Рішення

від 01.11.2021 по справі 240/3422/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/3422/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства і будівництва та цивільного захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу,

встановив:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства і будівництва та цивільного захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації, третя особа : Житомирська районна державна адміністрація Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Визнано протиправним наказ Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства і будівництва та цивільного захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації від 04.02.2021 №1 та скасувати його.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства і будівництва та цивільного захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації з 05.02.21.

Стягнуто з Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства і будівництва та цивільного захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації (Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Житомирська область, 12101, ЄДРПОУ 36105911) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 55080 (п"ятдесят п"ять тисяч вісімдесят) грн. 11 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства і будівництва та цивільного захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 8743,43 грн. допущено до негайного виконання.

На адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 13260,00 грн.

Згідно п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 статті 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З огляду на те, що судове рішення було ухвалено у порядку письмового провадження суд вважає за можливе вирішити питання про ухваленні додаткового судового рішення теж у порядку письмового провадження.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13260,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатом Шахраєм М.І. укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №1-03-03-21 від 03.03,2021. Відповідно до змісту вказаного договору, муж сторонами обумовлено, що за правову допомогу передбачену в п.3 Договору детально описано механізм розрахунку гонорару.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір від 03.03.2021 про надання професійної правничої допомоги, детальний опис та акт прийому-здачі робіт.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."

Як уже зазначалося судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Всупереч вимогам ч.7 ст.134 КАС України відповідач у відзиві не надав жодних доказів щодо не співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).

Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем і адвокатом Шахраєм М.І. укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №1-03-03-21 від 03.03,2021. Відповідно до змісту вказаного договору, муж сторонами обумовлено, що за правову допомогу передбачену в п.3 Договору детально описано механізм розрахунку гонорару.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір від 03.03.2021 про надання професійної правничої допомоги, детальний опис та акт прийому-здачі робіт.

Судом враховується, що відповідачами не було надано жодного заперечення стосовно заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд вважає такий розмір обгунтованим.

Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Стягнути з Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства і будівництва та цивільного захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації (Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Житомирська область, 12101, ЄДРПОУ 36105911) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у сумі 13620,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя М.С. Токарева