Постанова

від 28.08.2006 по справі 2/223а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/223а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

28.08.06 р.                                                                                 Справа № 2/223а

13 год. 45 хв. – 14 год. 50 хв. Зала судових засідань кабінет № 232

                                                                                             місто Донецьк, вулиця Артема, 157

Господарський суд Донецької області  у складі судді Ханової Раїси Федорівни

при  секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою   

Відкритого акціонерного товариства “Машинобудівний завод “Тітан” м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових вимог від 24 лютого 2006 року № 1/145, від 4 квітня 2006 року № 2/228

За участю

представників сторін:

від позивача:          Бобровський П.К. – за дов. 25 травня 2006 року

від відповідача: Присяжний С.М. – за дов. від 2 серпня 2006 року

                           Чернишова С.В. – за дов. від 28 серпня 2006 року                                                            

ВСТАНОВИВ:

    До господарського суду Донецької області заявлено позов (арк. справи 4-6) Відкритим акціонерним товариством “Машинобудівний завод “Тітан” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових вимог від 24 лютого 2006 року № 1/145, від 4 квітня 2006 року № 2/228.

       Відповідач у письмових запереченнях від 2 серпня 2006 року № 10340/10/10-013-5 (арк. справи 22) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

      Представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність формування відповідачем першої та другої податкових вимог з огляду на те, що до складу податкового боргу, який є предметом зазначених вимог увійшли суми, нараховані відповідачем податковим повідомленням-рішенням, яке було предметом судового розгляду за справою № 2/87а, що на сьогоднішній день знаходиться у Вищому адміністративному суді України у зв'язку із надходженням касаційної скарги позивача. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушені строки формування і направлення спірних податкових вимог.

     Відповідач вважає, що спірні податкові вимоги сформовані ним з дотриманням норм підпунктів 6.2.3 та 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ. Предметом податкового боргу, який визначений спірними податковими вимогами дійсно є суми, визначені податковим органом у податкових повідомленнях–рішеннях, які були предметом судового розгляду у справі № 2/87а, але у частині залишеній господарським судом у силі згідно рішення суду від 21 травня 2003 року, яке набрало законної сили 10 травня 2005 року.   

     Усі клопотання, заявлені сторонами під час розгляду справи судом розглянуті.    

     Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.  

     Відкрите акціонерне товариство “Машинобудівний завод “Тітан” м. Донецьк є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 17 жовтня 1997 року, включене до ЄДРПОУ за номером 00177862. Перебуває на податковому обліку Державної податкової у Куйбишевському районі інспекції м. Донецька (арк. справи 53-67).

      Відповідачем 24 лютого 2006 року була сформована перша податкова вимога № 1/145 (арк. справи 8), яка була вручена керівникові позивача 27 лютого 2006 року, що посвідчується корінцем до першої податкової вимоги (арк. справи 30).

     Предметом зазначеної вимоги визначена сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями у сумі 408287 грн. 99 коп., у тому числі за платежами: податок на прибуток приватних підприємств всього у сумі 119127 грн. 84 коп., у тому числі основного платежу – 103513 грн. 56 коп., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15611 грн. 16 коп., пені 3 грн.12 коп.; податок на додану вартість всього у сумі  289160 грн. 15 коп., у тому числі 193720 грн. - основного платежу, 95440 грн. 15 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

     Відповідачем 4 квітня 2006 року була сформована друга податкова вимога № 2/228 (арк. справи 9), предметом якої визначена сума податкового боргу позивача станом на 4 квітня 2006 року з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 118936 грн. 88 коп., у тому числі основного платежу 103513 грн. 56 коп., штрафних (фінансових) санкцій 15418 грн. 71 коп., пені 4 грн. 61 коп.; податок на додану вартість у сумі 289319 грн., у тому числі 193720 грн. – основного платежу, 95599 грн. 15 коп. штрафних (фінансових) санкцій, яка була вручена керівнику позивачу 12 квітня 2006 року.

      Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону України “Про порядок погашення        зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога  – письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Податковий борг (недоїмка) в розумінні пункту 1.3 зазначеної статті – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Значення податкового зобов'язання наведене у пункті 1.2 вищенаведеної статті, визначене як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

      Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу визначене статтею 5 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Аналіз норм зазначеної статті посвідчує, що є як самостійно узгоджене податкове зобов'язання, а саме визначене платником податку у податковій декларації, яке вважається узгодженим з дня подання такої декларації (пункт 5.1), так і податкове зобов'язання нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, яке за загальним правилом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5), а у випадку звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішенням контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (підпункт 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 із змінами внесеними згідно із Законом України від 26 грудня 2002 року № 397-4).

     Строки погашення податкового зобов'язання визначені пунктом 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення платниками податків перед бюджетами та державними цільними фондами”, відповідно до якого самостійна сплата суми податкового зобов'язання ,зазначена платником податків у поданій ним податковій декларації здійснюється протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону для подання податкової декларації. У випадках апеляційного узгодження (пункт 5.2) суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно у відповідності до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

    Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею визнається сумою податкового боргу платника податків.

     Правила формування та вручення податкових вимог передбачені статтею 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, вони направляються податковим органом у відповідності до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 наведеної статті у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки. Відповідно до підпункту 6.2.3 зазначеного пункту перша податкова вимога направляється не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога (підпункт “а”) містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Друга податкова вимога (підпункт „б”) – не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

     Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року № 266  (зареєстрований Міністерством юстиції України 16 липня 2001 року за № 595/5786), (надалі – Порядок). Розділом 4 зазначеного Порядку передбачений порядок формування податковими органами податкових вимог, визначено, що вони формуються на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.

     Наданий суду зворотній бік облікових карток посвідчує, що їх дані співпадають з даними як першої, так і другої спірних податкових вимог.

     Спірною, на думку позивача, є наявність узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, які визначені податковим органом шляхом прийняття податкових повідомлень рішень в частині, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, за справою, що знаходиться на розгляді у касаційній інстанції, а також порушення строків формування і направлення зазначених вимог.

     21 травня 2003 року господарський суд Донецької області прийняв рішення у справі № 2/87а (арк. справи 14-17), яким визнав частково недійсними податкові повідомлення–рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 12 грудня 2002 року № 1042-26-211-2-00177862/16956, № 1043-26-211-2-00177862/16957. За результатами судового розгляду правомірно нарахованою сумою з податку на прибуток визнано суму 122495 грн., у тому числі сума податку 81660 грн., сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40835 грн.; з податку на додану вартість у сумі 290580 грн., у тому числі сума податку 193720 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій 96860 грн. Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

     10 травня 2005 року зазначене рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (арк.. справи 18-21). Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили  з дня її прийняття. Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

     З урахуванням наведених норм слід вважати, що вищезазначені зобов'язання є узгодженими (підпункт 5.2.4 та 5.3.2) з 10 травня 2005 року, та підлягають сплаті протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, а саме до 20 травня 2005 року.

     Починаючи з 23 травня 2005 року (21 та 22 травня припадають на вихідні дні), не пізніше 5 робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання структурним підрозділом стягнення податкового боргу відповідно до пункту 4.3 Порядку формується перша податкова вимога, яка, як зазначалося вище, за правилами  підпункту “а” підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов'язання, друга податкова вимога – не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

      Аналіз матеріалів справи посвідчує те, що, отримавши право на формування першої податкової вимоги 23 травня 2005 року, відповідач не сформував її протягом п'яти робочих днів, а сформував її 24 лютого 2006 року. Отримавши право на направлення зазначеної вимоги 23 травня 2005 року, відповідач фактично вручив її позивачу 27 лютого 2006 року. Отримавши право на направлення другої податкової вимоги 30 березня 2006 року, відповідач сформував другу податкову вимогу 4 квітня 2006 року, а вручив її позивачу 12 квітня 2006 року. Суд зазначає, що вищезазначений Закон право направлення вимоги пов'язує з надсиланням не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов'язання. Направлення податкової вимоги пізніше зазначеного строку податковий орган не позбавлений.  Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем здійснене направлення першої та другої податкових вимог у більш тривалий термін, ніж була можливість здійснити це у межах термінів, визначених Законом. Порушення терміну формування першої податкової вимоги та нехтування можливістю їх направлення не впливає на їх недійсність.

       Прийняття відповідачем спірних податкових вимог в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийняті вони відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірними по суті, порушення процедури прийняття не може бути підставою для визнання їх недійсними.

     Суд не приймає посилання відповідача на факт розгляду даної справи у касаційній інстанції (арк. справи 10), яка здійснює перегляд судових рішень за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справа № 2/87а по суті розглянута та відповідні судові рішення прийнятті, саме із цими обставинами пов'язане закінчення процедури оскарження у відповідності до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”, і узгодженість податкових зобов'язань у відповідності до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону.

     Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач правомірно включив до складу податкового боргу узгоджені у судовому порядку податкові зобов'язання. Суд зазначає, що  інших підстав недійсності першої та другої податкових вимог позивач не наводить, але з огляду  на частину 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає необхідним дослідити весь склад податкового боргу, включеного до їх складу.

     Під час судового розгляду відповідач довів правомірність визначення податкового боргу  спірними податковими вимогами на день їх формування, шляхом надання відповідних розрахунків  податкових декларацій, рішень, зворотного боку облікових карток з податку на прибуток та податку на додану вартість (арк. справи 32-47,70-82).

     Суд вважає що податковий орган як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх рішень, прийнятих у формі першої та другої податкових вимог у відповідності до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

     Враховуючи наведене, у суду відсутні правові підстави вважати спірні податкові вимоги недійсними, внаслідок чого позов задоволенню не підлягає.

    Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають покладенню на позивача.

     Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59,         69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

       У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Машинобудівний завод “Тітан” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі                         м. Донецька про визнання недійсними податкових вимог від 24 лютого 2006 року № 1/145, від 4 квітня 2006 року № 2/228 відмовити повністю.

      Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 28 серпня 2006 року в присутності представників сторін.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

      Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Ханова Р.Ф.           

вик. Бахар

3056723                                                             

                                                                                   Надруковано 3 примірники :

                                                                                   1 – у справу

                                                                                   2 – позивачу

                                                                                   3 – відповідачу