Постанова

від 18.01.2022 по справі 220/3030/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/321/22

220/3030/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року місто Маріуполь

справа 220/3030/19

провадження № 22-ц/804/321/22

Донецький апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Лопатіної М.Ю.,

секретар судового засідання Грішко С.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області у складі судді Дурач О.А. від 29 жовтня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права на спадкування.

Позов мотивовано тим, що в 2011 році до позивачки звернувся за допомогою її брат ОСОБА_3 , який скаржився на суттєве погіршення стану здоров`я та відсутність належно піклування з боку його дітей, у зв`язку з чим позивачка запропонувала брату переїхати до неї у м. Донецьк на постійне проживання.

Після смерті їх матері у 2015 року стан здоров`я ОСОБА_4 став погіршуватись ще швидше. Забезпечення сім`ї здійснювалось за рахунок заощаджень позивача.

Позивач із братом зверталися за допомогою та проходили лікування в лікарнях м. Донецька. Не зважаючи на постійне та інтенсивне лікування та значні на це витрати з боку позивача, в подальшому стан здоров`я ОСОБА_4 продовжував погіршуватись, у зв`язку з цим витрати позивача на ліки для брата постійно зростали, для його пересування позивач вимушена була придбати крісло-коляску та інші спеціальні прилади.

Останні роки життя з причини ряду тяжких хвороб ОСОБА_5 знаходився у безпорадному стані, а позивач опікувалася ним, утримувала його, забезпечувала та організовувала його побут та лікування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 брат позивача ОСОБА_3 помер у м. Донецьку, тобто на тимчасово непідконтрольній Україні території. Доньки відмовлялись нести витрати по лікуванню свого батька за час його життя, та відмовились нести витрати на поховання після його смерті. Відповідачка при цьому зазначила, що позивачка має компенсувати свої витрати за рахунок спадщини.

Позивачка вимушена була самостійно організувати та сплатити поховання спадкодавця. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, що складається із земельної ділянки (паю), яка розташована за адресою: Донецька область, Великоновосілківський район, с. Роздольне, КСП Богатир .

Позивач звернулася до Мирноградської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, відповідач змінила своє рішення та прийняла спадщину, відмовившись давати згоду позивачу на спадкування разом із нею. Позивач, що піклувалась про спадкодавця, утримувала його, коли він знаходився у безпорадному стані, має право на спадкування разом із відповідачем, тому вимушена звернутися до суду з позовом та просила суд визнати за нею право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкування відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в сумі 2 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б в повній мірі підтвердили безпорадність стану спадкодавця, необґрунтовано доводи щодо його матеріального забезпечення та витрат на лікування.

Надані позивачем докази не підтверджують, що позивач тривалий час опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_3 , який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

29 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у допиті свідків, на якому наполягала позивачка. Їх неможливість прибути до судового засідання обумовлена проживанням на тимчасово окупованій території у м. Донецьку.

Позивачка зазначає, що спадкодавець ОСОБА_3 довгий час був безпорадним, потребував догляду з її боку, матеріальних витрат на його утримання. Донька ОСОБА_3 - відповідачка ОСОБА_2 відмовлялась допомагати батькові, усувалась від піклування за ним.

Оскільки позивачем підтверджено належними доказами факт знаходження спадкодавця ОСОБА_3 на утриманні, вона має право на спадкування разом із відповідачем.

Доводи інших учасників справи

Правом поданні відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Лопатіна М.Ю.

Ухвалою апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у справі закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою апеляційного суду від 21 грудня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Кузнєцової О.П. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 519 (том 1 а.с. 20).

З наданих до позовної заяви документів судом встановлено, що ОСОБА_3 є рідним братом позивача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , де батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , та свідоцтвом про шлюб ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , відповідно до якого прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 (т.1 а.с. 116).

Як вбачається з адресної довідки №1212 від 22.07.2017 року ОСОБА_3 зареєстрований з 19.07.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.25).

Згідно з актом про сумісне проживання № 1609 від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_10 (дочка) та ОСОБА_3 (брат) проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 проживала сумісно з братом ОСОБА_3 та здійснювала за ним догляд по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с.26).

Із даних погосподасрької книги для прописки громадян, які мешкають в будинку АДРЕСА_1 , слідує, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано 18 липня 2017 року (том 1 а.с. 29).

Відповідно до виписок з історії хвороби ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в поліклініці м. Донецька (том 1 а.с.30-33)

Згідно з наданими позивачем ОСОБА_1 копій фіскальних чеків з аптек, вбачається, що вона купувала медичні препарати (том 1 а.с. 35-38).

Із відповіді Міськрайонного управління у Великоновосілківському районі та м. Донецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області за № 649/112-19 від 07 жовтня 2019 року вбачається, що згідно з наявними в управлінні других примірників державних актів на право власності на землю станом на 01 січня 2013 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 8,7400 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт серія ЯА № 924885 від 12.12.2005 року. До вказаної відповіді додано копію другого примірника Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 924885 виданого на ім`я ОСОБА_3 (том 1 с.76-77).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру державного нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори Кравець С.В. № 56592550 від 20 червня 2019 року щодо заповітів/спадкових договорів після смерті ОСОБА_3 інформація у Спадковому реєстрі відсутня (том 1 а.с.81).

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-1406104352019 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 1421284600:01:001:0146, місце розташування Донецька область, Великоновосілківський район, Роздольненська сільська рада, для ведення товарного сілськогосподарського виробництва, площею 8,7375 га, зареєстрована 12 грудня 2005 року, власником даної земельної ділянки вказаний ОСОБА_3 , документ, що посвідчує право Державний акт від 12 грудня 2005 року ЯА 924885 (том 1 а.с.85-87).

12 жовтня 2019 року у Великоновосілківській суспільно- політичній газеті Сільський край № 77 розміщено оголошення про втрату державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА 924885, виданого 12 грудня 2005 року на ім`я ОСОБА_3 (том 1 а.с.88).

28 жовтня 2019 року державним нотаріусом Мирноградської державної нотаріальної контори видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю оригіналу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (том 1 а.с. 89).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 мав у власності земельну ділянку площею 8,7375 га кадастровий номер 1421284600:01:001:0146, цільове призначення - для ведення товарного сілськогосподарського виробництва, розташовану на території Роздольненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, яка з 20 жовтня 2015 року перебуває в оренді у ФГ А.В.Д. за Договором оренди землі (том 1 а.с. 91).

Державним нотаріусом Мирноградської державної нотаріальної контори надано суду копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (том 1 а.с. 102-119), із матеріалів якої вбачається, що з заявами про прийняття спадщини за законом звернулись сестра спадкодавця ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 , а також відповідач ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судової повістки.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кущ О.В. подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кузнєцової О.П., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України, якою вмотивовано позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зміни черговості одержання права на спадкування: фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України та зазначено, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування .

Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність вимог позивача і, приймаючи до уваги зібрані по справі докази, оцінені судом з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України, апеляційний суд з цим погоджується.

Так, ОСОБА_2 є спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, яка є тимчасово неконтрольованою територією України.

У встановлений строк ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, натомість постановою нотаріуса від 28 жовтня 2019 року їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с. 119 т.1).

Позивач ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_3 та його спадкоємицею другої черги, також звернулась 05 червня 2019 року з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 (а.с. 102 т.1).

На підтвердження безпорадності стану померлого ОСОБА_3 позивачем надано наступні докази: довідку про причину смерті № 15, у якій зазначено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті - атеросклероз сосудів лівої ноги (а.с. 22 т.1); виписка з історії хвороби № 3909, згідно з якої ОСОБА_3 з 28 грудня 2016 року по 12 січня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні, стан середнього ступеня тяжкості, недостатнього харчування, рекомендовано нагляд невролога за місцем мешкання, постійний контроль АД та ЧСС, відмова від шкідливих звичок, обробка пролежня камфорним спиртом, постійний прийом гипотензійних препаратів - раміпріл, асперкард, тривалий час серміон, мексидол, актовегин, зазначено, що за час лікування стан здоров`я хворого незначно покращився (а.с. 30-31 т.1); виписка з історії хвороби 2374, згідно з якої ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з 20 липня по 28 липня 2017 року, загальний стан задовільний, рекомендовано нагляд невропатолога, контроль АД, раміприл, амлподіпін, аторвостатін, кардіомагніл, білобіл, фезам, зазначено, що після лікування самопочуття хворого не покращилось, зберігається слабкість в лівій руці, нозі, хворий себе не обслуговує, потребує стороннього догляду, тазові функції не контролює, пам`ять, критика знижені (а.с. 32 т.1); посмертний епікріз, з якого вбачається, діагноз атеросклеротична гангрена лівої голені та стопи. Церебральний атеросклероз, ХСМН ІІІ ст. з артемінальною гіпертензією. С/п перенесеного ОНМК від 26 грудня 2016 року з лівостороннім гімапарезом, стійкою сгибовою контрактурою лівої руки та лівої ноги, енцефалопатією, посттравматична катаракта ОD. ІХС: дифузний кардіосклероз, СНІ. Проліжень лівої сідниці , давність захворювання близько 1,5 місяців, при надходження стан важкий, від ампутації лівої ноги хворий та його сестра категорично відмовились (а.с. 33 т.1).

Надаючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд першої інстанції вірно послався на положення частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Судом першої інстанції, під час оцінки доказів вірно застосовано практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, суд врахував висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v Turkey . Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Суд приймає до уваги вказаний висновок і застосовує його у даній справі, зазначаючи, що у разі неприйняття до уваги наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог лише з огляду на те, що вони видані незаконними формуваннями, позбавить позивача мінімальної можливості доведення своїх позовних вимог, які іншим шляхом (враховуючи перебування спадкодавця на тимчасово окупованій території та лікування його за місцем перебування), позивач довести не зможе.

Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо належності та допустимості доказів на підтвердження безпорадного стану спадкодавця, проте, як зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується апеляційний суд, ці докази не є достатніми на підтвердження доводів позивача.

За своє життя спадкодавець ОСОБА_3 будь-якого розпорядження з приводу належного на праві власності нерухомого майна на користь позивачки не робив. А зазначена позивачкою у змісті позову бажання відповідача ОСОБА_2 компенсувати відповідачу витрати за рахунок спадщини, ніякими доказами не підтверджено.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1 , відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку.

Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст. 89, 263-264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог не доведених належними, допустимими і достовірними доказами, достатніми в їх сукупності фактів знаходження спадкодавця ОСОБА_3 на утриманні позивача ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну черговості спадкування і надання права на спадкування за законом по першій черзі (ч. 2 ст. 1259 ЦК України), що є похідними вимогами від основної вимоги про визнання права власності на спадкування, не підлягають задоволенню внаслідок недостатнього обґрунтування безпорадного стану спадкодавця, викликаного його тяжкою хворобою з потребою постійного вживання ліків і стороннього догляду, чим позивачка вмотивувала позовну заяву і апеляційну скаргу.

Встановлені і підтверджені відповідними доказами обставини є підставою, як вірно визначився суд першої інстанції, для відмови у визнанні за позивачем права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не були допитані свідки, про яких заявляла позивачка і які мешкають на тимчасово окупованій території України, апеляційний суд відхиляє, оскільки обов`язок довести ті обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, відповідно до положень ст. 81 ЦПК України покладений в даному випадку на позивача.

Доводи апеляційної скарги, що суд розглянув справу у відсутність позивача та його представника, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки справа, яка перебувала в провадженні суду з грудня 2019 року, призначалась до розгляду неодноразово, про що повідомлялась сторона позивача, проте представник позивача ОСОБА_11 подавав заяви про неможливість з`явитися в судове засідання, про дату, час та місце якого він був повідомлений належним чином, що вбачається з його заяв, та просив проводити судове засідання без його присутності або відкласти розгляд справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині судового рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то апеляційний суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19 січня 2022 року.

Суддя-доповідач О.М. Пономарьова

Судді С.А. Зайцева

М.Ю. Лопатіна