Постанова

від 05.07.2021 по справі 2609/22151/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 2609/22151/12

головуючий у суді І інстанції Зінченко С.В.

провадження № 22-ц/824/7258/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ліжевського Володимира Анатолійовича на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2012 року ПАТ Державний ощадний банк України звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором у розмірі 6 039 361 грн 91 коп. та 61 559 грн 18 коп. витрат по вчиненню виконавчого напису.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 31 січня 2008 року між ВАТ Державний ощадний банк України та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 802, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 000 грн., строком на 120 місяців зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, на споживчі цілі.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 31 січня 2008 року між сторонами укладено та нотаріально засвідчено іпотечний договір № 1622, предметом якого є земельна ділянка площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1208, що розташована за адресою: Київська область, Броварська міська рада.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині щомісячного погашення кредиту, 17 грудня 2010 року був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на вказану земельну ділянку.

Позивачем була проведена оплата за вчинення виконавчого напису у розмірі 60 259 грн 18 коп. та 1 000 грн - за послуги ТОВ Українська експертна група з проведення оцінки іпотечної земельної ділянки, 300 грн - за вчинення нотаріальних дій за надання витягу з реєстру обтяжень та реєстру правочинів, проте реалізація не була здійснена з причин відсутності купівельного попиту.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року частково задоволено позов ПАТ Державний ощадний банк України .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 029 361 грн 91 коп. та суму судового збору у розмірі 3 219 грн., а всього стягнуто 6 032 580 грн 91 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ Державний ощадний банк України .

Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ Державний ощадний банк України і ухвалено в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ПАТ Державний ощадний банк України задоволено і стягнуто на його користь із ОСОБА_1 60 259 грн 18 коп. - плати за вчинення виконавчого напису, 1 000 грн оплати послуг незалежної оцінки іпотечної земельної ділянки, 300 грн оплати нотаріальних дій за надання витягу з реєстру обтяжень нерухомого майна та витягу з державного реєстру правочинів, 1 720 грн 50 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 лютого 2021 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ліжевський В.А. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розгляд справи проведено судом першої інстанції упереджено та з грубим порушенням законодавства України з огляду на таке:

істотні обставини справи, що мають значення для справи (фактичне отримання відповідачем кредиту) які суд першої інстанції визнав встановленими, належним чином не доведено;

висновки, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи (щодо стягнення процентів на кредит після направлення вимоги про дострокове погашення) не відповідають фактичним обставинам справи;

порушені норми процесуального законодавства, що діяло на дату ухвалення рішення (статті 536, 631, 625, 1050 ЦПК України) та неправильно застосовані норми матеріального права (статті 58, 59, 60 та стаття 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в редакції, що діяли на дату винесення оскаржуваного рішення);

порушений принцип змагальності сторін.

Відповідно до частин 1,3,4 статті 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Оскільки заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором у розмірі 6 039 361 грн 91 коп., які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою позивача, тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у цій частині.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2008 року між сторонами був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 802, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 000 грн., строком на 120 місяців, не пізніше 31 січня 2018 року, зі сплатою 15,00% річних за користування кредитом, на споживчі цілі (а.с. 9-11).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, 31 січня 2008 року між сторонами укладено та нотаріально засвідчено іпотечний договір № 1622, предметом якого є земельна ділянка площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1208, що розташована за адресою Київська область, Броварська міська рада (а.с. 12-14)

В зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору в частині щомісячного погашення кредиту, 17 грудня 2010 року був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на вказану земельну ділянку (а.с. 15). Предмет іпотеки не був реалізований у зв`язку з відсутністю попиту.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (частина 2 стаття 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, - відповідачем також не наданий не наданий.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.2.2. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором або за договором застави (іпотеки). Виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення суми кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержанні такої вимоги від банку.

В матеріалах справи наявна лист-вимога ПАТ Державний ощадний банк України №802/12 від 27 березня 2010 року на ім`я відповідача, де банк вимагає не пізніше 30 календарних днів з дня отримання вказаного листа-вимоги здійснити повне погашення кредиту (а.с. 8). Разом з тим, докази надсилання/отримання відповідачем вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні, отже колегія апеляційного суду вважає, що у позичальника у зв`язку з цим не виник обов`язок достроково виконати зобов`язання за кредитним договором.

Згідно із частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних.

Положенням статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою., порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (стаття 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до п.5.2. кредитного договору відповідач сплачує пеню у розмірі 0,05 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з жовтня 2009 року по 17 листопада 2010 року та пені по день звернення з позовом до суду, 26 липня 2012 року.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 26 липня 2012 року у розмірі 6 029 361 грн 91 коп., з яких: 3 437 510 грн залишок заборгованості за кредитом, 1 562 490 грн залишок простроченої заборгованості по кредиту з лютого 2010 року по липень 2012 року, 891 973 грн 58 коп. залишок простроченої заборгованості по процентам з жовтня 2009 року по 17 листопада 2010 року, 137 388 грн 33 коп. пені за порушення строків сплати кредиту.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та ухвалив заочне рішення. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками - 31 жовтня 2012 року (а.с. 34).

До того ж, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні 15 листопада 2012 року (а.с. 37-39) та повідомлений про наступну дату судового засідання - 21 листопада 2012 року (а.с. 40).

За таких обставин, ОСОБА_1 було відомо про наявність в провадженні Солом`янського районного суду міста Києва справи за позовом ПАТ Державний ощадний банк України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви про стягнення заборгованості та до ухвалення у цій справі заочного рішення, заяви про застосування до позовних вимог позовної давності не подавав. Відповідної заяви також не було подано і представником відповідача.

Колегія суддів вважає, що наведені причини неподання заяви про застосування позовної давності у суді першої інстанції не можна визнати обґрунтованими, оскільки, по-перше, матеріали справи свідчать, що відповідач був обізнаний, що спір про стягнення з нього заборгованості за договором кредиту розглядається у суді, а також йому надавалася професійна правова допомога.

Окремо колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Згідно з усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

У зв`язку з цим, відсутні підстави для розгляду поданої заяви про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам, з огляду на наведене вище, відповідає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ліжевського Володимира Анатолійовича залишити без задоволення.

Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Д.Р. Гаращенко

А.С. Сержанюк