Ухвала

від 26.10.2021 по справі 308/1628/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/1628/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26.10.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого- судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

та учасників судового розгляду - представника власника майна

адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження №11-сс/4806/179/21, за апеляційними скаргами, які подали ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 , в інтересах ТОВ «Підзамок»,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року погоджене прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Закарпатській області (далі - слідчий ) пронакладення арешту на майно задоволено частково.

Накладено арешт на будівлі, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за громадянами України ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ; будівлі, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Підзамок», код ЄДРПОУ 20447111; земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:08:001:0082 площею 0.0603 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови із забороною здійснення будівельних, ремонтних чи інших робіт та розпорядження вказаних об`єктів нерухомості.

З матеріалівсудового провадженняубачається,що слідчий звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні. Відповідно до клопотання, посадові особи Ужгородської міської ради, діючи у змові з власниками будівель по АДРЕСА_1 та Підградська, 42 в м. Ужгород, у період січня 2017 року і до часу звернення з клопотанням до слідчого судді, умисно, всупереч встановленому законом порядку, ігноруючи вимоги законодавства щодо забудови території, що віднесена до Зони охорони археологічного культурного шару І категорії (доба бронзи, середньовіччя) довкола Замкової гори, забезпечили здійснення будівництва, всупереч проекту та вимогам містобудівної документації, з порушенням висотності, без передбачених законом дозвільних документів, чим державним інтересам заподіяно шкоду в особливо-великих розмірах. У клопотанні слідчий також вказує на те, що режими регулювання територій Зони охорони археологічного культурного шару визначаються в розділі 3.4. ДБН Б.2.2-2-2008 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування», «Режими використання територій зон охорони пам`яток». У зонах охорони пам`ятки запроваджується відповідний режим, який сприяє збереженню як самої пам`ятки, так і її містобудівного та композиційного оточення ; режим зон охорони регламентує основні архітектурні риси, масштаб та габарити об`єктів реконструкції і нової забудови, характер впорядкування територій, проведення будівельних, інженерних, земляних та інших робіт; використання будівель, споруд і територій ; планувальні, будівельні, інженерні, земляні роботи в охоронних зонах пам`ятки здійснюють лише за проектами, які погоджуються уповноваженими органами охорони культурної спадщини ; нове будівництво в межах охоронної зони можливе лише у виключних випадках і тільки за проектами, розробленими на основі історико-містобудівних обґрунтувань та погодженими з відповідними органами охорони культурної спадщини ; в зоні регулювання забудови не дозволяється розміщувати промислові підприємства, транспортні, складові та інші споруди, що створюють загрозу забруднення водного та повітряного басейну, пожежну небезпеку та порушують традиційний характер історично сформованого середовища ; зони регулювання забудови 1-ї категорії є зоною суворого регулювання забудови ; на території зони регулювання забудови 1-ї категорії зберігається існуюче планування ; нове будівництво і реконструкцію підпорядковують основним закономірностям історичної забудови кожного кварталу з додержанням відповідності архітектури нових будинків і споруд пам`яткам, а також з урахуванням масштабних, стильових, колористичних та інших особливостей традиційного середовища і при цьому, на території зони регулювання забудови 1-ї категорії заборонено будівництво будинків, які порушують структуру та характер історично сформованого середовища забудови та перевищують її висотність ; характер та структура реконструйованої забудови та новобудов визначається відповідно до висновків та рекомендацій історико-містобудівного обґрунтування. У клопотанні також вказується на те, що зона охорони археологічного культурного шару І категорії (доба бронзи, середньовіччя) проходить довкола Замкової гори, а межа зони охорони проходить від місця, де вул. Корзо виходить на набережну вздовж правого берегу р. Уж на південний захід до продовження пров. Ботанічного; вздовж пров. Ботанічного на схід до вул. І. Ольбрахта; вздовж вул. І. Ольбрахта на південь до вул. Шумної; вздовж вул. Шумної на північний схід до вул. Підградської; вздовж вул. Підградської на північ та захід до вул. Фединця; вздовж вул. Фединця на північний захід до пл. Корятовича; вздовж пл. Корятовича на південний захід до вул. Корзо; вздовж вул. Корзо на південний захід до вихідної точки. Слідчий у клопотанні також зазначає, що будівництво по АДРЕСА_1 та 42 у м. Ужгороді порушує вищезазначені вимоги, будівництво не відповідає фактичному проекту та вимогам зони забудови історичного ареалу. Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до змісту інформаційних витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2020, об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , не є об`єктом житлової нерухомості, загальною площею 181,5 кв. м., зареєстроване на праві приватної власності за громадянами України ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , а об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Підзамок» код ЄДРПОУ 20447111. У клопотанні слідчий також вказує на те, що враховуючи норми кримінального процесуального законодавства, об`єкти нерухомості, які знаходяться за адресою м. Ужгород, вул. Підградська, 40 та 42 та земельні ділянки, на яких вони розташовані, з кадастровими номерами 2110100000:08:001:0050, площею 0.0468 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та 2110100000:08:001:0082 площею 0.0603 га, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови є матеріальними об`єктами, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, підпадають під критерії, визначені статтею 98 КПК України. Окрім того, у клопотанні слідчий посилається і на положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідно до яких арешт майна допускається з метою: забезпечення збереження речових доказів. Тому, з цією метою просить накласти арештна вищевказане майно.

В ухвалі слідчий суддя вказує на те, що у клопотанні наведені достатні підстави та розумні підозри, які свідчать про те, що майно, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:08:001:0082 та будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , підпадають під критерії, визначені статтею 98 КПК України та є доказом вчинення злочину, передбаченого ст. 364 КК України. Тому, клопотання слідчої задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 зазначають, що ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню. Апелянти стверджують, що про існування ухвали та клопотання слідчого їм не було відомо. Вважають, що ухвала постановлена без виклику осіб, які її оскаржують, позаяк про накладення арешту на майно дізналися 21 квітня 2021 року з Єдиного державного реєстру нерухомого майна. З метою відновлення порушених прав, ОСОБА_7 звернувся до місцевого суду із заявою про ознайомлення з матеріалами провадження та отримання копії ухвали, яку йому було вручено 28 квітня 2021 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 також зазначають, що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на майно, яким вони володіють з 2013 року. При цьому, наявні у матеріалах провадження документи дозвільного характеру підтверджують той факт, що власники майна, на яке накладено арешт, мають право на проведення будівельних робіт. Стверджують, що правомірність набуття апелянтами права власності на земельну ділянку, а відтак законність проведення там будівельних робіт підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області № 260/996/19 від 29.01.2020 та Постановою про закриття кримінального провадження № 42018071030000117 від 22.03.2021. На думку апелянтів, слідчий увів в оману суд, стверджуючи, що у забудовників відсутні законні підстави проводити які-небудь роботи на земельній ділянці та безпосередньо у самій будівлі. Окрім того, стверджують, що слідчим не наведені жодні обставини, які підтверджують, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, настання ризиків передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України. Також вважають, що викладені у клопотанні слідчого аргументи не дають підстав вважати, що земельна ділянка та будівлі є речовими доказами, оскільки такі не відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. В апеляційній скарзі також вказуються на те, що, задовольняючи клопотання, слідчий суддя, всупереч вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України, застосував найбільш обтяжливий спосіб арешту майна, і в свою чергу, наслідком такого способу арешту може бути руйнування будівлі та нанесення збитків третім особам, які не є учасниками провадження. Просять поновити строк на апеляційне оскарження, дослідити докази, які додані до апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді скасувати.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу з огляду на те, що власники майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 участі у розгляді клопотання не брали, жодних повідомлень про час та місце розгляду клопотання не отримували, а про наявність оскаржуваної ухвали адвокат ОСОБА_7 дізнався лише 28.04.2021, отримавши її у відповідь на подану до суду 21.04.2021 письмову заяву.

З метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, пропущений строк поновлюється.

Доводи апеляційної скарги, яку подали ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 , про незаконність судового рішення колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів із метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладеним арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації в Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частина 3ст. 170 КПК Українипередбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положеньст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі повинен зазначити заборону відчуження, розпорядження або користування та вказівку на таке майно. При цьому заборона використання майна чи заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до положеньч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0468 га з кадастровим номером 2110100000:08:001:0050, сторонами кримінального провадження не оспорюються, тому, з огляду на положення ст. 404 КПК України не перевіряються, визнаються належним чином вмотивованими і перевіряються лише у частині доводів апеляційної скарги про накладення арешту на майно: будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Підзамок»; земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:08:001:0082 площею 0.0603 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на: будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Підзамок»; земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:08:001:0082 площею 0.0603 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, - слідчим суддею були враховані вимоги Конституції України, дотримані вимоги кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладений у Європейській Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Як убачається із приєднаних до клопотання матеріалів, старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 12.01.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021070000000013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у ході якого досліджуються обставини, за яких посадові особи Ужгородської міської ради, діючи в змові з власниками будівлі по АДРЕСА_2 , умисно, в період із січня 2017 року по теперішній час, всупереч установленому законом порядку, ігноруючи вимоги законодавства щодо забудови території, що віднесена до Зони охорони археологічного культурного шару І категорії (доба бронзи, середньовіччя) довкола Замкової гори, здійснюють будівництво, всупереч проекту та вимогам містобудівної документації, з порушенням висотності, без передбачених законом дозвільних документів, чим державним інтересам заподіяно шкоду в особливо-великих розмірах.

Відповідно до постанови слідчого від 08.02.2021 будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Підзамок», земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:08:001:0082 площею 0.0603 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, - визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія судів також погоджується і з висновком слідчого судді про те, що вищезгадані земельна ділянка та будівлі є предметом злочину в кримінальному провадженні за ст. 364 КК України, а тому їх необхідно зберегти у такому вигляді, в якому вони зараз перебувають та заборонити проведення будь-яких будівельних, ремонтних чи інших робіт на земельній ділянці та розпорядження вказаними об`єктами нерухомості, з метою встановлення осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення та попередження негативних наслідків у ході досудового розслідування.

Колегія суддів також вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про накладення арешту на земельну ділянку та будівлі, з метою належного забезпечення потреб досудового розслідування, у тому числі й для забезпечення можливості органу досудового розслідування провести всі необхідні слідчі дії з указаним майном, а також запобіганню передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України ризикам.

При цьому, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування доведено існування передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України ризиків та достатність підстав вважати, що такі ризики мають місце.

Тому, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про наявність правових підстав для арешту земельної ділянки та будівель, враховуючи можливість використання їх як доказу в кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Погоджуючись з висновками слідчого судді, апеляційний суд бере до уваги те, що апелянтами не доведено можливості настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для інших осіб, і вважає, що слідчим суддею належним чином враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, а саме заборону відчуження та користування майном.

Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 проте,що слідчий суддя безпідставно наклав арешт на майно, яким вони володіють з 2013 року, - апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються наведеним вище.

Посилання апелянтів на те, що: наявні у матеріалах провадження документи дозвільного характеру підтверджують той факт, що власники майна, на яке накладено арешт, мають право на проведення будівельних робіт, а також про те, що правомірність набуття апелянтами права власності на земельну ділянку, а відтак законність проведення там будівельних робіт підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду Закарпатської області № 260/996/19 від 29.01.2020 та Постановою про закриття кримінального провадження №42018071030000117 від 22.03.2021, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують висновків слідчого судді про необхідність накладення арешту на земельну ділянку та будівлі з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні за ст. 364 КК України.

Із вищевказаних підстав, апеляційний суд не бере до уваги і доводи апеляційної скарги про те. що слідчий увів в оману суд, стверджуючи, що у забудовників відсутні законні підстави проводити які-небудь роботи на даній земельній ділянці та безпосередньо у самій будівлі.

Разом із тим, які такі, що не знайшли свого підтвердження, спростовуються наведеним вище та, відповідно, не дають підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт земельної ділянки та будівель, - апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що слідчим не наведені жодні обставини, які підтверджують, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України, а також про те, що викладені у клопотанні слідчого аргументи не дають підстав вважати, що вказана земельна ділянка та будівлі є речовими доказами, оскільки такі не відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що, задовольняючи клопотання слідчого, суддя всупереч вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України, застосував найбільш обтяжливий спосіб арешту майна, і в свою чергу, наслідком такого способу арешту може бути руйнування будівлі та нанесення збитків третім особам, які не є учасниками провадження, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не впливають на висновки слідчого судді про необхідність накладення арешту на майно, і в свою чергу, не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги апелянт не посилався на те, які саме обставини, що мають значення для справи, не були досліджені слідчим суддею.

При оцінці доводів апеляційної скарги колегія суддів також зазначає, що саме з метою перешкоджання намірам відчужити майно у незаконний спосіб та недопущення інших протиправних дій щодо вказаного майна, на таке необхідно накласти арешт, оскільки існування таких ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування судового рішення в апеляційній скарзі не вказується.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що слідчим суддею були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання та прийнятті рішення про накладення арешту на вищезазначене і оспорюване майно.

Тому, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою,такою, що постановлена з метою забезпечення якісного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та запобіганню неправомірним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення і не вбачає підстав для її скасування.

Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що апелянтом не заявлялось обгрунтованих клопотань як в апеляційній скарзі, так і під час її розгляду, в тому числі клопотань, які би підтверджували обґрунтованість доводів апеляційної скарги та спростовували б висновки слідчого судді.

Керуючись ст.ст.170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги, які подали ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 в інтересах ТОВ «Підзамок» залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 березня 2021 року,якою частково задоволено клопотання про накладення арешту на майно будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за громадянами України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Підзамок»; земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:08:001:0082 площею 0.0603 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови із забороною здійснення будівельних, ремонтних чи інших робіт та розпорядження вказаних об`єктів нерухомості, - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: