Постанова

від 19.10.2021 по справі 615/1410/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 615/1410/17

провадження № 61-21657св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство Нове Життя ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Нове Життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року в складі судді Токмакової А. П. та на постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року в складі колегії суддів Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПСП Нове Життя про визнання договору оренди землі припиненим.

Позов мотивувала тим, що 30 грудня 2005 року її батько ОСОБА_2 та ПСП Нове Життя уклали договір оренди землі б/н, за умовами якого її батько передав в оренду підприємству земельну ділянку площею 6,12 га на території Олександрівської сільської ради строком на 5 років. Державна реєстрація договору відбулася 31 січня 2008 року. 24 липня 2012 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою викладено договір в новій редакції, проте строк його дії не змінювався. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а 12 липня 2017 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, зокрема, на земельну ділянку, орендарем якої було ПСП Нове Життя . Вказувала, що під час оформлення прав на спадкове майно довідалася, що земельна ділянка продовжує перебувати в користуванні відповідача на підставі додаткової угоди від 01 липня 2016 року, за умовами якої строк дії договору оренди землі подовжено на 7 років. Разом з тим, на час укладання вказаної додаткової угоди ОСОБА_2 вже помер, а тому його волевиявлення на вчинення вказаного правочину та продовження орендних відносин було відсутнє.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 просила визнати договір оренди землі б/н, укладений 30 грудня 2005 року між ПСП Нове життя та ОСОБА_2 , припиненим з 01 лютого 2013 року та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0158, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису 17500074, дата державної реєстрації 12 листопада 2016 року).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 року позов задоволено:

- визнано договір оренди землі б/н, укладений 30 грудня 2005 року між ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ПСП Нове життя щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321280300:02:000:0158, припиненим з 01 лютого 2013 року;

- скасовано запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321280300:02:000:0158 площею 6,1166 га, внесений до Державного земельного кадастру за № 17500074, дата державної реєстрації речового права 12 листопада 2016 року, строк дії речового права 7 років, орендар - ПСП Нове Життя .

Суд першої інстанції виходив із того, що згідно з додатковою угодою від 24 липня 2012 року ОСОБА_2 та ПСП Нове Життя погодили внесення змін до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, однак зміст пункту 8 додаткової угоди у викладеній сторонами редакції не свідчить про продовження строку дії договору оренди землі ще на 5 років, а лише вказує на те, що договір було укладено сторонами на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. За таких обставин суд уважав, що строк дії договору оренди землі від 30 грудня 2005 року розпочався з моменту його державної реєстрації (31 січня 2008 року) та закінчився зі спливом п`яти років, на які його було укладено, тобто 31 січня 2013 року. Додаткову угоду від 01 липня 2016 року про продовження строку дії договору на 7 років суд до уваги не прийняв як таку, що вчинена після смерті орендодавця. Надані відповідачем докази сплати орендарем орендної плати та її отримання позивачкою і її батьком у 2015-2017 роках суд відхилив як такі, що не містять відомостей про призначення платежу та їх відношення до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року.

Додатковим рішенням Валківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 240 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПСП Нове життя задоволено частково:

- рішення Валківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 року змінено в частині мотивів задоволення позову;

- додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року змінено та зменшено суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 , до 6 080 грн;

- стягнуто з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що строк дії договору оренди від 30 грудня 2005 року розпочався з моменту його державної реєстрації (31 січня 2008 року) та сплив 31 січня 2013 року, оскільки зміст додаткової угоди від 24 липня 2012 року свідчить лише про те, що сторони домовилися викласти пункт 8 раніше укладеного договору оренди землі в новій редакції, а не про продовження строку дії договору чи укладення договору на новий строк.

Доводи апеляційної скарги про продовження користування відповідачем земельною ділянкою після 31 січня 2013 року та відсутність заперечень орендодавця, що свідчить про автоматичну пролонгацію договору, суд апеляційної інстанції відхилив із посиланням на те, що продовження орендних відносин на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі передбачає укладення додаткової угоди, яка сторонами не укладалась.

Разом з тим, апеляційний суд із урахуванням висновку судової почеркознавчої експертизи № 13530 від 12 липня 2019 року встановив, що підпис в додатковій угоді від 01 липня 2016 року в графі Орендодавець виконано особисто ОСОБА_2 , тобто додаткова угода була укладена за життя орендодавця та на підставі його волевиявлення, а зазначення дати її укладення 01 липня 2016 року є опискою. Проте, оскільки відповідно до статей 626, 631 ЦК України умови договору можуть бути змінені тільки протягом строку його дії, укладення додаткової угоди від 01 липня 2016 року після спливу дії договору 01 лютого 2013 року не свідчить про продовження орендних правовідносин між ОСОБА_2 та ПСП Нове Життя .

Суд апеляційної інстанції також уважав наявними підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою в судах першої та апеляційної інстанції, як таких, що є не співмірними з обсягом наданих послуг та складністю справи.

Аргументи учасників справи

28 листопада 2019 року ПСП Нове Життя подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення й просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- додатковою угодою від 29 липня 2012 року строк дії договору оренди землі продовжено ще на 5 років, оскільки збільшення розміру орендної плати за декілька місяців до закінчення строку дії договору без подальшого продовження його терміну дії не має жодного сенсу;

- продовження користування орендарем спірною земельною ділянкою після 01 лютого 2013 року та відсутність заперечень з боку орендодавця свідчить про продовження договору оренди землі на той самий термін та на тих самих умовах;

- позивачка просить визнати договір оренди землі припиненим після отримання орендної плати за 2016 та 2017 роки, що свідчить про її недобросовісність та суперечливу поведінку;

- позивачка обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки мала б пред`являти позов про визнання договору оренди землі та/або укладеної додаткової угоди недійсними.

У січні 2020 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Просила також стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції.

Відзив мотивувала тим, що відповідач неправильно тлумачить умови додаткової угоди від 29 липня 2012 року, якою не продовжувався строк дії договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, а лише викладено його окремі в пункти в новій редакції. При цьому саме відповідач, який запропонував текст вказаної додаткової угоди до підписання ОСОБА_2 , повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю включених до неї умов. За таких обставин уважає, що суди зробили правильний висновок про сплив строку дії договору оренди землі 31 січня 2013 року, а тому укладення додаткової угоди від 01 липня 2016 року не має правового значення. При цьому звертає увагу на те, що додаткова угода датована 01 липня 2016 року, тобто після смерті ОСОБА_2 , а тому не могла бути підписана орендодавцем та є неукладеною. Зазначає, що обрала ефективний спосіб захисту, оскільки відповідач заперечує щодо припинення договору оренди землі з 01 лютого 2013 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання оскаржених судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року зупинено провадження в справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21).

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року поновлено касаційне провадження в справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки з кадастровим номером 6321280300:02:000:0158 площею 6,1166 га, що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі договору оренди землі від 30 грудня 2005 року ОСОБА_2 передав указану земельну ділянку в оренду ПСП Нове Життя . Вказаний договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації 31 січня 2008 року.

За змістом пунктів 8, 27, 30 договору його укладено строком на п`ять років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

24 липня 2012 року ОСОБА_2 та ПСП Нове Життя уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, за змістом якої, зокрема, пункт 8 договору оренди викладений у наступній редакції: Договір укладено сторонами на 5 (пять) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін .

01 липня 2016 року ОСОБА_2 та ПСП Нове Життя уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, за змістом якої сторони домовились внести зміни в договір оренди, зокрема, в пункт 8 договору, який викладено в такій редакції: Поновлений договір укладено сторонами на 7 (сім) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни з моменту підписання даної додаткової угоди. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 власником спірної земельної ділянки стала його донька ОСОБА_1 , яка 12 липня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 травня 2019 року задоволено клопотання відповідача та призначено в справі посмертну судову почеркознавчу експертизу. Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 13530 від 12 липня 2019 року підпис у додатковій угоді від 01 липня 2016 року в графі Орендодавець виконаний ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У частині третій статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення міститься в пункті 27 договору оренди землі від 30 грудня 2005 року.

Суди встановили, що п`ятирічний строк дії договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, на який його було укладено, розпочався з моменту його державної реєстрації (31 січня 2008 року). При цьому сторони не можуть дійти згоди щодо тлумачення пункту 8 договору в контексті визначення дати закінчення строку дії договору з урахуванням укладення ПСП Нове Життя та ОСОБА_2 додаткової угоди від 24 липня 2012 року.

За змістом частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні умов правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України. У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України , слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови . При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party) .

У справі, що переглядається, порівнявши положення пункту 8 договору оренди землі в первісній редакції : Договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та в редакції після укладення додаткової угоди від 24 липня 2012 року : Договір укладено сторонами на п`ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін , суди зробили правильний висновок, що додатковою угодою від 24 липня 2012 року сторони договору оренди землі не продовжили дію такого договору та не передбачили його укладення на новий строк, а тому правовідносини з оренди земельної ділянки слід вважати припиненими зі спливом п`ятирічного строку, на який укладено договір, тобто з 01 лютого 2013 року.

Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що продовження користування орендарем спірною земельною ділянкою після 01 лютого 2013 року та відсутність заперечень з боку орендодавця свідчить про продовження договору оренди землі на той самий термін та на тих самих умовах, з таких мотивів.

У частині шостій статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина восьма-дев`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У постанові від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18). Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті .

Оскільки ПСП Нове Життя та ОСОБА_2 у встановлений частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі строк не уклали додаткову угоду, спрямовану на продовження терміну дії договору оренди землі від 30 грудня 2005 року, саме по собі подальше користування орендарем земельною ділянкою та відсутність заперечень орендодавця з цього приводу не свідчить про автоматичне продовження орендних правовідносин.

Укладена поза межами строку дії договору оренди землі та зі спливом визначеного частиною восьмою статті 33 Закону України Про оренду землі строку додаткова угода від 01 липня 2016 року також не може бути підставою для продовження дії договору оренди землі від 30 грудня 2005 року та реєстрації за ПСП Нове Життя права користування (оренди) спірною земельною ділянкою, оскільки зміна умов договору можлива до закінчення строку його дії.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/94/17 (провадження № 61-22315сво18), щодо необхідності застосування доктрини заборони суперечливої поведінки, оскільки правовідносини, які склалися в указаній справі, не є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду в справі, що переглядається.

Зокрема, в справі № 390/94/17 суди встановили, що позивачка, набувши земельну ділянку у власність у порядку спадкування, уклала з орендарем додаткову угоду до договору оренди землі, отримувала орендну плату, однак у подальшому пред`явила позов про визнання договору оренди землі неукладеним. У справі, що переглядається, позивачка набула земельну ділянку у власність у порядку спадкування вже після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного спадкодавцем, будь-яких додаткових угод з орендарем не укладала, а подані відповідачем докази на підтвердження отримання позивачкою орендної плати в 2016-2017 роках, як установили суди попередніх інстанцій, не містять відомостей про сплату таких коштів саме за договором від 30 грудня 2005 року щодо користування спірною земельною ділянкою.

Аргументи касаційної скарги про обрання позивачкою неефективного способу захисту колегія суддів не приймає, оскільки якщо одна сторона договору вважає цей договір припиненим, а отже і припиненими її зобов`язання за даним договором, проте, друга сторона договору не погоджується з припиненням такого договору та зобов`язань першої сторони за ним, і на думку першої сторони таке невизнання порушує її права або охоронювані законом інтереси, то перша сторона договору може звернутися з позовом про визнання такого договору припиненим (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 лютого 2018 року в справі № 910/11352/17).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав уважати, що оскаржені судові рішення прийняті з недотриманням норм матеріального або процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Висновки щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

У відзиві на касаційну скаргу позивачка заявила клопотання про покладення на відповідача судових витрат, понесених нею в зв`язку з оплатою витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, на підтвердження чого подала ордер, акт приймання-передачі наданих послуг від 20 січня 2020 року та квитанцію від 21 січня 2020 року про оплату послуг з надання правничої допомоги на суму 5 000 грн.

У лютому 2020 році до Верховного Суду надійшло клопотання ПСП Нове Життя про зменшення розміру витрат, понесених позивачкою на оплату послуг з надання правничої допомоги, з посиланням на те, що правове обґрунтування касаційної скарги вже було предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, а тому у представника позивачки не було необхідності в здійсненні правового аналізу доводів касаційної скарги. Час, витрачений представником позивачки на складання відзиву, відповідач також уважає завищеним, оскільки його правове обґрунтування є аналогічним правовому обґрунтуванню відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що: згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, а позивачка понесла витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, при цьому відповідач не спростував критерію реальності понесених витрат на правничу допомогу, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру, то на ПСП Нове Життя покладаються судові витрати, понесені ОСОБА_1 на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, в загальному розмірі 5 000 грн.

Керуючись статтями 141, 400 , 401 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Нове Життя залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 року, додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року в незмінених судом апеляційної інстанції частинах та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Нове Життя на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, в розмірі 5 000 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук