Постанова

від 12.01.2022 по справі 344/14965/13-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/14965/13-ц

Провадження № 22-ц/4808/211/22

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН на ухвалу Івано-Франківського міського суду , постановлену суддею Польською М.В. 27 жовтня 2021 року в м. Івано-Франківську, повний текст якої складено 2 листопада 2021 року,у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів №344/14965/13, виданих Івано-Франківським міським судом 12.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та сплаченого судового збору, такими, що не підлягають виконанню ,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №344/14965/13 від 12.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором від 22.12.2006 року на підставі постанови Верховного Суду від 18.03.2021 в розмірі 820369,14 грн.

Заява мотивована тим, що 22.12.2006 року між АКІБ УкрСиббанк та ТОВ СПМК №618 в особі генерального директора Ладовського М.В. було укладено Кредитний договір №11102809000, за умовами якого останнє тримало кредит у розмірі 140000 щвейцарських франків для купівлі обладнання зі сплатою 8,49% річних, а понад встановлений строк - 16,98% річних, з кінцевим терміном повернення 20.12.2013 року.

Постановою Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №344/14965/13 змінено постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17.04.2019 року та зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 (фінансового поручителя) на користь ПАТ Дельта Банк суми заборгованості за Кредитним договором від 22.12.2006 року, укладеного з позичальником ТОВ СПМК №618 , з 2717391,91 грн. до 820369,14 грн.

У даній справі замінено сторону стягувача на ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН .

Таким чином вищевказаною постановою Верховного Суду визначено належний розмір боргу за кредитним договором. Після закінчення кредитного договору, тобто з 20.12.2013 року, заборгованість збільшуватися не могла, оскільки за межами кредитного договору нарахування відсотків та пені не передбачено.

Також забезпеченням виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором було іпотечне майно, належне майновому поручителю ТДВ Західбуделеватор . Кредитор скористався обраним правом та набув 24.07.2020 року право власності в рахунок погашення боргу на дане іпотечне майно, про що свідчить рішення державного реєстратора №53279079 від 24.07.2020 року.

В подальшому 24.11.2020 року вказане нерухоме майно було відчужено ТОВ СПІВ , а 18.02.2021 року передано в іпотеку на підставі Договору іпотеки №3414 від 18.02.2021 року. На даний час дане майно реалізовано з прилюдних торгів, а отже стягувач в повній мірі реалізував своє право на отримання боргу.

Окрім того рішенням Господарського суду м. Києва від 20.07.2021 року у справі №910/3100/21 задоволено позов ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН до Міністерства юстиції України, ТДВ Західбуделеватор , ТОВ СПІВ та скасовано наказ Міністерства юстиції України №311/5 Про задоволення скарги від 27.01.2021 року. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ТДВ Західбуделеватор залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2021 року без змін.

З огляду на викладене вважає, що даним зверненням стягнення на майно кредитор стягнув суму тіла кредиту, що визначена рішення суду ОСОБА_1 за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому і відсутній борг, що стягується на підставі виконавчого листа за даним рішенням.

Просив заяву задовольнити.

У жовтні 2021 року заявником подано доповнення до заяви, в якій просив також визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №344/14965/13 від 12.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 жовтня 2021 року заяву задоволено. Визнано виконавчий лист №344/14965/13 від 12.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на суму 820369,14 грн., що виданий Івано-Франківським міським судом, таким, що не підлягає виконанню. Визнано виконавчий лист №344/14965/13 від 12.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн., що виданий Івано-Франківським міським судом, таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН подало апеляційну скаргу. Вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт погашення ОСОБА_1 боргу у сумі 820369,14 грн. Крім того заявник вже звертався до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вказує, що згідно Довідки №204 від 22.07.2020 року станом на 22.02.2019 року заборгованість ТОВ СПМК №618 за Кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року перед ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН становить 10252188,25 грн., з яких 3869961,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6382227,09 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

У зв`язку із наявністю вказаної заборгованості 24.07.2020 року державним реєстратором Поберезької сільської ради Тисменицького району зареєстровано за апелянтом право власності на предмет іпотеки - адміністративно-виробничі та складські приміщення. Підставою для державної реєстрації зазначено: Договір іпотеки нежитлового приміщення, серія та номер 3604, від 22.12.2006 року, видавник: приватний нотаріус Кучак Н.В.; звіт про оцінку б/н, виданий 16.06.2020 року ТОВ Гео Фінанс Груп ; вимога про усунення порушення основного зобов`язання за кредитним договором від 30.04.2020 року; договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.20211 року; договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки/застави від 13.03.2019 року.

В подальшому вказане нерухоме майно відчужено ТОВ СПІВ .

Однак наказом Міністерства юстиції України №311/5 від 27.01.2021 року скасовано рішення державного реєстратора від 24.07.2020 року.

Станом на 26.02.2021 року заборгованість ТОВ СПМК №618 за Кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року перед ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН складає 5852188,25 грн.

Оскільки ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт припинення його зобов`язань за судовим рішенням, то, на думку апелянта, останнім не доведено наявність правових підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з відсутністю будь-якого повернення грошових коштів.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Римарук Ю.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №344/14965/13 станом на сьогоднішній день загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 , становить 820369,14 грн. Натомість твердження сторони позивача про те, що за рахунок вартості іпотечного майна було погашено тільки відсотки за кредитним договором не заслуговують на увагу, оскільки ними не було дано відповіді за який період відбулося нарахування таких відсотків. Також представник позивача не зміг пояснити продовження зростання тіла кредиту. Позивач набув право власності на іпотечне майно вартістю понад 4000000 грн., а тому така поглинула значно меншу суму боргу фінансового поручителя. При цьому в даній заяві про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, ОСОБА_2 вказував інші підстави, ніж в попередній заяві, зокрема, ст. 36 ЗУ Про іпотеку та скасування рішенням суду наказу Міністерства юстиції України №311/5 Про задоволення скарги від 27.01.2021 року. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник заявника - адвокат Римарук Ю.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у вересні 2013 року ПАТ Дельта Банк звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Спеціалізована пересувна механізована колона №618 , ПП Нивала , ТДВ Західбуделеватор , ТПП Карпати про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року (т. 1, а.с. 3-9). Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.10.2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ СПМК №618 та ОСОБА_1 , з ТОВ СПМК №618 та ПП Нивала , з ТОВ СПМК №618 та ТДВ Західбуделеватор , з ТОВ СПМК №618 та ТПП Карпати на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за Кредитним договором №11102809000 від 22 грудня 2006 року в сумі 3330284,79 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 , ТДВ Західбуделеватор та ПП Нивала відмовлено (т. 2, а.с. 121-124).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.01.2016 року рішення Івано-Франківського міського суду від 06.10.2015 року в частині позовних вимог ПАТ Дельта Банк до ТОВ СПМК №618 , ТДВ Західбуделеватор , ПП Нивала , ТПП Карпати про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також в частині зустрічних позовів ТДВ Західбуделеватор , ПП Нивала до ПАТ Дельта Банк , ПАТ Укрсиббанк про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим скасовано, а провадження закрито. Роз`яснено, що розгляд даних позовних вимог віднесено до юрисдикції господарських судів (т. 2, а.с. 232-234).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.06.2017 року ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.01.2016 року залишено без змін (т. 3, а.с. 99-102).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17.04.2019 року рішення Івано-Франківського міського суду від 06.10.2015 року в частині позовних вимог ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 та в частині зустрічного позову ОСОБА_1 скасовано, ухвалено нове судове рішення. Позов ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за Кредитним договором №11102809000 від 22 грудня 2006 року в розмірі 2717391,91 грн. (еквівалент 197628,50 швейцарських франків станом 21 жовтня 2014 року), з яких: сума заборгованості за кредитом - 1973535,06 грн. (еквівалент 143482,03 швейцарських франків); розмір нарахованих відсотків за кредитом - 743856,85 грн. (еквівалент 54098,68 швейцарських франків). В решті вимог позову ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором відмовлено. Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ Дельта Банк , ПАТ УкрСиббанк , треті особи: ТОВ СПМК №618 , ПП Нивала , ТДВ Західбуделеватор , ТПП Карпати про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк 3441,00 грн. сплаченого судового збору (т. 4, а.с. 81-87).

Постановою Верховного Суду від 18.03.2020 року постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17.04.2019 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором №11102809000 від 22 грудня 2006 року змінено. Зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом (тілом кредиту) з 1973535,06 грн. (еквівалент 143482,03 швейцарських франків) до 670175,00 грн. (еквівалент 48740 швейцарських франків), розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами - з 743856,85 грн. (еквівалент 54098,68 швейцарських франків) до 150194,14 грн. (еквівалент 10936,20 швейцарських франків), а загальну суму заборгованості за Кредитним договором №11102809000 від 22 грудня 2006 року - з 2717391,91 грн. (еквівалент 197628,50 швейцарських франків) до 820369,14 грн. (еквівалент 59676,20 швейцарських франків). В іншій частині рішення Івано-Франківського міського суду від 06.10.2015 року (у незміненій частині) та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17.04.2019 року залишено без змін (т. 4, а.с. 187-194).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27.08.2020 року замінено стягувача ПАТ Дельта Банк на його правонаступника - ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН (т. 5, а.с. 69-71).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.11.2020 року ухвалу Івано-Франківського міського суду від 27.08.2020 року залишено без змін (т. 5, а.с. 139-143).

12.01.2021 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчі листи №344/14965/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованості за Кредитним договором від 22 грудня 2006 року у розмірі 820369,14 грн. (еквівалент 59676,20 швейцарських франків), з яких: 670175,00 грн. (еквівалент 48740,00 швейцарських франків) заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та 150194,14 грн. (еквівалент 10936,20 швейцарських франків) заборгованості по відсотках за користування кредитом; 3441,00 грн. сплаченого судового збору.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжака І.І. від 26 січня 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання цього виконавчого листа (т. 6, а.с. 9-10).

Задовольняючи заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право власності на іпотечне майно вартістю понад 4 млн. грн. в позасудовому порядку в межах виконання зобов`язань одного й того ж кредитного договору позичальника. При цьому сума заборгованості фінансового поручителя ОСОБА_1 в розмірі 820369,14 грн., визначена судом станом на 21.10.2014 року, ввійшла у розмір заборгованості позичальника, а тому є підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов`язок боржника-поручителя відсутній у зв`язку з добровільним виконанням його іншою особою - майновим поручителем.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як правильно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції, наведені вище підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У даному випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Звертаючись до суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, заявник покликався на відсутність в нього боргу перед кредитором у зв`язку із погашенням такого внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Згідно вимог частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Дельта Банк , звертаючись до суду з позовом у вересні 2013 року, використав право дострокового стягнення заборгованості з усіх сторін договірних відносин (позичальника та фінансових поручителів), оскільки за умовами Кредитного договору від 22.12.2006 року строк надання кредиту позичальнику ТОВ СПМК №618 визначений до 20.12.2013 року (т. 1, а.с. 10-17). Згідно договору поруки від 22.12.2006 року з фінансовим поручителем ОСОБА_1 зі змінами від 30.01.2007 року та 08.07.2010 року термін основного зобов`язання також визначено до 20.12.2013 року (т. 1, а.с. 18-22).

Постановою Верховного Суду від 18.03.2020 року встановлена заборгованість фінансового поручителя ОСОБА_1 по даному кредитному договору станом на 21.10.2014 року в розмірі 820369,14 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 670175 грн., відсотків 150194,14 грн.

При цьому Верховний Суд, зменшуючи розмір заборгованості, зазначив, що в уточнених позовних вимогах ПАТ Дельта Банк просив стягнути з відповідачів заборгованість станом на 24.10.2014 року в сумі 3330284.79грн., з яких сума заборгованості по тілу кредиту 1973535,06 грн., пеня 170345,68 грн., відсотки 1100031,89 грн., пеня на відсотки 86372,16 грн. Однак порука припиняється протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання в силу ст. 559 ЦК України. Таким чином до стягнення з ОСОБА_1 підлягає сума заборгованості відповідно до встановленого розміру заборгованості за щомісячними платежами у межах строку дії договору поруки.

Також право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), звернення до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту змінює порядок, умови і строк дії договору, а тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом з моменту такого звернення припиняється.

Інших чинних рішень щодо стягнення заборгованості з позичальника та інших фінансових поручителів матеріали справи не містять.

Разом з тим відповідно до Довідки №204 від 22 липня 2020 року станом на 22 лютого 2019 року заборгованість ТОВ СПМК №618 за Кредитним договором №11102809000 від 22 грудня 2006 року перед ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН складає 10252188,25 грн. З них: 3869961,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6382227,09 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (т. 5, а.с. 195).

Згідно Довідки №63 від 26 лютого 2021 року станом на 26 лютого 2021 року заборгованість ТОВ СПМК №618 за Кредитним договором №11102809000 від 22 грудня 2006 року перед ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН складає 5852188,25 грн. (т. 5, а.с. 246).

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що після ухвалення даного судового рішення нарахування боргу поручителю ОСОБА_1 здійснюватись не може, так як фінансова порука припинена. Однак попередній кредитор без наявності судового рішення про стягнення заборгованості з позичальника та за межами строку дії самого договору продовжував нараховувати відсотки за невиконання умов кредитного договору.

Період нарахування такої заборгованості ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій представником стягувача не вказаний.

Судом встановлено також, що виконання позичальником умов Кредитного договору №11102809000 від 22 грудня 2006 року забезпечено укладеним між АКІБ УкрСиббанк та майновим поручителем ВАТ Західбуделеватор Договором іпотеки нежитлового приміщення від 22 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. за реєстровим №3604, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме адміністративно-виробничі та складські приміщення загальною площею 1527,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №33 від 24 березня 2020 року ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН звернулось до ТДВ Західбуделеватор та позичальника із вимогою про усунення порушення основного зобов`язання за кредитним договором. Також попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги після спливу 30 днів з моменту отримання вимоги товариство буде вимушене звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, але не виключно, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або позасудового врегулювання відповідно до статті 37 Закону України Про іпотеку та положень договору іпотеки зареєструвавши за собою право власності на предмет іпотеки (т. 5, а.с. 196-198).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Поберезької сільської ради Тисменицького району Федорин М.М. 24 липня 2020 року прийнято рішення №53279079 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - адміністративно-виробничі та складські приміщення по АДРЕСА_1 за ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН . Підставою для державної реєстрації зазначено: договір іпотеки нежитлового приміщення, серія та номер 3604, виданий 22 грудня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Кучак Н.В.; Звіт про оцінку, б/н, виданий 16 червня 2020 року ТОВ Гео Фінанс Груп ; вимога про усунення порушення основного зобов`язання за Кредитним договором, серія та номер 58, від 30 квітня 2020 року; договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами б/н від 08 грудня 2011 року, договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки/застави, серія та номер 15-165 від 13 березня 2019 року (т. 5, а.с. 182-183).

В подальшому 24.11.2020 року на підставі договору купівлі-продажу вказане нерухоме майно відчужено ТОВ СПІВ (т. 5, а.с. 204-206), а в подальшому за результатами проведення електронних торгів 05.04.2021 року продано ТОВ ІНТЕРПРОПЕРТІІНВЕСТ , реєстрація права власності 01.06.2021 року (т. 6, а.с. 161-164).

Як зазначено в правовому висновку в постанові Верховного Суду від 3 серпня 2021 року у справі №814/775/20 (провадження №61-7990ав21), положення статті 36 Закону України Про іпотеку передбачають таку самостійну підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.

Частиною четвертою статті 36 Закону України Про іпотеку у редакції Закону України від 3 липня 2018 року №2478-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування , який набрав чинності 4 листопада 2018 року та введений в дію 4 лютого 2019 року (далі - Закон №2478-VII), визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання: боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя; боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, частина четверта статті 36 Закону України Про іпотеку (у редакції Закону №2478-VII фактично - частина п`ята статті 36 Закону України Про іпотеку ) є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання, правового значення не має.

Саме такого правового висновку Верховний Суд дійшов і у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі №759/6703/16-ц (провадження №61-22462св18), від 27 лютого 2019 року у справі №263/3809/17 (провадження №61-39107св18), від 17 квітня 2019 року у справі №204/7148/16-ц (провадження №61-43694св18), у справі №646/7699/13-ц (провадження №61-9822св18), від 16 жовтня 2019 року у справі №337/7391/13-ц (провадження №61-26751св18), від 20 листопада 2020 року у справі №295/795/19 (провадження №61-12137св19), від 17 лютого 2021 року у справі №754/5275/16 (провадження №61-13148св19), від 11 березня 2021 року у справі №524/378/17 (провадження №61-21241св19).

При цьому згідно частини 1 статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 Закону України Про іпотеку , якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої у статті 38 цього Закону.

Отже, у випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов`язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України Про іпотеку , і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов`язковому порядку бути встановлені як розмір зобов`язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

У разі ж завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України Про іпотеку , зобов`язання боржника - фізичної особи припиняється, оскільки за змістом положень статті 36 Закону України Про іпотеку усі наступні вимоги кредитора - іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН як іпотекодержатель скористалося своїм правом, передбаченим Договором іпотеки нежитлового приміщення від 22 грудня 2006 року, та 24 липня 2020 року зареєструвало за собою право власності на передане в іпотеку нерухоме майно - адміністративно-виробничі та складські приміщення по АДРЕСА_1 , що належили іпотекодавцю ТДВ Західбуделеватор , у рахунок виконання зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку , тобто вирішило питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору.

Відповідно до копії Звіту про оцінку від 16.06.2020 року, виконаного ТОВ Гео Фінанс Груп , набуте у власність стягувачем іпотечне майно оцінено у 3909000 грн. без ПДВ.

Набуття права власності в позасудовому порядку даного майна було предметом оскарження рішення державного реєстратора як до органів юстиції вищого рівня, так і в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 липня 2021 року по справі №910/3100/21 задоволено позов ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН . Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України №311/5 від 27 січня 2021 року щодо скасування рішення від 24 липня 2020 №53279079, прийнятого державним реєстратором Поберезької сільської ради Федорин М.М. (т. 6, а.с. 149-153).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2021 року рішення Господарського суду міста Києва від 20 липня 2021 року по справі №910/3100/21 залишено без змін (т. 6, а.с. 154-160).

Також в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа №909/171/21 за позовом ТДВ Західбуделеватор до ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН та ТОВ СПІВ про витребування майна з чужого незаконного володіння, та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ ІНТЕРПРОПЕРТІІНВЕСТ до ТДВ Західбуделеватор , ТОВ СПІВ , ТОВ СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН про визнання добросовісним набувачем. Однак на даний час ТОВ СПІВ не є власником спірного нерухомого майна, оскільки право власності на нього за результатами проведення електронних торгів 05.04.2021 року зареєстровано 01.06.2021 року за ТОВ ІНТЕРПРОПЕРТІІНВЕСТ (т. 6, а.с. 161-164).

Таким чином доводи апелянта про те, що вартість набутого іпотечного майна не погашає наявної заборгованості за Кредитним договором №11102809000 від 22.12.2006 року, а наказом Міністерства юстиції України №311/5 від 27.01.2021 року скасовано рішення державного реєстратора від 24.07.2020 року про реєстрацію за стягувачем права власності на іпотечне майно, є неспроможними.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач набув право власності на іпотечне майно визначеної вартості близько 4 млн. грн. в позасудовому порядку, що встановлено судом, а тому визначений судовим рішенням обов`язок боржника ОСОБА_1 на суму 820369,14 грн. відсутній. Доказів стягнення боргу в більшому розмірі матеріали справи не містять.

Отже наявні підстави для визнання виконавчих листів, виданих Івано-Франківським міським судом 12.01.2021 року №344/14965/13 від про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 820369,14 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 грн. такими, що не підлягають виконанню.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на повторний розгляд даного питання не може бути визнано обґрунтованим, адже за змістом частин першої, другої статті 432 ЦПК України суду надане право визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наразі розгляд відповідної заяви здійснено судом у відповідності до вимог вказаної статті, в межах даної справи, наявних в ній письмових, достовірних та належних доказів, які мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують та не можуть бути підставами для зміни чи скасування судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтами норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з судовим рішенням.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського судувід 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 19 січня 2022 року.