Ухвала

від 27.10.2021 по справі 344/14965/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/14965/13-ц

Провадження № 6/344/479/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Польської М.В.,

секретаря с/з: Федоришин М.З.,

за участю представника заявника ОСОБА_1 ,

представника позивача Ридай Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа №344/14965/13 від 12.01.2021 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, що виданий Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області таким, що не підлягає виконанню та визнання виконавчого листа №344/14965/13 від 12.01.2021 про стягнення з ОСОБА_2 сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн., що виданий Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник - відповідач у справі ОСОБА_2 звернувся у вересні 2021р. з заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №344/14965/13 від 12.01.2021р про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 22.12.2006р. на підставі постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.03.2020р. в розмірі 820 369,14 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що у справі №344/14965/13-ц було замінено сторону стягувача - на ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН . Постановою Верховного Суду від 18.03.2020р. у даній справі було змінено постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17.04.2019р., та зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_2 (фінансового поручителя) на користь ПАТ Дельта Банк суми заборгованості за кредитним договором від 22.12.2006р., укладеного з позичальником ТОВ СПМК №618 , а саме: з 2 717 391.91грн. до 820 369.14грн. Забезпеченням виконання зобов`язань за цим кредитним договором від 22.12.2006р. було іпотечне майно, належне майновому поручителю ТДВ Західбуделеватор . Кредитор скористався обраним правом та набув 24.07.2020р. право власності, в рахунок погашення боргу на суму понад оцінки вартості без ПДВ 3 909 000грн., на дане іпотечне майно, про що свідчить рішення державного реєстратора від 24.07.2020р. Оскільки, шляхом звернення стягнення на майно кредитор в рахунок заборгованості позичальника ТОВ СПМК №618 стягнув заборгованість більшого розміру ніж встановлено рішенням суду щодо поручителя, то у нього як фінансового поручителя відсутній борг перед кредитором на підставі виданого виконавчого листа.

26.10.2021р. подано заявником доповнення до заяви, в якій просив також визнання виконавчого листа №344/14965/13 від 12.01.2021 про стягнення з ОСОБА_2 сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Представник заявника в судових засіданнях вимоги заяви з доповненнями підтримав, додатково зазначив, що вартість іпотечного майна на час набуття права власності нового стягувача складала більше 4-х мільйонів 100 тисяч гривень, то його борг на суму 820 тисяч однозначно погашено, при цьому що подальша перепродажа стягувачем-набувачем майна за досить заниженою вартістю, не свідчить про невиконання остаточного рішення суду від 18.03.2020р. Водночас, предметом судового розгляду у Господарському суді м.Києва було оскарження наказу Міністерства юстиції України №311/5 від 27.01.2021р., яким відповідно було скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію прав власності на іпотечне майно за ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН , рішенням цього суду від 20.07.2021р. позов ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН було задоволено, дане рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021р., а отже позивач набув правомірно право власності на іпотечне майно в позасудовому порядку, а тому його попередні доводи про те, що права не набуті на відповідну суму боргу самого позичальника та як наслідок фінансового поручителя за зобов`язанням даного позичальника, спростовується матеріалами справи.

Представник позивача в судових засіданнях заперечив вимоги, просив відмовити у їх задоволенню з підстав наданих усних пояснень, оскільки якщо й було набуто у 2020р. власність ним на нерухоме майно (іпотеку) на суму понад 4 млн.грн., то ця сума не включає суму заборгованості фінансового поручителя, а набувши власність були зараховані за рахунок вартості іпотечного майна виключно відсотки заборгованості позичальника за період станом на липень 2020р.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.04.2019р. у даній справі №344/14965/13-ц після неодноразового перегляду рішення суду першої інстанції (а.с.81-87 т.4) в частині позовних вимог ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено частково, стягнуто з фінансового поручителя ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 22.12.2006р. в сумі 2 717 391.91грн. (по тілу кредиту - 1 973 535.06грн., % - 743 856.85грн.) та судовий збір в сумі 3441,00 грн. Дана заборгованість визначена фінансовому поручителю позивачем-кредитором станом на 21.10.2014р. за кредитними зобов`язаннями саме позичальника ТОВ СПМК №618 .

Постановою Верховного Суду від 18.03.2020р. у даній справі №344/14965/13-ц (а.с.187-194 т.4) було змінено постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17.04.2019р. в частині позовних вимог ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_2 щодо суми заборгованості за кредитним договором від 22.12.2006р., та змінено (зменшено) розмір стягнутої з ОСОБА_2 (як поручителя) на користь ПАТ Дельта Банк суми заборгованості, а саме: з 2 717 391.91грн. до 820 369.14грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 670 175грн., відсотків 150 194.14грн., в іншій части рішення залишено без змін.

Забезпеченням виконання зобов`язань за цим кредитним договором від 22.12.2006р. було іпотечне майно, належне майновому поручителю ТзДВ Західбуделеватор , що не заперечують сторони та свідчать матеріали справи.

При цьому, слід зауважити, що ухвалою апеляційного суду від 11.01.2016р., яка залишена без змін ухвалою ВССУ від 14.06.2017р., було закрито провадження у даній цивільній справі ПАТ Дельта Банк до ТОВ СПМК №618 (позичальника), ТзДВ Західбуделеватор (майновий поручитель), ПП Нивала (фінансовий поручитель) та ТПП Карпати (фінансовий поручитель) та роз`яснено позивачу ПАТ Дельта Банк щодо підсудності вирішення такого спору господарським судом.

Судом при розгляді заяви встановлено, що жодних чинних рішень до самого позичальника та інших трьох фінансових поручителів - юридичних осіб, окрім спору між попереднім кредитором та фінансовим поручителем фізичною особою - ОСОБА_2 у даній цивільній справі, матеріали справи не містять. На з`ясування суду про наявність будь яких рішень про визначення боргу за позичальником за інший період, чи стягнення за рішенням суду такої заборгованості, що зазначена за позичальником станом на 21.10.2014р. у сумі 3 330 284.79грн., сторони в т.ч. новий кредитор заперечили про наявність таких рішень. Отже, жодної заборгованості встановленої судовим рішенням за позичальником, окрім даної справи що розглядалась по фінансовому поручителю, немає і кредитор вимог до позичальника не зацікавлений був пред`являти.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.08.2020р., яка залишена без змін ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.11.2020р. було замінено стягувача ПАТ Дельта Банк на ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН (а.с.69-71,140-143 т.5). ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН жодних вимог до позичальника не пред`являв та не пред`являє.

На виконання даного рішення суду від 18.03.2020р. та на підставі заяв ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН було видано виконавчий лист, що свідчить відмітка на обкладинці справи. На підставі виконавчого листа №344/14965/13-ц виданого 12.01.2021р. відкрито зведене виконавче провадження (ВП 64292904) про примусовому стягненню з боржника ОСОБА_2 заборгованості по кредитних зобов`язаннях (ВП 64292904) та судових витратах (ВП 64294621) (а.с.184-186 т.5, 3-10 т.6).

Заявник доводив перед судом те, що кредитор-іпотекодержатель за договором іпотеки скористався обраним правом та набув право власності на дане іпотечне майно - цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1 , належного майновому поручителю ТзДВ Західбуделеватор , в рахунок погашення боргу за вказаним кредитним договором в т.ч. за рішенням суду визначеної станом на жовтень 2014р. (за звітом про оцінку майна - на суму близько 3 909 000грн. без ПДВ), про що свідчить рішення державного реєстратора від 24.07.2020р. Оскільки, шляхом звернення стягнення на майно у 2020 році, кредитор в рахунок заборгованості позичальника ТОВ СПМК №618 стягнув вже заборгованість з іпотекодавця, то у фінансового поручителя ОСОБА_2 відсутній борг перед кредитором на підставі виданих судом виконавчих листів за рішенням суду від 18.03.2020р., які й просить визнати такими, що не підлягають до виконання.

Заперечуючи вимоги заяви, представник ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН зазначив, що на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 22.12.2006р., заборгованість за цим кредитним договором (позичальника ТОВ СПМК №618 ) відступлена у лютому 2019р. товариству, як новому стягувачу, на суму 10 252 188.25грн. (а.с.195-198 т.5). При цьому, якщо й було набуто у 2020р. позивачем, як новим кредитором, власність на нерухоме майно (іпотеку) на суму понад 4 млн.грн., то ця сума не включає суму заборгованості фінансового поручителя в розмірі близько 820 тисяч, а набувши власність за рахунок вартості іпотечного майна кредитором-позивачем були зараховані позичальнику кошти виключно у вигляді відсотків заборгованості позичальника станом на липень 2020р.

За змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Наведена позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року, за результатом розгляду цивільної справи № 755/15479/14-ц.

В даному спорі обставини матеріально-правові у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку про погашення боргу іншою особою - майновим поручителем в межах одного й того ж кредитного договору позичальника, відмінного від майнового та фінансового поручителя. Отже, при розгляді даної заяви з зазначених у ній підстав, суд зобов`язаний встановити факт припинення зобов`язання фінансового поручителя ОСОБА_2 внаслідок добровільного виконання його обов`язку іншою особою, поза межами виконавчого провадження.

Суд оцінюючи всі докази як окремо, так і в сукупності, прийшов до висновку, що заява ОСОБА_2 підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як вже зазначено вище, заборгованість фінансового поручителя по кредитному договору від 22.12.2006р., була встановлена остаточним судовим рішенням в розмірі 820 369.14грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 670 175грн., відсотків 150 194.14грн., дана заборгованість визначена позивачем як вже зазначено вище станом на 21.10.2014р.

Позивач ПАТ Дельта Банк звертаючись до суду з позовом у вересні 2013 р. з позовними вимогами (а.с.1 т.1), використав право дострокового стягнення заборгованості з усіх сторін договірних відносин (позичальника та фінансових поручителів), оскільки за умовами кредитного договору від 22.12.2006р. строк надання кредиту позичальнику ТОВ СПМК №618 визначений 20.12.2013р. (а.с.10-17 т.1). Згідно договору поруки від 22.12.2006р., зі змінами від 30.01.2007р. та 08.07.2010р., з фінансовим поручителем ОСОБА_2 , термін основного зобов`язання також визначено до 20.12.2013р. (а.с.18-22 т.1).

Верховний Суд в остаточному рішенні від 18.03.2020р. зменшуючи позовні вимоги зазначив, що з уточнених позовних вимог ПАТ Дельта Банк просив стягнути з відповідачів (первісні вимоги до багатьох відповідачів в т.ч. позичальника) заборгованість станом на 24.10.2014р. у сумі 3 330 284.79грн., з яких сума заборгованості по тілу кредиту 1 973 535.06грн., пеня 170 345.68грн., відсотки 1 100 031.89грн., пеня на відсотки 86 372.16грн. Порука припиняється протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання в силу ст.559 ЦК України. Таким чином, до стягнення з ОСОБА_2 підлягає сума заборгованості відповідно до встановленого розміру заборгованості за щомісячними платежами у межах строку дії договору поруки.

Після ухвалення даного судового рішення, нарахування поручителю ОСОБА_2 здійснюватись не може, так як фінансова порука припинена.

Попередній кредитор, без наявності судового рішення про стягнення заборгованості з позичальника - юридичної особи, як доводив представник позивача (нового кредитора) продовжував нараховувати відсотки за невиконання умов кредитного договору щодо позичальника (при цьому що на сьогоднішній день спору, в т.ч. і за зверненням самого кредитора до позичальника про стягнення заборгованості - немає). Це не є предметом доведення перед судом щодо фінансового поручителя ОСОБА_2 , однак зважаючи на це, що сторона позивача заперечуючи вимоги заяви обґрунтовувала свою позицію наявністю заборгованості позичальника ТОВ СПМК №618 у сумі 10 252 188.25грн. (з яких 3 869 961.16грн. по тілу кредиту, 6 382 227.09грн. по відсотках) перед новим кредитором (позивачем у справі), визначеної станом на 22 лютого 2019р. (на час переходу прав вимоги до нового кредитора), то слід вказати, що по перше, така заборгованість не стосується правовідносин з фінансовим поручителем ОСОБА_2 ; по друге заборгованість станом на 22.02.2019р. у сумі 10 252 188.25грн. не може братися судом до уваги, так як період (початок) такого нарахування заборгованості стороною позивача не вказаний, а продовження нарахування відсотків попереднім кредитором щодо позичальника суперечить умовам укладеного кредитного договору, ЦК України та судовій практиці щодо продовження нарахування відсотків у розмірі зазначеному в договорі за межами строку дії самого договору.

Щодо доводів сторони позивача про те, що за рахунок набуття в позасудовому порядку права власності на іпотечне майно іпотекодавця (ТзДВ Західбуделеватор ) в рахунок боргу за кредитними зобов`язаннями позичальника (ТОВ СПМК №618 ) було зараховано заборгованість на суму 4 400 000 грн. (за довідкою позивача вже у березні 2021р. заборгованість ТОВ СПМК №618 склала 5 852 188.25грн. (10 252 188.25 - 4 399 999.95) (а.с.246 т.5), яка становить тільки суму нарахованих відсотків, то на запитання суду за який період було проведене нарахування відсотків, сторона позивача вказати не змогла. Представник заявника зазначив, що нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору щодо позичальника, без надання суду періоду такого, є порушенням щодо прав та обов`язків як наслідок і фінансового поручителя, оскільки вартість майна в п`ять раз перевищила суму стягнуту судом з поручителя ОСОБА_2 станом на 2014 рік, і такі дії кредитора по нарахуванні відсотків, що вплинуло на позицію позивача про непогашення боргу поручителем, є неправомірними. Суд погоджується з такими доводами.

Слід зазначити, що є неодноразові позиції касаційної інстанції та судової практики загалом, щодо нарахування кредитором відсотків після спливу передбаченого договором строку кредитування.

Так, у постанові від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12 Великої Палати Верховного Суду розглядаючи дану справу зроблено такий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси банку забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З врахуванням цього, суд критично оцінює доказ поданий стороною позивача щодо наявності заборгованості у позичальника, в т.ч. продовження ним нарахування відсотків у розмірі визначеному договором, за межами строку дії самого договору, тобто з грудня 2013 року по лютий 2019 року. Окрім того, як вірно вказав представник заявника, тіло кредиту визначене судовим рішенням в сумі 670 175грн. при достроковому стягненні заборгованості, не могло збільшуватись до 3 869 961.16грн. за вказаною довідкою виданою позивачем, на що представник позивача суду також пояснення не зміг надати, в т.ч. у розрізі всього періоду продовження зростання: як тіла кредиту, так і самих відсотків (останні з 150 194.14грн. до 6 382 227.09грн.).

Як свідчить витяг з Державного реєстру за 24.07.2020р., за договором іпотеки від 22.12.2006р. новий стягувач в позасудовому порядку набув право власності на дане іпотечне майно - адміністративно-виробничі та складські приміщення по АДРЕСА_1 , за звітом про оцінку від 16.06.2020р. виконаного ТОВ Гео Фінанс Груп , про що свідчить рішення державного реєстратора від 24.07.2020р. (а.с.182-194 т.5). При цьому, згідно зазначеного Звіту, майно оцінено у 3 909 000грн.без ПДВ.

Набуття права власності в позасудовому порядку було предметом оскарження рішення державного реєстратора як до органів юстиції вищого рівня, так і в судовому порядку.

Після набуття права власності 24.07.2020р. на іпотечне майно за ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН , 24.11.2020р. (тобто до скасування 27.01.2021 року Мінюстом України №311/5 від 27.01.2021р. рішення державного реєстратора від 24.07.2020р., яке в подальшому було скасоване Господарським судом м.Києва від 20.07.2021р., залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021р.), дане майно по АДРЕСА_1 було продане іншій юридичній особі (а.с.223-224 т.5), а в подальшому й заставлено 18.02.2021р.в іпотеку новим власником і в рахунок продажу предмета іпотеки, 05.04.2021р. викуплене ще однією юридичною особою на електронних торгах (а.с.204-206 т.5, 11-21, а.с.161-164 т.6).

А отже позивач набув право власності на іпотечне майно визначеної вартості понад 4 млн.грн. в позасудовому порядку, що встановлено судом, а тому його попередні доводи про те, що права не набуті на відповідну суму боргу позичальника (не визначену судовим рішенням), яка поглинула суму боргу значно меншу фінансового поручителя визначену судовим рішенням на суму близько 820 тисяч гривень, спростовується матеріалами справи. При цьому, подальший продаж набутого майна новим кредитором-власником за меншою ціною (майже втричі), надавало йому право за цивільним законодавством встановлювати ту вартість продажу, який висловив він як продавець, який при цьому з незрозумілих підстав не був зацікавлений у поступленні більшої суми коштів від продажу набутого ним попередньо майна.

За ст.36 Закону України Про іпотеку , яку також просив врахувати представник заявника, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотеко держателя, це не поширюється на боржника - юридичну особу або фізичну особу - підприємця, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням.

Враховуючи все досліджене судом в сукупності, суд прийшов до ствердного висновку, що за рахунок іншої особи - майнового поручителя, шляхом визнання 24.07.2020р. прав на предмет іпотеки на суму 4 040 000 грн., в межах виконання зобов`язань одного й того ж кредитного договору позичальника, сума заборгованості фінансового поручителя ОСОБА_2 у розмірі 820 369,14 грн. визначена судом станом на 21.10.2014р., ввійшла у розмір заборгованості позичальника визначена новим кредитором - на цю ж суму 4 040 000 грн. (як по тілу кредиту так і відсотків, а не тільки відсотків нарахованих за межами строку кредитного договору невизначеного періоду). А отже, за ч. 2 ст. 432 ЦПК України слід визнати виконавчий документ №344/14965/13 від 12.01.2021р. таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов`язок боржника-поручителя ОСОБА_2 відсутній повністю у зв`язку з добровільним виконанням його іншою особою - майновим поручителем.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 432 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати виконавчий лист №344/14965/13 від 12.01.2021 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором на суму 820 369,14 грн., що виданий Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області таким, що не підлягає виконанню.

Визнати виконавчий лист №344/14965/13 від 12.01.2021 про стягнення з ОСОБА_2 сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн., що виданий Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області таким, що не підлягає виконанню

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 02.11.2021р.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА