Рішення

від 29.10.2021 по справі 220/3030/19

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/3030/19

Номер провадження № 2/220/28/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Черновал І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2019 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 26.12.2019 р. у порядку загального позовного провадження, витребувано у Мирноградської державної нотаріальної контори докази по справі, належним чином посвідчену копію спадкової справи, заведеної після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувані докази надійшли до суду 21.01.2020 р. (а.с. 101-119 т.1). Ухвалою суду від 10.03.2020 р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про виклик до судового засідання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , витребувано докази по справі - у П`ятої Донецької державної нотаріальної контори посвідчену належним чином копію спадкової справи, заведеної на спадкодавця ОСОБА_9 , померлу ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у фермерського господарства А.В.Д. посвідчені належним чином копії розрахункових документів про отримання орендної плати за Договором оренди землі б/н, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ А.В.Д. за період з 20.10.2015 р. по 10.03.2020 р.; у ГУ ДФС копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2015-1029 р.р., поданого ФГ А.В.Д. в частині, що стосується ОСОБА_5 . Витребувані докази надійшли до суду 24.03.2020 р. (копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 139-182 т.1), 31.03.2021 р. (відомості ДФС (а.с. 197-199 т.1). Ухвалою суду від 16.04.2020 р. витребувано, у т.ч., у Краснолиманського міського суду Донецької області копію матеріалів справи № 236/1920/16-ц, у ГУ ДФС відомості про доходи ОСОБА_5 , за період 2015-2019 р.р., у ГУ ПФУ в Донецькій області відомості про доходи ОСОБА_5 , за період 2015-2019 р.р. Витребувані докази надійшли до суду 28.04.2020 р. ( відповідь ДПС (а.с. 223 т.1), 13.05.2020 р. (матеріали справи 236/1920/16-ц (а.с. 1-87 т.2)., 14.05.2020 р. (відповідь ПФУ (а.с. 90 т.2).

Ухвалою суду від 03.06.2020 р. справу призначено до судового розгляду на 30.07.2020 р. За клопотанням сторін розгляд справи відкладено на 25.08.2020 р., сторони не з`явились у судове засідання. За клопотанням представника позивача ОСОБА_2 справу відкладено на. 13.10.2020 р. (сторони не з`явились у судове засідання). 13.10.2020 р. розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання), 16.11.2020 р. розгляд справи було відкладено на 11.12.2020 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання). 28.01.2021 р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2021 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання) та за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 17.02.2021 р. розгляд справи було відкладено на 17.03.2021 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання). 17.03.2021 р. розгляд справи було відкладено на 12.04.2021 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання). 12.04.2021 р. розгляд справи було відкладено на 13.05.2021 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання). 13.05.2021 р. розгляд справи було відкладено на 16.06.2021 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання). 16.06.2021 р. розгляд справи було відкладено на 30.07.2021 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання). 30.07.2021 р. розгляд справи було відкладено на 20.08.2021 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання) та за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 20.08.2021 р. розгляд справи було відкладено на 14.09.2021 р. у зв`язку з неявкою сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, докази поважності причин неявки не надали, заяви про відкладення розгляду справи відсутні. 22.09.2021 р. розгляд справи було відкладено на 13.10.2021 р. за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідків (сторони не з`явились у судове засідання). 24.09.2021 р. вказана справа надійшла до провадження судді Дурач О.А. 13.10.2021 р. розгляд справи відкладено на 29.10.2021 р. у зв`язку з неявкою позивача та представника позивача ОСОБА_2 . Причини їх неявки у судове засідання визнані неповажними. 20.10.2021 р.н на електронну адресу представника позивача ОСОБА_2 , зазначену ним у заяві від 06.03.2020 р. (а.с. 126 т.1) та позивача ОСОБА_1 надіслано повідомленні щодо необхідності забезпечення явки до суду заявлених ними свідків та роз`яснено наслідки невиконання зазначеної дії. (а.с. 187). Вказаний лист ним отримано Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 викликані за допомогою Веб оголошення у судове засідання на 29.10.2021 р. (а.с. 188).

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

18 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , про визнання права на спадкування. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в 2011 році до неї звернувся за допомогою її брат ОСОБА_5 , який скаржився на суттєве погіршення стану здоров`я та відсутність належно піклування з боку його дітей, у зв`язку з чим вона запропонувала брату переїхати до неї у м. Донецьк на постійне проживання. Після смерті їх матері у 2015 року, стан здоров`я ОСОБА_10 став погіршуватись ще швидше. Життєдіяльність їхньої сім`ї здійснювалось за рахунок заощаджень позивача. Так, позивач із братом зверталися за допомогою та проходили лікування в лікарнях м. Донецька. Не зважаючи на постійне та інтенсивне лікування та значні на це витрати з боку позивача, в подальшому стан здоров`я ОСОБА_10 продовжував погіршуватись, у зв`язку з цим витрати позивача на ліки для брата постійно зростали, для його пересування позивач вимушена була придбати крісло-коляску та інші спеціальні прилади. Як висновок, останні роки життя, з причини ряду тяжких хвороб, ОСОБА_10 знаходився у безпорадному стані, а позивач опікувалася ним, утримувала його, забезпечувала та організовувала його побут та лікування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 брат позивача ОСОБА_5 помер у м. Донецьку, тобто на тимчасово непідконтрольній України території. Доньки брата позивачки відмовлялись нести витрати по лікуванню свого батька за час його життя, та відмовились нести витрати на поховання після його смерті. Відповідачка при цьому зазначила, що позивачка має компенсувати свої витрати за рахунок спадщини. У зв`язку з цим, позивачка вимушена була самостійно організувати та сплатити поховання спадкодавця. Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, що складається із земельної ділянки (паю), яка розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, с. Роздольне, КСП Богатир . Позивач звернулася до Мирноградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, після всього зазначеного, відповідач змінила своє рішення та прийняла спадщину, відмовившись давати згоду позивачу на спадкування разом із нею. Позивач, що піклувалась про спадкодавця, утримувала його, коли він знаходився у безпорадному стані, має право на спадкування разом із відповідачем, тому вимушена звернутися до суду з цим позовом. У зв`язку з цим, просить суд визнати за нею право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Донецьк Донецької області помер її батько ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася із земельної ділянки площею 8,7375 га. кадастровий № 1421284600:01:001:0146, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області. За життя ОСОБА_10 не було складено заповіту, відповідач є спадкоємцем першої черги за законом. У визначений законом строк ОСОБА_11 було подано до Мирноградської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 . Тітка відмовлялася надавати документи батька і вимагала, щоб відповідачка відмовилася від спадку на її користь. Так, 28.10.2019 року відповідачці було видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме по видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на земельну ділянку, яка належала йому на підставі державного акту серії ЯА № 924885, через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на майно. В зв`язку з неможливістю оформити спадщину в нотаріальному порядку, ОСОБА_3 звернулася до Великоновосілківського районного суду Донецької області з позовом до Роздольненської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. Вважає, що позивачка не має достатніх підстав в судовому порядку змінити черговість спадкування. В якості доказів до позову було долучено квитанції по сплаті комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 , в період з 2013 -2018 роки, та не зрозуміло, яким чином вказані платежі стосувалися забезпечення ОСОБА_12 , адже житловий будинок за даною адресою належить самій ОСОБА_1 , де разом з нею проживає і її дочка ОСОБА_13 . Проте ОСОБА_1 , цілком розуміючи безпідставність своїх вимог, переслідуючи мету заволодіти спадком відповідачки, вирішила вказати ці платежі як допомогу безпорадному брату. Батько відповідача ОСОБА_5 ніколи не був зареєстрований у домоволодінні по АДРЕСА_1 , документи, надані позивачкою (Адресна довідка № 1212 від 22.07.2017 року видана Петровським РО ДГУ МВС ДНР та запис у Домовій книзі для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1 щодо реєстрації ОСОБА_12 ) є фальсифікованими, незаконними та не можуть бути використані як письмові докази, адже видані незаконними організаціями. Зазначає, що батько дійсно хворів, проте допомоги сторонніх не потребував, адже мав у власності земельну ділянку, за яку саме позивачка ОСОБА_1 за проханням ОСОБА_5 отримувала орендну плату. Крім того, ОСОБА_3 систематично, до самої смерті надавала батькові матеріальну допомогу у вигляді грошових коштів для забезпечення його потреб.

Процедура розгляду

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (представник позивача та позивач на адресу електронної пошти, зазначену ним у заяві (а.с. 126 т.1) не з`явились. Представник відповідача надав письмову заяву, у якій просить справу розглядати за його відсутності, не заперечує проти прийняття заочного рішення по справі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились повторно. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, вперше не з`явились у судове засідання, призначене на 20.08.2021 р., вдруге - на 13.10.2021 р., втретє 29.10.2021 р. Доказів поважності причин неявки не надали. Судом у листі було роз`яснено про необхідність явки у судове засідання. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та його представника на підставі п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору, та за відсутності відповідача та його представника, зважаючи на подану ними заяву.

Оскільки представником позивача за період з 10.03.2020 р. по 29.10.2021 р. не забезпечено явку свідків у судове засідання, свідки повідомлялись про необхідність явки до суду за допомогою Веб оголошення, суд, враховуючи тривалість розгляду даної справи, а також те, що у матеріалах справи достатньо даних про прийняття законного та обґрунтованого рішення, ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності вказаних свідків.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 519 (том 1 а.с. 20).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 02 лютого 1972 року Богатирською сільською радою Великоновосілківського району Донецької області вбачається, що ОСОБА_14 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками записано ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (том 1 а.с. 9).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 06 листопада 1999 року Петровським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Донецька 06 листопада 1999 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_18 (том 1 а.с. 9).

Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 27 квітня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції Донецької області 27 квітня 2004 року розірвано шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_19 (том 1 а.с. 10).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 22 липня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції м.Донецька 22 липня 2006 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_20 та ОСОБА_19 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_21 (том 1 а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 22 червня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області 22 червня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_20 та ОСОБА_1 (том 1 а.с.12).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 00023084873 від 10.06.2019 року ОСОБА_22 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , відомості про батька: ОСОБА_23 , відомості про матір: ОСОБА_24 (том 1 а.с.13).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища Покровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 00023040687 від 05.06.2019 року 14 травня 1958 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_23 та ОСОБА_25 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_26 (том 1 а.с.14).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу Бучанського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області № 00024851783 від 07.12.2019 року 13 березня 1968 року розірвано шлюб між ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_27 (том 1 а.с.15).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища Жовтневого районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 00016927667 від 28.07.2016 року 21 листопада 1969 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_25 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_28 (том 1 а.с.16).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища Жовтневого районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 00016927699 від 28.07.2016 року 22 вересня 1982 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_29 та ОСОБА_25 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_30 (том 1 а.с.17).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_22 є рідним братом позивача ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданого Жовтневим районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 1477 (том 1 а.с. 18).

Як вбачається з адресної довідки №1212 від 22.07.2017 року ОСОБА_31 зареєстрований с 19.07.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.25).

Згідно акту про сумісне проживання № 1609 від 01.10.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_13 (дочка) та ОСОБА_22 (брат) проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 проживала сумісно з братом ОСОБА_31 та здійснювала за ним догляд по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.26).

Із даних погосподасрької книги для прописки громадян мешкаючи в будинку АДРЕСА_1 , слідує, що місце проживання ОСОБА_22 зареєстрованк 18.07.2017 року (том 1 а.с. 29).

Відповідно до виписок з історії хвороби ОСОБА_31 знаходився на стаціонарному лікуванні в поліклініці м. Донецька (том 1 а.с.30-33)

Згідно наданих позивачем копій фіскальних чеків з аптек, вбачається, що вона купувала медичні препарати (том 1 а.с. 35-38).

Із відповіді Міськрайонного управління у Великоновосілківському районі та м. Донецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за № 649/112-19 від 07.10.2019 вбачається, що згідно наявних в управлінні других примірників державних актів на право власності на землю станом на 01.01.2013 року ОСОБА_5 належить земельна ділянка площею 8,7400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт серія ЯА № 924885 від 12.12.2005. До вказаної відповіді додано копію другого примірника Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 924885 виданого на ім`я ОСОБА_22 (том 1 с.76-77).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру державного нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори Кравець С.В. № 56592550 від 20.06.2019 року щодо заповітів/спадкових договорів після смерті ОСОБА_22 інформація у Спадковому реєстрі відсутня (том 1 а.с.81).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-1406104352019 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 1421284600:01:001:0146, місце розташування Донецька область, Великоновосілківський район, Роздольненська сільська рада, для ведення товарного сілськогосподарського виробництва, площею 8,7375 га, зареєстрована 12.12.2005, власником даної земельної ділянки вказаний ОСОБА_22 , документ, що посвідчує право Державний акт від 12.12.2005 ЯА 924885 (том1 а.с.85-87).

12 жовтня 2019 року у Великоновосілківській суспільно- політичній газеті Сільський край № 77 (11356) було розміщено оголошення про втрату державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА 924885, виданий 12.12.2005 року на ім`я ОСОБА_5 (том 1 а.с.88).

28 жовтня 2019 року державним нотаріусом Мирноградської державної нотаріальної контори видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю оригіналу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (том 1 а.с. 89).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_31 мав у власності земельну ділянку площею 8,7375 га кадастровий номер1421284600:01:001:0146, цільове призначення- для ведення товарного сілськогосподарського виробництва, розташовану на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, яка з 20.10.2015 року перебуває в оренді у ФГ А.В.Д. за Договором оренди землі (том 1 а.с. 91).

Державним нотаріусом Мирноградської державної нотаріальної контори надано суду копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 (том 1 а.с. 102-119) із матеріалів якої вбачається, що з заявами про прийняття спадщини за законом звернулись сестра спадкодавця ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Таким чином, виходячи з даної правової норми, доказуванню підлягає сукупність наступних обставин: знаходження спадкодавця в безпорадному стані (внаслідок похилого віку, тяжкої хвороби або каліцтва) та надання протягом тривалого часу саме особою, яка є спадкоємцем наступної черги, допомоги спадкодавцеві (піклування, матеріального забезпечення та ін.). Зміна черговості спадкування у контексті вищевказаної правової норми застосовується лише до спадкоємців за законом.

Відповідач по справі ОСОБА_3 є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, яка є тимчасово неконтрольованою територією України. У встановлений строк ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, натомість постановою нотаріуса від 28.10.2019 р. їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с. 119 т.1). Позивач ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_31 та його спадкоємицею другої черги, також звернулась 05.06.2019 р. з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_31 (а.с. 102 т.1).

На підтвердження безпорадності стану померлого ОСОБА_31 позивачем надано наступні докази: довідку про причину смерті № 15, у якій зазначено, що ОСОБА_31 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - атеросклероз сосудів лівої ноги (а.с. 22 т.1); виписка з історії хвороби № 3909, згідно якої ОСОБА_31 з 28.12 по 12.01.2017 р. знаходився на стаціонарному лікуванні, стан середнього ступеня тяжкості, недостатнього харчування, рекомендовано нагляд невролога за місцем мешкання, постійний контроль АД та ЧСС, відмова від шкідливих звичок, обробка пролежня камфорним спиртом, постійний прийом гипотензійних препаратів - раміпріл, асперкард, тривалий час серміон, мексидол, актовегин, зазначено, що за час лікування стан здоров`я хворого незначно покращився (а.с. 30-31 т.1); виписка з історії хвороби 2374, згідно якої ОСОБА_31 знаходився на стаціонарному лікуванні з 20.07 по 28.07.2017 р., загальний стан задовільний, рекомендовано нагляд невропатолога, контроль АД, раміприл, амлподіпін, аторвостатін, кардіомагніл, білобіл, фезам, зазначено, що після лікування самопочуття хворого не покращилось, зберігається слабкість в лівій руці, нозі, хворий себе не обслуговує, потребує стороннього догляду, тазові функції не контролює пам`ять, критика знижені (а.с. 32 т.1); посмертний епікріз, з якого вбачається, діагноз атеросклеротична гангрена лівої голені та стопи. Церебральний атеросклероз, ХСМН ІІІ ст. з артемінальною гіпертензією. С/п перенесеного ОНМК від 26.12.2016 р. з лівостороннім гімапарезом, стійкою сгибовою контрактурою лівої руки та лівої ноги, енцефалопатією Посттравматична катаракта ОD. ИБС (російською): дифузний кардіосклероз, СНІ. Проліжень лівої ягодиці , давність захворювання близько 1,5 місяців, при надходження стан важкий, від ампутації лівої ноги хворий та його сестра категорично відмовились (а.с. 33 т.1).

Оцінюючи надані докази, суд зазначає, що посилання відповідача про їх фальсифікацію лише тому, що вони видані не уповноваженим органом, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів суд вважає за необхідне прийняти до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v Turkey . Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Суд приймає до уваги вказаний висновок і застосовує його у даній справі, зазначаючи, що у разі неприйняття до уваги наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог лише з огляду на те, що вони видані незаконними формуваннями, позбавить позивача мінімальної можливості доведення своїх позовних вимог, які іншим шляхом (враховуючи перебування спадкодавця на тимчасово окупованій території та лікування його за місцем перебування), позивач довести не зможе.

Отже, надані позивачем докази на підтвердження безпорадності стану спадкодавця суд вважає належними та допустимими.

Натомість, суд не вважає їх достатніми на підтвердження доводів позивача.

Так, безпорадний стан спадкодавця повинен підтверджуватися медичними документами, а не лише показаннями свідків, якщо існує спір за спадок між спадкоємцями (ВС/КЦС у справі № 200/21452/15-ц від 17 жовтня 2018 р.)

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 р. роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Як зазначає позивач у позові, ОСОБА_31 з приводу ряду тяжких хвороб знаходився в безпорадному стані. Позивач на підтвердження вказаного надала лише дві виписки з історії хвороби, де зазначено, що ОСОБА_31 проходив стаціонарне лікування з 28.12 по 12.01.2017 р. та з 20.07 по 28.07.2017 р. Лише у останній виписці з історії хвороби наголошено на те, що ОСОБА_31 потребував стороннього догляду. Жодних інших медичних документів про стан здоров`я ОСОБА_31 , відомостей про його стан здоров`я, необхідності надання йому стороннього догляду в період з 28.07.2017 р. по 07.02.2019 р. позивачем не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивачем не доведено достатніми та переконливими доказами факту безпорадного стану ОСОБА_31 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо доводів позивача про її піклування над ОСОБА_31 , забезпеченням його матеріально, утримання та забезпечення організації його життя, суд зазначає наступне.

На підтвердження сумісного проживання ОСОБА_31 з позивачем надано адресну довідку № 1212, згідно якої вбачається, що ОСОБА_31 з 19.07.2017 р. зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с. 25 т.1); акт про сумісне проживання від 01.10.2019 р., згідно якого ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_22 мешкають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 26 т.1); копією домової книги для прописки громадян, що проживають в буд. АДРЕСА_1 , згідно якої ОСОБА_22 зареєстрований з 18.07.2017 р. за вказаною адресою (а.с. 28-29 т.1).

Оцінюючи надані докази з точки зору їх належності та допустимості, суд вважає встановленим факт проживання ОСОБА_31 у м. Донецьк 01.10.2019 р. (згідно акта від 01.10.2019 р. (а.с. 26 т.1). При цьому суд зазначає, що у даному акті відсутні відомості, з якого періоду ОСОБА_31 проживає за вказаною адресою. Дані про реєстрацію ОСОБА_31 у м. Донецьк, вказані у домовій книзі, у адресній довідці не підтверджують фактичного (безпосереднього) проживання ОСОБА_31 у м. Донецьк на час їх видачі. І хоча вказані докази на підтвердження реєстрації ОСОБА_31 не створюють юридичних наслідків, оскільки видані не уповноваженими органами, відповідно до положень ч.ч. 2,3 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , суд оцінює вказані докази не підтвердження фактичного проживання ОСОБА_31 за місцем проживання позивача, враховуючи її доводи, разом із іншими доказами по справі, у їх сукупності. У відзиві за позовом відповідач не заперечує щодо проживання ОСОБА_31 у м. Донецьк, доказів на спростування вказаного не надав. Натомість і позивачем не доведено факт проживання ОСОБА_31 у м. Донецьк 2011 р. по 01.10.2019 р. та з цього часу до часу смерті ОСОБА_31 .

Тобто, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про матеріальне забезпечення ОСОБА_31 у вигляді сплати комунальних послуг за нього в цілому, на підтвердження чого позивачем також надавались відповідні квитанції (а.с. 39-45 т.1).

Щодо забезпечення позивачем лікування ОСОБА_31 , суд звертає увагу на призначення лікарів, викладені у виписках з історії хвороби (а.с. 30-32 т.1). Так, у цих призначеннях відсутні вказані у накладній № 211 від 20.07.2017 р. засоби для реабілітації інваліда, ліки, зазначені у чеках № ІД 000030952834, № 6622, ФН 0263001, № ІД 37492073 (а.с. 34 т.1), від № 53699 від 01.02.2019 р., № ІД 37492-73, № 4229 від 25.01.2018 р. (а.с. 36 т.1), від 23.01.2019 р., № ІД 37492073 від 27.01.2019 р., у чеку на суму 385 грн. 40 коп., у чеку від 31.01.2019 р., від 26.01.2019 р., від лютого 2019 р., від 16.01.2018 р. (а.с. 37 т.1) тонометр, зазначений у чеку № ІД 20362685 від 20.11.2017 р. (а.с. 36 т.1), суд звертає увагу, зо у чеку на а.с. 35 т.1 на суму 23738 грн. відсутнє цільове призначення платежу. Отже, відсутні достатні докази того, що вказані ліки та медичні засоби були придбані позивачем саме для ОСОБА_31 та були рекомендовані його лікарями.

Щодо забезпечення ОСОБА_31 харчуванням, позивачем наданий чек від 23.01.2019 р., за яким були придбані кефір, батон, вода та сигарети на суму 367 грн. 52 коп. (а.с. 37 т.1). Суд вважає наданий доказ також недостатнім доказом надання позивачем допомоги ОСОБА_31 , матеріального забезпечення та піклування.

Згідно інформації від 07.10.2019 р. № 649/112-19, ОСОБА_31 належить на праві власності земельна ділянка площею 8,7400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт серія ЯА № 924885 від 12.12.2005 (а.с. 76 т.1). Вказане підтверджується й відповідною копією державного акту (а.с. 77 т.1). Вказана земельна ділянка перебувала у оренді Фермерського господарства А.В.Д. , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку (а.с. 85-86 т.1), нормативна оцінка даної ділянки станом на 15.10.2019 р. складала 208029 грн. 94 коп. (а.с. 84 т.1). ОСОБА_31 отримував дохід у вигляді орендної плати за відповідним договором орендиу 4 кварталі 2016 р. у сумі 8430,63 грн. (виплачений дохід), за 4 квартал 2017 р. 5090 грн. (виплачений дохід) (а.с. 198,199 т.1.) Інші дані про дохід ОСОБА_31 суду не надані, але й договір оренди між сторонами розірвано не було, позивач, отримавши відзив відповідача, у якому та зазначила про сплату орендної плати ОСОБА_31 , не надала заперечень щодо цього. Отже, ОСОБА_31 мав у власності земельну ділянку та мав можливість утримувати дохід у вигляді орендної плати за користування нею ФГ А.В.Д. , тобто відсутні достатні докази того, що ОСОБА_31 потребував допомоги у вигляді матеріального забезпечення.

Сукупність досліджених доказів не підтверджує той факт, що позивач тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Сукупність досліджених доказів не підтверджує той факт, що позивач тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, та той факт, що ОСОБА_31 через тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Щодо судового збору

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено, судові витрати не підлягають стягненню на його користь. Натомість відповідачем понесені витрати, пов`язані з розгляду даної справи, зокрема витрати на правову допомогу, які підлягають стягненню з позивача на підставі ст. 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розмір витрат, які підлягають до стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадженн № 61-15441св19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

12.06.2019 р. відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом Кузнєцовою О.П. був укладений договір № 66 про надання правової допомоги (а.с. 70 т.1).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг № 1 від 14.01.2020 р. адвокат Кузнєцова О.П. виконала роботи за договором № 66 від 12.06.2019 р.: юридична консультація, кількість витраченого часу 1 год., вартість 500 грн. (а.с. 94 т.1), відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2 від 14.01.2020 р. адвокатом виконано перевірку відомостей у Державному реєстрі речових прав щодо суб`єкта ОСОБА_1 та ОСОБА_31 , вартість послуг складає по 375 грн. за кожну послугу (а.с. 95 т.1), як вбачається з акту прийому-передачі виконаних робіт № 3 від 17.01.2020 р. за складання відзиву на позовну заяву за три години роботи адвокатом виконано роботу на загальну суму 1500 грн. (а.с. 96), згідно акту прийому-передачі виконаних робіт № 4 від 17.01.2020 р., за виготовлення копій документів, що додаються до відзиву, адвокатом виконано роботи на загальну суму 186 грн., як вбачається з акту прийому-передачі виконаних робіт № 5 від адвокатом виконано роботи щодо авансування вартості супровіду адвоката в розгляді справи в суді першої інстанції на суму 500 грн. (а.с. 98). На підтвердження сплати адвокату наданих ним послуг відповідачем додано квитанцію № 1 від 17.01.2020 р. на суму 3376 грн. (а.с. 99 т.1). Суд звертає увагу, що про вказані витрати було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 66-69 т.1), який отримано представником позивача ОСОБА_2 (а.с. 100 т.1).

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази, на підтвердження факту сплати вказаної суми адвокату. Натомість, досліджуючи акти виконаних робіт, суд зазначає, що розмір витрат, заявлений позивачем, є не в повній мірі обґрунтованим, оскільки час, витрачений на надання вказаних послуг не є спів мірним виконаним роботам. Тому в цій частині вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та на його користь необхідно стягнути суму витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 2000 грн., відмовивши у задоволенні вимог в іншій частині.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 174, 235, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_9 , витрати на професійну правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. У стягненні решти витрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.А. Дурач