Ухвала

від 27.10.2021 по справі 2-234/2011

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/754/612/21

Справа № 2-234/2011

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Сінєльніковій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за 2-234/2011, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Подану заяву обґрунтовано тим, що Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-234 від 28.02.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 014/0979/74/134093 від 30.05.2008 року. Зобов`язання боржника за кредитним договором припинено 28.07.2017 року на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя з наступним кредитором. На підставі викладеного та враховуючи положення ст. 432 ЦПК України, заявник просить визнати виконавчий лист № 2-234 від 28.02.2012 року виданий Деснянським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 на адресу Деснянського районного суду м. Києва надійшла заява про розгляд заяви у його відсутність.

За правилами частини третьої статті 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Положенням ст. 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені вище підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином.

Натомість положення статті 36 Закону України Про іпотеку передбачають таку самостійну підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.

Частиною четвертою статті 36 Закону України Про іпотеку у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування , який набрав чинності 04 листопада 2018 року та введений в дію 04 лютого 2019 року (далі - Закон № 2478-VII), визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання:

- боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

- боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, частина четверта статті 36 Закону України Про іпотеку (у редакції Закону № 2478-VII фактично - частина п`ята статті 36 Закону України Про іпотеку ) є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання, правового значення не має.

Саме такого правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 (провадження № 61-39107св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц (провадження № 61-43694св18), у справі № 646/7699/13-ц (провадження № 61-9822св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 337/7391/13-ц (провадження № 61-26751св18), від 20 листопада 2020 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 754/5275/16 (провадження № 61-13148св19), від 11 березня 2021 року у справі № 524/378/17 (провадження № 61-21241св19).

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.11.2011 року розірвано договір № 014/0979/74/134093 від 30.05.2008 року укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість у сумі 633012,35 грн., витрати по сплаті судового збору 1700 грн., витрати за інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 120 грн., а всього стягнуто 634832,35 грн. У задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 до ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ Райффайзен Банк Аваль , третя особа, яке не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватний нотаріус Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області Мітніцький Ю.Г. про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та зобов`язати відповідача винити дії - відмовлено.

З письмових матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного рішення суду, видано виконавчий лист.

Заявник на підтвердження доводів заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, долучив копію договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі Договір).

Разом з тим, суд вказаний доказ приймає критично з урахуванням наступного.

Заявником надано копію Договору, оригінал якого не було оглянуто судом в судовому засіданні. Крім того, надана копія вказаного договору містить два пункти 17 , які не пов`язані за змістом між собою.

Згідно положення п. 17 Договору, права іпотекодержателя перейшли до ОСОБА_2 на підставі договорів про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Юнекс Банк .

Проте, суд звертає увагу на те, що з рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11.02.2011 року вбачається, що між ОСОБА_1 та ВАТ Райффайзен Банк Аваль 30.05.2008 року укладено кредитний договір та з метою його забезпечення укладено договір іпотеки, однак будь яких інших договорів про які йде мова у п. 17 Договору, письмові матеріали справи не містять, предметом розгляду Деснянським районним судом м. Києва не були.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржником були виконані зобов`язання зі сплати суми заборгованості, тому правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

За таких обставин, оскільки судом не встановлено передбачених ч. 2 ст. 432 ЦПК України підстав, за наявності яких виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259-261, 352-355, 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за 2-234/2011 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлено: 29.10.2021 року.

Суддя: В.О.Сенюта