Постанова

від 29.10.2021 по справі 916/1714/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1714/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ

на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.03.2021 (суддя Демешин О.А.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 (головуючий суддя: Савицький Я.Ф., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.),

ухвалені за результатом розгляду скарги державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ

на дії старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко О.О.

зі справи № 916/1714/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Автошайрподілля (далі - Товариство, позивач, стягувач)

до державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ

(далі - Підприємство, відповідач, скаржник, боржник)

про стягнення 1 888 994,16 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та скарги на дії державної виконавчої служби

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2020 у справі № 916/1714/20, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та постановою Верховного Суду від 01.06.2021, позов Товариства до Підприємства про стягнення з останнього 1 888 994,16 грн. задоволено в повному обсязі.

28.10.2020 на виконання рішення господарського Одеської області від 13.08.2020 у справі № 916/1714/20 видано наказ.

08.12.2020 старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко О.О., на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2020 у справі № 916/1714/20, на підставі наказу суду від 28.10.2020, відкрите виконавче провадження (ВП) № 63856739. Копія постанови надіслана боржнику, здійснено запит до Податкової служби України щодо отримання інформації про наявні рахунки боржника.

Водночас, господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/1106/20 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення заборгованості у розмірі 7 547 898,18 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 11.09.2020 у справі № 916/1106/20 позовні вимоги задоволено повністю. Зазначене рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. На примусове виконання цього рішення 25.11.2020 видано судовий наказ про стягнення з Підприємства на користь Товариства 7 547 898,18 грн. боргу та витрати на сплату судового збору в розмірі 113 218,48 грн.

08.12.2020 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Паршенко О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63856605 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.11.2020 у справі № 916/1106/20. Дана постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням.

Крім того, державним виконавцем 08.12.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 63856739 (борг - 1917332,07 грн., виконавчий збір - 191733,21 грн., витрати - 269,00 грн.) та постанову про арешт коштів боржника ВП № 63856605 (борг - 7661116,66 грн., виконавчий збір - 766111,67 грн., витрати - 269,00 грн.), в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Копії постанов направлені сторонам виконавчого провадження та до ПАТ МТБ Банк , АБ УКРГАЗБАНК , АТ Укрексімбанк та Філія-Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України 08.12.2020 за вих. № 28/51533 та вих. № 28/51518.

Таким чином, на виконанні у відділі державної виконавчої служби перебувало ВП № 63856739 з примусового виконання наказу від 28.10.2020 № 916/1714/20 про стягнення з Підприємства на користь Товариства 1 888 994,16 грн. боргу та 28 337,91 грн. судового збору, а також ВП № 63856605 з примусового виконання наказу від 25.11.2020 № 916/1106/20 про стягнення з Підприємства на користь Товариства 7 547 898,18 грн. боргу та 113 218,48 грн. судового збору.

На виконання приписів статті 30 Закону України Про виконавче провадження 09.12.2020 державним виконавцем винесена постанова про об`єднання виконавчих проваджень №63856739 та № 63856605 у зведене виконавче провадження № 63874173.

Загальна сума, яка мала бути стягнута з боржника по двом виконавчим провадженням, які були об`єднані у зведене виконавче провадження № 63874173 складала 10 536 831,61 грн.

14.12.2020 з боржника стягнуто 2 109 334,28 грн., що підтверджується платіжною вимогою від 08.12.2020 № 63856739 (том 4 аркуш справи 58-63).

12.01.2021 органом державної виконавчої служби винесена постанова про зупинення виконавчого провадження № 63856739, оскільки на адресу Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява боржника про зупинення виконавчого провадження № 63856739 на підставі ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 у справі № 916/1714/20.

25.01.2021 до господарського суду Одеської області надійшла скарга Підприємства на дії старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Паршенко О.О. у справі № 916/1714/20, в якій Підприємство просило суд :

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко О.О. щодо не направлення стороні виконавчого провадження постанови про зведення виконавчих проваджень, не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 63856739 після фактичного виконання рішення та не надіслання такої постанови сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження, формування платіжних вимог на підставі наказу № 916/1714/20 від 28.10.2020 після його фактичного виконання;

- визнати недійсними та скасувати постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 09.12.2020, платіжну вимогу від 15.12.2020 № 63856739 на суму 656 986,13 грн., платіжну вимогу від 24.12.2020 № 63856739 на суму 564 864,89 грн., платіжну вимогу від 04.01.2021 № 63856739 на суму 384 283,25 грн.;

- зобов`язати старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко О.О. повернути грошові кошти згідно меморіальних ордерів, виконаних банківськими установами платіжних вимог, платіжних доручень від 23.12.2020 № 63856739 на суму 92 121,24 грн., від 30.12.2020 № 2798126416 на суму 81 221,20 грн., від 31.12.2020 № 63856739 на суму 99 360,44 грн., від 04.01.2021 № 5006801216 на суму 120 932,78 грн., від 04.01.2020 № 63856739 на суму 384 283,25 грн., на рахунки Підприємства (боржника);

- зобов`язати старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Паршенко О.О. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 63856739.

В обґрунтування поданої скарги, Підприємство посилалося на те, що 14.12.2020 наказ від 28.10.2020 № 916/1714/20 виконаний боржником в повному обсязі, тому ВП №63856739 підлягало закриттю на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження (відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). У зв`язку з фактичним виконанням рішення у справі № 916/1714/20 (ВП № 63856739 ), а саме - 14.12.2020, старший державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 63856739 в день настання відповідних обставин, тобто, фактичного виконання рішення суду. Водночас, як зазначає боржник, в порушення приписів Закону України Про виконавче провадження , старшим державним виконавцем не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63856739, не доведено до відома та надіслано сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження таку постанову (про закінчення ВП), як того вимагають приписи частини першої статті 28 Закону України Про виконавче провадження . Крім того зазначав, що порушене право Підприємства, у вигляді безпідставного та незаконного стягнення з рахунків останнього грошових коштів у розмірі 777 918,91 грн. (в рамках виконавчого провадження № 63856739 на підставі наказу № 916/1714/20 від 28.10.2020 вже після фактичного його виконання в повному обсязі), має бути поновлено шляхом повернення боржнику таких коштів Чорноморським міським відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

16.03.2021 до господарського суду Одеської області надійшла постанова старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Паршенко О.О. від 25.02.2021 року про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2021 у справі № 916/1714/20 Підприємству відмовлено у задоволенні скарги на дії старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Паршенко О.О.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України Про виконавче провадження . Крім цього, суд першої інстанції вказав на те, що боржник (Підприємство) не надав суду доказів, з яких можливо встановити загальну суму, яка стягнута з останнього в межах зведеного виконавчого провадження. Тобто до скарги боржником не надано будь-яких доказів того, що спірна сума (777 918,91 грн.) була стягнута з боржника після погашення 10 536 831,61 грн. (загальна сума за зведеним виконавчим провадженням).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 ухвалу суду першої інстанції від 26.03.2021 залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Підприємство просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким скаргу Підприємства на дії старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Паршенко О.О. задовольнити в повному обсязі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги Підприємство посилається, на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/23967/16.

Крім того зазначає, що в порушення вимог статей 7, 86 ГПК України, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази (стосовно наявності доказів відправлення державним виконавцем постанови про зведене виконавче провадження боржнику).

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від стягувача та державного виконавця не надходили.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За змістом статей 1, 5 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження ).

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).

За змістом статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Водночас належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження врегульовано розділом IV Закону України Про виконавче провадження , частина перша статті 28 якого передбачає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Таким чином, боржник вважається належним чином повідомленим, якщо документи виконавчого провадження надсилаються йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі (аналогічний за змістом висновок наведено у постановах Верховного Суду від 07.06.2021 у справі № 910/15292/18, від 11.02.2021 у справі №914/223/19).

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що боржник належним чином повідомлений про відкриття обох виконавчих проваджень (№ 63856739 та № 63856605) щодо примусового виконання судових рішень у справах № 916/1714/20 та № 916/1106/20. Боржник зазначеного не заперечував.

Загальна сума за зведеним виконавчим провадженням, яка мала бути стягнута, із урахуванням виконавчого збору та витрат, складає 10 536 831,61 грн. Боржником не ставилося питання оскарження зазначеної суми.

Водночас, боржник вказував, що за відкритими виконавчими провадженнями, внаслідок безпідставного списання грошових коштів, йому завдано матеріальних збитків на загальну суму 777 918,91 грн.

Судами встановлено, що боржник (Підприємство) не надав суду доказів, з яких можливо встановити загальну суму, яка стягнута з останнього в межах зведеного виконавчого провадження. Тобто до скарги боржником не надано будь-яких доказів в підтвердження того, що спірна сума (777 918,91 грн.) була стягнута з боржника після погашення 10 536 831,61 грн. (загальна сума за зведеним виконавчим провадженням).

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційного суду, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник боржника підтвердив, що державним виконавцем не було перевищено загальний розмір визначеної суми для стягнення за обома виконавчими провадженнями (№ 63856739 та № 63856605), тобто 10 536 831,61 грн.

Судами під час розгляду скарги Підприємства також встановлено, що старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Паршенко О.О. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 63856739 та № 63856605 у зведене виконавче провадження № 63874173, що відповідає приписам статті 30 Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до приписів статті 30 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Також, пунктом 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження . Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

З огляду на вищевикладене, доводи боржника стосовно неповідомлення останнього про зведення обох виконавчих проваджень в єдине виконавче провадження, що стало підставою для завдання Підприємству матеріальних збитків, є необґрунтованими та правомірно не взяті судами попередніх судових інстанцій, оскільки з приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень не вбачається обов`язку державного виконавця надсилати постанову про відкриття зведеного виконавчого провадження стороні виконавчого провадження; про відкриття обох виконавчих проваджень боржник був обізнаний; загальний розмір, визначений для стягнення за обома виконавчими провадженнями не перевищувався; рішення суду, на виконання яких були винесені відповідні постанови ДВС є чинними.

Крім того, згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про виконавче провадження , реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Отже, суди попередніх судових інстанцій дійшли заснованого на законі висновку, що з отриманням постанови про відкриття виконавчих проваджень боржник отримав вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме: ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається у постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України (згідно статті 8 Закону та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження).

З огляду на викладене, а також з урахуванням обставин встановлених судами, Верховний Суд вважає, що державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України Про виконавче провадження , тому відсутні підстави для задоволення скарги Підприємства.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та не досліджено належним чином усіх доказів по справі колегією суддів відхиляються, оскільки вбачається, що під час розгляду справи судами фактичні обставини були встановлені з дотриманням статей 74-79, статті 86 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що посилання в касаційній скарзі скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/23967/16, є безпідставними, оскільки зазначена справа відрізняється від справи, що розглядається, як предметом, підставами так і правовим регулюванням правовідносин, що виключає їх подібність.

Так, у справі № 910/23967/16, на яку здійснює свої посилання скаржник, спір у справі виник у зв`язку із спричиненням позивачу шкоди у розмірі 2 467 967,79 грн, завданої протиправними діями державного виконавця внаслідок стягнення виконавчого збору. У справі № 910/23967/16 Великою Палатою Верховного Суду викладено позицію щодо визначення суб`єкта, який повинен бути відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади. При цьому судами в зазначеній справі, встановлено повний склад правопорушення, з якими законодавство пов`язує відшкодування шкоди (стаття 1212 Цивільного кодексу України), тому позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями державного виконавця.

Натомість у справі, що розглядається, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника на дії державного виконавця встановивши при цьому, що державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України Про виконавче провадження .

Таким чином, Верховний Суд встановив, що правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду та на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 916/1714/20.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні відповідної скарги на дії державного виконавця, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене, підстави для задоволення касаційної скарги Підприємства відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 26.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 916/1714/20 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова