Постанова

від 27.10.2021 по справі 2609/22151/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 2609/22151/12

провадження № 61-14774св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року в складі судді: Зінченко С. В., та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року в складі колегії суддів: Мостової Г. І., Гаращенка Д. Р., Сержанюка А. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2012 року ПАТ Державний ощадний банк України звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позов мотивований тим, що 31 січня 2008 року між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 802, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 000 грн, строком на 120 місяців зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, на споживчі цілі.

Для забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 31 січня 2008 року між сторонами укладено та нотаріально засвідчено іпотечний договір № 1622, предметом якого є земельна ділянка площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1208, що розташована за адресою: Київська область, Броварська міська рада.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині щомісячного погашення кредиту, 17 грудня 2010 року був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на вказану земельну ділянку.

Позивачем була проведена оплата за вчинення виконавчого напису у розмірі 60 259,18 грн та 1 000 грн - за послуги ТОВ Українська експертна група з проведення оцінки іпотечної земельної ділянки, 300 грн - за вчинення нотаріальних дій за надання витягу з реєстру обтяжень та реєстру правочинів, проте реалізація не була здійснена з причин відсутності купівельного попиту.

Банк просив стягнути з відповідача на свою користь:

суму заборгованості за договором станом на 26 липня 2012 року у розмірі 6 029 361,91 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 3 437 510 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 1 562 490 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 891 970,58 грн, пеня - 137 388,33 грн;

витрати по вчиненню виконавчого напису у розмірі 61 559,18 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року позовні вимоги банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 029 361,91 грн та суму судового збору в розмірі 3 219 грн, а всього -6 032 580,91 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 029 361,91 грн підлягає задоволенню. Вимоги, що стосуються відшкодування витрат по вчиненню виконавчого напису про звернення стягнення на земельну ділянку, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ця заборгованість не відноситься до жодної із складових кредиту та таке стягнення не передбачено умовами кредитного договору.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ Державний ощадний банк України .

Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ Державний ощадний банк України і ухвалено в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ Державний ощадний банк України задоволено і стягнуто на користь банку із ОСОБА_1 60 259,18 грн - плати за вчинення виконавчого напису, 1 000 грн оплати послуг незалежної оцінки іпотечної земельної ділянки, 300 грн оплати нотаріальних дій за надання витягу з реєстру обтяжень нерухомого майна та витягу з державного реєстру правочинів, 1 720,50 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено відшкодування збитків як один з способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно частини другої статті 22 ЦК України збитками, з одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), з іншого боку - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). У пункті 3.3.1 кредитного договору від 31 січня 2008 року передбачено, що у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору на першу вимогу банку в порядку передбаченому цим договором достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів нарахованих на фактичний залишок заборгованості по кредиту, а також сплатити штрафні санкції, в порядку та на умовах передбачених цим договором, а також відшкодувати банку в повному обсязі збитки, під якими сторони розуміють витрати будь-якої з сторін, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору, знищення, втрати або пошкодження майна (грошових коштів), що належать стороні, а також неотримання доходів, котрі могли бути отримані, якби зобов`язана сторона виконала свої обов`язки належним чином в порядку, передбаченому цим договором відповідно до чинного законодавства України. Сторони домовились, що розмір збитків визначатиметься банком самостійно, на що позичальник цим надає свою згоду. Внаслідок невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором банк був вимушений понести витрати 60 259,18 грн плати за вчинення виконавчого напису, 1 000 грн оплати послуг незалежної оцінки іпотечної земельної ділянки, 300 грн оплати нотаріальних дій за надання витягу з реєстру обтяжень нерухомого майна та витягу з державного реєстру правочинів, що підтверджується меморіальними ордерами. Зазначені витрати понесені банком у зв`язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, відшкодування таких витрат як збитків передбачено укладеним сторонами кредитним договором. Тому в цій частині оскаржене рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення цих позовних вимог.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року у складі судді: Українця В. В., залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 було відомо про наявність в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва справи за позовом ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та він мав можливість цікавитись ходом судового провадження, проте такі дії не вчиняв. Відповідачем не надано доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, доводи заяви про перегляд заочного рішення суду ґрунтуються на поясненнях сторони відповідача.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому, ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості. Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, - відповідачем також не наданий не наданий. Тому обґрунтованим є нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з жовтня 2009 року по 17 листопада 2010 року та пені по день звернення з позовом до суду, 26 липня 2012 року. Колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 26 липня 2012 року у розмірі 6 029 361,91 грн, з яких: 3 437 510 грн залишок заборгованості за кредитом, 1 562 490 грн залишок простроченої заборгованості по кредиту з лютого 2010 року по липень 2012 року, 891 973,58 грн залишок простроченої заборгованості по процентам з жовтня 2009 року по 17 листопада 2010 року, 137 388,33 грн пені за порушення строків сплати кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та ухвалив заочне рішення. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. ОСОБА_1 отримав копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками - 31 жовтня 2012 року. Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 був присутній у судовому засіданні 15 листопада 2012 року та повідомлений про наступну дату судового засідання - 21 листопада 2012 року. За таких обставин ОСОБА_1 було відомо про наявність в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва справи за позовом ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідач з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви про стягнення заборгованості та до ухвалення у цій справі заочного рішення, заяви про застосування до позовних вимог позовної давності не подавав. Відповідної заяви також не було подано і представником відповідача. Наведені причини неподання заяви про застосування позовної давності у суді першої інстанції не можна визнати обґрунтованими, оскільки, по-перше, матеріали справи свідчать, що відповідач був обізнаний, що спір про стягнення з нього заборгованості за договором кредиту розглядається у суді, а також йому надавалася професійна правова допомога. У зв`язку з цим, відсутні підстави для розгляду поданої заяви про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

01 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Апонащенком С. С., на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року, в якій просить: скасувати оскаржені рішення; ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15; від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц; від 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц; від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц. Банк не надав доказів отримання відповідачем кредиту. Позивач не дотримався порядку звернення із позовом про дострокове стягнення кредиту, оскільки не надсилав відповідачу вимогу. Відповідач не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, тому має право заявити про застосування наслідків спливу позовної давності у суді апеляційної інстанції.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року та постанова Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року оскаржуються лише у частині стягнення суми заборгованості за договором у розмірі 6 029 361,91 грн. У частині стягнення витрат по вчиненню виконавчого напису у розмірі 61 559,18 грн рішення судів не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15; від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц; від 24 жовтня 2018 року у справі № 317/3698/15-ц; від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 31 січня 2008 року між сторонами був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 802, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 000 грн, строком на 120 місяців, не пізніше 31 січня 2018 року, зі сплатою 15,00 % річних за користування кредитом, на споживчі цілі.

Для забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 31 січня 2008 року між сторонами укладено та нотаріально засвідчено іпотечний договір № 1622, предметом якого є земельна ділянка площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1208, що розташована за адресою Київська область, Броварська міська рада.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині щомісячного погашення кредиту 17 грудня 2010 року був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на вказану земельну ділянку. Предмет іпотеки не був реалізований у зв`язку з відсутністю попиту.

Відповідно до пункту 2.2.2. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором або за договором застави (іпотеки). Виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержанні такої вимоги від банку.

У матеріалах справи наявна лист-вимога ПАТ Державний ощадний банк України № 802/12 від 27 березня 2010 року на ім`я відповідача, де банк вимагає не пізніше 30 календарних днів з дня отримання вказаного листа-вимоги здійснити повне погашення кредиту.

Позиція Верховного Суду

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 0308/2429/2012 (провадження № 61-1179св21) зазначено, що:

звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Встановивши, що боржник не виконував належно своїх зобов`язань за кредитним договором, а банк скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, шляхом вчинення 23 квітня 2009 року приватним нотаріусом Базалицькою О. Р. виконавчого напису, у якому зазначено, що строк платежу за зобов`язаннями настав 27 жовтня 2008 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що банк не мав права у подальшому нараховувати відсотки та пеню, тому задовольнив вимоги позивача частково, у розмірі 336 658,71 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції також узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18), в якій, зокрема, вказано, що наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, незалежно від виконання його боржником, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, і у такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 210/2042/14 (провадження № 61-8873св21) вказано, що

відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання .

У справі, що переглядається:

у договорі відновлювальної кредитної лінії № 802 від 31 січня 2008 року сторони передбачили дату остаточного погашення кредиту - не пізніше 31 січня 2018 року (а. с. 9, пункт 1.5);

у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині щомісячного погашення кредиту 17 грудня 2010 року був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на земельну ділянку (а. с. 15). Таким чином банк скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, шляхом вчинення 17 грудня 2010 року виконавчого напису, тим самим змінив строк виконання зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії, тому банк не мав права у подальшому нараховувати відсотки та пеню;

згідно розрахунку заборгованості (а. с. 6) сума заборгованості за кредитним договором станом на 26 липня 2012 року становить 6 029 361,91 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 3 437 510 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 1 562 490 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 891 970,58 грн (з жовтня 2009 року по 17 листопада 2010 року), пеня - 137 388,33 грн (станом на 26 липня 2012 року);

за таких обставин, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги банку у частині стягнення заборгованості: за кредитом - 3 437 510 грн, простроченої заборгованості за кредитом - 1 562 490 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 891 970,58 грн. Проте відсутні підстави для стягнення пені у розмірі 137 388,33 грн, нарахованої банком станом на 26 липня 2012 року, тобто після настання строку виконання зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідач не був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, тому має право заявити про застосування наслідків спливу позовної давності у суді апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє. Як свідчить аналіз матеріалів справи, у зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині щомісячного погашення кредиту 17 грудня 2010 року був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на земельну ділянку (а. с. 15). Таким чином банк скористався своїм правом на дострокове повне повернення кредиту, шляхом вчинення 17 грудня 2010 року виконавчого напису, тим самим змінив строк виконання зобов`язання за договором відновлювальної кредитної лінії. Із цим позовом банк звернувся 21 вересня 2012 року, тобто, у межах позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 0308/2429/2012 (провадження № 61-1179св21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 210/2042/14 (провадження № 61-8873св21), колегія суддів вважає, що рішення в оскарженій частині частково ухвалену з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені рішення: (1) у частині позовних вимог банку про стягнення заборгованості: за кредитом - 3 437 510 грн, простроченої заборгованості за кредитом - 1 562 490 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 891 970,58 грн - залишити без змін; (2) у частині стягнення пені у розмірі 137 388,33 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у стягненні пені.

Відповідачем сплачено 6 438 грн за подання касаційної скарги та 4 828 грн за подання апеляційної скарги. Тому з банку на користь відповідача належить стягнути 256,71 грн, пропорційно позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року у частині позовних вимог публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення пені у розмірі 137 388,33 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення пені у розмірі 137 388,33 грн відмовити.

Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року у частині позовних вимог публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 5 891 970,58 грн (за кредитом - 3 437 510 грн, простроченої заборгованості за кредитом - 1 562 490 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 891 970,58 грн) залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 листопада 2012 року та постанова Київського апеляційного суду від 05 липня 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук