Постанова

від 30.05.2022 по справі 140/8050/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/8050/21 пров. № А/857/5503/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Приступи Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 140/8050/21 (головуючий суддя Сорока Ю.Ю., м. Луцьк) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДЛК КОМПАНІ" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ДЛК КОМПАНІ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2021 №0041280702 та №0041290702.

Рішенням від 01 листопада 2021 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21.07.2021 №0041290702 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2021 року, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 156 551,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 39 137,75 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21.07.2021 №0041280702.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Також суд стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ДЛК КОМПАНІ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в розмірі 2947 гривень 74 копійки.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належного значення доводам контролюючого органу про відсутність факту здійснення господарської операції з придбання товариством позивача олії соєвої у ТзОВ ,,Мостгрей", оскільки останнє не мало достатніх виробничих потужностей, щоб виготовити 23,08 тон в день, провести лабораторні дослідження на якість олії соєвої та в той же день відправити дану олію згідно ТТН №0203-21 від 02.03.2021 до м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 150 (митний пункт).

Окрім того, надані посвідчення про якість олії соєвої, видані ТзОВ ,,Мостгрей", не можуть вважатися сертифікатами в розумінні законодавства, оскільки суб`єктами видачі сертифікатів, що засвідчують відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, є лише органи сертифікації.

ТзОВ ,,Мостгрей" виписало та в подальшому зареєструвало розрахунок коригування податкової накладної від 02.03.2021 №7 з реалізації в адресу ТзОВ ,,ДЛК КОМПАНІ" товару з номенклатурою соєва олія із зміною коду УКТ ЗЕД з 1507101000 на код УКТ ЗЕД 1507109000. При цьому, ТзОВ ,,ДЛК КОМПАНІ" відвантажило олію соєву наливом з визначеним товарним кодом УКТ ЗЕД 1507101000 згідно митної декларації №UA205050/2021/014094 від 03.03.2021.

Також відповідач акцентує увагу на тому, що контрагент позивача - ТзОВ ,,Мостгрей" мав господарські операції з придбання сої з ФГ ,,Нива Агроплюс", яке в свою чергу придбавало сою у підприємства з ознаками ризиковості - ТзОВ ,,Лінапром".

Відповідач доводить, що відсутність матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу свідчить про неможливість здійснення господарських операцій.

За таких обставин відповідач вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ТзОВ ,,ДЛК КОМПАНІ" подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, яке проводилось в режимі відеоконференції, підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання ТзОВ ,,ДЛК КОМПАНІ" податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (декларація №9090405046 від 19.04.2021), оформленої актом перевірки від 15.06.2021 №4996/07-02/42445219, ГУ ДПС у Волинській області встановлено наступні порушення:

- п.188.1 статті 188, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань на суму 833 грн. у декларації за березень 2021 року;

- підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення суми ПДВ податкового кредиту на 157384 грн.;

- п.201.1 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 157384,00 грн.;

- п.44.1 статті 44, пп. ,,б" п.200.4 статті 200 ПК України, відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування на суму 31 828 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного, періоду на суму 833,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: - від 21.07.2021 №0041290702, яким зменшена сума бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2021 року, задекларована на рахунок платника у банку на 157 384, 00 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 39 346,00 грн.;

- від 21.07.2021 №0041280702, яким зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 833 грн.

Висновки контролюючого органу базуються на тому, що господарська операція з купівлі-продажу соєвої олії, відображеної у даних податкового обліку ТзОВ ,,ДЛК КОМПАНІ" та ТзОВ ,,Мостгрей" фактично не настали, внаслідок відсутності відповідних дій зі сторони продавця ТзОВ ,,Мостгрей", у зв`язку із чим податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 157384,18 грн., та завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 833,00 грн.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, товариство позивача звернулось із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між товариством позивача та ТзОВ ,,Мостгрей" мали реальний характер, оскільки документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідач не надав доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям господарської діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18);

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181).

Відповідно до приписів пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (підпункт ,,г" пункту 198.5).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до приписів статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла переконання, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та податкового обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Лише на підставі первинних документів формується податкова звітність та визначаються податкові зобов`язання.

За змістом пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те , що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що ТзОВ ,,Мостгрей" є постачальником товару - олії соєвої для ТзОВ ,,ДЛК КОМПАНІ" згідно договору від 28 січня 2021 року №28012021. Реальність господарської операції між вказаними юридичними особами підтверджується наявними в матеріалах справи документами: договором від 28 січня 2021 року №28012021 на поставку соєвої олії нерафінованої, посвідченнями про якість, довідками, в яких постачальник вказує на технологічний процес переробки соєвих бобів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідність наданих позивачем на підтвердження реального характеру спірних господарських операцій первинних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Також, в матеріалах справи наявні копії документів: Договору № 117 від 27.12.2019, укладеного між фірмою ,,POLI MAKS" (Польща) та ТзОВ ,,ДЛК КОМПАНІ" на постачання олії соєвої, Додаткової угоди від 02.03.2021 до договору № 117 від 27.12.2019, Рахунку/Інвойсу № 60 від 03.032021 на оплату олії соєвої на суму 20079,60 євро, вантажно-митної декларації від 03.03.2021 на постачання олії соєвої ТзОВ ,,ДЛК КОМПАНІ" для фірми ,,POLI MAKS".

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що олія завантажувалась в м. Первомайську Миколаївської області, що підтверджується товарно-транспортними накладними, та без перезавантаження прямо доставлялась через митний кордон України до кінцевого споживача - фірми ,,POLI MAKS".

Наведене підтверджує факт використання придбаної товариством позивача у ТзОВ ,,Мостгрей" олії соєвої у власній господарській діяльності та отримання прибутку.

Суд першої інстанції мотивовано відхилив доводи контролюючого органу щодо нереальності спірної господарської операції у зв`язку з тим, що видані ТзОВ ,,Мостгрей" посвідчення про якість олії соєвої не можуть вважатися сертифікатами в розумінні галузевого законодавства, оскільки, суб`єктами видачі сертифікатів, що засвідчують відповідність процесу виробництва продукції та її обігу вимогам законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, є лише органи сертифікації.

Так, суд слушно зауважив , що сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому недоліки в їх оформлення або їх відсутність самі по собі не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Також суд першої інстанції аргументовано врахував ті обставини, що посилання відповідача на відкрите кримінальне провадження №42020000000000934 від 23 травня 2019 року за фактами пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого в інтересах службових осіб … ТзОВ ,,Мостгрей" (код ЄДРПОУ 42864401), та інших, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах та підроблення документів, які подавались для проведення державної реєстрації, не є належним доказом відсутності реального характеру спірної господарської операції, оскільки доказом вини у здійсненні фіктивного підприємництва може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій, тоді як сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товару у контрагента.

Окрім того, колегія суддів також акцентує увагу на тому, що ТзОВ ,,Мостгрей" на час здійснення господарських операцій було належним чином зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебувало на обліку в органах державної податкової служби, було зареєстроване органом державної податкової служби платниками податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства України, мало свідоцтво платника ПДВ, складені за наслідками господарських операцій податкові накладні були перевірені та зареєстровані органом державної податкової служби в ЄРПН, їх реєстрація не була зупинена податковим органом, що свідчить про відсутність будь-якого із критеріїв ризиковості здійснення операцій або ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних.

Також колегія суддів відхиляє доводи представника контролюючого органу щодо відсутності реального характеру спірних господарських операцій, оскільки такі висновки відповідача базуються в основному на дослідженні інформації баз даних ДПС.

При цьому колегія суддів зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Таким чином, бази даних ДФС не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Крім того, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини можуть лише свідчити про наявність сумнівів у фактичному виконанні умов договорів контрагентами позивача. Однак, вказані обставини не є беззаперечними доказами відсутності реального характеру цих операцій.

Такі висновки апеляційного узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16, в якій Верховний Суд зазначив, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи повністю підтверджують реальність господарських операцій за договорами поставки, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційних скарг про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог сторони не оскаржили, а тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України, якими визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 140/8050/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 09.06.2022.