Постанова

від 27.01.2021 по справі 910/16907/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Справа№ 910/16907/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.01.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.09.2020 (повний текст складено 28.09.2020)

у справі №910/16907/19 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ"

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ред Пойнт Фінанс"

про скасування рішення та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" (далі - відповідач-2) в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати пункти 4, 5, 6, 7 рішення Київської міської ради від 28.12.2010 № 525/5337 "Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" для будівництва та обслуговування інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельних ділянок від 27.02.2012, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО";

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" права користування земельними ділянками з наступними характеристиками: місце розташування

- паркова дорога у Печерському районі м. Києва; цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури; розмір - загальна площа 2, 1839 га, з них: земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032, площею 2,0722 га) та земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032, площею 0,1117 га.

18.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог та доповнення позову, якою позивач просить суд визнати незаконним та скасувати також п. 2, 3 рішення Київської міської ради від 28.12.2010 № 525/5337 "Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" для будівництва та обслуговування інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва", відповідно до яких вирішено: " Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішеннями Київської міської ради від 28.03.2002 N 370/1804 та від 19.07.2005 N 806/3381, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до території земель транспорту.

Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381 (термін дії програми продовжено до 2015 року рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 №714/2783), в частині переведення території, визначеної проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, до території земель транспорту."

04.03.2020 у підготовчому засіданні Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що остання не суперечить вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, приймається судом до розгляду, а подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахуванням.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" про скасування рішення та визнання недійсним договору відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 та прийняти нове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ".

Апеляційна скарга вмотивована тим, що користування позивачем спірною земельною ділянкою підтверджено наданням суду належних, допустимих та вірогідних доказів того, що саме ТОВ Футбольний клуб. Динамо Київ користувалось земельною ділянкою на вул. Паркова дорога, 16а (іх детально описано у скарзі), за рахунок якої було сформовано земельні ділянки, надані у користування тов Амадеус Ко на підставі оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим слід констатувати порушення судом першої інстанції положень ч. 5 ст. 236 ГПК України при прийнятті оскаржуваного рішення.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково визначив обставинами, які мають преюдиційне значення у справі 910/6447/18, висновки суду у справі щодо набувальної давності, які фактично мають характер правової оцінки та не були обов`язковими в рамках даної справи, викладене свідчить про порушення судо ч. 7 ст. 75 ГПК України.

Також, скаргу обґрунтовано тим, що ТОВ Футбольний клуб Динамо Київ надало належні та достатньо вірогідні докази (висновок експерта у справі щодо набувальної давності, відповіді БТІ) того, що майданчик для стрільби з лука знаходиться саме на Парковій дорозі, на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні позивача, тому слід дійти до висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення ч. 5 ст. 236 ГПК України; відповідач-2 не виконав ряд суттєвих необхідних умов, які передували прийняттю оскаржуваного рішення КМР.

Скаржник вказує, що оскаржуване рішення КМР в частині внесення змін до Генплану та Програми озеленення суперечило ст. 150 ЗК України, адже земельна ділянка належить до території пам`ятки Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпра (підтверджується матеріалами справи), тому для будівництва будь яких інфраструктурних об`єктів на території пам`ятки необхідним було отримання дозволу КМУ, чого не було зроблено. У зв`язку з цим варто констатувати порушення судом першої інстанції застосування норм 150 ЗК України та ч. 5 ст. 236 ГПК України.

Скаргу також вмотивовано тим, що з огляду на наявність у позивача прав на користування земельною ділянкою, за рахунок якої було сформовано земельну ділянку відповідача-2 ТОВ Футбольний клуб Динамо Київ наділене правом оскаржувати спірне рішення КМР та оскаржуваний договір, які стали підставою для передачі земельної ділянки відповідачу-2, оскільки останні мають безпосередній негативний вплив на права клубу, як іншого потенційного землекористувача ділянки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 апеляційну скаргу у справі № 910/16907/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Андрієнко В.В.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4365/20 від 09.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16907/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу у справі № 910/16907/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 задоволено заяву суддів Буравльова С.І., Пашкіної С.А. та Коротун О.М. про самовідвід у справі № 910/16907/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ". Матеріали справи № 910/16907/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19, призначено справу до розгляду на 20.01.2021.

19.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до кого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" про відкладення розгляду справи відмовлено, відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 на 27.01.2021.

27.01.2021 від представника позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із хворобою на COVID-19, проте доказів на підтвердження хвороби представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" суду апеляційної інстанції не надано.

В судовому засіданні 27.01.2021 представники відповідача-1, -2 заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просили відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 залишити без змін

Позивач, третя особа в судове засідання 27.01.2021 не з`явилися.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи (штрих-код №04116 3334662 3) та позивача (наявність клопотання про відкладення) про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача та третьої особи та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників відповідачів-1, -2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.12.2010 Київською міською радою прийнято рішення "Про передачу земельних ділянок ТОВ "Амадеус КО" для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва" № 525/5337 відповідно до якого було вирішено:

1. Затвердити містобудівне обґрунтування щодо будівництва та обслуговування об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва.

2. Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішеннями Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 та від 19.07.2005 № 806/3381, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до території земель транспорту.

3. Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 (термін дії програми продовжено до 2015 року рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 № 714/2783), в частині переведення території, визначеної проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, до території земель транспорту.

4. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Амадеус КО" для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва.

5. Передати Товариству ТОВ "Амадеус КО", за умови виконання пункту 6 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки загальною площею 2,18 га (ділянка № 1 - площею 2,07 га, ділянка № 2 - площею 0,11 га) для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

6. Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО":

6.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

6.2. У місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

6.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельних ділянок.

6.4. Питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень та інших майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

6.5. Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 01.12.2010 № 19-13173 та від 09.12.2010 № 09-13368, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 08.12.2010 № 05-08/1016, Київської міської санепідстанції від 09.12.2010 № 8760, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 08.12.2010 № 22-3646/35, Головного управління охорони культурної спадщини від 08.12.2010 № 8846, Головного управління земельних ресурсів від 09.12.2010 № 05-6954.

6.6. Питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київської міської ради від 14.05.2010 № 793/4231 "Про бюджет міста Києва на 2010 рік".

27.02.2012 між ТОВ "Амадеус КО" та Київською міською радою був укладений договір оренди земельних ділянок з наступними характеристиками: місце розташування - Паркова дорога у Печерському районі м. Києва з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування і об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури загальною площею 2,1839 га, з них: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:007:0032 площею 2,0722 га та земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:006:0088 площею 0,1117 га (далі - спірна земельна ділянка), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.03.2012 за № 82-6-00645 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської ради та ТОВ "Амадеус КО" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати пункти 4, 5, 6, 7 рішення Київської міської ради від 28.12.2010 № 525/5337 "Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" для будівництва та обслуговування інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва";

- визнати недійсним договір оренди земельних ділянок від 27.02.2012, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО";

- визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" права користування земельними ділянками з наступними характеристиками: місце розташування - Паркова дорога у Печерському районі м. Києва; цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури; розмір - загальна площа 2, 1839 га, з них: земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032, площею 2,0722 га) та земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032, площею 0,1117 га.

- визнати незаконним та скасувати п. 2, 3 рішення Київської міської ради від 28.12.2010 № 525/5337 "Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" для будівництва та обслуговування інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва", відповідно до яких вирішено:

"1. Внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішеннями Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 та від 19.07.2005 № 806/3381, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до території земель транспорту.

2. Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 (термін дії програми продовжено до 2015 року рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 № 714/2783), в частині переведення території, визначеної проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, до території земель транспорту".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що рішення Київської міської ради від 28.12.2010 № 525/5337 не відповідає вимогам земельного законодавства, оскільки:

- первинно саме позивач звернувся із клопотанням на розроблення технічної документації із землеустрою, однак, до завершення його розгляду з аналогічним клопотанням звернулося ТОВ "Амадеус КО", в результаті чого було прийняте оскаржуване рішення. Тобто мало місце порушення порядку розгляду заяв про розроблення технічної документації;

- необхідні погодження, які передували прийняттю оскаржуваного рішенню, не відповідають вимогам законодавства;

- ТОВ "Амадеус КО" не врегулювало правовідносини з попереднім фактичним користувачем земельною ділянки - ТОВ "Футбольний клуб "Динамо Київ", яке володіло нерухомим майном в її межах.

Таким чином, на переконання позивача, означені обставини протиправності оскаржуваного рішення вказують про недійсність договору оренди земельних ділянок від 27.02.2012 як такого, що суперечить вимогам цивільного законодавства.

Із поданого відповідачем-1 відзиву вбачається, що останній заперечував щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

- Київською міською радою здійснено у встановленому порядку волевиявлення щодо розпорядження земельними ділянками, перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва шляхом прийняття спірного рішення та укладення на його основі договору оренди;

- як Київська міська рада, так і позивач не набули законного права користування цією земельною ділянкою. Про що зазначається безпосередньо позивачем відповідно до рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 387/1363 рішення від 09.03.1981 № 363 втратило чинність;

- питання наявності права у позивача на спірну земельну ділянку вже досліджувалося в рамках судової справи № 910/6447/18 за позовом Футбольний клуб "Динамо Київ" до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання за набувальною давністю права власності на земельну ділянку площею 1,486 га по Парковій алеї в Печерському районі м. Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 910/6447/18 у задоволенні позову відмовлено;

- оскільки позивачем не доведено наявності визначених законом підстав землекористування спірною земельною ділянкою, то й підстав вважати, що укладення договору порушує права позивача відсутні.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За твердженнями позивача, саме він являється користувачем земельної ділянки площею 1,5 га, яка входила до спірної земельної ділянки і що ним вчинялися дії щодо оформлення прав на спірну земельної ділянки, однак, питання щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою неправомірно було вирішено та користь ТОВ "Амадеус КО".

Так, позивач зазначає, що згідно рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 09.03.1981 № 363 "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді Динамо" для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука в тимчасове користування" було ухвалено відвести Київській міській раді "Динамо" в тимчасове користування земельну ділянку (вільну від забудови та земельних насаджень) площею 1,5476 га для влаштування навчально-тренувального поля для стрільби з лука без права капітального будівництва.

Статтею 20 Земельного кодексу Української РСР визначено право землекористування землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.

Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Згідно ст. 21 цього ж Кодексу видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

Приписами статті 22 Кодексу встановлена заборона приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано документа, який засвідчує його право користування цією земельною ділянкою (у тому числі як правонаступника).

Аналогічна за змістом норма передбачена частиною другою статті 22 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13.03.92 № 2196-ХІІ (2196-12), згідно з якою приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Викладене дає підстави дійти висновку, що як Київська міська рада "Динамо", так і відповідач-2 не набули законного права користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 05.07.2001 № 387/1363 рішення від 09.03.1981 № 363 втратило чинність, ця обставина також визнається позивачем по справі.

Окрім цього, в рамках розгляду справи № 910/6447/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про набуття (визнання) права власності на земельну ділянку, вже досліджувалося питання щодо наявності права позивача на спірну земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду від 21.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 910/6447/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.

При розгляді справи № 910/6447/18, судом було встановлено наступне:

"Відповідно до Плану земельної ділянки в м. Києві в Першотравневому парку Печерського району, яка відведена в тимчасове користування Київської міської ради "Динамо" під влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука на підставі рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 09.03.1981 № 363, вбачається, що площа ділянки становить 1,5476 га.

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів (майданчик для стрільби з лука, гараж) складеного 25.01.1994 на підставі постанови Президіума Центральної ради "Динамо" України та відповідно до Статуту Акціонерного товариства "Футбольний клуб "Динамо" - Київ, Київська міська рада "Динамо" передає до статутного фонду Акціонерного товариства "Футбольний клуб "Динамо" - Київ основні фонди станом на 01.01.1994.

Відповідно до додатку до акту приймання-передачі від 25.01.1994 Акціонерним товариством "Футбольний клуб "Динамо" було прийнято до статутного фонду майданчик для стрільби з луку з металевою огорожею площею 14860 кв.м.

При цьому, суд звертає увагу, що у вказаному вище додатку зазначено, що перелік майна, яке передається знаходиться за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 3.

20.08.1996 Київським міським бюро технічної інвентаризації АТ "Футбольний клуб" "Динамо" Київ" було видано Реєстраційне посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, відповідно до якого міське бюро посвідчило той факт, що Закрите акціонерне товариство "Футбольний клуб "Динамо" (правонаступником якого є позивач у справі) є власником комплексу будівель та площинних спортивних споруд на праві колективної власності домоволодіння № 3 по вулиці Грушевського про, що зроблено відповідний запис в реєстрову книгу за реєстром № 108-з.

З Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування, який був виконаний малим підприємством "ТОПОС" на замовлення Акціонерного товариства Футбольний клуб "Динамо "Київ", вбачається, що площа земельної ділянки землекористувача становить 14860 кв.м. Вказаний Технічний звіт було прийнято та перевірено Київським міським управлінням земельних ресурсів 14.02.1997 за інвентарним номером 4425.

Рішенням Київської міської Ради від 17.06.1999 № 284/385 "Про заходи щодо впорядкування земельних відносин у м. Києві" ухвалено визнати такими, що втратили чинність, рішення Київської міської ради, виконавчого комітету та розпорядження Київської міської державної адміністрації, належним чином не виконані відповідно до вимог статей 22, 23,24 Земельного кодексу України, згідно додатком 2. Пунктом 4 вказаного рішення передбачено, що Київському міському управлінню земельних ресурсів у проектах рішень Київської міської ради про оформлення права користування земельними ділянками, наданими до 15.03.1991, передбачити пункти про визнання такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету Київради про надання відповідних земельних ділянок.

05.07.2001 рішенням Київської міської ради № 387/1363 "Про внесення доповнень до рішення Київської міської Ради від 17.06.1999 № 284/385 "Про заходи щодо впорядкування земельних відносин у м. Києві" вирішено доповнити додаток 2 до рішення Київської міської Ради від 17.06.1999 № 284/385 та включено до переліку рішень, які втратили чинність - Рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 363 "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді "Динамо" для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука в тимчасове користування" (землекористувач - Київська міська рада "Динамо", площа земельної ділянки - 1,5476 га).

18.03.2008 Відкрите акціонерне товариство "Футбольний клуб "Динамо" Київ" звернулось до Київського міського Голови з листом № 213 в якому повідомило про те, що ухвалене рішення Київської міської ради № 387/1363 від 05.07.2001 унеможливлює оформлення землекористування цією ділянкою відповідно до Земельного кодексу України. Відповідних доказів направлення вказаного листа або відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

04.04.2008 ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" (який відповідно до Статуту є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Футбольний клуб "Динамо" Київ" та Відкритого акціонерного товариства "Футбольний клуб "Динамо" Київ") звернулось до Головного управління земельних ресурсів з клопотанням № 342 про підготовку матеріалів з відведення землі в оренду, а саме земельної ділянки прощею 14 860 кв.м. по Парковій алеї в Печерському районі міста Києва. Відповідних доказів направлення вказаного листа матеріали справи не містять.

07.04.2008 ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" звернулось з листом № 350 до Київської міської ради, в якому повідомило про те, що ним ініційоване перед Головним управлінням земельних ресурсів питання щодо підготовки попередніх документів, які необхідні для належного оформлення оренди земельної ділянки. Відповідних доказів направлення вказаного листа матеріали справи не містять.

Відповідно до копії листа № 05-358/15934 від 24.04.2008 Головного управління земельних ресурсів вбачається, що останнім розглянутий лист Першого віце-президента ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" № 771/2 від 07.04.2008 щодо оформлення земельної ділянки площею 14 860 кв.м. по Парковій алеї в Печерському районі м. Києва на ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" та повідомлено, що в автоматизованій базі ведення земельного кадастру за Закритим акціонерним товариством Футбольний клуб "Динамо Київ" обліковується земельна ділянка площею 14 860,02 кв.м., яка вільна від забудови і ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" не надало правовстановлюючих документів на майно, яке ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" вважає своєю власністю. При цьому в листі вказано, що ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" може оформити право оренди з урахуванням вимог частини 1 статті 124 Земельного кодексу України.

Окрім того, суд зазначає про наявність клопотання про підготовку матеріалів з відведення землі в оренду від 21.07.2008, проте дане клопотання не засвідчене підписом уповноваженої особи - Першого віце-президента ОСОБА_2. Крім того докази направлення вказаного клопотання відсутні.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2008 у справі № 2-А-102-1/08 за адміністративним позовом ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третьої особи - Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинення дій визнано протиправною бездіяльність Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо оформлення на безконкурсних (безаукціонних) засадах документів для передачі в оренду ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" земельної ділянки площею 14 860,02 кв.м по Парковій алеї в Печерському районі міста Києва, на якій розташований "Майданчик для стрільби з луку". Водночас, судом зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити всіх необхідних заходів щодо належної підготовки та оформлення документації з відведення земельної ділянки площею 14 860,02 кв.м по Парковій алеї в Печерському районі міста Києва в оренду ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" на безконкурсних (безаукціонних) засадах та передачі такої документації на розгляд сесії Київської міської ради.

При цьому, постановою Печерського районного суду міста Києва встановлено, що майданчик для стрільби з лука розташований за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 3.

Відповідно до копії листа Голови Наглядової ради ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" до Київського міського Голови від 30.10.2008, Клуб зауважував про неможливість оформлення в оренду земельної ділянки та звернувся із проханням посприяти.

Лист від 19.01.2010 містить аналогічний зміст листа від 30.10.2008.

Однак зазначені листи від 30.10.2008 та від 19.01.2010 не засвідчені підписом вказаної особи, а докази направлення вказаних листів відсутні.

22.10.2010 ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" звернулось до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку в місті Києві, Паркова алея, площею 1 га 4860 кв.м. для користування - оренда. Вказане клопотання засвідчено підписом Першого віце-президента ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" - Сівковим В.С. Докази щодо надання відповіді на вказане клопотання або надання дозволу чи відмови у наданні такого дозволу відсутні.

16.12.2010 ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" листом № 916 в особі Першого віце-президента ОСОБА_2 звернулось до начальника Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА), в якому просило виключити з 21.09.2010 з Державного земельного кадастру земельну ділянку за адресою: місто Київ, Печерський район, дорога Паркова, код ділянки:82:007:002, як таку, що належить ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ". Вказаний лист не засвідчений підписом вказаної у ньому особи, та матеріали справи не містять доказів його направлення.

У відповідь, ГУ Земельних ресурсів № 03-85 2010 на лист позивача № 916 від 16.12.2010, зазначило, що земельна ділянка на Парковій дорозі (обліковий код 82:007:002) з 23.12.2010 в автоматизованій системі ПК "Кадастр" зареєстрована, як землі не надані у власність чи користування.

Рішенням Київської міської ради № 525/5337 від 28.12.2010 ухвалено: внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішеннями Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804 та від 19.07.2005 року № 806/3381, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до території земель транспорту (пункт 2.); внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 (термін дії програми продовжено до 2015 року рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 № 714/2783), в частині переведення території, визначеної проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, до території земель транспорту.

Пунктом 5 рішення Київської міської ради № 525/5337 від 28.12.2010 передбачено передати ТОВ "Амадеус КО", за умови виконання пункту 6 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки загальною площею 2,18 га (ділянка № 1 - площею 2,07 га, ділянка № 2 - площею 0,11 га) для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Також судом вказано, що в проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" від 14.12.2010 наявна пояснювальна записка зі змісту якої вбачається, що запроектовані до відведення земельні ділянки розташовані: - на землях, раніше наданих рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 09.03.1981 № 363 Київській міській раді "Динамо" в тимчасове користування для влаштування учбово-тренувального поля для стрільби з лука.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 387/1363 від 05.07.2001 вищезазначене рішення втратило чинність, тому земельна ділянка належить до міських земель, не наданих у власність чи користування; - на міських землях, не наданих у власність чи користування (довідка КО "Центр містобудування та архітектури" від 09.11.2010 № 03-3711).

Суд звертає увагу, що на підставі рішення Київської міської ради № 525/5337 від 28.12.2010 між Київською міською радою та ТОВ "Амадеус КО" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,0722 га (кадастровий номер 8 000 000 000:82:007:0032) та земельної ділянки площею 0,1117 га (кадастровий номер 8 000 000 000:82:006:0088), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів від 16.03.2012 за № 82-6-00645.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру власником вказаних земельних ділянок є Київська міська рада, а право оренди на 25 років зареєстровано за ТОВ "Амадеус КО".

Отже, суд зазначив, що спірні правовідносини сторін виникли з приводу твердження позивача про користування ним певною земельною ділянкою, яке первісно виникло на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів № 363 "Про відведення земельної ділянки Київській міській раді "Динамо" від 09.03.1981, а в подальшому з моменту винесення рішення Київської міської ради № 387/1363 "Про внесення доповнень до рішення Київської міської Ради від 17.06.1999 року № 284/385 "Про заходи щодо впорядкування земельних відносин у м. Києві" від 05.07.2001 відбувалось без відповідних правових підстав, оскільки рішення № 363 втратило чинність, та намірів позивача спрямованих на визнання за ним права набувальної давності на цю земельну ділянку з підстав безперервного, відкритого та добросовісного володіння та користування ними протягом всього строку набувальної давності.

Суд дійшов висновку, що посилання позивача на безперервне, відкрите та добросовісне користування спірною земельною ділянкою є безпідставним. Оскільки, по-перше, як зазначає сам позивач такий період становить з 2001 року по 2012 рік, тобто 10 років, коли, як норма статті 119 ЗК України щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосуватись лише за наявністю користування земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо недотримання позивачем умов щодо строку, який застосовується для набувальної давності на земельну ділянку.

По-друге, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, останній знав хто є власником земельної ділянки, що в свою чергу виключає таку обставину, як добросовісне володіння.

Також, суд відзначає, що позивачем зазначено кадастровим номером спірної земельної ділянки 82:007:002, який за своєю структурою не є тотожним нормам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: 8000000000:ХХ:ХХХ:ХХХХ.

Суд звертає увагу й на те, що майданчик для стрільби із лука, як вбачається із акту встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки від 22.06.1994 знаходиться за адресою Паркова алея, втім в реєстрі вулиць та інших поіменованих об`єктів м. Києва відсутні відомості про існування об`єкту вулично-дорожньої мережі з назвою "Паркова алея".

При цьому, як вже було зазначено вище, відповідно до додатку до акту приймання-передачі від 25.01.1994 перелік майна, яке передається знаходиться за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 3. Також, відповідно Реєстраційного посвідчення виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації АТ "Футбольний клуб" "Динамо" Київ" 20.08.1996 Закрите акціонерне товариство "Футбольний клуб "Динамо" (правонаступником якого є позивач у справі) є власником комплексу будівель та площинних спортивних споруд на праві колективної власності домоволодіння № 3 по вулиці Грушевського.

Тобто, наявні в матеріалах документи містять суперечливі докази щодо адреси розташування вказаного позивачем, як нерухомого об`єкта майданчика, з чого неможливо встановити точно, чи був і де саме розташовувався майданчик для стрільби з лука, як споруда та об`єкт нерухомого майна на земельних ділянках по Парковій дорозі в м. Києві.

Відтак, за висновком суду, позивачу лише надано право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Водночас, судом вказує, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, що підтверджують його наміри укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки до ухвалення Київською міською радою рішення № 387/1363.

Наявність постанови Печерського районного суду міста Києва від 05.08.2008 року у справі № 2-А-102-1/08, яким зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити всіх необхідних заходів щодо належної підготовки та оформлення документації з відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Футбольний клуб "Динамо "Київ" на безконкурсних (безаукціонних) засадах та передачі такої документації на розгляд сесії Київської міської ради не може вважатися наміром позивача, спрямованим на укладення договору оренду спірною земельної ділянки, оскільки позивачем не надано доказів того, що ним було здійснено на підставі вказаного рішення дії щодо підготовки та оформлення документації з відведення земельної ділянки в оренду.

У зв`язку з чим, судом встановлено, що рішенням Київської міської ради № 525/5337 від 28.12.2010, а саме пунктом 5 було вирішено передати ТОВ "Амадеус КО", за умови виконання пункту 6 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки загальною площею 2,18 га (ділянка № 1 - площею 2,07 га, ділянка № 2 - площею 0,11 га) для будівництва та обслуговування об`єктів інженерної і транспортної інфраструктури на Парковій дорозі у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування на виконання якого в подальшому між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Амадеус КО" було договір оренди земельної площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032) та земельної ділянки площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів від 16.03.2012 за № 82-6-00645.

Позивач зазначає, що ним було сплачено податок на землю за весь час користування спірною земельною ділянкою, що підтверджує факт добросовісного користування.

Втім, у доказ сплати земельного податку позивач надає платіжні доручення №1742 від 18.04.2008, №1391 від 27.03.2008, №162 від 22.01.2007 року, №740 від 20.02.2007, №1271 від 26.03.2007, №1582 від 20.04.2007, №1951 від 21.05.2007, №2325 від 19.06.2007, №2654 від 20.07.2007, №3064 від 27.08.2007, №3351 від 24.09.2007, №3735 від 22.10.2007, №4151 від 23.11.2007, №4401 від 20.12.2007, №151 від 23.01.2008, №544 від 22.02.2008, №2154 від 27.05.2008 та №2489 від 24.06.2008.

Суд звертає увагу, що в призначенні платежу у зазначених вище платіжних дорученнях зазначено земельний податок за визначений період без зазначення кадастрового номеру земельної ділянки за яку сплачено податок, що виключає можливість встановити, що сплата вказаного земельного податку була здійснена саме за спірну земельну ділянку, що також було вірно зазначено місцевим господарським судом.

При цьому, з наявних актів Державної податкової інспекції № 459/23-6/00305981 від 05.07.2010 та №334/22-4/00305981 від 01.06.2012 про результати планової виїзної перевірки зі змісту яких вбачається, що земельний податок позивачем сплачується за даними Державного земельного кадастру по місту Києву, а саме за земельні ділянки в Печерському районі м. Києва: за адресою: вул. М.Грушевського,3 (кадастровий номер 82003001), площею 81158,27 кв.м; за адресою: вул. М.Грушевського,1б (кадастровий номер 82005001), площею 12514,95 кв.м; за адресою: дорога Паркова (кадастровий номер 82007002), площею 14860,02 кв.м; в Оболонському районі м.Києва: за адресою: вул. Вишгородська,150 (кадастровий номер 78318009), площею 49119,88 кв.м; за адресою: вул. Вишгородська,150 (ділянка № 17) (кадастровий номер 78318021), площею 91396.12 кв.м; в Солом`янському районі м.Києва: за адресою: вул. Академіка Каблукова,26 (кадастровий номер 69287011), площею 34407,89 кв.м; за адресою: вул. Академіка Каблукова,26 (кадастровий номер 69287002), площею 504,06 кв.м. (документи, що посвідчують право власності або користування відсутні); за адресою: вул. Академіка Каблукова,26 (кадастровий номер 69287007), площею 412,62 кв.м. (документи, що посвідчують право власності або користування відсутні); в Шевченківському районі м.Києва: за адресою: вул. Салютна,40 (кадастровий номер 88096098), площею 2161,19 кв.м; за адресою: вул. Салютна, 35 (кадастровий номер 91022001), площею 27741,91 кв.м; в Голосіївському районі м.Києва: за адресою: шосе Столичне,35 (кадастровий номер 90132002), площею 3547,21 кв.м; за адресою: шосе Столичне,39 (кадастровий номер 90132007), площею 7250,66 кв.м; за адресою: шосе Столичне,45 (кадастровий номер 90132010), площею 28569,14 кв.м; за адресою: шосе Столичне,45 (кадастровий номер 90132011), площею 55323,67 кв.м; за адресою: шосе Столичне 41а (кадастровий номер 90132016), площею 2145,64 кв.м; за адресою: шосе Столичне,49 (кадастровий номер 90132030), площею 1736,04 кв.м.

Втім, у наявній відповіді Державної фіскальної служби України зазначено, що станом на 12.09.2018 земельна ділянка за адресою: місто Київ, Печерській район, Паркова дорога з кадастровим номером 8000000000:82:007:0002 за ТОВ "ФК "Динамо" Київ" не обліковується.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими, а також беззаперечними доказами факту сплати земельного податку саме за користування земельною ділянкою за адресою: місто Київ, Печерський район, Паркова алея, загальною площею 1,486 га, кадастровий номер 82:007:002."

Приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, за висновком суду, в контексті викладеної вище норми, однією з її цілей законодавець визначив в тому числі і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Таким чином, з урахуванням викладеного, встановлені судами у справі № 910/6447/18 обставини, які стосуються правовідносин між позивачем, Київською міською радою та ТОВ "Амадеус КО" мають преюдиційне значення, та в даному випадку не підлягають перегляду та встановленню.

В свою чергу, колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо помилковості визначення обставинами, які мають преюдиційне значення у справі 910/6447/18 судом першої інстанції, оскільки скаржник не послався на жодну норму Закону, як того вимагає ч. 4 ст. 75 ГПК України, яка б встановлювала можливість не застосування загального правила передбаченого цією нормою з приводу того, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (якщо інше не встановлено законом).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при зверненні до суду з даним позовом та відповідно посилаючись на докази, яким уже було надано правову оцінку, фактично намагається "схилити" суд до переоцінки обставин щодо законного користування та експлуатації земельної ділянки площею 1,5 га, яка фактично поглинута іншою земельною ділянкою, переданою в оренду ТОВ "Амадеус КО".

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача стосовно знаходження спірної земельної ділянки в межах охоронних (буферних) зон об`єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО № 527.

Твердження позивача щодо виділення в 2010 році земельної ділянки ТОВ "Амадеус КО" в межах охоронних (буферних) зон об`єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО № 527 "Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра" спростовано наказом Мінкультури №511/0/16-11 від 05.07.2011, відповідно до якого Об`єднана охоронна буферна зона зазначеного об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (до якої входили ділянки по Парковій дорозі) була введена 05.07.2011, тобто, після надання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Амадеус КО".

В подальшому наказом Мінкультури означена зона ліквідована, копія наказу міститься в матеріалах справи.

Відповідно до наданої інформації Міністерством культури України (копії листів також містяться в матеріалах справи) упродовж 2010 року ділянка в місті Києві по Парковій дорозі 16-а не належала до охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО № 527 "Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра", як і не належать на даний час.

Більш того, модифікація меж зазначених охоронних (буферних) зон відбулася з порушенням норм Конвенції, що ратифікована Україною та є частиною національного законодавства, у зв`язку з чим в подальшому наказ Мінкульту скасовано.

Україна як держава-учасник Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини зобов`язалася співпрацювати з міжнародним співтовариством для охорони всесвітньої культурної спадщини (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та повідомляти Генеральну конференцію ЮНЕСКО у доповідях про законодавчі й регламентуючі положення та інші заходи, вжиті нею з метою виконання цієї Конвенції (ст. 29 Конвенції).

Відповідно до п. 107 Настанов по виконанню Конвенції про охорону всесвітньої спадщини, будь-які зміни буферної зони чи створення такої після внесення об`єкту в Список всесвітньої спадщини мають бути схвалені Комітетом всесвітньої спадщини.

З аналізу листа Міністерства закордонних справ України від 30.08.2019 № 413/33-904/3-2519 вбачається, що Міністерство культури України не повідомляло Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про модифікацію буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Київ: "Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра", межі якої були затверджені наказом Мінкультури від 05.07.2011 № 511/0/16-11.

Відтак, встановлення об`єднаної охоронної (буферної) зон наказом Мінкультури від 05.07.2011 № 511/0/16-11 порушує норми міжнародного права, а твердження про наявність на земельних ділянках по Парковій дорозі, 16-А у м. Києві буферних зон об`єкта ЮНЕСКО є безпідставним.

Відтак, наказом Мінкультури від 23.03.2017 № 233 затверджені нові межі охоронних (буферних) зон, а наказ Мінкультури від 05.07.2011 №511/0/16-11 скасовано.

Вказане підтверджується письмовим доказом - листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.07.2019 № 29-26-0.22-3567/2-19, в якому зазначається про не встановлення в натурі (на місцевості) меж охоронних (буферних) зон об`єкту всесвітньої спадщини ЮНЕСКО № 527.

Таким чином, наданими ТОВ "Амадеус Ко" письмовими доказами підтверджується, що земельні ділянки за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А знаходяться поза межами охоронних (буферних) зон об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО № 527 "Київ: "Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра".

Статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, включаються до державних земельних кадастрів.

Згідно з п. 23, додатком 2 та 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, відомості про охоронні зони навколо об`єкта культурної спадщини, охоронні зони навколо об`єкта природно-заповідного фонду (назва та код обмеження; контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною; площа обмеження; перелік заборонених видів діяльності та обов`язків щодо вчинення певних дій; строк дії обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта тощо) вносяться до Державного земельного кадастру як обмеження у використанні земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключения) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з положеннями ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" до природно-заповідного фонду України належать, серед іншого, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Отже, парк-пам`ятка садового паркового мистецтва "Аскольдова могила" є також об`єктом природно-заповідного фонду України.

Положеннями ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

На час винесення спірного рішення КМР у 2010 році, земельна ділянка не входила до меж парка-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Аскольдова могила", так як рішення про передачу землі Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Печерського району в постійне користування для утримання цієї пам`ятки прийнято Київською міською радою 06.04.2017.

Станом на час прийняття спірного рішення про надання земельної ділянки в користування ТОВ "Амадеус КО", та станом на 2019 рік, межі парку не встановлено в натурі (на місцевості), та відповідно відомості про них та про будь-які обмеження у використанні земельних ділянок у зв`язку з розміщенням на них об`єктів культурної спадщини не включено в порушення ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ст. 14 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до державного земельного кадастру.

Відповідно до зазначеного вище листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 31.05.2019 № 29-26-0.22-2909/2-19 інформація про земельні ділянки на яких розташований парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення "Аскольдова могила" відсутня, станом на теперішній час межі парку-пам`ятки в натурі (на місцевості) не встановлені.

Для з`ясування точного розміру та меж площі парку "Аскольдова могила", а також для з`ясування чи змінювалися межі та площа парку, чи встановлюватися його межі в натурі (на місцевості) АО "Градум" в інтересах ТОВ "Амадеус КО" зверталося з адвокатськими запитами з метою одержати облікову документацію та іншу документів стосовно парку "Аскольдова могила". Втім, було встановлено, що облікової документації на зазначений парк-пам`ятку не існує.

Зазначене підтверджується листом Департаменту охорони культурної спадщини КМДА від 15.07.2019 № 066-2179 в якому прямо вказано: "облікова документація на зазначений об`єкт відсутня" та листом Управління екології та природних ресурсів КМДА від 15.07.2019 № 077-3484 також підтверджується відсутність документів первинного обліку парку-пам`ятки "Аскольдова могила" та документації державного кадастру території та об`єктів природно-заповідного фонду .

З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи апелянта в цій частині, як необґрунтовані.

Крім того, судом першої інстанції вірно вказано, що позивачем не було спростовано доводів відповідача-2 викладених у відзиві стосовно того, що майданчик для стрільби з лука знаходиться саме за адресою по вул. Грушевського, 3 у м. Києві, а не на Парковій дорозі.

Вказане також підтверджується листом Київського міського бюро технічної інвентаризації від 05.02.2004 № 4178 відповідно до якого комплекс нежитлових будівель та площинних спортивних споруд (стадіон "Динамо", майданчик для стрільби з лука, гараж) зареєстровано за ЗАТ футбольний клуб "Динамо" Київ" на підставі актів прийому-передачі основних засобів від 25.01.1994 по вул. Грушевського, 3. Означене підтверджується доказами долученими відповідачем-2 до заперечень.

Позивач стверджував, що прив`язка майданчика для стрільби з лука саме до адреси м. Київ, вул. Грушевського, 3, а не Паркової догори пов`язана з обліком майданчика за юридичною адресою позивача.

Втім, дане твердження не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах права, адже у разі обліку всього майна позивача за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 3 в інвентаризаційних описах, долучених до позову, перелічувалося б усе майно позивача в тому числі майно дитячої спортивної бази "Нивки", що знаходиться по вул. Салютній, 40 у м. Києві та майно центральної бази "Динамо" Київ на Столичному шосе, 45.

Разом з тим, у чинному законодавстві таке поняття як "юридична адреса" відсутнє. Тоді, як Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" оперує поняттям "місцезнаходження юридичної особи".

Крім того, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом було витребувано з КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" документи (матеріали інвентаризаційної справи), що містяться у справі бюро технічної інвентаризації, сформованій за фактом реєстрації за ЗАТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" комплексу нежитлових будівель та площинних споруд за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд 3.

Таким чином, суд вказує, що у даній справі суд має оцінити наявні у матеріалах інвентаризаційної справи документи не тільки на предмет належності посвідчення ними факту нібито реєстрації права власності КМБТІ на спірний об`єкт, а й самі документи, їх зміст на предмет того, чи підтверджують вони заявлене позивачем право. Такий обов`язок суду неодноразово підтверджено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, серед іншого у справі № 911/1455/19. За результатом перегляду рішень у зазначеній справі КГС ВС у постанові від 29 квітня 2020 року констатував наступне:

"26.1. Відповідно до норм ЦК України до первісних підстав набуття права власності належать набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331), переробка речі (стаття 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (стаття 333), надувальна давність (стаття 344) та інші. Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334) та у порядку правонаступництва (стаття 107).

Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній

27. реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

27.1. Таким чином, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібне виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.

28. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

29. Верховний Суд звертає увагу, що до предмету доказування у даному спорі перш за все входить доведення позивачем наявності у нього відповідного речового права, на захист якого подано позов, тобто лише встановивши наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення права з боку відповідачів і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.

30. Всупереч вимогам процесуального закону суди попередніх інстанцій не встановлювали та не досліджували, чи є позивач носієм речового права власності на спірне майно (як первісний набувач), коли саме це право останнім набуто на підставі яких первинних документів, оскільки відсутність у особи, яка звернулась до суду, відповідного права або інтересу є безумовнім наслідком відмови в задоволенні позову за недоведеністю. Проте, не з`ясувавши цих обставин, суди одразу вдалися до оцінки правомірності волевиявлення сторін спору та правової оцінки прийнятих ними розпорядчих актів, які стосуються спірного майна.

31. При цьому необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

31.1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, зазначених у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

31.2. Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

32. Так само, як і державна реєстрація, не породжує виникнення права власності і видача свідоцтва про право власності. Відповідне свідоцтво лише фіксує факт наявності відповідного права, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 925/797/17).".

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що на час внесення запису у реєстрову книгу № 1з та видання реєстраційного посвідчення КМБТІ щодо комплексу об`єктів по вул. Грушевського, 3 в м. Києві 20.08.1996 - порядок реєстрації нерухомого майна на об`єкти нежитлового фонду визначався єдиним для всіх БТІ нормативно-правовим актом - "Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб", затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 № 56, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 19.01.1996 (надалі - "Правила державної реєстрації").

Означений нормативно-правовий акт регулював процедуру державної реєстрації нерухомого майна до червня 1998 року.

Факт регулювання відносин державної реєстрації права власності саме Правилами державної реєстрації підтверджено на запит адвоката АО "Градум" Міністерством юстиції України, копія якого міститься у справі.

Також КМБТІ було підтверджено, що упродовж 1996 року реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалася на підставі Правил державної реєстрації. Правилами державної реєстрації, копія листа міститься у справі.

Відповідно до п. 2.2. Правил державної реєстрації, реєстрація проводиться в такому порядку:

- заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлюючого документу (оригінал та копію);

- відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис в реєстрову книгу;

- після цього заявнику-юридичній особі видається реєстраційне посвідчення згідно форми, передбаченої додатком № 7 до цих Правил;

Отже, факт реєстрації нерухомого майна за заявником має посвідчуватись внесенням відповідальним працівником бюро технічної інвентаризації відповідного запису про це виключно у реєстрову книгу, передбачену Правилами державної реєстрації. Ведення реєстрових книг та їх форми та види чітко урегульовано Правилами державної реєстрації.

Відповідно до розділу 3 зазначених правил:

3.1. Реєстрові книги ведуться окремо по кожному населеному пункту на фізичних осіб, юридичних осіб і окремо по житловому та нежитловому фонду.

3.2. Реєстрова книга повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою бюро технічної інвентаризації та підписом керівника бюро.

3.3. Реєстрові номера присвоюються, починаючи з першого номера по кожному населеному пункту.

3.4. Записи в реєстрових книгах ведуться в явочному порядку.

3.8. Реєстраційні записи проводяться в таких реєстрових книгах:

а) на жилі об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам (додаток № 8);

б) на жилі об`єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам (додаток № 9);

в) на нежилі об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам (додаток № 10);

г) на нежилі об`єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам (додаток № 11).

При цьому, у зв`язку із зміною з січня 1996 року нормативно-правового регулювання порядку державної реєстрації права власності на нерухомість, ці 4 види реєстрових книг були заведені та використовувались для фіксування фактів здійснення реєстрації права власності відповідальними працівниками бюро технічної інвентаризації, починаючи з 1996 року.

До 1996 року реєстрація права власності проводилась по іншому принципу, за іншими правилами у інших реєстрових книгах:

1) реєстровій книзі на будинки і домоволодіння, що належать державі і знаходяться в оперативному управлінні місцевих Рад депутатів трудящих;

2) реєстровій книзі на будинки і домоволодіння, що належать державним, кооперативним, профспілковим і іншим громадським організаціям;

3) реєстровій книзі на будинки і домоволодіння, що належать окремим громадянам і колгоспним дворам.

Таким чином, за умови реєстрації, як стверджує позивач за ЗАТ "ФК Динамо Київ" право власності на "майданчик для стрільби з лука" у серпні 1996 року, цей факт повинен засвідчуватись відповідним записом виключно у заведеній у 1996 році реєстровій книзі на нежилі об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам (додаток № 10).

Посилання позивача на записи в реєстровій книзі №1-з та книги №д1-з (книга в яку вносяться додаткові записи, у випадку відсутності місця у першій), були спростовані віжповіжачем, оскільки встановлено невідповідності форми та реквізитів зазначеної книги Правилам державної реєстрації: відсутність будь-якої назви чи реквізитів на титульній чи інших сторінках реєстрової книги, посилань на нормативно-правовий акт, відповідно до якого заведено зазначену книгу, проведення записів в останній, починаючи з 1995 року, невідповідність назв деяких граф встановленій формі (наприклад, замість графи "назва співвласників" - містилась графа "фамилия, имя, отчество", хоча у книзі мали відображатись факти реєстрації права власності виключно за юридичними особами, не збігаються також інші графи у книзі тощо). На політурці книги - був єдиний запис "№1-з".

Відповідачем-2 було направлено запит до КМБІ з проханням надати інформацію коли та відповідно до якого нормативно-правового акту заведено реєстрові книги №1-з та №д1-з, у яких за реєстровим номером № 108 та № 108з внесено запис про реєстрацію нежитлових будівель та споруд за адресою: місто Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 3.

Відповідно до отриманої відповіді КМБТІ книга l-з заведена комунальним підприємством 08.06.1995 на виконання "Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року (надалі - "Інструкція 1966 року").

Також, на запит адвоката, цим же листом КМБТІ повідомлено, що первинна державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Михайла Грушевського, 3 проведена 10.04.1996. Також КМБТІ підтверджено, що реєстрація права власності на цей об`єкт за нібито попереднім власником "Київська міська рада Динамо" КМБТІ не проводилась.

Враховуючи викладене судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що у передбаченому Правилами державної реєстрації порядку, а саме у "реєстровій книзі на нежилі об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам", що заведена у січні 1996 року, відповідальною особою КМБТІ запис про здійснення державної реєстрації 20.08.1996 "майданчика для стрільби з лука", як і інших об`єктів по вул. Михайла Грушевського, 3 в м. Києві, не здійснено.

Внесення в іншу книгу запису щодо комплексу будівель по вул. Грушевського, 3 у м. Києві відповідно до Правил державної реєстрації не є дією, що посвідчує факт здійснення відповідальною особою бюро технічної інвентаризації державної реєстрації права власності, а отже, суд погоджується з твердженнями відповідача-2, що надані суду документи та реєстрова книга не є належними та допустимими доказами доводів позивача щодо реєстрації права власності на "майданчик для стрільби з лука" КМБТІ, а тому доводи апелянта в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції та відхиляються як необгрнтовані судом апеляційної інстанції.

Також не відповідає установленій Правилами державної реєстрації формі та змісту, документ з назвою "Реєстраційне посвідчення на домоволодіння, яке належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям" від 20.08.1996, яке позивач надає, як правовстановлюючий документ на "майданчик для стрільби з лука".

Так, Правилами державної реєстрації установлено, що після внесення запису про реєстрацію права власності у встановлену цими правилами реєстрову книгу заявнику-юридичній особі видається реєстраційне посвідчення згідно форми, передбаченої додатком № 7 до цих Правил.

Втім, надане позивачем реєстраційне посвідчення від 20.08.1996 зазначеній формі не відповідає,а є формою 3-А, встановленою Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, виданою Міністерством комунального господарства Української РСР, яка втратила чинність 19.01.1996.

Із назви та змісту реєстраційного посвідчення від 20.08.1996 вбачається, що останнє видано на домоволодіння.

Згідно 1.5. Правил державної реєстрації до об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться нежилі будинки та жилі будинки (домоволодіння).

Тобто, реєстраційне посвідчення видано на жилий будинок - в той час, як ні стадіон Динамо, ні допоміжні технічні приміщення, ні майданчик для стрільби з лука не є житловим будинком.

На наданому позивачем реєстраційному посвідченні відсутнє прізвище начальника БТІ (обов`язковий реквізит), а назва КМБІТ на печатці БТІ, яким засвідчений цей документ, не відповідає правильній назві установі, що його видавала.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку, що надане позивачем реєстраційне посвідчення, відповідно до якого, як про це вказує позивач за ним було зареєстровано право власності на нерухоме майно, не може бути прийняте судом в якості вірогідного доказу, який підтверджував би факт реєстрації за позивачем "майданчик для стрільби з лука".

Згідно з п. 1.6. Правил державної реєстрації, Державній реєстрації підлягають тільки ті об`єкти, які закінчені будівництвом та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації.

Натомість з листа КМБТІ на запит адвоката АО "Градум", як і з матеріалів оглянутої інвентаризаційної справи, вбачається відсутність відомостей щодо документів, які свідчать про прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 3 станом на дату реєстрації в 1996 році.

Крім того, у матеріалах справи відсутні рішення про відведення земельної ділянки або акт про право власності на земельну ділянку для будівництва об`єкта і акт прийняття цього об`єкта в експлуатацію, затверджений рішенням місцевого органу державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Так, як наслідок в графу реєстрової книги не внесено обов`язковий реквізит - площа земельної ділянки, на якій розміщено комплекс будівель і споруд.

Водночас, у всіх без винятку документах інвентаризаційної справи та реєстрової книги 1-3 фігурує одна адреса: вул. Грушевського, 3 в м. Києві, будь-яких документів, що посвідчують знаходження майданчика чи інших об`єктів комплексу на вулиці "Паркова дорога" у матеріалах інвентаризаційної справи не міститься.

Жодним документом у зазначеній справі не передбачено межі земельної ділянки, яка відноситься до адреси Грушевського, 3 в місті Києві, а код земельної ділянки 8200702, наданий замовником технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування майданчика для стрільби з лука, на який посилається у відповіді на запит представника позивача КМБТІ не відповідає обліковому коду земельної ділянки, на яку позивач посилається у позовній заяві та доданих документах.

Крім того, з матеріалів інвентаризаційної справи випливає, що реєстраційне посвідчення видано на підставі актів прийому-передачі основних засобів від 25.01.1994. Правила 1995 року у Додатку 1 містять вичерпний перелік правовстановлюваних документів, на підставі яких реєстратор КП КМБТІ міг провести реєстрацію права власності.

Так, AT закритого типу "ФК" Динамо" Київ" створено 21.07.1993, засновниками якого були: Ньюпорт Менеджмент ЛТД, ККЦ "Славутич", Футбольна команда "Динамо" Київ та Центральна Рада фізкультурного товариства "Динамо".

Так, з акту приймання-передачі основних засобів від 25.01.1994 вбачається, що майно у вигляді майданчика для стрільби з луку у статутний фонд вносив не учасник товариства. Київська міська рада "Динамо" не була учасником товариства.

Згідно ст. 12 та 13 Закону України "Про господарські товариства" (в редакціях від 13.01.1993, 22.01.1994), який на той час регулював діяльність акціонерних товариств, товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності тощо.

Тобто, при внесенні Київською міською радою "Динамо" майна у статутний фонд AT закритого типу "ФК" Динамо" Київ" воно повинно було стати співучасником з визначеною часткою у статутному фонді товариства.

Внесення майна у статутний фонд товариства передбачало обов`язкове проведення реєстраційних дій, внесення змін до статуту шляхом збільшення частки учасника у статутному фонді товариства.

Доказів на підтвердження вчинення вказаних дій позивачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, наведені у сукупності обставини, свідчать, що позивач, звертаючись з вимогою щодо скасування індивідуального правового акту органу місцевого самоврядування, та визнання недійсним укладеного на підставі нього договору, не довів суду факт порушення цим рішенням свого права чи законного інтересу.

Доводи щодо попереднього користуванням частиною ділянки, що знаходилась на території земельних ділянок, наданих в користування оскаржуваним рішенням відповідачу-2, у зв`язку з розміщенням на цій території об`єкту нерухомого майна, належного на праві власності позивачу, наданими суду документами з КМБТІ не підтверджено, а тому доводи апелянта в цій частині відхиляються колегією суддів.

Водночас, судом першої інстанції вірно встановлено, що із долученого до позовної заяви листа ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" в особі Першого віце-президента B.C. Сівкова від 16.12.2010 № 916 вбачається дві обставини, що вказують на відсутність порушеного права позивача, за захистом якого останній звертається до суду

По-перше, означеним листом ТОВ "ФК "Динамо" Київ" звернулось до начальника Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської Ради (КМДА), в якому констатувало, що: "клуб фактично не користується згаданою ділянкою", у зв`язку з чим товариство просило виключити з 21.09.2001 з Державного земельного кадастру дані про фактичне користування земельною ділянкою товариством.

По-друге, позивач у даному листі підтвердив свою обізнаність про те, що до його звернення у кінці жовтня 2010 року з відповідним клопотанням про надання згоди на розробку проекту землеустрою, за відповідним клопотанням Державного авіаційного підприємства "Україна" Київська міська рада 20.09.2010 уже надала дозвіл останньому на розроблення документації землеустрою для будівництва вертолітної площадки (до проведення ЄВРО-2012) та наміри у зв`язку з цим змінити категорію спірних земельних ділянок для обслуговування об`єктів транспортної інфраструктури.

Обставини саме відмови товариства від будь-яких претензій на зазначену земельну ділянку для цілей будівництва вертолітного майданчика підтвердили, будучи допитаними у прокуратурі міста Києва у кримінальному провадженні 42016100000001070 від 01.11.2016 президент ТОВ "ФК "Динамо Київ" ОСОБА_1 та перший віце-президент ТОВ "ФК "Динамо Київ" ОСОБА_2 Протоколи допиту вказаних службових осіб ТОВ "ФК "Динамо Київ" міститься в матеріалах справи.

На запит АО "Градум", КМДА підтвердила, як і факт надходження листа від 16.12.2010 ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" на адресу КМДА, так і факт надання КМДА відповіді на цей лист товариству.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому, тому недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Відтак, викладене вище є додатковим підтвердженням того, що позивач не довів свою матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в оскарженні саме спірного рішення.

Таким чином суд першої інстанції вірно встановив, що в контексті викладених обставин, визнання недійсним договору оренди спірних земельних ділянок жодним чином не надасть можливості ТОВ "ФК "Динамо Київ" користуватись земельною ділянкою, на яку претендує останнє, під майданчик для стрільби з лука, враховуючи знаходження на земельній ділянці законно збудованої нерухомості, належної відповідачу-2 - об`єкта інженерно-транспортної інфраструктури, що унеможливлює повернення нерухомості Київській міській раді у тому стані, який існував до винесення оскаржуваного рішення, та укладених на його підставі договору оренди земельної ділянки.

Так, враховуючи законність та наявність усіх дозволів для здійснення будівництва, для знесення законно збудованої нерухомості відсутні будь-які правові підстави. З наведених обставин, вимога про визнання недійсним договору оренди спірних земельних ділянок жодним чином не впливає на можливість ТОВ "ФК Динамо "Київ" отримати землю у користування під об`єктом нерухомості, що належить ТОВ "Амадеус Ко".

Водночас, вимога визнати відсутнім у ТОВ "Амадеуск Ко" права користування земельною ділянкою не є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні ст. 16 ЦК України. Окрім того, така вимога за своєю суттю є встановленням юридичного факту, не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, оскільки до його повноважень не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Задоволення цієї вимоги судом обмежить Київську міську ради, як власника землі у праві на розпорядження землями комунальної власності. Більш того в силу знаходження на земельній ділянці нерухомого майна, право власності на яке у встановленому законом порядку зареєстровано за ТОВ "Амадеуск Ко", задоволення такої вимоги прямо суперечить вимогам ст. 120 Земельного кодексу України, що передбачає переважне право власника нерухомості на оренду земельної ділянки під належною йому нерухомістю.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Таким чином, порушення, невизнання або спростування суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

В силу наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.

Метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.

Таким чином позов про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою - заявлено ТОВ "ФК Динамо "Київ", яке не є, ані власником земельної ділянки, ані землекористувачем, більше того, ніколи ними не було, враховуючи відсутність будь-яких документів про право користування земельною ділянкою. Наведені доводи підтверджуються рішенням Касаційного господарського суду ВС від 23.04.2019 у справі № 910/5217/18.

Судами в ході розгляду даної справи, поміж іншого було встановлено відсутність у позивача, як права власності, так і права користування спірною земельною ділянкою - майданчиком для стрільби з лука, то в наданні оцінки іншим доводам сторін суд не вбачає за необхідне, адже, встановлених судами обставин вони не спростовують, та відповідно протилежного не підтверджують.

Разом з тим, відповідачами-1, 2 були заявлені заяви про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Водночас, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Отже, враховуючи, що позивачем не доведено належними та вірогідними засобами доказування, як права власності, так і права користування спірною земельною ділянкою - майданчиком для стрільби з лука, а відтак, й не доведено порушення права та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" з боку відповідачів, у зв`язку з чим, судами відмовлено у задоволенні позовних вимог, то за таких підстав заявлені відповідачами заяви про застосування позовної давності судами не розглядається.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо Київ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 у справі №910/16907/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/16907/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.02.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала