Рішення

від 01.11.2021 по справі 140/8050/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/8050/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »ДЛК КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю »ДЛК КОМПАНІ» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2021 №0041280702 та №0041290702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт перевірки від 15.06.2021 №4996/07-02/42445219, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.07.2021 №0041290702, яким встановлено порушення пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку на 157 384, 00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 39 346,00 грн. та від 21.07.2021 №0041280702, яким встановлено порушення пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 833 грн.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що у випадку проведення розрахунків за продані нафтопродукти у безготівковій формі, факт фактичного відпуску покупцю ПММ на АЗС може підтверджуватися не лише фіскальним чеком РРО, а й іншими первинними документами (талоном, смарт-карткою, платіжним дорученням, накладною тощо).

В спростування висновків перевірки про те, що господарська операція з купівлі-продажу соєвої олії, відображеної у даних податкового обліку ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» та ТОВ «МОСТГРЕЙ» фактично не настали, внаслідок відсутності відповідних дій зі сторони продавця ТОВ «МОСТГРЕЙ» , вказує, що ТОВ «МОСТГРЕЙ» являється постачальником товару - олії соєвої для ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» . Вказує, що кожна господарська операція супроводжується рядом дій з боку ТОВ «МОСТГРЕЙ» , що засвідчується супровідними документами на кожну партію товару. Дана сукупність документів вказує на економічні мету операції - отримання прибутку за рахунок продажу товару соєвої олії іноземному покупцю. При цьому товар купувався у ТОВ «МОСТГРЕЙ» під попередньо укладений договір з іноземним покупцем. Наголошує, що факт оплати експортованого товару ГУ ДПС у Волинській області не піддається сумніву, як і факт оплати товару отриманого від ТОВ «МОСТГРЕЙ» .

Внаслідок даної господарської операції ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» та ТОВ «МОСТГРЕЙ» отримують економічний ефект у вигляді доходу, відбувалися зміни активів та реальні зміни майнового стану ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» .

Також зазначає, що код УКТ ЗЕД 1507109000 та 1507101000, як і ДСТУ 4534:2006 стосуються товару - олія соєва, отже сумнівів у ідентифікації товару не має, в акті йдеться про існування кримінального провадження №42020000000000934 від 23.05.2019, однак жодного вироку по даному кримінальному проваджені не має, а тому висновки про те, що діяльність ТОВ «МОСТГРЕЙ» спрямована виключно на надання податкових вигод третім особам, в тому числі ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» шляхом формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування за рахунок нереальних господарських операцій є передчасними та безпідставними.

Вказує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на відшкодування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами у відносинах з іншими суб`єктами публічного та приватного права.

З огляду на наведене, вважає, що ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» правомірно сформувало податковий кредит та правомірно віднесло до бюджетного відшкодування від`ємне значення ПДВ, що виникло при операціях з ТОВ «МОСТГРЕЙ» адже господарські операції реальні, а податковий кредит сформований на підставі належним чином зареєстрованих податкових накладних.

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити в повній мірі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву від 28.08.2021 представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з ПДВ за березень 2021 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 19.04.2021 №9090405046.

Вказує, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації) за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 встановлено їх заниження на 833,33 грн., оскільки занижено показник у рядку 4.1 (колонка Б) Декларацій внаслідок не нарахування всупереч г п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України податкових зобов`язань.

Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17(колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 157384,18 грн., що призвело до завищення на суму 157384 грн. показника рядка 19 Декларації, оскільки було завищено на 134633,35 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) та на суму 22750,83 грн. показник у рядку 16.1 (колонка Б) Декларацій внаслідок врахування всупереч п.44.1 ст.44, п 186.1 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТОВ «МОСТГРЕЙ» товарно-матеріальних цінностей номенклатурою олія соєва.

Протягом січня-лютого 2021 року підприємством придбано 5674,84 тон сої і реалізовано в січні-березні 2021 року - 629 тон, олії соєвої (по коду УКТЗЕД 1507109000 та 1507101000, 1507). Максимально можливий вихід олії 18% з однієї тони сировини (згідно даних компанії виробника обладнання). Максимальна кількість соєвої олії, яку могло виробити підприємство складає 1021,47 тон з даної сировини.

Проте, аналізуючи дані 20-ОПП, у підприємства у березні 2021 року був лише один екструдер для виготовлення олії соєвої. На сайті виробників таких екструдерів наявна інформація про те, що даний апарат виготовляє максимально 1 тонну олії за 1 год. В середньому за один робочий день можливо виготовити 8-10 тон олії соєвої на даному екструдері.

Отже, ТОВ «МОСТГРЕЙ» не мало достатніх виробничих потужностей, щоб виготовити 23,08 тон в день, провести лабораторні дослідження на якість олії соєвої та в той же день відправити дану олію згідно ТТН №0203-21 від 02.03.2021 до м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 150 (митний пункт).

Відстань Миколаївська обл., м. Первомайськ - Волинська обл., м. Ковель становить понад 700 км., яку в середньому автомобіль долає майже за 9 годин.

Також, позивач вказує на те, що олія соєва могла бути виготовлена ТОВ «МОСТГРЕЙ» раніше і перебувати на залишку, але жодних даних та документів на підтвердження даного твердження не додано.

Отже, відсутність матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу свідчить про неможливість здійснення господарських операцій.

В свою чергу, надані посвідчення про якість олії соєвої, видані ТОВ «МОСТГРЕЙ» не можуть вважатися сертифікатами в розумінні законодавства, оскільки, суб`єктами видачі сертифікатів, що засвідчують відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, є лише органи сертифікації.

Разом з тим, ТОВ «МОСТГРЕЙ» виписано (та в подальшому зареєстровано ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» ) розрахунок коригування податкової накладної від 02.03.2021 №7 зі реалізації в адресу ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» товару з номенклатурою соєва олія із зміною коду УКТ ЗЕД з 1507101000 на код УКТ ЗЕД 1507109000. При цьому, ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» відвантажено олію соєву наливом з визначеним товарним кодом УКТЗЕД 1507101000 згідно митної декларації №UA205050/2021/014094 від 03.03.2021.

В укладених угодах між ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» та ТОВ «МОСТГРЕЙ» зазначено, що якість товарів, проданих за договором, повинна відповідати українському стандарту ДСТУ 4534:2006.

Даний національний стандарт України ДСТУ 4534:2006 поширюється на олію соєву, яку виробляють пресуванням і/або екстрагуванням насіння сої. Олія соєва призначена для реалізації через торгівельну мережу для безпосереднього вживання в їжу для виробництва гідрованих та перетерифікованих жирів, маргарину, майонезу та інших продуктів харчування.

Тобто, неможливо ідентифікувати товар (олія соєва), придбаний від ТОВ «МОСТГРЕЙ» згідно податкових та видаткових накладних, та реалізований товар (олія соєва) на експорт згідно експортних контрактів.

Таким чином, податкова накладна, що містить помилки у коді товару згідно з УКТ ЗЕД (у тому числі, якщо помилка наявна хоч в одній цифрі коду товару згідно з УКТ ЗЕД та незалежно від того, яку кількість цифр такого коду зазначено платником ПДВ у відповідному рядку податкової накладної: 4 чи 7), не дає змоги у повній мірі ідентифікувати здійснену операцію, а, отже, не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово- господарських операцій ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ» із ТОВ «МОСТРГЕЙ» встановлено, що згідно повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП, поданого ТзОВ «МОСТГРЕЙ» 02.03.2020 року, значаться орендовані основні засоби: офіс, переробний цех, цистерна для олії, автомобілі, автопричепи, екструдер, зернова сушилка, олійний прес, склад за адресою Миколаївська обл., м. Первомайськ, бульвар Миру, буд. 4 Ж.

При цьому, ТОВ «МОСТГРЕЙ» як виробник/продавець готової продукції за даними реєстрів Держпродспоживслужби не значиться (зокрема в Державному реєстрі потужностей операторів ринку за адресою виробництва у даного підприємства відсутній особистий реєстраційний номер потужностей та не зареєстроване рішення територіального органу про державну реєстрацію потужностей).

За даними аналізу податкової інформації (ІС «Податковий блок» її підсистеми, ЄРПН) по ТОВ «МОСТГРЕЙ» встановлено, що постачальниками товарів для ТОВ «МОСТГРЕЙ» є підприємства з ознаками ризиковості, а саме - ФГ «НИВА АГРОПЛЮС» .

Згідно даних ЄРПН, ФГ' «Нива Агроплюс» в періоді січень-лютий 2021 року придбавало сою в ТОВ «Лінапром» в кількості 4809,15 тонн. Дане товариство займається оптовою торгівлею с/г культур, в т. ч. сої. Із пояснень до ризиковості, платник поки що не вирощує самостійно с/г культури,

ФГ «Нива Агроплюс» реалізовувало сою ТОВ «Мостгрей» у кількості 3391,68 тонн. Також було реалізовано сою ПП «АВТОКОМ-2005 ПЛЮС» у кількості 914,12 тонн, ПАТ «АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД» у кількості 166,16 тонн, ТОВ «РЕНМАРТ Україна» у кількості 50 тонн, ТОВ «АГРО-РОСЬ» у кількості 39,96 тонн, ФГ «АГРОДНЕСТЕР» у кількості 79 тонн.

Також, прослідковуючи по ланцюгу придбання сої ФГ «Нива Агроплюс» виявлено, що постачальником сої є підприємство з ознаками ризиковості, а саме - ТОВ «Лінапром» .

Згідно даних ЄРПН, ТОВ «Лінапром» в періоді січень-лютий 2021 року придбавало сою лише в кількості 596,02 тонн у ТОВ «Кар`єр ЮА» . Дане товариство займається оптовою торгівлею товарів, в т. ч. сої. ТОВ «Кар`єр ЮА» в свою чергу придбавало сою в кількості 863 тонн у ФГ «ВАЛОВИЙ СТІГ» . Проте не прослідковується придбання сої по ланцюгу у такій кількості, яку ТОВ «Лінапром» реалізувало ФГ «Нива агроплюс» . Згідно декларації з ПДВ відсутнє придбання в контрагентів.

Таким чином, вищевикладені факти свідчать про ймовірне розповсюдження схемного податкового кредиту та маніпулювання показниками сум ліміту контрагентам в системі електронного адміністрування ПДВ та відсутність ланцюга поставки сировини номенклатури соя вищенаведеними суб`єктами господарювання.

Із, врахуванням вищенаведеної звірки наявної податкової інформації за проведеним аналізом Єдиного реєстру податкових накладних та аналізом звітності по ланцюгу походження товару, встановлено маніпулювання ФГ «Нива Агроплюс» податковою звітністю та вбачається товарний обрив за перевіряємий період (пересортиця).

Вищенаведене свідчить про відсутність придбання ТОВ «МОСТГРЕЙ» товару номенклатурою соя/соєві боби, а також є підтвердженням, що товар (соя), який ніколи не придбавався ФГ «Нива Агроплюс» , не може бути реалізований на адресу ТОВ «МОСТГРЕЙ» .

Представник ГУ ДПС у Волинській області також вказує, що основним документом, який підтверджує факт відпуску пального (використання скретч-карт, паливних карток/талонів на пальне), є фіскальний чек з АЗС, з огляду на що водій службового автомобіля обов`язково має надати до бухгалтерії такий чек, як підтвердження факту отоварення талону/скретч-картки, виданому йому в підзвіт. При цьому, на підставі такого чека кількість отриманого на АЗС пального водій повинен записати в подорожній лист.

Подорожні листи призначені для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових автомобілів. Тоді як чеки РРО в даному випадку є підставою для оприбуткування пального на баланс підприємства та подальшого їх списання у використання.

З урахуванням вказаного просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 31.08.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

У додаткових поясненнях від 09.09.2021 представник відповідача навів правову позицію Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №825/2075/17 щодо неправомірного формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пром Гарант Плюс» при отриманні паливно-мастильних матеріалів на АЗС без підтверджуючих касових чеків.

У зв`язку із чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 19.05.2021 №1454 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (декларація №9090405046 від 19.04.2021), за наслідками проведення якої ГУ ДПС у Волинській області було складено акт перевірки від 15.06.2021 №4996/07-02/42445219.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки встановлено наступні порушення:

- п.188.1 статті 188, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на суму 833 грн. у декларації за березень 2021 року;

- підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.6 статті 198 ПК України, оскільки завищено суму ПДВ податкового кредиту на 157384 грн.;

- п.201.1 статті 201 ПК України., оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 157384,00 грн.;

- п.44.1 статті 44, пп.»б» , п.200.4 статті 200 ПК України, відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування на суму 31 828 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного, періоду на суму 833,00 грн.

На підставі акту перевірки від 15.06.2021 №4996/07-02/42445219 ГУ ДПС у Волинській області винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.07.2021 №0041290702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку на 157 384, 00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 39 346,00 грн. та від 21.07.2021 №0041280702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 833 грн.

Позивач, вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» , за результатами проведення якої винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 21.07.2021 №0041290702, яким встановлено порушення пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв`язку із чим зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку на 157 384, 00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 39 346,00 грн. та від 21.07.2021 №0041280702, яким встановлено порушення пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 833 грн.

Так, відповідно до висновків перевірки, господарська операція з купівлі-продажу соєвої олії, відображеної у даних податкового обліку ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» та ТОВ «МОСТГРЕЙ» фактично не настали, внаслідок відсутності відповідних дій зі сторони продавця ТОВ «МОСТГРЕЙ» , у зв`язку із чим податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 157384,18 грн., та завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 833,00 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «МОСТГРЕЙ» є постачальником товару - олії соєвої для ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» згідно договору від 28 січня 2021 року №28012021. Реальність господарської операції між вказаними юридичними особами підтверджується наявними в матеріалах справи договором від 28 січня 2021 року №28012021 на поставку соєвої олії нерафінованої, посвідченнями про якість, довідками, в яких постачальник вказує на технологічний процес переробки соєвих бобів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Згідно із пунктом 200.4. статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Нормами пункту 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1. статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу норм пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «МОСТГРЕЙ» на думку ГУ ДПС у Волинській області випливає із того, що посвідчення про якість олії соєвої, видані ТОВ «МОСТГРЕЙ» не можуть вважатися сертифікатами в розумінні галузевого законодавства, оскільки, суб`єктами видачі сертифікатів, що засвідчують відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, є лише органи сертифікації.

Однак, з такою позицією податкового органу суд не погоджується, оскільки сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому недоліки в їх оформлення або їх відсутність самі по собі не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Такі висновки суду, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 року у справі № 804/2317/18.

Щодо твердження контролюючого органу про відсутність у ТОВ «МОСТГРЕЙ» матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, то суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що зазначення у податкових накладних при придбані товарно-матеріальних цінностей та митних деклараціях при їх реалізації на експорт коду УКТ ЗЕД 1507109000 та 1507101000 унеможливлює ідентифікувати товар (олія соєва), суд зазначає, що код УКТ ЗБД 1507109000 та 1507101000, як і ДСТУ 4534:2006 стосуються товару - олія соєва, а особливості та цілі застосування товару - олія соєва (для виготовлення жирів, майонезу, кормів для тварин тощо) не мають жодного значення для ідентифікації товару, оскільки коди УКТ ЗЕД у податкових накладних та митних декларація вказано вірно.

Відповідно до підпункту «і» пункту 201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, як, зокрема, код товару згідно УКТ ЗЕД. При цьому платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на мину території України, мають право зазначати код товару згідно УКТ ЗЕД або код послуги згідно Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду, які у спірних правовідносинах в обох випадках співпадають.

В обґрунтування доводів про нереальність господарських правовідносин з ТОВ «МОСТГРЕЙ» контролюючий орган також вказує, що за даними аналізу податкової інформації (ІС «Податковий блок» її підсистеми, ЄРПН) по ТОВ «МОСТГРЕЙ» встановлено: постачальниками товарів для ТОВ «МОСТГРЕЙ» є підприємства з ознаками ризиковості,ю а саме - ФГ «НИВА АГРОПЛЮС» .

Разом з тим, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Господарська діяльність суб`єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

До того ж порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема в постановах від 20 березня 2020 року по справі №813/5407/15, від 10 квітня 2020 року по справі №440/1082/19, від 30 червня 2020 року по справі № 440/426/19, від 10 липня 2020 року по справі №815/146/13-а.

Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17.

Щодо посилання відповідача на відкрите кримінальне провадження №42020000000000934 від 23 травня 2019 року за фактами пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого в інтересах службових осіб … ТОВ «МОСТГРЕЙ» (код ЄДРПОУ 42864401), та інших, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах та підроблення документів, які подавались для проведення державної реєстрації, суд зазначає, що доказом вини у здійсненні фіктивного підприємництва може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій, тоді як сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу приписів частини шостої статті 78 КАС лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, та лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) чи вчинені вони цією особою, а тому сам факт відкриття кримінального провадження не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування, та не може бути покладений в основу судового рішення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній вирок суду, який би набрав законної сили.

Наявність кримінальних проваджень щодо контрагента позивача, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.

Також на думку суду, дотримання/недотримання контрагентом позивача ТОВ «МОСТГРЕЙ» Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» не є підставою для висновку щодо реальності господарської операції та відповідно не може впливати на право позивача формувати податковий кредит.

З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «МОСТГРЕЙ» документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям господарської діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відповідачем не надано до суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

Відтак, згідно встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про протиправність висновку податкового органу щодо завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2021 року на 157 384,18 грн., та завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 833,00 грн.

Окрім того, відповідно до висновків акту перевірки, ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» здійснювалось списання паливно-мастильних матеріалів, придбаного за паливними картками, без підтвердження первинними документами, а саме не надано документів, що підтверджують факт заправки/отоварення на АЗС по паливних картках, а саме чеків РРО, у зв`язку із чим ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» занижено податкові зобов`язання на загальну суму 833,33 грн., що є порушенням пункту 198.5 статті 198 ПК України. Крім того в порушення вимог пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 192 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування по податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 833,33 грн.

Судом встановлено, що придбання паливно-мастильних матеріалів за паливними картками здійснювалося позивачем згідно із договором поставки партіями з використанням паливних карток від 01 грудня 2020 року №040406-01/12/2020-ПГ362, укладеним з ТОВ «ВЕСТ КАРД» .

На підтвердження факту придбання карток на пальне позивачем було надано наказ на передачу паливних карток від 03 січня 2020 року №32/2, видаткову накладну №26552 від 31.03.2021, акт приймання-передачі товарів за період з 01 березня 2021 року по 31 березня 2021 року, акт звірки взаєморозрахунків за І квартал 2021 року, акт списання ПММ №СпТ-00004 від 31.03.2021, транзакції по паливних картках за березень 2021 року, подорожні листи по автомобілях Fiat Fiorino Combi за березень 2021 року.

На думку позивача, під час перевірки інспекторам були надані первинні документи, які у своїй сукупності підтверджують факт придбання ПММ на АЗС у контрагентів та їх отоварення, а відсутність фіскальних чеків РРО сама по собі та за умови наявності інших первинних документів не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання у зв`язку із використанням у господарській діяльності, однак суд не погоджується із такими доводами, з огляду на наступне.

Пунктом 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20 грудня 1997 року №1442 визначено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція) відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку (пункт 10.3.1), за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем) (пункт 10.3.2), за талонами (пункт 10.3.3), за платіжними картками (пункт 10.3.4).

Відповідно до пункту 34 Правил №1442 автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормами Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), згідно з пунктами 1, 2 статті 3 якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.

Предметом доказування при визначенні правильності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 21.07.2021 №0041290702 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку на 833,00 грн. є обставини щодо придбання ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» нафтопродуктів через мережу АЗС на підставі придбаних у ТОВ «ВЕСТ КАРД» паливних карток.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 3.2 договору від 02 грудня 2020 року №040406-01/12/2020-ПГ362, укладеного між позивачем та ТОВ «ВЕСТ КАРД» , підтвердженням фактичного отримання покупцем товарів (послуг) на точці обслуговування в асортименті, кількості та ціні є чек, що видається покупцю.

З урахуванням зазначеного, суд критично оцінює доводи позивача про те, що відсутність фіскальних чеків РРО не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання оскільки, нормами вищезазначених договорів передбачено, що обов`язковою умовою поставки товару є видача чеку.

Таким чином, видача палива зі зберігання покупцю підтверджується фактом використання паливної картки в мережі АЗС в обмін на видане паливо зі зберігання, що підтверджується чеком РРО.

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, та який є і підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, фіскальний чек РРО з АЗС є первинним документом, що підтверджує факт отоварення за паливними картками, скретч-картками/талонами на пальне.

У свою чергу, водій службового автомобіля обов`язково має надати до бухгалтерії такий чек, як підтвердження факту отоварення талону/скретч-картки, виданому йому в підзвіт та підставі такого чека кількість отриманого на АЗС пального записати, в подорожній лист.

Подорожні листи призначені для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових автомобілів, тоді як чеки РРО в даному випадку є підставою для оприбуткування пального на баланс підприємства та подальшого їх списання у використання.

Окремо суд зауважує, що у наданому позивачем акті списання ПММ відсутнє зазначення автомобіля на який списувались ПММ, а у подорожньому листі легкового автомобіля відсутня інформації на підставі підтверджуючих документів щодо ПММ згідно паливних карток.

Враховуючи вимоги Закону №265/95-ВР, а також умови укладеного позивачем договору поставки нафтопродуктів, на думку суду, допустимим доказом операції з відпуску (продажу) пального на АЗС в розумінні приписів статті 74 КАС України є розрахунковий документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2019 року у справі №825/2075/17, від 12 листопада 2019 року у справі №620/4196/18, від 09 грудня 2020 року у справі №460/212/19, від 09 березня 2021 року у справі № 160/3026/19.

Таким чином, з огляду на відсутність у позивача розрахункових документів, роздрукованих реєстратором розрахункових операцій на операції з відпуску (продажу) пального, суд приходить до висновку про правомірність висновку податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2021 року на 833 грн.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Волинській області від 21.07.2021 №0041280702 та №0041290702 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 156 551,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 39 137,75 грн., а у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно платіжного доручення №1278 від 29.07.2021 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2963,45 грн., який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2947,74 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн., то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви додано договір про надання професійної правничої допомоги від 14 квітня 2021 року, укладений між адвокатом Чабаном Р.Л. та ТОВ «ДЛК КОМПАНІ» , додаток 2 від 28 травня 2021 року до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 14 квітня 2021 року , платіжне доручення №1233 від 30.06.2021, довіреність від 23.06.2021 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Однак, до позовної заяви не додано розрахунку витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пунктом 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 14 квітня 2021 року передбачено, що вартість послуг адвоката погоджується у додатку до Договору та Акту приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг). Однак суду не надано акт приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг).

Відтак, заявлені у позовній заяві до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн. відшкодуванню з відповідача не підлягають з огляду на те, що в порушення вимог частини четвертої статті 134, частини сьомої статті 139 КАС України позивач не подав суду доказів, які підтверджують понесення зазначених витрат на правову допомогу у вказаному розмірі (не надано розрахунку витрат, а також не надано акту приймання-передачі професійної правничої допомоги (адвокатських послуг), наявність якого передбачена договором про надання професійної правничої допомоги).

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в з розмірі 2947,74 грн.

Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21.07.2021 №0041290702 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 156 551,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 39 137,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21.07.2021 №0041280702.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК КОМПАНІ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в розмірі 2947 (дві тисячі дев`ятсот сорок сім) гривень 74 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю »ДЛК КОМПАНІ» , код ЄДРПОУ 42445019, адреса: 45002, м. Ковель, вул. Петра Могили, 1.

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області, код ЄДРПОУ: 44106679, адреса: 43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4.

Суддя Ю.Ю. Сорока