Постанова

від 15.06.2010 по справі 17/37-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний г осподарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2010 р. Справа № 17/37-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників с торін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явивс я

розглянувши у відкритому с удовому засіданні у приміщен ні Харківського апеляційног о господарського суду апеляц ійну скаргу відповідача (вх. № 1463С/1-6)) на рішення господарсько го суду Сумської області від 29 березня 2010 року у справі № 17/37-10

за позовом Фізичної ос оби - підприємеця ОСОБА_1, м . Суми

до Виконавчий комітет Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власно сті

встановила:

Рішенням господарсько го суду Сумської області від 29 березня 2010 року у справі № 17/37-10 ( суддя Коваленко О.В.), з урахув ання ухвали цього ж суду від 22 квітня 2010 року про виправленн я описки, позов задоволено.

Визнано за відповіда чем право власності на нежит лові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме : приміщення адмінбудівлі (лі тера “А” згідно технічного п аспорту): нежитлові приміщен ня першого поверху: приміщен ня №6 (торговий зал) площею 84,6 кв . м.; приміщення №6а (коридор) пло щею 4,4 кв. м.; приміщення №7 (тамбу р) площею 1,5 кв. м.; приміщення №9 ( кладова) площею 1,8 кв.м.; приміще ння №10 (туалет) площею 1,6 кв. м.; пр иміщення №11 (тепловузел) площе ю 7,8 кв. м.; приміщення №12 (склад) п лощею 39,1 кв. м.; нежитлової прим іщення мансардного поверху: приміщення №2 (санвузол) площе ю 2,4 кв. м.; приміщення №3 (коридор ) площею 5,0 кв. м.; приміщення №4 (к абінет) площею 5,4 кв. м.; приміще ння №5 (кабінет) площею 8,0 кв. м.; п риміщення №6 (кабінет) площею 9 ,9 кв. м.; приміщення №7 (кабінет) п лощею 14,1 кв. м.; приміщення №8 (каб інет) площею 11,5 кв. м.; приміщенн я №9 (кладова) площею 3,5 кв. м.; при міщення №10 (кабінет) площею 22,8 к в. м.; приміщення №11 (коридор) пл ощею 14,2 кв. м.; приміщення №11а (ко ридор) площею 3,5 кв. м.; приміщен ня №13 (сх..клітка) площею 5,9 кв. м.; п риміщення складу (літера “Л” згідно технічного паспорту) площею 39,1 кв. м, загальна площа яких складає 43/100 частки від за гальної площі нежитлових при міщень, розташованих за адре сою: АДРЕСА_2.

Визнано законним і таким, що відповідає вимогам державни х будівельних та інших норм, самочинне перепланування та добудова зазначених приміще нь.

Відповідач з оскаржуваним рішенням місцевого господар ського суду не погодився, зве рнувся до Харківського апеля ційного господарського суду з апеляційною скаргою, відпо відно до якої просить скасув ати рішення господарського с уду Сумської області від 29 бе резня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити пози вачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що ріше ння прийнято з порушенням но рм матеріального та процесуа льного права, що призвело до н еповного з'ясування обставин , що мають значення для справи , невідповідності висновків, викладених у рішенні, обстав инам справи.

Позивач та відповідач у суд ове засідання не з'явились. По зивач причини неявки не пові домив. Відповідач надав клоп отання про розгляд справи бе з участі його представника.

Враховуючи, що сторони нале жним чином повідомлені про ч ас та місце розгляду справи, с удова колегія вважає можливи м розглядати справу за відсу тності представників сторін , як це передбачено статтею 75 Г осподарського процесуально го кодексу України.

Перевіривши повноту встан овлення судом обставин спра ви та докази на їх підтвердже ння, їх юридичну оцінку та дов оди апеляційної скарги в меж ах вимог, передбачених статт ею 101 Господарського процесуа льного Кодексу України, коле гія суддів встановила наступ не.

Позивач звернувся до госпо дарського суду з позовом про визнання за ним права власно сті на самовільно збудовані та переплановані нежитлові п риміщення, розташовані за ад ресою: АДРЕСА_2, загальна п лоща яких складає 43/100 частки ві д загальної площі нежитлових приміщень, розташованих за ц ією ж адресою, а також про виз нання законним і таким, що від повідає вимогам державних бу дівельних та інших норм само чинне перепланування та добу дова нежитлових приміщень.

Як встановлено судом першо ї інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач н а підставі договору купівлі- продажу нежилого приміщення від 26.09.2003 р., посвідченого прива тним нотаріусом Сумського мі ського нотаріального округу Хоменко В.В., зареєстрова ного в реєстрі під № 5690, є влас ником нежитлових приміщень під літерою «А»та «Л», що розт ашовані за адресою: АДРЕСА_ 2, загальна площа яких склад ає 144,2 кв. м.

Право власності позивача н а вказані нежитлові приміщен ня підтверджується витягом п ро реєстрацію права власност і на нерухоме майно, виданого ДКП «Сумське обласне об'єдна не бюро технічної інвентариз ації» 03.10.2003 року.

Згідно Договору оренди зем ельної ділянки від 23.09.2009 року, з емельна ділянка, площею 0,0201 га, передана позивачу в оренду п ід розміщеним магазином.

Ескізний проект мансардно го поверху спірної будівлі т а архітектурно-планувальне з авдання № 2885/01-12.3 погоджені нача льником Управління архітект ури та містобудування 04.08.2006 рок у та 11 грудня 2006 року.

Рішенням виконавчого ком ітету Сумської міської ради від 29.08.2006 року №421 позивачу було н адано дозвіл на будівництво, реконструкцію та капітальни й ремонт об'єкту нерухомості , розташованого за адресою: м. Суми, вул. Терезова, 2.

За загальним правилом, особ а, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерух омого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 Цив ільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України житловий будино к, будівля, споруда, інше нерух оме майно вважаються самочин ним будівництвом, якщо вони з будовані або будуються на зе мельній ділянці, що не була ві дведена для цієї мети, або буд уються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозво лу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних нор м і правил.

Відповідно до статті 23 Зако ну України «Про планування і забудову територій» забудов а територій передбачає здійс нення нового будівництва, ре конструкції, реставрац ії, капітального ремонту, впо рядкування об'єктів містобуд ування, розширення та техніч ної переоснащення підприємс тв (далі - будівництво).

Будівництво об'єктів місто будування здійснюється згід но з вимогами законодавства та відповідно до затверджено ї проектної документації.

Відповідно до статті 28-1 Зако ну України «Про планування т а забудову територій»для орг анізації будівництва та підг отовки будівельного майданч ика до початку виконання буд івельних робіт з будівництва об' єкта замовник отримує д озвіл на виконання підготовч их робіт.

Статтею 29 цього Закону пере дбачено, що дозвіл на виконан ня будівельних робіт надаєть ся інспекціями державного ар хітектурно-будівельного кон тролю, які ведуть реєстр нада них дозволів.

Здійснення будівельних ро біт на об' єктах містобудува ння без дозволу на виконання будівельних робіт або його п еререєстрації, а також не заз начених у дозволі будівельни х робіт вважається самовільн им будівництвом.

Докази щодо наявності у поз ивача дозволу на виконання б удівельних робіт в матеріала х господарської справи відсу тні.

Відповідно до частини 3 стат ті 375 Цивільного Кодексу Украї ни право власника на забудов у здійснюється ним за умови д одержання архітектурних, буд івельних, санітарних, еколог ічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її ціль овим призначенням.

Постановою Кабінету Мініс трів України «Про затверджен ня Порядку прийняття закінч ених будівництвом об' єктів » від 20.05.2009 року № 534 врегульовани й порядок та умови прийнятт я в експлуатацію закінчених будівництвом об' єктів. Експ луатація закінчених будівни цтвом об' єктів, що не відпов ідають проектній документац ії, державним будівельним но рмам, стандартам та правилам , забороняється.

Висновок будівельно-техні чного обстеження, на який пос илається позивач, не є підста вою для експлуатації самочи нно переобладнаних приміщен ь. Необхідним є введення в екс плуатацію закінченого будів ництвом об'єкту.

Статтею 30 Закону України « Про планування та забудову т ериторій» передбачено, що пр ийняття в експлуатацію закін чених будівництвом об' єкті в здійснюється на підставі с відоцтва про відповідність з будованого об' єкта проектн ій документації, вимогам дер жавних стандартів, будівельн их норм і правил, що видається інспекціями державного архі тектурно-будівельного контр олю.

Відповідно до статті 331 Цив ільного кодексу України якщо договором або законом перед бачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуата ції.

Спірний об' єкт нерухомог о майна в експлуатацію не вв едений.

Крім того, відсутні докази щ одо наявності у позивача пра вових підстав користування з емельною ділянкою, на якій зд ійснена добудова об' єкта не рухомого майна.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що поз ивачем здійснено самочинне б удівництво нерухомого майна , у зв' язку з чим підстави дл я визнання за ним права власн ості на спірний об' єкт неру хомого майна відсутні.

Крім того, місцевим господа рським судом необґрунтовано визнані законними і такими, що відповідають вимогам держ авних будівельних та іншим н ормам самочинне перепланува ння та добудова.

Згідно абзацу 2 частини 2 ста тті 16 Цивільного кодексу Укра їни, частини 2 статті 20 Господа рського кодексу України, суд може захистити цивільне пра во або інтерес способами, що в становлені договором або зак оном.

Предмет позову в частині ви мог про визнання перепланува ння та добудови законними і т акими, що відповідають вимог ам державних будівельних та іншим нормам, не відповіда є способам захисту права, пер едбачених законом. Такий спо сіб захисту не міститься в пе реліках способів захисту пра ва, що визначені у вищевказан их нормативних актах, не пере дбачений він і іншими нормам и права. Це свідчить про відс утність у суду правових підс тав для застосування обраног о позивачем способу захисту права і унеможливлює задовол ення позову в частині такого предмету.

Обраний позивачем спосіб з ахисту права не є різновидом способу "визнання права". У ві дповідності до статей 15, 16 Циві льного кодексу України, стат ті 20 Господарського кодексу У країни, способи захисту прав а по своїй суті - це правові за ходи, за допомогою яких у вста новленому законом порядку зд ійснюється відновлення пору шеного суб' єктивного права . Спосіб захисту права “визна ння права” застосовується в разі необхідності підтвердж ення в судовому порядку наяв ності у певної особи конкрет ного, визначеного за змістом і за обсягом суб' єктивного права.

Вказана вимога позивача це лише факт, який може бути пред метом доказування у спорі пр о право цивільне і застосову ватись лише разом із способа ми захисту права, які є дійсно передбаченими законом чи до говором (припинення дії, яка п орушує право; відновлення ст ановища, яке існувало до пору шення; примусове виконання о бов'язку в натурі тощо).

Такий проміжний статус ціє ї вимоги означає, що вона не сп роможна привести спірні відн осини до мети, за для якої покл икані способи захисту права - до відновлення порушеного п рава. Застосування судом зах одів, які не приводять до захи сту права, суперечить завда нням суду, визначеним статте ю 2 Закону України "Про судоуст рій" , відповідно до якої суд, з дійснюючи правосуддя, на зас адах верховенства права забе зпечує захист гарантованих К онституцією України та закон ами прав і свобод людини і гро мадянина, прав і законних інт ересів юридичних осіб, інтер есів суспільства і держави.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висно вку, що суд першої інстанції п рийняв оскаржуване рішення п ри неповному з' ясуванні обс тавин, що мають значення для с прави, недоведеністю обстав ин, що мають значення для спра ви, які місцевий господарськ ий суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права, а т ому рішення суду першої інст анції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення п ро відмову в задоволенні поз овних вимог.

Відповідно до статті 49 Госп одарського процесуального к одексу України якщо спір вин ик внаслідок неправильних ді й сторони, господарський суд має право покласти на неї дер жавне мито незалежно від вир ішення спору. Стороні, на кори сть якої відбулося рішення, г осподарський суд відшкодову є мито за рахунок другої стор они і в тому разі, коли друга с торона звільнена від сплати державного мита.

Враховуючи, що судова колег ія дійшла до висновку про від сутність підстав для задовол ення позову та задовольняє а пеляційну скаргу відповідач а, з позивача підлягають стяг ненню на користь виконавчого комітету Сумської міської р ади витрати на сплаті держми та за подання апеляційної ск арги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 с татті 103, п. п. 1, 2, 4 статті 104, статте ю 105 Господарського процесуа льного кодексу України, коле гія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відп овідача задовольнити.

Рішення господарського су ду Сумської області від 29 бер езня 2010 року у справі № 17/37-10 скас увати та прийняти нове рішен ня, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (40036, АД РЕСА_1 Код НОМЕР_1) на кори сть Виконавчого комітету Сум ської міської ради витрати н а сплату держмита у розмірі 42 грн. 50 коп.

Зобов' язати господарськи й суд Сумської області видат и наказ.

Постанова набирає законно ї сили з дня її проголошення т а може бути оскаржена до Вищо го господарського суду Украї ни у місячний термін.

Головуючий су ддя

судді :

Повний текст постанови пі дписаний 18 червня 2010 року