Постанова

від 23.12.2021 по справі 130/3000/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/3000/20

Провадження № 22-ц/801/2594/2021

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 рокуСправа № 130/3000/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Француз М. Г.

учасники справи:

позивачі (особи які подали апеляційну скаргу): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Гурбою Михайлом Васильовичем, та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2021 року, постановлене у складі судді Шепель К. А., в м. Жмеринка, дата складення повного судового рішення відповідає даті його постановлення,-

в с т а н о в и в:

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, у якому висували вимогу визнати за ними право власності на 1/4 частину за кожною на житловий будинок АДРЕСА_1 та по ј частки земельної ділянки площею 3,8121 га цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району.

Обґрунтовуючи позов, зазначили, що вони та відповідачка є рідними сестрами, а їх батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 липня 1966 року. Під час перебування в шлюбі батьками було нажито житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 3,8121 га, що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району, які належали батькам на праві спільної сумісної власності подружжя, що встановлено постановою Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц.

Після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне йому на праві власності майно, в тому числі на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку. 14 березня 2016 року відповідачу ОСОБА_3 державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька на цілу земельну ділянку, а 16 травня 2016 року на весь житловий будинок, в тому числі і на належні матері ОСОБА_5 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя.

Постановою Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц позов ОСОБА_5 (матері сторін) частково задоволено та визнано недійсними в 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку і житловий будинок та скасовано записи про право власності від 14 березня 2016 року та 16 травня 2016 року на спадкові земельну ділянку та житловий будинок. Таким чином відновлено право власності матері позивачів на спадкові житловий будинок та земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (мати сторін) померла та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, яке складається з 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на житловий будинок та земельну ділянку. Заповіту за життя мати не складала, тому спадкування після її смерті відбувається за законом. Позивачі є спадкоємцями першої черги, прийняли спадщину шляхом подання до нотаріальної контори відповідних заяв. Відповідач ОСОБА_3 також є спадкоємицею першої черги, проте заяви до нотаріальної контори не подавала, з матір`ю на момент смерті не проживала, з 2017 року була у неприязних стосунках.

Позивачі вважають себе єдиними спадкоємицями майна після смерті матері, проте не можуть оформити своїх спадкових прав, оскільки відповідач не визнає їх прав на нього. Крім того, за життя мати не встигла отримати документи про право на 1/2 частку у спільному майні подружжя, так як померла до ухвалення Верховним Судом Постанови у справі № 130/2319/17-ц.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2021року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн - по 3500 грн з кожної.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку позивачами не використано всі досудові механізми врегулювання даного спору, не вчинено необхідні дії для реалізації своїх спадкових прав в позасудовому порядку, не звернуто до виконання постанову Верховного суду від 8 квітня 2020 року, відповідно до якої визнано недійсними у 1/2 частині свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 березня та 16 травня 2016 року, не скасовано записи про право власності № 13753613 від 14 березня 2016 року на земельну ділянку площею 3,8121 га кадастровий номер 0521055300:06:002:0078 на території Браїлівської селищної ради та про право власності від 16 травня 2016 року на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

З таким рішенням не погодились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 19 листопада 2021 року подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Основні доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та зводяться до того, що суд невірно оцінив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне рішення. Не дав оцінки тому, що вони зверталась до нотаріальної контори, проте їм було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки мати померла, а Постанова Верховного Суду у справі № 130/2319/17-ц була прийнята після її смерті, то вони не можуть оформити спадкові права в нотаріальній конторі.

Від ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу, впродовж встановленого апеляційним судом строку, не надійшов.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Гурба М. В. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення пор вручення їм судових повісток, причину неявки суду не повідомили.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

По справі встановлено наступні обставини, що не оспорюються:

- Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 14 липня 1966 року уклав шлюб з ОСОБА_6 , яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_7 (а.с. 11).

- ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 виданим 25 грудня 2014 року відділом ВДРАЦС по м. Жмеринці РС Жмеринського МУЮ у Вінницькій області (а.с. 12).

- ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 виданим 05 червня 2018 року виконавчим комітетом Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (а.с. 13).

- Сторонами не заперечується, та вбачається з матеріалів справи що сторони по справі є рідними сестрами та їхніми батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (свідоцтва про народження на а. с. 33, 36, 45).

- 24 квітня 1988 року в зв`язку з укладенням шлюбу позивач ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 (а.с. 37).

- Відповідач ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, (а.с. 46).

Отже сторони по справі є спадкоємцями першої черги.

- Зі свідоцтва про право власності від 8 липня 2005 року № 73, слідує, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а.с. 14).

- Згідно реєстраційного посвідчення від 22 липня 2005 року виданого Вінницьким обласним бюро технічної інвентаризації: в цілому будинковолодінні АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4 з правом особистої власності і записано в реєстрову книгу за № 8 за № 1645 (а.с. 15).

- Згідно виписки із засіданні виконавчого комітету Браїлівської селищної ради 12 квітня 2016 року прийнято рішення про упорядкування поштових адрес по АДРЕСА_2 , перейменовано на АДРЕСА_1 (а.с. 16).

- 22 грудня 2014 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521055300:06:002:0078 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8121 га, що зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 31411628 (а.с. 20 - 21).

- ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_3 ) (а.с.22), а 11 березня 2016 року - свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,8121 га, що розташована на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району (а.с. 22, 23).

- Постановою Верховного Суду від 8 квітня 2020 року (справа № 130/2319/17-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (правонаступників ОСОБА_5 ) до ОСОБА_3 , за участі третьої особи державного нотаріуса Жмеринської районної нотаріальної контори Суської С. В. про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом та їх скасування) скасовано рішення Жмеринського міськрайонного суду від 28 травня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 4 вересня 2019 року та ухвалено нове рішення (а.с. 24 - 32):

?визнано недійсними в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за законом, номер 2-415, видане державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори 14 березня 2016 року ОСОБА_3 , яким посвідчено її право на земельну ділянку площею 3,8121 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, яка знаходиться за адресою: Браїлівська селищна рада, Жмеринський район, Вінницька область, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 2-415,

?визнано недійсними в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за законом, номер 2-771, видане державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори 16 травня 2016 року ОСОБА_3 , яким посвідчено її право на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у реєстрі нотаріальних дій за № 2-771;

?скасовано запис про право власності № 13753613 від 14 березня 2016 року на нерухоме майно - земельну ділянку площею 3,8121 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, яка знаходиться за адресою: Браїлівська селищна рада, Жмеринський район, Вінницька область, за ОСОБА_3 ;

?Скасовано запис про право власності від 16 травня 2016 року на нерухоме майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3

- Відповідно до копії спадкової справи № 516/2017, заведеної 30 жовтня 2018 року до майна померлої ОСОБА_5 , до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.117-132).

- З листа в.о. завідуючої Жмеринською районною державною нотаріальною конторою Суської С. В. вбачається, що для оформлення спадщини позивачам необхідно подати документи, які підтверджують право власності спадкодавиці ОСОБА_5 на 1/2 частку житлового будинку та 1/2 частку земельної ділянку і внести відомості щодо реєстрації прав власності на такі частки спадкодавиці до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, надати нотаріусу технічний паспорт на будинок і витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку (а.с.161).

- З відповіді першого заступника міського голови Костянтина Тимуня на лист позивача ОСОБА_2 слідує, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, або припинення речових прав на нерухоме майно, оскільки подане судове рішення відсутнє в ЄДРСР та не надано документів, вказаних у переліку, а тому для отримання результату їй необхідно звернутись до Управління ЦНАП Виконавчого комітету Жмеринської міської ради (а.с.162-163).

Між сторонами виник спір з приводу визнання права власності на спадкове майно.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України уразі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Сторонами не заперечується та вірно встановлено судом першої інстанції, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 .

Статтею 392 ЦК України регламентовано, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Верховний суд у справі № 130/2319/17-ц в постанові від 08 квітня 2020 року (за позовом ОСОБА_5 (яка в ході розгляду справи померла та її правонаступниками були залучені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 , за участі третьої особи державного нотаріуса Жмеринської районної нотаріальної контори Суської Світлани Василівни) встановив, що земельна ділянка площею 3,8121 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, яка знаходиться за адресою: Браїлівська селищна рада, Жмеринський район, Вінницька область, та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , набуті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі, оскільки протилежного не доведено, тому вказане майно було спільним сумісним майном подружжя. Саме з підстав належності майна на праві спільної сумісної власності подружжю Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки право власності ОСОБА_5 на належну їй частину у спільному майні не припинилось, тому нотаріусом безпідставно видано свідоцтво про право на спадщину на все майно, яке зареєстровано на праві власності за спадкодавцем ОСОБА_4 (а.с.24-32).

Відтак, виходячи з положень частини 4 статті 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що Ѕ частина земельної ділянки та будинку належали ОСОБА_5 як другому з подружжя, тому твердження суду першої інстанції про те, що право власності у ОСОБА_5 виникло з 08 квітня 2020 року, тобто з моменту ухвалення Постанови Верховним Судом у справі № 130/2319/17-ц, - є невірним та не ґрунтується на нормах закону і обставинах справи.

Отже, після смерті ОСОБА_5 спадщина відкрилася на Ѕ частину земельної ділянки площею 3,8121 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, яка знаходиться за адресою: Браїлівська селищна рада, Жмеринський район, Вінницька область, та на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто в ході розгляду справи № 130/2319/17-ц, тоді як остаточне рішення у цій справі було ухвалене Верховним Судом 08 квітня 2020 року. Таким чином, не зважаючи на наявність права на частку у спільній сумісній власності, з огляду на те, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку та на будинок були видані на ім`я її чоловіка ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 за життя не оформила своє право на Ѕ частку у спільному сумісному майні подружжя, тому наразі правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності спадкодавці на спадкове майно, - відсутні. Саме відсутність правовстановлюючих документів на ім`я покійної ОСОБА_5 стала підставою для відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.161).

Отже, з огляду на зазначене, у позивачів немає можливості зареєструвати право власності на Ѕ частину будинку та земельної ділянки за ОСОБА_5 , проте це не позбавляє їх права успадкувати майно, яке належало померлій. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що в позивачів немає перешкод звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Невірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_3 також прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , з огляду на таке:

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Судом першої інстанції було вірно встановлено та підтверджується матеріалами спадкової справи, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 118-119).

Стверджуючи, що відповідач ОСОБА_3 також прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , суд першої інстанції зазначив, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, сплаті податків та інших платежів: відповідачка ОСОБА_12 утримує будинок в належному стані, в ньому зареєстрована та проживає, коли приїздить з роботи з-за кордону на вихідні, свята, у відпустку.

Проте такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні фактичних обставин справи.

Дійсно відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , за якою до дня смерті проживала спадкодавиця ОСОБА_5 .

Наявність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі наявність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Суд першої інстанції зважив лише на факт реєстрації, не дав оцінки тим обставинам, що , по-перше, сторонами не заперечувалось та було підтверджено представником відповідача , що відповідачка ОСОБА_3 працює та проживає за кордоном, а в будинок приїжджала у відпустку, на свята, тощо, що з огляду на наявність у неї права власності на Ѕ частину будинку, є логічним, проте не може свідчити про проживання відповідачки зі спадкодавцем на день смерті. По-друге, і це є чи не самим головним, суд першої інстанції не звернув уваги та не дав оцінки тій обставині, що на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в провадженні судів перебував спір з приводу незаконності отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на весь житловий будинок та земельну ділянку (справа № 130/2319/17-ц) та правонаступниками після смерті ОСОБА_5 ( в порядку статті 55 ЦПК України) судом були залучені ЛИШЕ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто фактично судовим рішенням у справі № 130/2319/17-ц встановлено, що саме вони є правонаступниками після смерті ОСОБА_5 , тоді як відповідач ОСОБА_3 не набула статусу правонаступника після смерті ОСОБА_5 , не порушувала питання правонаступництва перед судом, а тому це слід розцінювати як підтвердження того, що ОСОБА_3 не проживала до дня смерті із спадкодавицею ОСОБА_5 , а, отже підстав стверджувати, що вона прийняла спадщину (до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини вона не зверталася), немає.

Суд першої інстанції не дав оцінки цій обставині, віднісся до питання формально та безпідставно вважав наявність реєстрації у спадковому майні відповідача підтвердженням того, що вона фактично прийняла спадщину на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Відтак, з огляду на викладене, з урахуванням всіх обставин у сукупності, слід прийти до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 як така, що постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що, не зважаючи на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно (про причини йшлося вище), це не змінює його статусу як такого, що належало за життя на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням того, що спадкове майно складається з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки площею 3,8121 га цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, що розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, Браїлівська селищна рада, спадщину прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подавши заяви до нотаріальної контори, - їх право підлягає судовому захисту та за ними слід визнати право власності на 1/4 будинку та ј земельної ділянки за кожною.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати з постановленням нового про задоволення позову (ст. 376 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Гурбою Михайлом Васильовичем, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2021 року скасувати та постановити нове:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; на 1/4 частку земельної ділянки площею 3,8121 га цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, що розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, Браїлівська селищна рада.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; на 1/4 частку земельної ділянки площею 3,8121 га цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521055300:06:002:0078, що розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, Браїлівська селищна рада.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

Т. Б. Сало

Повний текст постанови складено 28 грудня 2019 року.