Постанова

від 27.10.2021 по справі 573/1833/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 573/1833/20

провадження № 61-7138св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Білоконь О. В.

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - фермерське господарство Коваленко Тетяна Миколаївна ,

відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), товариство з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна нарішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 січня

2021 року у складі судді Замченко А. О. тапостанову Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року фермерське господарство Коваленко Тетяна Миколаївна (далі - ФГ Коваленко Т. М. ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт (далі - ТОВ Білопілля Агросвіт ) про визнання недійсним договору оренди, припинення речового права.

Позовну заяву мотивовано тим, що 03 червня 2005 року між ФГ

Коваленко Т. М. та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, строком на 20 років, який зареєстровано 22 грудня

2006 року. Умовами укладеного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

02 березня 2020 року ОСОБА_1 та ТОВ Білопілля Агросвіт уклали договір оренди спірної земельної ділянки , незважаючи на те, що земельна ділянка перебуває в оренді ФГ Коваленко Т. М. на підставі чинного договору оренди землі від 03 червня 2005 року. На думку заявника, спірний договір оренди землі від 02 березня 2020 року порушує права фермерського господарства на користування земельною ділянкою, оскільки речове право є чинним та у встановленому порядку не припинено, що свідчить про невідповідність вказаного договору вимогам законодавства.

Посилаючись на вищевикладене, ФГ Коваленко Т. М. просило визнати недійсним договір оренди землі від 02 березня 2020 року та припинити речове право оренди ТОВ Білопілля Агросвіт на зазначену земельну ділянку.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ФГ Коваленко Т. М. про розірвання договору оренди землі, укладеного

03 червня 2005 року між нею та ФГ Коваленко Т.М. , а також стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1 821,65 грн.

Позов мотивовано тим, що фермерське господарство в добровільному порядку не виплатило їй заборгованість з орендної плати за 2010-2019 роки, загальний розмір якої з урахуванням індексу інфляції складає 1 821,65 грн. Таким чином, вважала, що має місце систематичне невиконання умов договору та є підстави для його розірвання.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 12 січня 2021 року, в оскаржуваній частині залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, позов

ФГ Коваленко Тетяна Миколаївна задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 58с, укладений 02 березня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ Білопілля Агросвіт щодо земельної ділянки площею 3,9721 га з кадастровим номером 5920688200:02:002:0181, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, право оренди за яким 02 липня 2020 року зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 37198683 та припинено речове право ТОВ Білопілля Агросвіт оренди вказаної земельної ділянки.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 03 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ФГ Коваленко Тетяни Миколаївни , зареєстрований 22 грудня 2006 року в Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , запис у Державному реєстрі земель № 4515.

Стягнуто з ФГ Коваленко Тетяни Миколаївни на користь ОСОБА_1 1 821,65 грн заборгованості з орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

Судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог

ФГ Коваленко Т. М. мотивовані тим, що строк дії договору оренди від 03 червня 2005 року на час укладення оспорюваного договору від 02 березня 2020 року не припинив своєї дії, а тому ОСОБА_1 не мала законних підстав укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншою особою, а уклавши його, порушила право оренди ФГ Коваленко Т.М. за вказаним договором.

Задовольняючи зустрічний позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що ФГ Коваленко Т. М. систематично, протягом 2017-2019 років, не сплачувало орендодавцю орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому наявні підстави для розірвання договору оренди землі, укладеного 03 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ФГ Коваленко Т.М. . Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати у розмірі 1 821,65 грн .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ Коваленко Т. М. просить скасувати судові рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка її подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність персональних даних

ОСОБА_1 у розпорядженні ФГ Коваленко Т.М. унеможливило виконання останнім зобов`язання зі сплати орендної плати шляхом внесення цих сум на депозит нотаріуса. Також зазначається, що ФГ Коваленко Т. М. , не скориставшись своїм правом внесення орендної плати на депозит нотаріуса, не може вважатися таким, що порушило зобов`язання, а отже, несплата орендної плати у разі відсутності даних про орендодавця і не внесення грошових коштів у депозит не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати і бути підставою для розірвання такого правочину.

Оскільки судові рішення в частині вирішення позовних вимог

ФГ Коваленко Т. М. не оскаржуються, то відповідно до положення статті 400 ЦПК України їх законність у вказаній частині колегією суддів не перевіряється.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року від ТОВ Білопілля Агросвіт надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 08 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,97 га, кадастровий номер 5920688200:02:002:0181, розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області.

03 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ФГ Коваленко Т. М. укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 20 років

по 03 червня 2025 року. Цього ж дня складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно з пунктами 5, 9, 10, 12, 13, 39 вищевказаного договору оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, станом на 01 січня 2005 року становить 37 071 грн.

Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1,5% від нормативної грошової оцінки, що становить 556,06 грн на рік або надання послуг та сільськогосподарської продукції.

Орендна плата вноситься до кінця кожного року.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформлюються відповідними актами.

Розмір орендної плати переглядається кожного року в разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Розірвання договору в односторонньому порядку допускається в разі несвоєчасної сплати орендної плати та неналежного виконання умов договору.

22 грудня 2006 року вказаний договір було зареєстровано в Білопільському відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в державному реєстрі земель зроблено запис за № 4525.

ФГ Коваленко Т. М. у період з 2017-2019 роки не сплачувало орендну плату ОСОБА_1 за договором оренди землі від 03 червня 2005 року, у зв`язку з чим перед орендодавцем виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 1 821,65 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах

2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Схожі за змістом положення були передбачені і статтею 19 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Установивши, що відповідач ФГ Коваленко Т. М. належним чином не виконувало свої зобов`язання за договором оренди від 03 червня 2005 року, не здійснювало виплату орендної плати за 2017-2019 роки з урахуванням її індексації , що свідчить про систематичність порушення ним умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для розірвання цього договору та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 1 821,65 грн.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання, оскільки орендодавець не отримав того, на що він розраховував при укладенні договору.

Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2021 року (справа № 573/1831/20, провадження № 61-7704св21).

Доводи касаційної скарги про те, що з боку орендаря не відбулось прострочення виконання зобов`язання щодо виплати орендної плати є помилковими, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати орендної плати на користь ОСОБА_1 .

При цьому посилання на відсутність ідентифікаційних даних стосовно особи відповідача є помилковими, оскільки такі містяться у договорі оренди землі. Крім того, звертаючись до суду із цим позовом, ФГ Коваленко Т. М. вказало місце реєстрації відповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків, однак заходів щодо виплати орендної плати ні до пред`явлення ОСОБА_1 позовних вимог, ні у період розгляду справи не вжило.

Крім того, ФГ Коваленко Т. М. не надало доказів про вчинення дій спрямованих на виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі шляхом внесення їх кредитору за місцем його проживання, а також дій щодо виконання зобов`язання шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса (статті 532, 537 ЦК України). Таким чином, ФГ Коваленко Т. М. не доведено виконання (вчинення дій спрямованих на виконання) свого обов`язку зі сплати орендної плати за 2017-2019 роки.

Посилання ФГ Коваленко Т. М. на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09 грудня

2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній справі судами встановлено одноразове порушення обов`язку зі сплати орендної плати, тоді як у справі, яка переглядається, доведеним є систематичне порушення обов`язку орендаря зі сплати орендних платежів.

Крім того, у вказаній постанові вказано на відсутність обов`язку орендаря вносити на депозит нотаріуса орендну плату, однак у справі, яка переглядається, суди не констатували наявність такого обов`язку, а лише вказали про невжиття орендарем жодних заходів для погашення заборгованості з орендної плати, у тому числі і внесення ним на депозит нотаріуса коштів, що могло б свідчити про намагання виконання обов`язку та відсутності прострочення виконання зобов`язань орендарем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Серявін та інші проти України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це підтверджено матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 січня

2021 року тапостанову Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт , про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди землі залишити без змін .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович