Постанова

від 04.11.2019 по справі 615/1410/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 615/1410/17

Провадження № 22-ц/818/1526/19

4 листопада 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Сидорчук М.О.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області, ухвалене 05 грудня 2018 року о 15 годині 48 хвилин у складі судді Токмакової А.П., та додаткове рішення цього ж суду від 19 грудня 2018 року, -

установив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після зміни предмету якого у грудні 2017 року (т.1 а.с. 26) просила визнати припиненим з 01 лютого 2013 року договір оренди землі б/н, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством Нове життя (надалі ПСП) та ОСОБА_2 30 грудня 2005 року, скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0158, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису 17500074, дата державної реєстрації 12.11.2016.

В обґрунтування позову зазначила, що 30 грудня 2005 року між її батьком, ОСОБА_2 , та ПСП був укладений договір оренди землі б/н, за умовами якого батько передав в оренду підприємству земельну ділянку площею 6,12 га на території Олександрівської сільської ради строком на 5 років (надалі Договір оренди). Договір був зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ЦЗДК , про що у державному реєстрі земель був вчинений запис за № 040865700148 від 31.01.2018. Договір набував чинності після його державної реєстрації.

24 липня 2012 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода до Договору оренди, якою викладено договір в новій редакції, проте строк його дії не змінювався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 липня 2017 року ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька на вищевказану земельну ділянку, передану відповідачу в оренду.

Під час оформлення прав на спадкове майно позивач довідалася, що строк дії Договору оренди подовжений до 7 років додатковою угодою від 01 липня 2016 року, укладеною між її батьком і ПСП. Разом з тим, на час укладання Додаткової угоди ОСОБА_2 вже помер, а тому його волевиявлення на вчинення вказаного правочину було відсутнє.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано Договір оренди припиненим з 01 лютого 2013 року, скасовано запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321280300:02:000:0158, площею 6,1166 га, внесений до Державного земельного кадастру за № 17500074, дата державної реєстрації речового права 12.11.2016 року.

Рішення суду мотивоване тим, що батько позивача, підписуючи Договір оренди і додаткову угоду від 24.07.2012, надав своє волевиявлення на надання права ПСП оренди належної йому земельної ділянки на 5 років, починаючи з моменту державної реєстрації Договору оренди. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Враховуючи державну реєстрацію Договору оренди 31.01.2008 року строк його дії закінчився 31.01.2013 року. Надані представником ПСП докази сплати орендної плати (відомості) за 2015 - 2017 роки не є належними та достовірними, оскільки не містять відомостей щодо призначення цих коштів. Доводи відповідача щодо помилки в даті, яка зазначена в додатковій угоді, якою було продовжено строк дії Договору оренди, саме як 01.07.2016, не підтверджені матеріалами справи. Фактично додаткова угода від 01.07.2016 укладена та зареєстрована ПСП за відсутності на це згоди власника, оскільки на час її укладання ОСОБА_2 помер.

Додатковим рішення цього ж суду від 19 грудня 2018 року з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 було стягнуто 10 240 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд виходів із доведеності заявленого розміру витрат на правову допомогу й обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ПСП, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у 2013 році договірні відносини оренди між ОСОБА_2 та ПСП не припинились, оскільки протягом 2015-2017 років ОСОБА_2 , а потім і ОСОБА_1 отримували орендну плату, що підтверджується наявними у справі доказами. Додаткова угода від 01.07.2016 насправді укладалась 01.06.2016 року за життя батька позивача й підписана ним особисто. Зазначення дати додаткової угоди 01.07.2016 зумовлено тим, що підписання додаткової угоди і її повне заповнення відбувалося в різний час. Для підтвердження наявності волевиявлення ОСОБА_2 на укладання Додаткової угоди від 01.07.2017 представником відповідача заявлялося клопотання про призначення посмертної почеркознавчої експертизи, витребовувались документи. Однак ОСОБА_1 ухиляється від надання зразків підпису батька. Після повернення справи з експертної установи суд двічі відмовляв ПСП у повторному призначенні експертизи. Щодо розміру судових витрат, то представником позивача не надано документів на підтвердження порядку обчислення свого гонорару, який є завищеним. Суд першої інстанції стягуючи заявлений представником ОСОБА_1 розмір судових витрат, не пересвідчився в їх співмірності та об`єктивності.

ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , у відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення ПСП ОСОБА_4 В.І. пропозиції укласти додаткову угоду у 2016 році, а укладання додаткової угоди 01.07.2016 неможливо у зв`язку зі смертю орендодавця. Позивачем обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, а саме, визнання Договору оренди припиненим з 31.01.2013, оскільки підстави для визнання його недійсним відсутні. Розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим і доведений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0158, площею 6,1166, що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія IV-XP № 037329, виданого 10.12.2002 року (надалі Земельна ділянка).

ОСОБА_2 передав Земельну ділянку в оренду ПСП на підставі договору оренди землі від 30.12.2005, що був зареєстрований та набрав чинності після його державної реєстрації в Державному реєстрі земель 31.01.2008 за № 040865700148 (надалі Договір оренди), та акту прийому-передачі до Договору оренди (т.1 а.с. 143 - 145) .

Згідно пунктів 8, 27, 30 Договору оренди його укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

24.07.2012 ОСОБА_2 та ПСП уклали додаткову угоду до Договору (надалі Додаткова угода 1), що є невід`ємною частиною Договору оренди й набрала чинності з моменту її державної реєстрації в Державному реєстрі земель 11.12.2012 за № 632120004002929 (т.1 а.с. 10).

Згідно пункту 2 Додаткової угоди 1 пункт 8 Договору оренди викладений у наступній редакції: Договір укладено сторонами на 5 (пять) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін .

01.07.2016 року між ОСОБА_2 та ПСП була укладена додаткова угода до Договору оренди (надалі Додаткова угода 2) , що була зареєстрована в Державному реєстрі земель 12.11.2016 за номером 32426377 (т.1 а.с. 11, 59-60).

Сторони домовились внести в Договір оренди від 30.12.2005 наступні зміни. Зокрема, пункт 8 Договору оренди викладений у такій редакції: Поновлений договір укладено сторонами на 7 (сім) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни з моменту підписання даної додаткової угоди. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін .

Згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.12).

Після смерті ОСОБА_2 власником Земельної ділянки стала його донька ОСОБА_1 , що підтверджується даними свідоцтва про право на спадщину за законом, від 12.07.2017 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 101110929 від 23.10.2017 ( т.1 а.с. 13 - 15).

Спірні правовідносини урегульовані нормами як цивільного, так і земельного законодавства.

Сторони при укладенні Договору оренди та додаткових угод дотримувалися загальних вимог про свободу договору, передбачених Цивільним кодексом України (надалі ЦК України ) .

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 ЦК України). Особливості найму окремих видів майна встановлюються ЦК України та іншим законом (частина третя статті 760 ЦК України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

За правилами статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України № 161-XIV від 06.10.1998 Про оренду землі (надалі Закон № 161-XIV) .

Відповідно до статті 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону № 161-XIV визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 названого Закону вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.ст.18,20 Закону № 161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 20 березня 2019 року у цивільній справі № 587/2110/16-ц.

Матеріали справи свідчать про те, що строк дії Договору оренди від 30.12.2005, з урахуванням Додаткової угоди 1, починається з моменту його державної реєстрації, тобто з 31.01.2008, оскільки при укладенні договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з цього моменту, та закінчується 31.01.2013.

Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 , підписуючи Договір оренди та Додаткової угоди 1, надав своє волевиявлення на надання права оренди належної йому земельної ділянки ПСП на 5 років, починаючи з моменту державної реєстрації Договору оренди.

Не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо строку дії Договору оренди до 11 грудня 2017 року відповідно до пункту 8 Додаткової угоди 1, яким установлено новий строк дії Договору оренди, що діє з моменту державної реєстрації Додаткової угоди 1 (11.12.2012 року).

За змістом пункту 8 Додаткової угоди 1 волевиявлення ОСОБА_2 щодо строків дії Договору оренди землі було спрямоване не на продовження строку дії Договору оренди ще на 5 років, а на визначення строку дії Договору оренди саме на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.

Диспозитивність є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (п.5 ч.3 ст.2 ЦПК України). Вона полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 213 ЦК України тлумачення змісту договору можливо на вимогу однієї або двох його сторін. Проте ПСП не зверталося до суду з вимогами тлумачення пункту 8 Додаткової угоди 1 щодо строку дії Договору оренди.

Відповіднло до статті 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Таке ж положення міститься і в пункті 27 Договору оренди.

За змістом ст. 33 Закону № 161-XIV (в редакції, чинній на час закінчення строку дії Договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, станом на 31.01.2013 законодавець встановив можливість реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у ч.1-ч.5 вказаної статті, друга - у ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Якщо орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч.1-ч.5 Закону № 161-XIV , то ч. 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки ч.6 статті 33 Закону України Про оренду землі : (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що строк дії Договору оренди з урахуванням Додаткової угоди 1 сплинув 31.08.2013, оскільки його державна реєстрація була проведена 31 січня 2008 року і строк дії 5 років розпочався з дня державної реєстрації.

Доказів укладення між сторонами додаткової угоди на поновлення Договору оренди матеріали справи не містять.

Зміст Додаткової угоди 1 свідчить лише про те, що сторони домовилися пункт 8 раніше укладеного Договору оренди викласти в новій редакції, а не про їх домовленість визначити або продовжити новий строк дії Договору оренди.

Що стосується доводів апеляційної скарги про продовження ПСП користування земельною ділянкою після 31 січня 2013 року по теперішній час, судова колегія зазначає, що згідно пункту 29 Договору оренди якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, то він уважається продовженим на той же термін та на тих же умовах (т.1 а.с. 143 - 145).

Але при цьому, слід ураховувати, що станом на 31.01.2013 відповідно до вимог ч.6 ст. 33 Закону № 161-XIV ув такому випадку в обов`язковому порядку у місячний строк між орендарем та власником земельної ділянки укладається додаткова угода про поновлення договору оренди землі.

ОСОБА_2 та ПСП у зазначений вище спосіб у 2013 році правовідносини не врегулювали та додаткову угоду після спливу строку Договору оренди не уклали.

Суд першої інстанції дав належну оцінку змісту Додаткової угоди 2 та керуючись вимогами ст. 25 ЦК України дійшов до висновку про відсутність у ОСОБА_2 правоздатності на укладання цього договору, оскільки на час її укладення він помер.

В апеляційній скарзі представник ПСП пояснив, що фактично Додаткова угода була укладена за життя ОСОБА_2 - 01 .06. 2016 і зазначена в ній дата укладення 01.07.2016 року є опискою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27.05.2019 було задоволене клопотання представника ПСП та призначено у справі № 615/1410/17 посмертну судово-почеркознавчу експертизу (т.2 а.с. 90 - 91).

Згідно висновку судово - почеркознавчої експертизи № 13530 від 12.07.2019 в Додатковій угоді 2 підпис в графі Орендодавець виконаний ОСОБА_2 (т.2 а.с. 96-107).

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону № 161-XIV, відповідно до частини першої якої (у редакції, чинній на час укладення Додаткової угоди 2) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Враховуючи вищезазначені положення закону судова колегія вважає , що не зазначення в Додатковій угоді 2 правильної дати її укладення не свідчить про не укладення угоди, оскільки вона набирає чинності з моменту її державної реєстрації і саме з цього часу відліковується строк її дії.

З огляду на викладене, у суду першої інстанції не було підстав уважати, що між ОСОБА_2 та ПСП не було укладено Додаткову угоду 2.

Відповідно до ст. 626, 631 ЦК України умови договору можуть бути змінені тільки протягом строку його дії.

Тому судова колегія не може погодитися з доводами апелянта про наявність підстав для поновлення Договору оренди на підставі Додаткової угоди 2 тому, що на час її укладення Договір оренди припинив свою дію.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ПСП підлягає задоволенню частково,а рішення суду - зміні в частині мотивів задоволення позову ОСОБА_1 про визнання Договору оренди припиненим.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, яким із ПСП на користь ОСОБА_1 стягнуто 10 240 грн витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача посилається на їх не співмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Відповідно до ст. 15, 133, 137 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Обґрунтовуючи розмір понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_5 надає копію договору про надання правової допомоги № 40/17 від 23 жовтня 2017 року між Адвокатським Корт Райдер (т.1 а.с. 63-64), ордер серії СМ № 63/17 на представництво інтересів ОСОБА_1 у Валківському районному суді Харківської області Проопченко К.А., яка працює в адвокатському бюро Корт Райдер (т.1 а.с. 18), детальний опис робіт, виконаних адвокатом за період з 23.10.2017 по 15.01.2018 (т.1 а.с. 82), акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 40/17 від 23.10.2017 (т.1 а.с. 83), квитанцію про сплату адвокатському об`єднанню Корт Райдер 10 240 грн за послуги по справі № 615/1410/17 (т.1 а.с. 218).

Згідно акту приймання-передачі послуг на надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги було витрачено 11 годин. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що з указаного часу на підготування доказової бази позову та складання позовної заяви було витрачено 5 годин, 1 година була витрачена на складення та поштове відправлення заяви про зміну позову. При цьому позовна заява ОСОБА_1 викладена на чотирьох аркушах та обґрунтована посиланням на Закон України Про оренду землі та ЦК України (т.1 а.с. 3-6). В якості доказів на обґрунтування позову додані документи, наявні у ОСОБА_1 та два витяги з реєстрів (т.1 а.с. 7-16). Заява про зміну предмета позову викладена на одному аркуші (т.1 а.с. 23). Час для підготовки до судового засідання 9 січня 2018 року й участь у ньому вказаний 3 години, хоча судове засідання в цей день тривало 20 хвилин (т.1 а.с. 69).

Тому колегія суддів вважає що апеляційна скарга на додаткове рішення суду є частково обґрунтованою обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи, що стороною позивача надана, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити вартості витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ПСП на користь ОСОБА_1 з 10 240 грн до 6 080 гривень.

26 березня 2019 року керуючий партнер адвокатського об`єднання Корт Райдер , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду із клопотанням про стягнення з ПСП 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (т.2 а.с. 55-56). Обґрунтовуючи зазначений розмір витрат представник позивача надав суду акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 40/17 від 23.10.2017, рахунок-фактуру № 615/1410/17 від 18.03.2019 та квитанцію про сплату ОСОБА_1 зазначеної суми (т.2 а.с. 57-59).

Згідно акту приймання-передачі послуг на правовий аналіз апеляційної скарги було витрачено 3 години, на складання відзиву - 4 години. Вартість однієї години роботи - 1000 гривень.

Оскільки апеляційна скарга ПСП є обґрунтованою лише в частині зміни мотивів задоволення позову ОСОБА_1 , витрати позивача на розгляд справи в суді апеляційної інстанції також підлягають відшкодуванню. Проте їх розмір має бути зменшений до 4000 гривень.

Враховуючи викладене вище, апеляційну скаргу ПСП належить задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів задоволення позову. Розмір витрат, стягнений додатковим рішенням суду з ПСП на користь ОСОБА_1 , підлягає зменшенню до 6080 грн. При цьому з ПСП на користь ОСОБА_1 мають бути стягнуті 4000 грн витрат на правову допомогу, надану при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 05 грудня 2018 року змінити в частині мотивів задоволення позову.

Додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року змінити.

Зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 , до 6080 (шести тисяч вісімдесяти) гривень.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 4000 (чотири) тисячі гривень витрат на професійну правничу допомогу, надану при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 4 листопада 2019 року.

Головуючий - О.Ю. Тичкова

Судді: А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний