Постанова

від 27.10.2021 по справі 910/5931/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5931/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Буд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року (головуючий - Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.) у справі

за позовом Київської міської ради

до: (1) Державного реєстратора Комунального підприємства "Путрівське Бондарина Артема Андрійовича, (2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича, (3) Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів", (4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Буд"

про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

(у судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.10.2021 до 27.10.2021, згідно ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2021; в судове засідання 27.10.2021 з`явились представник Київської міської ради - Гончаров О.В. та представник ТОВ "ВК-Буд" Грубник Д.Л.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Київська міська рада (далі також "Позивач") звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Путрівське" Бондарина Артема Андрійовича (далі також "Відповідач-1", Державний реєстратор), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Вікторовича (далі також "Відповідач-2", Приватний нотаріус), Громадської організації "Київська міська спілка автомобілістів" (далі також "Відповідач-3", ГО "Київська міська спілка автомобілістів"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Буд" (далі також "Відповідач-4", ТОВ "ВК-Буд") у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора за № 40338631 від 27.03.2018 про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлової будівлі), що розташоване за адресою: вул. Кудряшова, 16 у Солом`янському районі м. Києва за ГО "Київська міська спілка автомобілістів";

- визнати недійсними договори купівлі-продажу № 464 від 29.03.2018 та № 469 від 30.03.2018, укладені між ГО "Київська міська спілка автомобілістів" та ТОВ "ВК-Буд";

- визнати протиправними та скасувати рішення Приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за ТОВ "ВК-Буд" від 29.03.2018 за № 409327474 та від 30.03.2018 за № 40408508 .

1.1. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані тим, що при проведенні державної реєстрації права власності та прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності ГО "Київська міська спілка автомобілістів" на об`єкт нерухомого майна від 27.03.2018 № 40338631 Державним реєстратором було порушено ряд приписів Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 , оскільки Відповідачем-1 було зареєстровано право власності Відповідача-3 на об`єкт нерухомого майна за відсутності документа, що підтверджує присвоєння такому об`єкту адреси, яка у свою чергу присвоюється виключно за наявності речового права на земельну ділянку, яке в останнього відсутнє.

1.2. Водночас вимоги про визнання недійсними договорів № 464 від 29.03.2018 та № 469 від 30.03.2018 обґрунтовані незаконністю набуття Відповідачем-3 права власності на спірний об`єкт нерухомості і як наслідок відсутністю обсягу цивільної дієздатності на його подальше відчуження ТОВ "ВК-Буд" .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю .

2.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було доведено відсутності речового права Відповідача-3 на земельну ділянку під спірним об`єктом, а також того, яким чином права чи інтереси Київської міської ради можуть бути поновлені внаслідок прийняття судового рішення про визнання недійсними оспорюваних договорів, з огляду на недоведеність наявності власних прав на спірний об`єкт нерухомості.

3. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021, рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

3.1. Приймаючи вказану постанову апеляційний господарський суд виходив з помилковості висновків господарського суду першої інстанції щодо наявності у ГО "Київська міська спілка автомобілістів" речових прав на земельну ділянку комунальної власності на якій розміщено спірний нерухомий об`єкт.

Апеляційний господарський суд зауважив, що рішення Київської міської ради № 411/571, яким у 2003 році було вирішено передати земельну ділянку Відповідачу-3, втратило чинність ще 24.04.2004 у зв`язку із не укладенням відповідного договору оренди (згідно пункту 10 розділу 9 Порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867), а тому спірна державна реєстрація, яку проведено 27.03.2018 без документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси є неправомірною, позаяк така адреса присвоюється лише за наявності документів на право власності чи користування землею, яких ГО "Київська міська спілка автомобілістів" не мала.

Разом з цим, оспорювані договори купівлі-продажу, на підставі яких здійснено незаконну державну реєстрацію права власності ТОВ "ВК-Буд" на нежитлову будівлю, що знаходиться на земельній ділянці Позивача також підлягають визнанню недійсними, як такі, що порушують права землевласника. В свою чергу вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Приватного нотаріуса є похідними від вимог про визнання недійсними правочинів, а тому також підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4 . Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "ВК-Буд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати, а дану справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Підставами касаційного оскарження визначає приписи пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги (узагальнено)

5 . Скаржник стверджує, що наразі існують, як "обов`язкові" (пункт 5 частини 1 статті 310 ГПК України), так і "додаткові" (пункт 4 частини 2 статті 310 ГПК України) підстави для направлення даної справи на новий розгляд.

5.1. Так, обов`язковою підставою для направлення цієї справи на новий розгляд ТОВ "ВК-Буд" визначає обставину її розгляду за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судових засідань.

Скаржник вказує, що місцезнаходженням та місцем реєстрації ТОВ "ВК-Буд" є м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 16-К, тоді як усі документи по справі Позивач і господарський суд першої інстанції надсилали на адресу: м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 16-В. Відповідач-4 вважає, що Позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, свідомо вказав неправильну адресу ТОВ "ВК-Буд", а суди попередніх інстанцій на вказане жодним чином не відреагували, чим порушили право скаржника на участь у розгляді справи.

5.2. Додатковою підставою для направлення цієї справи на новий розгляд ТОВ "ВК-Буд" визначає порушення судами приписів статей 77, 80, 91, 96, 210 ГПК України, яке, на його думку, в результаті призвело до того, що суттєві для даної справи обставини суди установили на підставі недопустимих доказів.

Скаржник зазначає, що в обґрунтування заявлених позовних вимог Київська міська рада посилалася на два власні рішення, а саме від 24.04.2003 № 411/571 та від 26.07.2007 № 77/1911, проте, незважаючи на те, що вказані рішення є письмовими доказами, їх тексти були подані Позивачем у вигляді роздруківок веб-сайтів газети "Хрещатик" та Київської міської ради.

На думку ТОВ "ВК-Буд, вказані роздруківки є недопустимими доказами, оскільки (1) будь-яке дублювання тексту, надрукованого в газеті "Хрещатик" в більш пізній час, не може вважатися офіційним джерелом інформації, носить виключно інформаційний характер, а отже не має доказової сили; (2) роздруківки веб-сайтів взагалі не є письмовими доказами, а є паперовими копіями електронних доказів, які у даному випадку Позивачем жодним чином не засвідчені, що є порушенням приписів частини 3 статті 96 ГПК України; (3) не подані та не посвідчені вони і як електронні докази в оригіналі або в електронній копії із накладенням електронного цифрового підпису; (4) при їх поданні Позивачем не виконано вимоги частини 4 статті 96 ГПК України, відповідно до яких учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу такого доказу; (5) Позивачем не виконано також вимог частини 4 статті 91 ГПК України, згідно яких учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копія) повинен зазначити про наявність у нього або в іншої особи оригіналу письмового доказу; учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати засвідчення; (6) спірні роздруківки Позивачем на адресу ТОВ "ВК-Буд" не направлялись, а тому суди взагалі не мали права їх приймати.

Підсумовуючи у цій частині скаржник стверджує, що суди на підставі вказаних "недопустимих" доказів встановили обставини прийняття Київською міською радою рішень № 411/571 та № 77/1911, а також зміст цих рішень. ТОВ "ВК-Буд" ставить такі обставини під сумнів через те, що Київська міська рада, яка прийняла ці рішення, з якихось причин не надає їх належним чином засвідчених копій, а замість таких подає публікації інтернет сайтів, які не забезпечують автентичності змісту документів та не можуть покладатися в основу судових рішень.

Крім вказаного скаржник також окремо підкреслює, що суди попередніх інстанцій не мали у своєму розпорядженні оспорюваних договорів купівлі-продажу, а тому такі договори, як докази, в силу прямої вказівки процесуального закону (частина 2 статті 210 ГПК України) також не могли бути покладені в основу прийнятих судових рішень.

Процесуальні питання

6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВК-Буд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 у даній справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

6.1. Разом з тим, після відкриття касаційного провадження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання з проханням про вихід судом касаційної інстанції за межі касаційного розгляду справи в порядку, який передбачено частиною 4 статті 300 ГПК України.

6.2. Подане клопотання мотивоване необхідністю врахування колегією суддів, яка у касаційному порядку переглядає судові рішення у справі № 910/5931/19, висновків Верховного Суду, які викладено у постановах, що були прийняті після подання касаційної скарги у даній справі (13.07.2021), а саме у постановах від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19 та від 05.10.2021 у справі № 920/754/21.

ТОВ "ВК-Буд" стверджує, що відповідно до висновків Верховного Суду, які було викладено у згаданих постановах у подібних справі, що розглядається правовідносинах, спосіб захисту у вигляді скасування рішення державного реєстратора без вирішення питання про припинення речових прав на нерухоме майно та вирішення питання про недійсність договорів без вирішення подальшої долі нерухомого майна, яке є предметом купівлі-продажу за такими договорами, не призведе до належного та ефективного захисту прав, що вказує на обрання Київською міською радою у даній справі неналежного способу захисту, що у свою чергу є підставою для відмови у позові.

У звязку з цим, скаржник просить колегію суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду врахувати наведені висновки суду касаційної інстанції, вийти за межі вимог та доводів касаційної скарги, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 залишити без змін з мотивів обрання Позивачем неналежного способу захисту.

7. Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

7.1. Конституцією України серед основних засад судочинства закріплене забезпечення права на апеляційний перегляд справ та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судових рішень (пункт 8 частини 1 статті 129 Основного Закону).

7.2. Аналогічного змісту положення містяться в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 1 статті 14) та ГПК України (пункт 9 частини 3 статті 2, частина 1 статті 17).

7.3. Правила здійснення касаційного провадження регламентовані положеннями Глави 2 Розділу VI ГПК України, якими, серед іншого, чітко визначено перелік судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку, передбачено підстави касаційного оскарження судових рішень та межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.4. Приписами статті 287 ГПК України, зокрема, встановлено, що підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, законодавець також уточнив, що неправильне застосування чи порушення правових норм є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу ("обов`язкові" та "додаткові" підстави для направлення справи на новий розгляд).

7.5. Тобто, саме неправильне застосування чи порушення правових норм є підставою для касаційного оскарження судових рішень. Запроваджені ж законодавцем "процесуальні фільтри" є лише додатковим запобіжником, який мають подолати заінтересовані особи, задля касаційного перегляду судових рішень у їхніх справах.

7.6 . Водночас, частиною 4 статті 294 ГПК України, зокрема, передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного оскарження.

7.7 . В свою чергу, у частині 1 статті 300 ГПК України імперативно визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.8 . Єдина можливість Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, вийти за межі касаційного розгляду закріплена у частині 4 статті 300 ГПК України. Вказаною нормою передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

7.9 . Таким чином, після відкриття касаційного провадження з конкретно визначеної підстави, яка визначається касаційним судом виходячи із доводів та вимог касаційної скарги, і якою (з урахуванням наведених вище положень) може бути неправильне застосування чи порушення правових норм у прямо передбачених статтею 287 ГПК України випадках, за загальним правилом Верховний Суд здійснює касаційний перегляд судових рішень виключно у межах такої підстави.

7.1 0. Водночас, у разі якщо під час розгляду справи буде виявлено, що (1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; (2) або судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; (3) або судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; (4) або суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; (5) або порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, а також (6) у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, касаційний суд може вийти за межі розгляду справи і у такому випадку доводами та вимогами касаційної скарги він не обмежений.

7.11. Разом з цим, можливість Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, вийти за межі розгляду справи у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги знаходиться у прямій залежності від підстави відкриття касаційного провадження.

7.12 . Тобто, висновок Верховного Суду, який з`явився (змінився, уточнився) після подання касаційної скарги має стосуватися саме тих норм права, неправильне застосування чи порушення яких було підставою для касаційного оскарження судових рішень та стало підставою для відкриття касаційного провадження у справі. При цьому, враховуючи принцип jura novit curia ("суд знає закони") спірні правові норми не завжди мають бути прямо (у повному обсязі) описані чи згадані у касаційній скарзі, проте доводи касаційної скарги в обов`язковому порядку мають стосуватися правовідносин чи процедур, які такими нормами врегульовані.

7.13 . Вказане є також одним із проявів превалюючого у господарському судочинстві принципу "диспозитивності", який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

7.14 . Крім цього, саме таке розуміння зазначених положень дозволить належно забезпечити і принцип "змагальності сторін", позаяк інша сторона спору (учасник спору), користуючись своїми правами, які передбачені частиною 2 статті 294, статтею 295 ГПК України має об`єктивну можливість заперечувати (давати пояснення) лише щодо тих доводів, які наведені скаржником у касаційній скарзі і вона не передбачає ймовірну можливість застосування касаційним судом правових висновків щодо застосування чи дотримання правових норм, які хоча і можуть мати вплив на результат вирішення спору, втім скаржником у касаційній скарзі спірними не визначались.

8. Як вже вказувалося вище, підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/5931/19 ТОВ "ВК-Буд" чітко визначено приписи пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України. Скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій приписів процесуального закону, якими унормовано процедуру повідомлення учасника про розгляд справи за його участю, а також норм, якими визначено такий критерії оцінки доказів, як допустимість.

8.1. Жодних аргументів про те, що рішення судів у даній справі ухвалено з неправильним застосуванням чи порушенням правових норм, якими врегульовано питання належності та ефективності обраного Позивачем способу захисту, касаційна скарга не містить, а тому заявлення скаржником прохання про врахування колегією суддів висновків Верховного Суду, які стосуються саме вказаного питання є безпідставним.

8.2. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатує, що подане ТОВ "ВК-Буд" клопотання "про вихід за межі касаційного розгляду" по своїй суті є доповненням до касаційної скарги, яке в силу положень частини 1 статті 298 ГПК України могло бути подане виключно протягом строку на касаційне оскарження. Позаяк касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою ТОВ "ВК-Буд" вже відкрито, межі касаційного перегляду визначено, врахуванням судом надісланих скаржником доповнень є неможливим.

8.3. З цих же підстав колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не приймає також схожі за змістом до вказаного вище клопотання додаткові пояснення ТОВ "ВК-Буд", які 27.10.2021 надійшли до суду касаційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

9 . Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

10. У касаційній скарзі скаржник вказує, що місцезнаходженням та місцем реєстрації ТОВ "ВК-Буд" є м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 16-К, тоді як усі документи по справі Позивач і господарський суд першої інстанції надсилали на адресу: м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 16-В, що має своїм наслідком порушення права особи на участь у розгляді справи та є безумовною підставою для направлення даної справи на новий розгляд в силу положень наведеної вище норми процесуального права.

11. Перевіряючи вказані доводи колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з`ясувала, що лише господарським судом першої інстанції кореспонденція для ТОВ "ВК-Буд" надсилалася за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 16-В, тоді як усі документи апеляційного господарського суду було надіслано на адресу скаржника, яку останній вважає правильною, тобто м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 16-К.

11.1. В матеріалах цієї справи наявні повернуті поштовим відділенням зв`язку поштові відправлення, якими ТОВ "ВК-Буд" повідомлялося про розгляд даної справи. Так, на адресу м. Київ, вул. Кудряшова, 16-К апеляційним господарським судом направлялися: ухвала від 18.05.2020 про відкриття апеляційного провадження, яка повернута у зв`язку з тим, що адресат за вказаною адресою не зареєстрований (том 3, а.с. 84 - 86), ухвала від 10.06.2020 про самовідвід суддів, яка повернута у зв`язку із закінченням, встановленого терміну зберігання (том 3, а.с. 107 - 109), ухвала від 18.06.2020 про прийняття апеляційної скарги до провадження нової колегії суддів, яка повернута у зв`язку із неповним зазначенням адреси (том 3, а.с. 123 - 125), ухвала від 12.08.2020 про прийняття апеляційної скарги до провадження нової колегії суддів, яка повернута у зв`язку із тим, що адресат за вказаною адресою не зареєстрований (том 3, а.с. 141 - 143), ухвала від 09.09.2020 про прийняття апеляційної скарги до провадження нової колегії суддів, яка повернута у зв`язку із тим, що адресат за вказаною адресою не зареєстрований (том 3, а.с. 162 - 164), ухвала від 04 . 11.2020 про прийняття апеляційної скарги до провадження нової колегії суддів, яка повернута у зв`язку із тим, що неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача (том 3, а.с 176 - 177), ухвала від 17.02.2021 про відкладення розгляду справи, яка повернута у зв`язку із тим, що неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача (том 3, а.с. 242 - 243).

12. Відповідно до положень частин 1, 2, 4, 7 статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

12.1. Разом з цим, приписами частин 6, 11 статті 242 ГПК України унормовано, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

13. Із наведених приписів та обставин слідує, що наразі відсутні підстави вважати, що дану справу було розглянуто за неналежного повідомлення ТОВ "ВК-Буд" про дату, час і місце судового засідання, оскільки:

- розглядом справи у розумінні приписів пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України є її розгляд судами як першої так і апеляційної інстанції;

- усі документи апеляційного провадження, як Позивачем, так і апеляційним господарським судом надсилалися на адресу ТОВ "ВК-Буд", а саме: м. Київ, вул. Кудряшова, 16-К;

- згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) місцезнаходженням ТОВ "ВК-Буд" є м. Київ, вул. Кудряшова, 16-К;

- у касаційній скарзі ТОВ "ВК-Буд" самостійно стверджує про, те що товариство зареєстроване та знаходиться саме за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 16-К;

- тобто, правильність адреси, за якою апеляційний господарський суд направляв повідомлення про призначення та розгляд справи, підтверджено даними ЄДР і самим скаржником; водночас, доказів неможливості отримати за зазначеною адресою поштові відправлення з повідомленням про час і дату розгляду справи під час розгляду справи апеляційним господарським судом ТОВ "ВК-Буд" не надано;

- отже, неотримання судової кореспонденції Відповідачем-4 спричинене не об`єктивними обставинами, а суб`єктивним фактором, оскільки в даному випадку ТОВ "ВК-Буд" не було позбавлено можливості ознайомитись з ухвалами суду про призначення справи до розгляду, надісланими на адресу його реєстрації та фактичного місцезнаходження, як відповідно не було воно позбавлене можливості подати власні доводи, заперечення та докази під час розгляду справи у апеляційному суді;

- більше того, вже і з матеріалів касаційного провадження вбачається, що за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 16-К ТОВ "ВК-Буд" так і продовжує не отримувати судову кореспонденцію (підтвердженням чому є повернуті поштовим відділенням зв`язку копії ухвал Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 та від 07.09.2021), втім на правильності зазначеної адреси наполягає.

13.1. За викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що доводи касаційної скарги ТОВ "ВК-Буд" щодо його неналежного повідомлення про дату, час і місце судового засідання у даній справі є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам цієї справи і вказаним вище приписам ГПК України.

14. Щодо ж доводів касаційної скарги про встановлення судами суттєвих для даної справи обставин на підставі недопустимих доказів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

15. Згідно із частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

15 . 1. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 статті 73 ГПК України).

15.2. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 ГПК України (допустимість доказів) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

16. Згідно положень частини 1 статті 96 ГПК України (в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

16.1. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина 2 статті 96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3 статті 96 ГПК України) .

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина 4 статті 96 ГПК України) .

17. Як вбачається із матеріалів справи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 та на підтвердження заявлених позовних вимог, Позивачем до заяви про усунення недоліків позову було додано розруківки сторінок офіційного веб-сайту газети "Хрещатик" на яких розміщено публікацію рішення Київської міської ради № 411/571 від 24.04.2003 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а також сторінок офіційного веб-сайту Київської міської ради на яких розміщено рішення Київської міської ради № 77/1911 від 26.07.2007 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Комфортбудсервіс" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з об`єктами соціально-побутового обслуговування та паркінгом на вул. Кудряшова, 16 у Солом`янському районі м. Києва".

17.1. У касаційній скарзі ТОВ "ВК-Буд" стверджує (мотиви у пункті 5.2. цієї Постанови), що вказані розруківки є недопустимими доказами, а тому не могли братися судами до уваги. Але, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із вказаним твердженням не погоджується, оскільки:

- подані Позивачем розруківки є паперовими копіями електронних доказів (сторінок веб-сайту), на підставі яких в силу положень статей 73, 96 ГПК України, суди мають право встановлювати наявність або відсутність тих чи інших обставин, що мають значення для вирішення справи;

- подання стороною незасвідченої паперової копії електронного доказу автоматично не свідчить про те, що такий доказ є недопустимим, позаяк законодавством не визначено порядку засвідчення електронних доказів, поданих у паперових копіях, ураховуючи також те, що деякі з таких доказів (відео-, звукозаписи) взагалі не можуть бути відображені у паперовому виді;

- із матеріалів цієї справи слідує, що подаючи суду спірні роздруківки Позивач зазначив, що усі рішення Київської міської ради знаходяться у вільному доступі на офіційному веб-сайті ради за посиланням: https://kmr.gov.ua/ ;

- окремо Позивач відмітив, що із рішенням Київської міської ради № 77/1911 можна ознайомитись за посиланням:

http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/1_docki2.nsf/alldocWWW/ED570F96010C8A2FC22573C00053A146&OpenDocument ;

- з урахуванням того, що Регламентом Київської міської ради передбачено офіційне оприлюднення рішень Київради у газеті "Хрещатик", Позивач також зазначив, що з рішенням Київської міської ради № 411/571 можна ознайомитись за посиланням: http://kreschatic.kiev.ua/doc/11330.html ;

- більше того, Позивач вказав також про те, що оригінали вказаних рішень Київської міської ради, як такі, що прийняті до 01.06.2008, знаходяться на постійному зберіганні у Державному архіві міста Києва;

- таким чином, подані Позивачем до суду паперові копії електронних доказів не можна вважати недопустимими, адже при їх поданні порушень вимог процесуального закону не відбулося і крім цього, суди мали усі можливості пересвідчитися у їх відповідності оригіналам, які розміщено на відповідних інтернет ресурсах;

- обставини не направлення згаданих роздруківок на адресу ТОВ "ВК-Буд" також не свідчать про недопустимість згаданих доказів, адже, як визначено у частині 9 статті 80 ГПК України, у випадку коли докази є публічно доступними суд не може не брати їх до уваги;

- крім цього, стверджуючи про те, що на підставі, зокрема, вказаних доказів судами було встановлено ряд суттєвих для цієї справи обставин (перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади міста Києва та відсутності в інших осіб речових прав на таку ділянку) ТОВ "ВК-Буд" жодним чином не спростовує їх, а лише з формальних підстав заперечує можливість їх врахування судами.

18. Щодо ж доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції було визнано недійсними договори купівлі-продажу № 464 від 29.03.2018 та № 469 від 30.03.2018 без дослідження оригіналів цих правочинів у судовому засіданні, то колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду їх також відхиляє, оскільки (1) обставини укладення оспорюваних договорів жодна із сторін ніколи не заперечувала; (2) відомості про них містилися в наданій Позивачем інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна , яка судами досліджена та оцінена; (3) жодних обставин, пов`язаних з оцінкою їх змісту чи форми, судами не здійснювалося.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19 . Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

20 . За результатами касаційного перегляду в межах доводів та вимог касаційної скарги ТОВ "ВК-Буд" Верховним Судом не встановлено неправильного застосування чи порушення норм права апеляційним господарським судом. За таких обставин, подана касаційна скарга відхиляється, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду залишається без змін.

21. Судові витрати за розгляд касаційної скарги несе скаржник.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 , 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Буд" залишити без задоволення .

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 березня 2021 року у справі № 910/5931/19 залишити без змін .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.