Ухвала

від 01.11.2021 по справі 910/17744/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.11.2021Справа № 910/17744/17

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД"

на дії та постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Рубель І. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020 у межах виконавчого провадження № 59055559

у справі № 910/17744/17

за позовом Національного банку України

до публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА"

про звернення стягнення на предмет іпотеки ,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.11.2021,

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі № 910/17744/17 (суддя Балац С. В.) позов задоволено повністю та звернуто стягнення на предмет іпотеки В рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" за кредитним договором від 20.02.2009 № 12/09/2 з додатковими угодами до нього від 10.12.2009, від 30.03.2010, від 09.04.2010, від 11.06.2010, від 07.10.2011, від 07.06.2012, від 31.10.2012, від 28.11.2012, від 26.02.2014, від 19.09.2014, від 01.12.2014, від 23.12.2014, від 26.02.2015, від 12.03.2015) перед Національним банком України шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" із встановленням початкової ціни в сумі 6 910 000,00 грн. Також стягнуто ПАТ "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на користь Національного банку України витрати по сплаті судового збору в сумі 103 650,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 рішення у справі № 910/17744/17 було змінено.

18.03.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 у справі № 910/17744/17, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та яке набрало законної сили 05.02.2019 було видано судовий наказ.

Ухвалою від 05.08.2020 відмовлено у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на дії відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2019 ВП № 59055559.

13.07.2020 через канцелярію суду надійшла скарга ПАТ "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Рубель І. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020 у межах виконавчого провадження № 59055559.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи, проведеного на підставі розпорядження Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у зв`язку з відпусткою судді Балаца С. В., матеріали судової справи № 910/17744/17, зареєстровані за вхідним № 01-20/6203/20 (скаргу) було передано для розгляду судді Джарти В. В.

Ухвалою від 15.07.2021 відкладено вирішення скарги ПАТ "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на дії та постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Рубель І. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020 у межах виконавчого провадження № 59055559 до повернення матеріалів справи № 910/17744/17 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 у справі №910/17744/17 скасовано та передано матеріали скарги (від 30.10.2020) Приватного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/17744/17 на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Після розгляду скарги суддею Балацом С. В. матеріали справи було передано до сектору судді Джарти В. В.

Ухвалою суду від 22.10.2021 розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на дії та постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І. В. був призначений на 01.11.2021.

У призначене судове засідання скаржник не направив свого представника, у скарзі просив здійснювати розгляд скарги за відсутності свого представника.

До судового засідання 01.11.2021 з`явився представник позивача та представник Міністерства юстиції України, що діє від імені Департаменту державної виконавчої служби та просили відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Звертаючись зі скаргою до суду, відповідач зазначає, що 02.07.2020 у межах виконавчого провадження №59055559 головним державним виконавцем Рубель І.В. було здійснено виїзд за місцезнаходженням майнового комплексу, що розташований за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Вільне, вул. Центральна, 1а.

Прибувши за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Вільне, вул. Центральна, 1а, головний державний виконавець Рубель І.В. повідомила охоронцям, які забезпечують охорону приміщень, належних ПрАТ Агрохолдинг Авангард , що вона прибула для проведення опису даних приміщень. Оскільки територія, на якій знаходяться приміщення ПрАТ Агрохолдинг Авангард , огороджена парканом, державний виконавець не мала змоги вільно пройти до безпосереднього місцезнаходження об`єктів нерухомості. Тому Рубель І.В. вимагала від охоронців пропустити її на територію підприємства. Рубель І.В. було відмовлено у відвіданні території підприємства з підстав запровадження на всій території України карантин для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2. Як наслідок, за твердженнями скаржника, опис майна боржника не відбувся.

У подальшому, 08.07.2020 ПрАТ Агрохолдинг Авангард отримало копію постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020 у межах ВП №59055559, тобто остання фактично без реального проведення опису майна незаконно склала вищезазначену постанову.

Відповідач також зауважує, що як вбачається із самої постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020, даний документ був складений за місцезнаходженням майна під час його опису (с. Вільне Кропивницького району Кіровоградської області), проте частина документу складалася в одному місці (машинописний текст), а інша частина нібито за місцезнаходженням майна (рукописний текст).

При цьому, як стверджує скаржник, виносячи незаконну постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, державний виконавець допустила низку інших порушень вимог чинного законодавства. Як вбачається із постанови державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника, Рубель І.В., описуючи нерухомість зазначила лише найменування об`єктів, їх площу, матеріали будівлі та покрівлі. При цьому, жодних інших індивідуальних ознак, щодо кожного з об`єктів (розміри, колір, ступінь зносу, кількість приміщень, їх призначення, матеріал стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення тощо) державний виконавець у постанові не відобразила, що суперечить пункту 2 частини 5 статті 56 Закону України Про виконавче провадження , пункту 10 розділу VIII Інструкції.

Окремо відповідач звертає увагу, що особи понятих також не ідентифіковані, оскільки паспортні дані таких осіб навіть не зафіксовані. Крім того текст опису майна, який відображений у постанові, яка надійшла по пошті, відрізняється від тексту опису майна, який відображений у постанові, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження (додаток 5). Хоча, текст цих постанов мав би бути ідентичний. Наприклад, у постанові, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, в першому ж реченні зазначається реєстраційний/кадастровий номер комплексу будівель, проте у постанові, яка була складена власноручно Рубель І.В. та надійшла поштою до боржника, ця інформація відсутня. Це ж стосується назви вулиць, опису стану майну (наприклад по майну за адресою: вул. Центральна, 25, вул. Леніна, 27, вул. Леніна, 34, Джерельна, 3, Леніна, 36, Центральна, 29 в постанові, яка надійшла поштою, мається загальний опис стану будівель, натомість в постанові із реєстру ці відомості взагалі відсутні) та іншої інформації. Більше того, постанова про опис та арешт (коштів) боржника від 02.07.2020, яка надійшла по пошті , була складена в с. Вільне Кропивницького району Кіровоградської області, а постанова про опис та арешт (коштів) боржника від 02.07.2020, що міститься в автоматизованій системі виконавчого провадження, була складена у м. Київ.

Отже, фактично існує дві постанови про опис та арешт (коштів) боржника від 02.07.2020, одна з яких надіслана боржнику поштою, а інша відображена в автоматизованій системі виконавчого провадження, хоча обидві постанови складені за результатом проведення однієї і тієї ж виконавчої дії, що є неприпустимим.

Також незрозумілим, як виконавець описував майно по вул. Леніна відображаючи її назву у постанові. Так, на сьогоднішній день такої вулиці взагалі не існує (наразі має назву вул. Центральна).

Також, опис майна, який проводив виконавець, не співпадає з майном, яке насправді існує.

З огляду на вказані вище обставини, скаржник просив:

- зупинити стягнення на підставі наказу № 910/17744/17 від 18.03.2019 у виконавчому провадженні №59055559 до завершення розгляду цієї скарги;

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо винесення нею постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020 у межах виконавчого провадження № 59055559 неправомірними.

- визнати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. у межах виконавчого провадження № 59055559 неправомірною.

- зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження № 59055559, скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020, винесену головним державним виконавцем Рубель І.В. у межах виконавчого провадження №59055559.

Норми статті 326 ГПК України містять імперативний припис про те, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародники договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження визначені обов`язки виконавців. У тому числі, частиною 1 статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Тобто, при зверненні до господарського суду зі позовною заявою або скаргою у позовній заяві(скарзі) повинно бути обов`язково вказано підстави такого звернення та, зокрема, яким чином порушено права позивача та яким чином судове рішення повинно відновити або захистити права та законні інтереси заявника.

Тлумачення процесуальних норм дозволяє зробити висновок, ЩО' завданнями цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України Про виконавче провадження (Далі - Закон) та Інструкція з примусового виконання рішення, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 512/5 (далі-Інструкція).

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) перебуває виконавче провадження № 59055559 з примусового виконання виконавчого документа, а саме наказу № 910/17744/17 виданого 18.03.2019 Господарським судом міста Києва у справі № 910/17744/17 за позовом Національного банку України до ПАТ Агрохолдинг Авангард про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.02.2009. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом за початковою ціною, встановленою в порядку та межах виконавчого провадження.

Згідно з пункту 1 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

За приписами частини сьомої статті 26 Закону у разі якщо в заяві стягувана зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

У частини 5 статті 56 Закону визначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються, зокрема, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Згідно з частини дев`ятої статті 56 Закону під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Порядок опису майна та передачі його на зберігання також визначено у пункті 10 розділу VIII Інструкції, згідно з яким після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо видоєні предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігай); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставо держателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувана, боржника, осіб, ідо були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Так, за результатами опису предмета іпотеки вказано у виконавчому документів по виконавчому провадженню № 59055559 державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна від 02.07.2020 враховуючи норм чинного законодавства.

Скаржник стверджує, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови порушено вимоги пункту 10 Розділу 8 Інструкції та частини 5 статті 56 Закону, а саме: не зазначені відмінні ознаки майна в оскаржуваній постанові. Дані твердження є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до висновків Верховного Суду зробленими при розгляді справ у подібних правідносинах, який висловлений у постанові від 15.10.2019 у справі № 904/1069/18, зазначено, що не визначення виконавцем у постанові про арешт та опис майна боржника інформації щодо площі кожного приміщення, які є складовою нерухомого майна, не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки це не свідчить про те, що такими діями виконавця порушено права чи свободи боржника.

Також, в даній постанові визначено, що Законом не передбачено обов`язкове проникнення виконавця до приміщення, яке підлягає опису, та проведення виконавцем опису майна боржника за відсутності боржника без доступу до приміщення не є перешкодою для проведення опису.

В оскаржуваній постанові державним виконавцем вказані назва кожного описаного об`єкта, місце розташування, площа та інші дані за якими можливо ідентифікувати дане майно.

Враховуючи вищенаведене, державним виконавцем дотримані вимоги Закону щодо опису майна, оскільки в оскаржуваній постанові містить всі ідентифікуючі ознаки майна. Тобто посилання скаржника на те, що не відображення жодних індивідуальних ознак майна суперечить нормам Закону є безпідставним та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, відповідно до пункту 3 Розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офісу приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Таким чином, оскільки постанова про опис та арешт майна від 02.07.2020 складалась за межами органу державної виконавчої служби відповідно до вимог вищевказаного Положення 03.07.2020, внесена до Автоматизованої системи виконавчого провадження разом із сканкопією постанови, яка складалась на місці проведення опису майна.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 22 Закону України Про виконавче провадження присутність понятих є обов`язковою у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувана, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

При цьому, зі змісту постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020, вбачається, що під час вчинення виконавчої дії боржник був відсутній, проте згідно вимог частини 2 статті 22 Закону України Про виконавче провадження були присутні двоє понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, та які в постанові своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій під час проведення яких вони були присутні.

У випадку якщо боржник вважає, що опис майна здійснено неповно, він не позбавлений права подати відповідне клопотання державному виконавцю про усунення цих неточностей, яке буде розглянуто відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно статті 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження мають право брати участь у вчиненні виконавчих дій.

У той же час, відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Підсумовуючи, державний виконавець під час вчинення виконавчих дій щодо опису й арешту майна боржника не було допущено жодних порушень і протиправних дій, які б впливали на права боржника. Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника винесена з дотриманням Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а Боржник у своїй скарзі не навів жодної обставини та факту, що порушує його права в рамках виконавчого провадження, а наведенні їм факти є надуманими та не підтвердженні документально.

Відповідно до частини 3 статті 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 904/1069/18, та постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020у справі №910/11364/17.

Поряд з цим, Боржник в поданій скарзі просить суд зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Однак, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено підстав надання суду повноважень для зупинення реалізації майна чи зупинення вчинення виконавчих дій.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд; та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в той же час, невиконання судових рішень нівелює принцип обов`язковості виконання судових рішень. З огляду на всі обставини в сукупності, беручи до уваги принцип обов`язковості виконання судових рішень, Державний виконавець не вбачає підстав для зупинення виконавчих дій.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із нормами статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Скаржником належними та допустимими доказами не доведено обставин та фактів, викладених у скарзі та є такими, що спростовані ВДВС.

Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 145, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на дії та постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України Рубель І. В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 02.07.2020 у межах виконавчого провадження № 59055559 у справі № 910/17744/17 відмовити .

2. Ухвала набирає законної сили 01.11.2021 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 01.11.2021.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ