Постанова

від 12.10.2021 по справі 910/16907/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2021 р. Справа№ 910/16907/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Грека Б.М.

Куксова В.В.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.10.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 (повний текст складено 19.07.2021) у справі №910/16907/19 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ"

до 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ред Пойнт Фінанс"

про скасування рішення та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус КО , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ред Пойнт Фінанс про скасування рішення та визнання недійсним договору відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 - без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі № 910/16907/19 повернуто скаржникові.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус КО витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 140 000 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції, враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих адвокатом відповідачу-2 адвокатських послуг, їх вартість та співмірність із предметом даного спору, а також здійснення відповідачем-2 оплату таких послуг, дійшов висновку щодо існування підстав для винесення додаткового рішення та стягнення з позивача заявлених 140 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/16907/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Позивач вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне:

- позивач має обґрунтовані сумніви, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, оскільки вартість складених представником відповідача - 2 процесуальних документів у справі №910/16907/19, які зазначені у розділі щодо переоцінки вартості робіт , є очевидно переоціненою;

- ТОВ Амадеус КО не надало детальний опис виконаних робіт, оскільки інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим детальним описом робіт, виконаних адвокатами та здійснення ними витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення відповідних витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 910/16907/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Шаптала Є. Ю., суддів: Євсіков О.О., Грек Б.М.

Розпорядженням В.о керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у зв`язку перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/16907/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2021 для розгляду справи №910/16907/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Грек Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/16907/19 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ строк для подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/16907/19 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та строки на їх подання.

Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2021.

12.10.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус КО надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована неможливістю представника відповідача - 2 взяти участь в судовому засіданні 12.10.2021 у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у справі №640/26505/21, а до заяви додано роздруківку із сайту Судової влади України щодо вказаної справи.

12.10.2021 у судове засідання представники учасників справи не з`явилися.

Дослідивши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус КО про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу

У відповідності до ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2021.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Дослідивши обставини справи та доводи заяви, колегія суддів звертає увагу, що подана заява про відкладення розгляду справи не містить обґрунтування обов`язкової участі представника у судовому засіданні, а з огляду на зайнятість представника в іншому судовому засіданні в межах іншої справи судова колегія зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Амадеус КО могло здійснити самопредставництво в порядку передбаченому ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України

Судом апеляційної інстанції також враховано, що справа перебуває в провадженні апеляційного господарського суду вже досить тривалий час, а тому, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, колегія суддів відхиляє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус КО про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015).

Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України , заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Разом з цим, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегією суддів перевірено, що відповідач-2 у своїй першій заяві по суті справи - відзиві зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000, 00 грн, водночас відповідні докази щодо обсягу послуг та їх вартості буде подано додатково у ході розгляду справи, а в подальшому відповідачем-2 такі докази було подано 05.08.2020 у судовому засіданні, відтак у встановлені чинним законодавством строки.

Як вбачається з матеріалів справи, у якості доказів понесених витрат на професійну правову допомогу до суду надано:

- копію договору № 02-08/101-2020 про надання правової допомоги від 02.01.2020, укладеного між АО Градум та ТОВ Амадеус КО ;

- додаток до договору № 02-08/101-2020 про надання правової допомоги від 02.01.2020 щодо погодження, що вартість послуг становить 5 000, 00 грн за годину роботи адвокатів АО Градум ;

- ордер серія КС № 669685;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5474/10;

- акт здачі-приймання наданих послуг від 15.05.2020 на 140 000, 00 грн;

- рахунок - фактура № 101/1 від 14.05.2020;

- платіжне доручення № 388 від 15.05.2020 на суму 140 000, 00 грн.

Із наданого відповідачем-2 платіжного доручення № 388 від 15.05.2020 на суму 140 000, 00 грн вбачається, що дані кошти було перераховано відповідачем-2 на користь АО Градум за юридичні послуги за договором № 02-08/101-2020 від 02.01.2020 у справі № 910/16907/19.

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи категорію та складність справи, обсяг наданих адвокатом відповідачу-2 адвокатських послуг, їх вартість та співмірність із предметом даного спору, а також здійснення відповідачем-2 оплату таких послуг, наявні підстави для винесення додаткового рішення та стягнення з позивача заявлених 140 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо заперечень скаржника колегія суддів зазначає наступне.

У своїй апеляційній скарзі позивач вказує, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, оскільки вартість складених представником відповідача - 2 процесуальних документів у справі №910/16907/19, які зазначені у розділі щодо переоцінки вартості робіт , є очевидно переоціненою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Разом з цим, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження між сторонами суми оплати за кожну годину наданих юридичних послуг, оскільки вартість послуг 5 000, 00 грн була погоджена між АО Градум та ТОВ Амадеус і Ко додатком до договору № 02-08/101-2020 про надання правової допомоги від 02.01.2020.

Врахувавши доводи позивача щодо не співмірності заявлених адвокатських витрат, перевіривши матеріали справи, судова колегія наголошує, що належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат на послуги адвоката у справі, позивач не надав, що у свою чергу свідчить про недоведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

Також, як правильно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, даний спір немайнового характеру з огляду на його складність дійсно вимагав вчинення від сторони (відповідача-2 в особі адвоката) задля спростування заявленої позивачем правової позиції багатьох процесуальних дій, таких як: ознайомлення з матеріалами справи, подача заяв по суті спору, представництво інтересів в засіданнях та інше, відповідно до акту здачі - приймання наданих послуг від 15.05.2020, що в свою чергу призвело до формування загальної вартості послуг в розмірі 140 000, 00 грн

Крім того, наголошуючи на недоведеності заявлених витрат, позивач вказує, що ТОВ Амадеус КО не надало детальний опис виконаних робіт, оскільки інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим детальним описом робіт, виконаних адвокатами та здійснення ними витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення відповідних витрат.

Колегія суддів враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, де зазначено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судовою колегією перевірено матеріали справи та встановлено, що наявний в матеріалах справи акт здачі-приймання наданих послуг від 15.05.2020 на 140 000, 00 грн (том 7, а.с. 148-150) містить детальний опис наданих послуг адвокатом, тому відповідні доводи скаржника визнаються необґрунтованими та відхиляються.

Таким чином, доводи апелянта про те, що відповідачем-2 не доведений розмір витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Отже, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному додатковому рішенні.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія судів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а враховуючи, що належними та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується розмір судових витрат та їх оплата, а тому вимоги відповідача-2 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 140 000 грн. 00 коп є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/16907/19.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/16907/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Футбольний клуб Динамо Київ на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/16907/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду 31.08.2021 дія оскаржуваного рішення була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України, і за наслідками апеляційного розгляду оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №910/16907/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16907/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.11.2021 після виходу суддів з відпустки.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Б.М. Грек

В.В. Куксов