2-17 наданий ОСОБА_1 дозвіл стосується земель, які знаходяться у приватній та колективній власності.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача повідомив, що інститут Землеустрою неодноразово пропонував ОСОБА_1 виготовити проект на інші ділянки, меншого розміру, проте остання відмовилася від запропонованих пропозицій і наполягала на неухильному виконанні Наказу №135.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог п.п. а) ч. 1 ст. 6 Закону України Про землеустрій : землеустрій базується на принципах дотримання законності . Відповідно до п.п. а) ч. 2 ст. 28 Закону, розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями.

Статтями 316, 319, 321 ЦК України визначено, що власнику майна належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює відповідно до закону на власний розсуд.

Право власності є непорушним і підлягає захисту.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенції про захист прав і основних свобод людини Перший протокол та протоколи № 2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 27.02.2018 № 0-8-0.26-473/165-18, земельні ділянки з кадастровими номерами 2321582500:01:004:0130 та 2321582500:01:004:0131 перебувають у приватній власності, їх площа складає 2 га кожна (а.с.33).

На вказані земельні ділянки зареєстровані речові права третіх осіб по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру від 12.02.2019 № НВ-2305483612019 та від 22.02.2019 № НВ-2305483592019 р., свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 06.10.2014 р., витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.96-105,186-189).

Графічними матеріалами (планом земельної ділянки) з орієнтованим місцем розташування земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці, яка за Наказом №135 передбачалася до відведення гр. ОСОБА_1 (а.с.122), визначені межі належних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок з кадастровими номерами 2321582500:01:004:0130 та 2321582500:01:004:0131.

Установивши, що договір на розроблення проекту землеустрою стосується земельної ділянки, частина якої вже перебуває у приватній власності третіх осіб, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність призупинення відповідачем виконання проектних робіт, оскільки їх продовження неминуче призведе до негативного результату.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не ознайомив позивачку і її представника з мотивувальною частиною рішення, є необґрунтованими.

Повний текст судового рішення оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.06.2021, копія судового рішення своєчасно не була направлена позивачці через відсутність поштових знаків у районному суді. Проте, несвоєчасне направлення позивачеві копії судового рішення не є підставою для його скасування.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не встановлені.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23.07.2021 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги було задоволено до ухвалення судового рішення у справі.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2305,20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м. Запоріжжя Вознес./22030101; Рахунок отримувача (IBAN): UA498999980313121206080008513; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) судовий збір в розмірі 2305,20 гривень ( дві тисячі триста п`ять гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2021 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська