Постанова

від 29.10.2021 по справі 518/179/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8602/21

Номер справи місцевого суду: 518/179/21

Головуючий у першій інстанції Тарасенко М. С.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 овича до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому просив суд зменшити розмір аліментів, які він сплачує на користь відповідачки на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі виконавчого листа по справі 518/1443/19 виданого 04.03.2020 року Ширяївським районним судом Одеської області в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі позову, тобто з 12.11.2019 року, до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 5000,00 гривень на 1000,00 гривень, а також звільнити від сплати заборгованості по сплаті аліментів за період з жовтня 2020 року по січень 2021 року в загальному розмірі 15488,00 гривень, зменшити розмір заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1 , що виникла за період з січня 2020 року по жовтень 2020 року з 40 868,67 гривень до 2000,00 гривень.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того, 19.07.2021 року, 18.08.2021 року та 13.09.2021 року до апеляційного суду надішли також додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 .

Відповідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах , що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя Пункт 1 частини четвертої статті 274 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від 15.01.2020

Даний спір підпадає під вказане визначення наведеної норми закону.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000,00 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі позову, тобто з 12.11.2019 року, до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 29.09.2020 року рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про примусове виконання виконавчого листа № 518/1443/19 виданого 04.03.2020 року Ширяївським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень, подана до Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 04.03.2020 року.

Відповідно до довідки, наданої Ширяївським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 1434 від 02.02.2021 року розмір заборгованості ОСОБА_1 по аліментах станом на 01.02.2021 року складає 56 356,67 гривень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про зменшення розміру аліментів, а також про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, оскільки позивач не надав належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, що є його процесуальним обов`язком в силу статей 12, 81 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, статтею 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді справи про стягнення аліментів при визначенні їх розміру, суд повинен враховувати також стан здоров`я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом змінено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, значне погіршення матеріального становища платника аліментів або зміна його сімейного стану, погіршення стану його здоров`я, може бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів. Тягар доказування вказаних обставин покладається на позивача.

Також згідно з ч.2 ст. 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом справи встановлено, що звертаючись до суду із даними позовними вимогами про зменшення розміру аліментів, позивач ОСОБА_1 обґрунтовував їх тим, що після ухвалення Ширяївським районним судом Одеської області 26.02.2020 року рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, стан його здоров`я погіршився, зокрема 24.11.2020 року Медико-соціальною експертною комісією встановлено позивачу другу групу інвалідності, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 втратив здатність працювати в звичайних виробничих умовах та наразі єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності, загальний розмір якої на місяць складає 1 638,00 гривень, з якої на підставі виконавчого листа № 518/1443/19, виданого 04.03.2020 року Ширяївським районним судом Одеської області стягується 50% на погашення аліментів.

Однак апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, що доводи позивача про втрату здатності працювати в звичайних виробничих умовах не підтверджується належними та допустимими доказами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно даних довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААВ № 160838 від 24.11.2020 року позивачу ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності з 24.11.2020 року - безстроково (а.с. 9).

Разом з тим, доводи апелянта про його обмеження у можливості працювати, що істотно зменшило його дохід та наразі зводиться до пенсії по інвалідності, спростовується наступним.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що заперечуючи проти задоволення позовної заяви, відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на їх необґрунтованість. Зокрема відповідач зазначала, що до серпня 2020 року, позивач ОСОБА_1 виплачував в розстрочку вартість квартири в новобудові, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №280 від 14.01.2019 року (а.с. 69). Також в цей же час, позивач ОСОБА_1 купив присадибну ділянку в АДРЕСА_1 та весь 2020 рік будувався на ній, в підтвердження чого, відповідач надала до суду копію Акту обстеження земельної ділянки за вказаною адресою щодо підтвердження факту розміщення на зазначеній ділянці забудов від 04.03.2021 року (а.с. 95-97). Крім того, відповідач зазначила, що позивач ОСОБА_1 має приватизовану земельну ділянку розміром 0,3534 га кадастровий номер - 5125481000:02:004:0038 для введення особистого селянського господарства та розміром 0.2500 кадастровий номер - 5125481000:02:0037 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується листом Петровірівської сільської ради Ширяївського району Одеської області від 04.03.2021 року (а.с. 87).

При цьому, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 також сам зазначав, що йому на праві власності належить:

-квартира за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухомості серії НОМЕР_1 від 25.08.2011 року, витягом про державну реєстрацію прав №31298937, вид. КП Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації від 14.09.2011 року;

-земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5125455100:02:002:0221, право власності зареєстровано 17.12.2018 року.

Таким чином, на думку апеляційного суду, позивач не позбавлений можливості отримувати доходи від нерухомого майна шляхом його використання.

Окрім того, наявність у позивача медичних протипоказань на роботу за фахом не виключає можливості працевлаштуватися на іншу роботу не пов`язаної з фізичним навантаженням.

Більш того, надавши довідку щодо отримання пенсії по інвалідності другої групи, позивач не довів відсутність у нього інших доходів, не підтвердив погіршення його майнового стану за період постановлення вищевказаного рішення.

Отже, апелянт не довів свою неспроможність сплачувати аліменти, які визначені рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 26.02.2020 року та наявність передбачених законом підстав для зменшення розміру аліментів.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд також погоджується із висновком районного суду, що передбачених ст. 197 Сімейного Кодексу України обставин, які є підставами для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами також судовим розглядом справи не встановлено.

Твердження ОСОБА_1 у апеляційній скарзі про те, що він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, є безпідставними, оскільки останній являється батьком малолітньої дитини та в силу закону зобов`язаний утримувати дитину та забезпечувати їй належний рівень життя.

Окрім того, з урахуванням загальновідомих обставин про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку встановлений судом розмір аліментів є справедливим.

Доводи скаржника є необґрунтованими, не знайшли свого підтвердження належними доказами, а за таких встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, відмовивши позивачу у задоволенні його вимог про зменшення розміру аліментів.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали б на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Також апеляційний суд зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях до відзиву, поданих 19.07.2021 року, 18.08.2021 року та 13.09.2021 року ОСОБА_3 просила апеляційний суд залучити до матеріалів справи та врахувати при перегляді справи апеляційним судом ряд документів, які не були подані до суду першої інстанції, зокрема: адвокатські запити до різних установ та відповіді на них, копії різних чеків, квитанцій, довідок, скріншоти з різних додатків, фотокартки.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Однак, відповідачкою ОСОБА_3 не надано до апеляційного суду жодних доказів неможливості подання вищезазначених документів до суду першої інстанції.

Окрім того, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, а безпідставне прийняття нових доказів на стадії апеляції може призводити до скасування рішень районних судів, а надалі до скасування рішень апеляційних судів і залишення в силі попередніх.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв`язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 овича до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 29.10.2021 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

С.М. Сегеда