ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15276/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Віжн Прінт про стягнення податкового боргу,-
В С Т А Н О В И Л А :
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 1 418 120,47 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву від імені позивача Головного управління ДПС у місті Києві (яке є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, має самостійний код ідентифікаційний код 44116011) підписано ОСОБА_1 , яка не має права підписувати позовні заяви.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що у судді суду першої інстанції не було законних підстав для повернення позивачу позовної заяви. Зазначає, що позивачем було надано необхідний перелік документів, які підтверджують повноваження особи діяти у порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Віжн Прінт про стягнення податкового боргу.
До суду з позовом звернулося Головне управління ДПС у м. Києві без статусу юридичної особи, відносно якого вказаного ідентифікаційний код: 44116011 (код відокремленого підрозділу).
Позовну заяву від імені Головного управління ДПС у м. Києві підписала ОСОБА_1, яка, на думку суду першої інстанції, не має повноважень подавати та підписувати позови від імені відокремленого підрозділу (Головного управління ДПС у м. Києві).
В підтвердження повноважень надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної податкової служби України, яка має ідентифікаційний код в реєстрі: 43005393.
Зі змісту наданого витягу вбачається, що ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг) - представник.
На переконання суду першої інстанції, Державна податкова служба України не є позивачем за даною позовною заявою; у позовній заяві Головне управління ДПС у м. Києві зазначено не як відокремлений підрозділ ДПС України; зі змісту наданого витягу не вбачається наявності у ОСОБА_1 права підписувати позовні заяви від імені Головного управління ДПС у м. Києві; на підставі наданого витягу ОСОБА_1 може вчиняти дії від імені юридичної особи, тобто Державної податкової служби України.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особою уповноваженою діяти від Головного управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011) є начальник - Лагутіна Злата Володимирівна.
Позовну заяву від імені позивача Головного управління ДПС у місті Києві (яке є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, має самостійний код ідентифікаційний код 44116011) підписано ОСОБА_1, яка не має права підписувати позовні заяви.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для прийняття до розгляду вказаної позовної заяви, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено, тому наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Вимоги щодо оформлення адміністративного позову, який подається до суду першої інстанції, визначені ст. 160 КАС України, а положеннями ст. 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви.
Так, частиною 2 ст. 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.
При цьому, до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби від 30 вересня 2020 року №893 постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно додатку. На базі ліквідованого Головного управління ДПС у м. Києві утворено територіальний орган на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), яке створено 30 вересня 2020 року, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна податкова служба здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Державна податкова служба та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).
Згідно п. 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року №, Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ГУ ДПС у м. Києві забезпечує реалізацію повноважень ДПС України на території м. Києва та Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
З вищевказаного вбачається, що Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним без статусу юридичної особи на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м. Києва.
До позовної заяви представником позивача додано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо Державної податкової служби України за кодом ЄДРПОУ 43005393, в якому у розділі Відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи містяться відомості щодо ОСОБА_1 , а саме: ОСОБА_1 (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг)) .
За встановлених обставин, враховуючи, що позовна заява подана від імені Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з урахування того, що Державною податковою службою України, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, надано право ОСОБА_1 брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підтвердження позивачем повноважень представника щодо підписання та подання позовної заяви, тому відсутні підстави для повернення позовної заяви на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України та прийняття оскаржуваного рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити .
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Віжн Прінт про стягнення заборгованості направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 02.11.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.11.2021 |
Оприлюднено | 03.11.2021 |
Номер документу | 100747104 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Файдюк Віталій Васильович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кучма Андрій Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні