Постанова

від 25.10.2021 по справі 640/1595/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1595/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Єгорової Н.М.,

при секретарі Дмитренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Підприємства об`єднання громадян Поступ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Підприємство об`єднання громадян Поступ звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 13.08.2020 року №5039, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства об`єднання громадян ПОСТУП (код 38491823) достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року (податкова декларація з ПДВ від 17.07.2020 року №9170760497), за результатами якої складено акт від 17.09.2020 року №109/26-15-04-04-01/38491823.

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2020 року у розмірі 11 510 560,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 21.10.2020 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0006780740, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за червень 2020 року у розмірі 11 510 560,00 грн.

Крім того, відповідачем на підстав наказу від 15.09.2020 року №6193, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства об`єднання громадян ПОСТУП (код 38491823) достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року (податкова декларація з ПДВ від 12.08.2020 року №9197100370), за результатами якої складено акт від 15.10.2020 року №207/26-15-07-04-01/38491823.

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2020 року у розмірі 12 379 380,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 05.10.2020 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №00003790704, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за липень 2020 року у розмірі 12 379 380,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби України від 22.05.2020 року №16971/6/99-00-08-05-01-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 року №0006780704 та від 05.11.2020 року №00003790704, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини першої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Так, основним видом діяльності позивача є 15.20 виробництво взуття; крім того, позивач має право здійснювати діяльність у сфері оптової торгівлі одягом та взуттям (код КВЕД 46.42).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (комітент) та ТОВ ЛЕОПЛЮС (комісіонер) укладено договір комісії від 01.08.2019 року №0108, відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену цим договором винагороду такі дії, як придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей; укладати імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару; збереження та транспортування товару; укладати необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.

Крім того, між позивачем (покупець) та Фірмою SHPOLA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA, Poland (постачальник) укладено контракт від 23.09.2019 року №SHPOLA/2019, за умовами якого продавець поставить покупцеві продукцію в асортименті, у кількості та й за цінами, що визначені в інвойсі до кожної партії товару, які є невід`ємною частиною даного контракту, а покупець одержить і оплатить товар, відповідно до перерахованих умов даного контракту.

На підтвердження виконання умов вказаного товару позивачем надано копії митних декларацій.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ ПРОМО ТРЕЙД (продавець) укладено наступні договори:

від 03.01.2020 року №55, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця взуття та одяг, що був у використанні перелік, кількість та вартість яких визначено у специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною даним Договором;

від 03.02.2020 року №56, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця взуття, перелік, кількість та вартість якого визначено у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною даним Договором.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано специфікацію №1 до Договору від 03.01.2020 року №55, специфікацію №1 до Договору від 03.02.2020 року №56, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та виписки по рахункам.

Отже, товари, придбані в межах господарських операцій використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а тому останній правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам зі вказаними контрагентами.

Разом з тим, контролюючий орган під час проведення перевірки встановив відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за червень-липень 2020 року з огляду на неможливість ідентифікувати наявний у позивача товар та встановити фактичний залишок товару на складі підприємства.

Так, під час проведення перевірки представниками контролюючого органу вручено листи про проведення інвентаризації від 31.08.2020 року №124616/10/26-15-05-04-01 та 01.10.2020 року №135591/10/26-15-07-04-01, в яких вказано про необхідність проведення інвентаризації активів та зобов`язань позивача.

Позивачем, на виконання статті 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 7 розділу 1 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879, пункту 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 проведено інвентаризацію за виданим наказом Про проведення інвентаризації .

Таким чином, позивачем надано контролюючому органу докази проведення інвентаризації товарів, які перебували на підприємстві, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про неможливість встановлення фактичного залишку товару позивача.

Більше того, позивачем під час проведення перевірки надано контролюючому органу всі необхідні документи, які підтверджують реальність вчинених господарських операцій.

До того ж, не беруться судом до уваги посилання відповідача на листи управління ОРД ГУ ДФС у м. Києві від 01.09.2020 року №7920/9/26-97-04-0508 та ОВС СВРОВКП СУ ГУ ДФС у м. Києві від 10.08.2020 року №6758/9/26-97-03-0216 щодо допиту в якості свідка співзасновника гр. ОСОБА_1 про непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності Рівність прав і можливостей Київщини , яка є засновником ПОГ ПОСТУП , оскільки відповідно до положень частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Також, необґрунтованими є доводи контролюючого органу про нереальність проведених господарських операцій ТОВ ЛЕОПЛЮС , оскільки позивачем відкрито банківський рахунок після укладання договору з ТОВ ЛЕОПЛЮС , оскільки обставини, що входять до предмета доказування у конкретній справі не можуть бути ширшими ніж ті, що встановлені в акті перевірки та покладені в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа №804/76/15), від 11 вересня 2018 року (справа №815/6105/17).

Так, акти перевірки не містять обставин щодо встановлення даних фактів, а відтак не беруться судом до уваги.

Крім того, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №826/10120/18.

З огляду на наведене, недоліки, на які звернув увагу контролюючий орган, не можуть розцінюватися як обставина, що беззаперечно свідчить про нереальність спірних господарських операцій, якщо за наслідками дослідження інших первинних документів та обставин справи у сукупності вбачається, що послуги було дійсно надано, а пов`язані із цим витрати - понесені.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 21.10.2020 року №0006780704 та від 05.11.2020 року №00003790704 є протиправними та підлягають скасуванню.

В свою чергу, позивачем доведено належними та допустимими доказами його право на податковий кредит.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту б) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України визначено формулу розрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК України, можуть бути подані не пізніше 1095 днів, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 цієї статті формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та ;Про електронні довірчі послуги .

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 200.7.2 заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За нормами пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, позивачем виконані всі вимоги та вчинені дії, передбачені чинним законодавством, задля отримання бюджетного відшкодування.

Отже, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого підприємством об`єднання громадян ПОСТУП у розмірі 23 889 940,00 грн., у зв`язку з визнанням протиправними та скасуванням податкових повідомлень-рішень від 21.10.2020 року №0006780704 та від 05.11.2020 року №00003790704, за своєю суттю не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а є належним способом захисту порушеного права позивача.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Єгорова Н.М.

Повний текст виготовлено: 01 листопада 2021 року.