Рішення

від 21.10.2021 по справі 130/3000/20

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/347/2021

130/3000/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2021 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, -

приходить до такого.

Позиція позивачів

Позивачі 22 грудня 2020 року звернулись до суду з цим позовом і вказали, що вони та відповідачка є рідними сестрами, а їх батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 липня 1966 року. Під час перебування в шлюбі батьками було нажито житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 3,8121 га, що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району, які належали батькам на праві спільної сумісної власності подружжя. Дана обставина встановлена постановою Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц.

Після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно, в тому числі на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку. Державний нотаріус 14 березня 2016 року видав відповідачу ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька на цілу земельну ділянку, а 16 травня 2016 року на весь житловий будинок, в тому числі і на належні матері ОСОБА_7 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя.

Постановою Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц позов їх матері ОСОБА_7 частково задоволено та визнано недійсними в 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку та житловий будинок та скасовано записи про право власності від 14 березня 2016 року та 16 травня 2016 року на спадкові земельну ділянку та житловий будинок. Таким чином відновлено право власності матері позивачів на спадкові житловий будинок та земельну ділянку.

Мати сторін померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, яке складається з 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Мати за життя заповіту не складала, тому спадкування після її смерті відбувається за законом. Позивачі прийняли спадщину шляхом подання до нотаріальної контори відповідних заяв. Відповідач ОСОБА_5 заяви до нотаріальної контори не подавала, з матір`ю на момент смерті не проживала, з 2017 року була з матір`ю в неприязних стосунках.

Позивачі вважають себе єдиними спадкоємицями майна після смерті матері, проте не можуть оформити своїх спадкових прав через невизнання їх відповідачем та тому, що мати за життя не встигла отримати документи про право на 1/2 частку у спільному майні подружжя. Тому звернулись до суду та просять визнати за ними право власності по 1/4 частині за кожною на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 3,8121 га на території Браїлівської селищної ради.

На обґрунтування своєї позиції позивачі надали копії свідоцтв про шлюб, про смерть, про право власності, про право на спадщину за законом та постанову Верховного суду від 8 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Гурба М.В. - в судовому засіданні пояснює, що сторони у справі є рідними сестрами. Спірне майно набуте у власність батьками сторін у справі під час перебування в шлюбі, тобто це спільне сумісне майно подружжя, де кожному з них належить по 1/2 частці майна. Після смерті батька відповідач оформила на себе все спадкове майно, і частку матері у майні в тому числі. Проте постановою Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц визнано недійсними в 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку та житловий будинок та скасовано записи про право власності від 14 березня 2016 року та 16 травня 2016 року на вказане майно. Також у цій постанові вказано, що ОСОБА_5 після смерті матері з заявою про прийняття спадщини не зверталась, з матір`ю не проживала, а тому права на спадщину не має. Таким чином, лише позивачі є спадкоємицями майна після смерті матері, однак у них є спір з рідною сестрою, яка не визнає їх спадкових прав, тому вони звернулись за захистом до суду. Зареєструвати спадкове майно за позивачами неможливо, оскільки мати померла до винесення Постанови Верховним Судом. Просить позовні вимоги задовольнити повністю, визнати за позивачами право власності по 1/4 частці житлового будинку АДРЕСА_2 та по 1/4 на земельну ділянку загальною площею 3,8121 га на території Браїлівської селищної ради, за кожною та стягнути з відповідача 13500 грн витрат на оплату правової допомоги.

Позиція відповідача

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнає повністю та пояснює, що ОСОБА_5 в 2016 році отримала два свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок та земельну ділянку, тобто вона є єдиною спадкоємицею всього майна. За характером роботи відповідач змушена виїжджати за межі України, проте це не позбавляє її права постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 . Позивачі стверджують, що не можуть оформити своїх спадкових прав через невизнання їх відповідачем та через те, що мати за життя не встигла оформити свою частку майна на себе, що не відповідає дійсності, оскільки позивачі не надали суду доказів про те, що їм відмовили державні нотаріус та державний реєстратор в оформленні їх спадкових прав. Оформлення права власності на спадкове майно здійснюється відповідно до чинного законодавства та не залежить від визнання чи не визнання цих прав іншою особою. Згідно з пунктом 1.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Тому звернення з позовом до ОСОБА_5 з тих підстав, що вона не визнає права позивачів на частку спадкового майна є безпідставним. Видача свідоцтва про право власності на майно ніяким чином не залежить від волі іншого співвласника майна. З доданих до позовної заяви доказів слідує, що спірне майно на день смерті ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , не було спадковим, оскільки власником цього майна була відповідач ОСОБА_5 .. До того ж відповідач постійно проживає за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчить те, що вона отримує всю поштову кореспонденцію за вказаною адресою. На день смерті матері вона перебувала на лікуванні в санаторії Хмільник , проте коли дізналась, що мати померла, то одразу повернулась додому та приймала участь у її похованні. Твердження позивачів про те, що ОСОБА_5 не приймала спадщини після смерті матері не відповідає дійсності, оскільки на день її смерті вона була власником всього спадкового майна, тому у зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не було потреби. В справі немає жодного доказу створення перешкод відповідачем у оформленні позивачами своїх спадкових прав. В даному випадку позивачами не вичерпано засоби можливості врегулювання даного питання в досудовому порядку, суд першої інстанції не може виконувати функції державного реєстратора чи державного нотаріуса, а тому в задоволенні позову просить відмовити. У разі відмови в задоволенні позову просить стягнути з позивачів витрати на оплату правової допомоги в розмірі 7000 грн.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Справа надійшла до суду 22 грудня 2020 року (а.с. 52).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Порощука П.П., який заявив собі відвід (а.с.53-54).

Згідно з ухвалою від 28 грудня 2020 року суддю Порощука П.П. відведено від розгляду справи (а.с.55).

Після проведення повторного автоматизованого розподілу від 29 грудня 2020 року головуючим у справі визначено суддю Шепеля К.А. (а.с.57).

На виконання статті 187 ЦПК України 5 січня 2021 року до Браїлівської селищної ради судом направлено запит щодо реєстрації місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_5 (а.с.58).

Відповідь на запит з Браїдівської селищної ради надійшла до суду 15 січня 2021 року (а.с.60).

Ухвалою від 18 січня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою зобов`язано Жмеринську районну державну нотаріальну контору надати суду копію спадкової справи до майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підготовче судове засідання призначено на 9 березня 2021 року (а.с.61).

Копії спадкових справ надійшли до суду 9 лютого 2021 року (а.с.64-132).

Підготовче судове засідання 9 березня 2021 року відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 на 27 квітня 2021 року (а.с.138).

Відповідно до ухвали від 27 квітня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 2 червня 2021 року, цією ж ухвалою витребувано з архіву суду цивільну справу 130/2913/17-ц (а.с.144).

Відповідно до протоколу судового засідання від 2 червня 2021 року у справі оголошено перерву до 8 червня 2021 року(а.с.150-153).

Представник позивача ОСОБА_2 8 червня 2021 року надіслав до суду заяву про відкладення судового засідання (а.с.154).

2 серпня 2021 року до суду надійшло клопотання адвоката Гурби М.В. про приєднання доказів (а.с.159).

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 14 липня 1966 року уклав шлюб з ОСОБА_8 , яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.с.11).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Жмеринка Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Браїлів Жмеринського району(а.с.13).

Згідно із копією свідоцтва про право власності від 8 липня 2005 року №73, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить ОСОБА_6 (а.с.14).

22 липня 2005 року Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації посвідчило, що в цілому будинковолодіння АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_6 з правом особистої власності і записано в реєстрову книгу за №8 за р№1645 (а.с.15).

На засіданні виконавчого комітету Браїлівської селищної ради 12 квітня 2016 року прийнято рішення про упорядкування поштових адрес по АДРЕСА_3 , перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с.16).

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, будинок по АДРЕСА_3 , власником якого є ОСОБА_6 складається з трьох кімнат, кухні, коридору, прихожої та веранди, загальною площею 73,6 кв м., житловою площею 44,8 кв м. (а.с.17-19).

ОСОБА_6 22 грудня 2014 року видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521055300:06:002:0078 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8121 га, що зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 31411628 (а.с.20-21).

Державний нотаріус Жмеринської районної нотаріальної контори Вінницької області Суська С.В. 16 травня 2016 року видала ОСОБА_5 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_6 , свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_4 / та 11 березня 2016 року свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8121 га, що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району (а.с.22, 23).

Верховний суд у справі №130/2319/17-ц за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - правонаступників ОСОБА_7 - до ОСОБА_5 , за участі третьої особи державного нотаріуса Жмеринської районної нотаріальної контори Суської Світлани Василівни про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та їх скасування 8 квітня 2020 року виніс постанову, відповідно до якої рішення Жмеринського міськрайонного суду від 28 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 4 вересня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсними в 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом, номер 2-415 та 2-771, видані державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори 14 березня 2016 року ОСОБА_10 , яким посвідчено право ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 3,8121 га на території Браїлівської селищної ради та видане 16 травня 2016 року, яким посвідчено право ОСОБА_5 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Скасовано записи від 14 березня 2016 року та від 16 травня 2016 року про право власності на вказані земельну ділянку та житловий будинок за ОСОБА_5 (а.с.24-32).

Згідно з копією свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.33).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована по АДРЕСА_5 (а.с.34).

Згідно із копією свідоцтва про народження, виданого повторно, батьками ОСОБА_11 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.36).

ОСОБА_12 24 квітня 1988 року уклав шлюб із ОСОБА_11 , яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_13 (а.с.37).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.38-39).

Згідно із Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, спадкова справа до майна ОСОБА_7 заведена 30 жовтня 2018 року у Жмеринській районній державній нотаріальній конторі за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.41-43).

Відповідно до довідки завідуючої Жмеринською районною нотаріальною конторою Мельничук А.Л, виданої 14 лютого 2019 року № 222/01-16 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , спадщину після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вони прийняли шляхом подачі заяви до нотаріальної контори та є спадкоємцями за законом на майно померлої ОСОБА_7 (а.с.44).

Відповідно до копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_14 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.45).

Згідно з витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, ОСОБА_14 16 жовтня 1988 року уклала шлюб із ОСОБА_15 та змінила прізвище на ОСОБА_16 . Шлюб розірвано 7 березня 1995 року (а.с.46).

Відповідно до копії довідки від 24 жовтня 2018 року №3607, виданої виконкомом Браїлівської селищної ради, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_4 ). На момент смерті разом із спадкодавицею була зареєстрована, але не проживала ОСОБА_5 (а.с.47).

У справі №130/2319/17 представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Чаленко Н.В. 8 лютого 2018 року подала заяву про перегляд заочного рішення від 26 грудня 2017 року, яким частково задоволений позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та їх скасування (а.с.48-49).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 вересня 2015 року №408 вартість земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,8121 га, становить 80129,70 грн (а.с.50).

За замовленням ОСОБА_4 ПП Жмеринське міськрайонне бюро технічної інвентаризації проведено звіт про оцінку майна та встановлено, що станом на 26 вересня 2019 року вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 86,5 кв м. за адресою АДРЕСА_1 становить 50900 грн (а.с.51).

У Жмеринській районній державній нотаріальній конторі 9 червня 2015 року заведено спадкову справу №334/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_5 подала заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_17 подали заяви про відмову від прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька 14 березня та ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала ОСОБА_5 (а.с.65-116).

Відповідно до копії спадкової справи №516/2017, заведеної 30 жовтня 2018 року до майна померлої ОСОБА_7 , до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.117-132).

З листа в.о. завідуючої Жмеринською районною державною нотаріальною конторою Суської С.В. видно, що для оформлення спадщини позивачам необхідно подати документи, які підтверджують право власності спадкодавиці на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянку і внести відомості щодо реєстрації прав власності на такі частки спадкодавиці до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, надати нотаріусу технічний паспорт на будинок і витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку (а.с.161). Суд не вважає такий лист відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину, оскільки позивачами не було виконано дій, зазначених у ньому.

З відповіді першого заступника міського голови Костянтина Тимуня на лист позивача ОСОБА_1 вбачається, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, або припинення речових прав на нерухоме майно, оскільки подане судове рішення відсутнє в ЄДРСР та не надано документів, вказаних у переліку, а тому для отримання результату їй необхідно звернутись до Управління ЦНАП Виконавчого комітету Жмеринської міської ради (а.с.162-163).

Позивачами не надано суду відомостей щодо вчинення ними будь яких дій в подальшому для усунення вказаних в листі недоліків та звернення до управління ЦНАП для здійснення ними державної реєстрації права власності чи отримання ними відмови у проведенні державної реєстрації.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Під час розгляду справи встановлено, що у позивачів наявні обставини щодо виникнення у них права на оформлення спадкового майна після смерті матері, проте не надано доказів щодо невизнання їх права на спадщину відповідачем, на що вони посилаються, звертаючись саме до неї з позовом.

Позивачі просять визнати за ними право власності по 1/4 частині на спадкове майно після смерті матері, посилаючись на те, що відповідач своєї частини спадщини не прийняла, оскільки заяви до нотаріальної контори не подавала та, як доказ неприйняття відповідачем спадщини після смерті матері надають довідку від 24 жовтня 2018 року №3607, видану виконкомом Браїлівської селищної ради, зі змісту якої ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_4 ). На момент смерті разом із спадкодавицею була зареєстрована, але не проживала ОСОБА_5 (а.с.47). Відтак позивачі вважають, що ОСОБА_5 спадщини після смерті матері не прийняла та на неї не має права.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просить визнати довідку 24 жовтня 2018 року №3607 неналежним доказом у справі, оскільки ОСОБА_18 зареєстрована у спадковому будинку, проживає в ньому та отримує всю поштову кореспонденцію за цією адресою, приймала участь у похованні матері та фактично вступила у володіння та управління спадковим майном, оскільки на момент її смерті була власником всього спадкового майна.

Суд наголошує, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, сплаті податків та інших платежів. Відповідачка ОСОБА_18 утримує будинок в належному стані, в ньому зареєстрована та проживає, коли приїздить з роботи з-за кордону на вихідні, свята, у відпустку.

Тому суд не приймає, як доказ відмови відповідача від прийняття спадщини довідку від 24 жовтня 2018 року №3607, видану виконкомом Браїлівської селищної ради, оскільки вона не підтверджує та не спростовує права виключно позивачів на прийняття спадщини після смерті матері. До того ж довідка видана 24 жовтня 2018 року, а право власності спадкодавиці на майно виникло 8 квітня 2020 року - після винесення постанови Верховним Судом.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до статті 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, в матеріалах справи має бути обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до пунктів 23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так позивачі самі собі суперечать, посилаючись на те, що відповідач спадщини не прийняла, і в той же час звертаються з позовом до неї, а не до органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

У відповідності до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні вказує на те, що стороною відповідача не може не визнаватись чи оспорюватись постанова Верховного суду від 8 квітня 2020 року, якою встановлено правовий режим спірного майна: житлового будинку та земельної ділянки, яке є спільним майном подружжя.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до пункту 9 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Позивачами не надано суду відомостей щодо вчинення ними будь яких дій в подальшому для усунення вказаних в листі про неможливість державної реєстрації права власності (а.с.162-163) недоліків та звернення до управління ЦНАП для здійснення ними державної реєстрації права власності чи отримання ними відмови у проведенні державної реєстрації.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Отже, положення законодавства надають можливість позивачам звернутися до державного реєстратора з метою внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності на спадкове майно їх матері, надавши реєстратору належним чином посвідчені копію постанови Верховного суду від 8 квітня 2020 року, свідоцтв про право на спадщину за законом від 14 березня 2016 року та від 16 травня 2016 року на земельну ділянку та житловий будинок за ОСОБА_5 .

Після внесення відомостей до Державного реєстру прав про спадкодавця ОСОБА_7 як власника земельної ділянки та будинку, видача свідоцтва про право на спадщину може бути вчинена нотаріусом на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Таким чином, оформлення спадкових прав на спірні земельну ділянку та будинок можливо здійснити у позасудовий спосіб, що, в свою чергу, свідчить про неправильний обраний позивачами спосіб захисту своїх прав, звернення з позовом до неналежного відповідача та безпідставність позовних вимог.

Висновки суду

Суд дійшов висновку, що в даному випадку позивачами не виконано всі досудові механізми врегулювання даного спору, не вчинено необхідні дії для реалізації своїх спадкових прав в позасудовому порядку, не звернуто до виконання постанову Верховного суду від 8 квітня 2020 року, відповідно до якої визнано недійсними у 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня та 16 травня 2016 року, не скасовано записи про право власності №13753613 від 14 березня 2016 року на земельну ділянку площею 3,8121 га кадастровий номер 0521055300:06:002:0078 на території Браїлівської селищної ради та про право власності від 16 травня 2016 року на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950 рік) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права .

Враховуючи те, що позивачі як правонаступники, протягом встановленого законом строку прийняли спадщину, однак не довели в судовому засіданні, що існують перешкоди у оформленні права на спадщину в досудовому порядку, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позивачі обрали неправильний спосіб захисту своїх прав і інтересів, спадкові права позивачів щодо спадкування за законом після матері не підлягають судовому захисту та за вказаних ними обставинами можуть бути реалізовані в позасудовий спосіб.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, з позивачів на користь відповідача слід стягнути понесені нею витрати на правову допомогу, в розмірі 7000 грн.

Керуючись статтями 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі Постанови Пленуму Верховного суду Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року, статей 1216,128,1261,1270 ЦК України суд -

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн - по 3500 (три тисячі п`ятсот) грн з кожної.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2021 року.

Ім`я (найменування) учасників справи :

Представник позивача: адвокат Гурба Михайло Васильович, який знаходиться по АДРЕСА_6 , діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 13 грудня 2004 року, №427.

Позивачі:

- ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_1 , мешканка АДРЕСА_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , мешканка АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Представник відповідача: адвокат Чаленко Надія Василівна, знаходиться за адресою вул. Павлова, 7а, м. Жмеринка, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 лютого 1998 року, №101.

Головуючий суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ