Постанова
від 26.10.2021 по справі 160/5982/19
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №160/5982/19

адміністративне провадження № К/9901/20356/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого суді Берназюка Я.О.,

суддів: Желєзного І.В. , Чиркіна С.М.,

при секретарі судового засідання Лупу Ю.Д.,

за участю:

представника позивачів Підлужного В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №160/5982/19

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17

до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області,

третя особа - ОСОБА_18 ,

про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (ухвалене у складі головуючого судді Серьогіної О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів Чумака С.Ю., Юрко І.В.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, в якому просили:

визнати протиправними та скасувати наступні рішення 26 сесії 7 скликання Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області:

- від 12 квітня 2019 року №701 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_3 ;

- від 12 квітня 2019 року №697 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_4 ;

- від 12 квітня 2019 року №703 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_5 ;

- від 12 квітня 2019 року №700 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_6 ;

- від 12 квітня 2019 року №716 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_7 ;

- від 12 квітня 2019 року №713 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_8 ;

- від 12 квітня 2019 року №709 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_9 ;

- від 12 квітня 2019 року №710 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_10 ;

- від 12 квітня 2019 року №706 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_11 ;

- від 12 квітня 2019 року №702 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_12 ;

- від 12 квітня 2019 року №714 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_13 ;

- від 12 квітня 2019 року №712 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_14 ;

- від 12 квітня 2019 року №715 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_15 ;

- від 12 квітня 2019 року №707 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_16 ;

- від 12 квітня 2019 року №699 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_17 ;

- від 12 квітня 2019 року №698 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 ;

- від 12 квітня 2019 року №708 Про відмову в затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 .

зобов`язати Миколаївську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339066) прийняти рішення про:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0096 площею 1,9800 га., ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_3 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0093 площею 1,9800 га., ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_4 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0098 площею 1,9800 га., ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_5 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0083 площею 1,9800 га., ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_6 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:1305 площею 1,9800 га., ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_7 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:1302 площею 1,9800 га., ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_8 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0092 площею 1,9800 га., ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_9 091 приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:1301 площею 1,9800 га., ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_10 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:1300 площею 1,9800 га., ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_11 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0090 площею 1,9800 га., ОСОБА_12 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_12 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:1310 площею 1,9800 га., ОСОБА_13 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_13 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0097 площею 1,9800 га., ОСОБА_14 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_14 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0088 площею 1,9800 га., ОСОБА_15 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_15 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:1304 площею 1,9800 га., ОСОБА_16 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_16 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0085 площею 1,9800 га., ОСОБА_17 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_17 у приватну власність;

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:1309 площею 1,9800 га., ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_1 у приватну власність;

- затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:13,03 площею 1,9800 га., ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_2 у приватну власність.

В обґрунтування позовних вимог позивачами було зазначено про порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень, з урахуванням того, що ними у встановленому законом порядку було отримано дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Після виготовлення всієї технічної документації та погоджень на земельні ділянки було виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, задля затвердження яких позивачі звернулись до Миколаївської сільської ради із відповідними заявами, проте відповідачем прийняті рішення про відмову в затвердженні проектів землеустрою у зв`язку із відсутністю погодження з об`єднаною територіально громадою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки позивачами дотримано процедуру отримання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, погодження яких здійснено у відповідності до вимог чинного на час вчинення відповідних процедур законодавства, тому відповідач, посилаючись на відсутність погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безпосередньо з ним, безпідставно, без врахування змін у чинному законодавстві, відмовив позивачам у затвердженні проектів землеустрою.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі скаржник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), що стало підставою для помилкових висновків про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтовані та законні рішення за наявності усіх передбачених законодавством умов для прийняття таких рішень, а також, що викладені у оспорюваних рішеннях відповідача мотиви не є підставою для відмови у затвердженні проектів землеустрою. Вказане призвело до ухвалення неправомірного рішення, зокрема, щодо зобов`язання Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою кожного з позивачів щодо відведення земельних ділянок.

Крім того, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій протиправно не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц та від 29 квітня 2020 року у справі № 814/1164/17 про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду у правовідносинах, які виникли у цій справі, та просить сформувати висновок, з урахуванням положень розпорядження Кабінету Міністрів України Про питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад від 31 січня 2018 року № 60-р та Указу Президента України Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин від 15 жовтня 2020 року № 449/2020, щодо того, чи є орган місцевого самоврядування правонаступником органу виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а також чи мають органи місцевого самоврядування приймати акти цих суб`єктів як обов`язкові до виконання, враховуючи зміну форми власності земельної ділянки та мету, з якою відбувалася передача відповідних земельних ділянок з державної у комунальну власність.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 12 липня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №160/5982/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в судове засідання на 26 жовтня 2021 року о 14 годині 00 хвилин з повідомленням та викликом учасників справи колегією у складі трьох суддів.

У судовому засіданні 26 жовтня 2021 року представник позивачів надав усні пояснення, підтримав доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу та просив залишити скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Інші учасники справи, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Клопотань щодо неможливості з`явлення у судове засідання або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судовому засіданні 26 жовтня 2021 року, порадившись на місці, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Також у судовому засіданні 26 жовтня 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачів про заміну відповідача на Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області як необгрунтоване.

Позиція інших учасників справи

3 вересня 2021 року до суду надійшов відзив представника позивачів на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Зокрема, представник позивачів вказує на те, що наведені відповідачем мотиви відмови у затвердженні проектів землеустрою не передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 186-1 ЗК України, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2252/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

Державним підприємством "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/12 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №33/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Рівненській області від 11 липня 2018 року №467/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №701 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2244/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/11 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №30/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Полтавській області від 9 жовтня 2018 року №9313/88-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №697 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2260/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_5 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/14 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №27/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 14 травня 2018 року №4157/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №703 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_5 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2261/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_6 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/22 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №19/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Херсонській області від 6 липня 2018 року №3513/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_6 звернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №700 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_6 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2256/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_7 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/5 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №24/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Херсонській області від 8 серпня 2018 року №8271/82-18-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_7 вернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №716 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_7 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2255/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_8 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/7 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №43/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Донецькій області від 11 липня 2018 року №4415/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_8 звернулася до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №713 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_8 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2235/15-17-СГ від 20 квітня 2017 року надано ОСОБА_9 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/21 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №25/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26 червня 2018 року №5626/88-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_9 звернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №709 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_9 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2238/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_10 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/6 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №22/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Черкаській області від 4 грудня 2018 року №9498/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_10 звернулася до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №710 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_10 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2249/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_11 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/24 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №20/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 6 серпня 2018 року №6172/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_11 звернулася до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №706 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_11 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2246/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_12 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/1 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №41/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Полтавській області від 9 липня 2018 року №5946/88-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_12 звернулася до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №702 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_12 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2236/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_13 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/27 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №38/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Волинській області від 19 вересня 2018 року №7838/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_13 звернулася до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №714 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_13 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2259/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_14 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/18 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №37/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Сумській області від 6 липня 2018 року №4431/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_14 звернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №712 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_14 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2250/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_15 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/3 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №28/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11 липня 2018 року №3510/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_15 вернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №715 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_15 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2237/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_16 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/28 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №36/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19 вересня 2018 року №8799/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_16 звернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №707 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_16 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2242/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_17 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/19 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп грантів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №42/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Рівненській області від 10 липня 2018 року №7408/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_17 звернулася до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №699 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_17 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2258/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Державного підприємства "Дніпровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 3 січня 2018 року №01-05/2 "Про ґрунтовий покрив земельної ділянки" вказано, що ґрунт не відноситься до особливо цінних груп грантів.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №23/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Одеській області від 5 жовтня 2018 року №14264/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_1 вернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №698 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2239/15-17-СГ від 21 квітня 2017 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства.

У висновку Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей №39/2 від 16 січня 2018 року вказано, що обмеження, які можуть накладатися відповідно до пам`яткоохоронного законодавства, відсутні.

Висновком управління Держгеокадастру у Житомирський області від 23 серпня 2018 року №7977/82-18 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

11 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області №708 від 12 квітня 2019 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені, зокрема пропорційно та своєчасно.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до пункту б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 ЗК України (частину восьму статті 118 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, однак вказана норма була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах попередніх інстанцій) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України Про землеустрій передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, частиною першою статті 186-1 ЗК України (статтю 186-1 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28 квітня 2021 року, однак вказана стаття була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин .

У відповідності до частини четвертої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації .

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №818/1903/17 та від 16 листопада 2020 року справа № 640/5615/19.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішеннями Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області відмовлено в затвердженні погоджених проектів землеустрою позивачам у зв`язку із відсутністю погодження з Миколаївською сільською радою.

Однак, колегія суддів Верховного Суду вважає, що такі підстави відмови у затвердженні погоджених проектів землеустрою не ґрунтуються на вимогах законів, виходячи із наступного.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України, яка регулює погодження і затвердження документації із землеустрою, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 186-1 ЗК України передбачено повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та визначено, що такими органами є територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина перша статті 186-1 ЗК України).

Натомість, частиною шістнадцятою статті 186 ЗК України встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

Слід зауважити, що тлумачення частини шостої статті 186 ЗК України повинно відбуватись у системному взаємозв`язку з іншими нормами цієї статті. Тобто, погодження проектів землеустрою органами місцевого самоврядування відбувається не у всіх без винятку випадках, а лише у разі, коли це прямо передбачено статтею 186 ЗК України.

Водночас, враховуючи вимоги частини шостої статті 186 ЗК України, яка в частині погодження проектів землеустрою відсилає до статті 186-1 ЗК України, для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок погодження органами місцевого самоврядування не вимагається. Як було зазначено вище, відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відноси. Такими органами є територіальні управління Держгеокадастру. Тому, висновки відповідача, викладені у спірних рішеннях про відмову у затвердженні проектів землеустрою, щодо необхідності погодження проектів землеустрою, поданих позивачами, Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області є безпідставними.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №815/6124/17.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачами вимоги статті 118 ЗК України дотримані.

На час подачі позивачами документів, необхідних для одержання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної власності для особистого селянського господарства на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, як того вимагають положення статті 118 ЗК України, та отримання дозволів на розроблення документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, тобто органу, наділеного повноваженнями передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з урахуванням положень статті 122 ЗК України, спірні земельні ділянки відносились до державної форми власності, а відповідно, Миколаївська сільська рада не була розпорядником цих земель.

Проекти землеустрою на спірні земельні ділянки у порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, погоджені уповноваженими органами - управліннями Держгеокадастру, що на час надання висновків про погодження проектів землеустрою відповідало вимогам чинного земельного законодавства, оскільки передача цих земель з державної у комунальну власність ще не відбулась.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що погоджені проекти землеустрою відповідали вимогам земельного законодавства, а відповідно, включали всі необхідні документи, в тому числі згоду землевласника в особі держави.

Отже, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій стосовно протиправності оскаржуваних рішень відповідача, у яких фактично в якості підстави для їх прийняття зазначено про відсутність погодження землевласника.

З приводу доводів касаційної скарги стосовно відсутності висновку Верховного Суду у правовідносинах, які виникли у цій справі та необхідності сформування висновку, з урахуванням положень розпорядження Кабінету Міністрів України "Про питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" від 31 січня 2018 року № 60-р та Указу Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 15 жовтня 2020 року №449/2020, щодо того, чи є орган місцевого самоврядування правонаступником органу виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а також чи мають органи місцевого самоврядування приймати акти цих суб`єктів, як обов`язкові до виконання, враховуючи зміну форми власності земельної ділянки та мету, з якою відбувалася передача відповідних земельних ділянок з державної у комунальну власність , то колегія суддів зазначає наступне.

З позовної заяви вбачається, що спірними у справі №160/5982/19 є рішення відповідача щодо відмови позивачам у затвердженні проектів землеустрою, в той же час, дослідження питання чи є Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області буде необґрунтованим виходом за межі позовних вимог та може вплинути на права суб`єктів, які не є учасниками цієї справи. Крім того, позивачі не ставлять під сумнів повноваження відповідача щодо розпорядження землями сільського призначення, які передані з державної власності в комунальну, водночас наполягають, що відповідач протиправно відмовив у затвердженні погоджених проектів землеустрою.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" від 31 січня 2018 року № 60-р (далі - Розпорядження № 60-р) державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року забезпечити:

формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;

передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;

здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Водночас, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не приймалося рішення про передачу спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність позивачам, як до передачі земельних ділянок відповідно до Розпорядження № 60-р у комунальну власність, так і після такої передачі згідно з актом, а тому посилання відповідача щодо необхідності погодження проекту землеустрою з Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області є безпідставними.

Суд також враховує, що відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з частинами першою-третьою статті 49 Закону України Про Кабінет Міністрів України від 27 лютого 2014 року № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Розпорядження № 60-р є актом ненормативного характеру і не регулює правовідносини між суб`єктами приватного права та суб`єктами владних повноважень.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України лише забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Суд зазначає, що на позивачів у цій справі поширюється конституційний принцип для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом (принцип свободи дій ), який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15 та уточнена у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 484/813/17.

Суд також враховує положення частини третьої статті 8 та частини першої статті 41 Основного Закону України, які гарантують, що норми Конституції України є нормами прямої дії; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Тобто, для вчинення стосовно своєї власності будь-яких дій, незаборонених законом, власнику жодним чином не потрібно доводити наявність правової підстави таких дій; у свою чергу, суб`єкт владних повноважень діятиме протиправно, якщо перешкоджатиме у реалізації таких правомочностей власника.

Відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 (далі - Указ № 449/2020) з метою забезпечення подальшого здійснення реформ у сфері земельних відносин та створення умов для реалізації прав громадян України і територіальних громад у цій сфері Кабінету Міністрів України постановлено:

1) активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність;

2) опрацювати питання щодо стимулювання оформлення територіальними громадами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані з державної власності;

3) вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою;

4) забезпечити супроводження законопроектів щодо фінансової підтримки фермерських господарств, удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, встановлення прозорого процесу проведення електронних земельних аукціонів;

5) вжити в установленому порядку заходів щодо прискорення створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних України.

З метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин від 16 листопада 2020 року № 1113 (далі - Постанова № 1113), якою постановлено:

1. Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17 листопада 2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

5) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

Зі змісту Указу № 449/2020 та Постанови № 1113 вбачається, що вони стосуються порядку передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність, водночас вказаними актами не врегульовано питання стосовно процедури відведення земельних ділянок у власність, щодо яких зацікавленим особам органами Держгеокадастру надано дозволи на розроблення документації із землеустрою та щодо яких розроблено і погоджено проекти землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій та статті 186-1 ЗК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI), який набрав чинності з 1 січня 2013 року, було внесено зміни до ЗК України, зокрема до статті 122, де розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності визначено відповідні управління Держземагентства (в подальшому Управління Держгеокадастру).

З урахуванням змін до ЗК України, внесених Законом № 5245-VI, з 1 січня 2013 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дніпропетровської області до моменту передачі цих земель об`єднанням територіальних громад (у справі 160/5982/19 було встановлено, що речові права на спірні земельні ділянки було зареєстровано за Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2018 року та від 6 лютого 2019 року).

Водночас, як було зазначено вище, відповідно до Розпорядження № 60-р розпочалась передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.

З набранням чинності вказаними змінами законодавства та делегуванням повноважень з управління землями сільськогосподарського призначення органам місцевого самоврядування, законодавством не зобов`язано зацікавлених осіб повторно отримувати дозволи на розроблення проектів землеустрою та не визначено, що раніше видані дозволи є нечинними. Також не передбачено, що проекти землеустрою, розроблені на підставі отриманих раніше дозволів та погоджені відповідно до законодавства, чинного на момент, коли розпорядником земель сільськогосподарського призначення були управлінні Держгеокадастру, не можуть бути затвердженні органом місцевого самоврядування, який став розпорядником земель сільськогосподарського призначення.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що з передачею земель сільськогосподарського призначення з державної власності в комунальну не відбулася зміна цільового призначення вказаних земель, а також на момент передачі спірних земельних ділянок у розпорядження органів місцевого самоврядування не змінився порядок розробки та погодження проектів землеустрою.

Отже, звертаючись до відповідача із заявами про затвердження проектів землеустрою, позивачами було подано проекти землеустрою, розроблені на підставі дозволів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та погоджені у порядку, визначеному Законом України Про землеустрій та ЗК України.

Дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, були видані Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в межах повноважень та є чинними.

Окремо колегія суддів зауважує, що приписи статті 117 ЗК України, як і інші нормативно-правові акти, якими регулюються земельні відносини відповідної категорії, не містять застережень щодо нечинності усіх попередньо виданих дозвільних документів, необхідних для одержання безоплатно у власність земельних ділянок, переданих з державної у комунальну власність, на час вчинення такої передачі.

Тобто, позивачі обґрунтовано розраховували на позитивне рішення у питанні передачі земельних ділянок у власність з огляду на дотримання ними визначених законодавством процедур. Отже, відмовляючи у затвердженні проектів землеустрою, відповідачем порушено справедливий баланс інтересів сторін.

Колегія суддів також враховує, що порушення органом місцевого самоврядуванням процедури передачі земельних ділянок у власність, з огляду на дотримання позивачами визначених законодавством вимог, є порушенням конституційного принципу належного урядування, що знайшов закріплення, зокрема у статті 6 (органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України), статті 8 (в Україні визнається і діє принцип верховенства права), статті 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) Конституції України.

Крім того, згідно зі статтями 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

В рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74).

Окремі аспекти принципу належного врядування також були зазначені ЄСПЛ у справах Армазова проти Республіки Молдова (Arzamazova v. The Republic of Moldova, заява №38639, п.52), Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia, заява №32457/05, п. 40), Графов проти України (заява № 4809/10), Чакаревич проти Хорватії (Сakareviс v. Croatia, заява № 48921/13), з аналізу яких можна дійти висновку, що у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика щодо розуміння принципу належного урядування, до змісту якого можна включити п`ять головних складових елементів: 1) покладення на суб`єктів владних повноважень зобов`язання запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок; 2) якщо діяльність суб`єкта владних повноважень впливає на основоположні права людини, такі суб`єкти повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб; 3) ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; 4) застосування принципу належного урядування, як правило, не повинно перешкоджати суб`єкту владних повноважень виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; 5) потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Колегія суддів у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади правової процедури , яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Правова процедура ( fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19.

Колегія суддів зазначає, що у сталій практиці ЄСПЛ принцип легітимних очікувань пов`язаний з розширеним тлумаченням поняття майно . Зокрема, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що поняття майно має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на фізичні товари; деякі інші права та інтереси, які складають активи, також можуть розглядатися як права на майно , і таким чином, як майно ; питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому, чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали заявникові право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Першого протоколу.

Так, у справі Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium (заява № 17849/91, п. 31) ЄСПЛ зазначив, що поняття майно (possessions) може означати існуюче майно (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право.

У рішенні у справі Kopecку v. Slovakia (заява № 44912/98, п. 52) ЄСПЛ узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: Vilho Eskelinen and Others v. Finland , п. 94, заява № 63235/00 [25]; Haupt v. Austria , п. 47, заява № 9816/82 [26]; Radomilja and Others v. Croatia , п. 142, заява № 25376/06 [27]; Draon v. France , п. 65, заяви № 1513/03, №11810/03 [28] та ін.).

Правова позиці ЄСПЛ щодо наявності достатнього правового підґрунтя для виникнення в особи легітимних очікувань неодноразово була застосована у національній судовій практиці.

Наприклад, у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19 Велика палата Верховного Суду зауважила, що особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має легітимне очікування успішної реалізації її права вимоги у сенсі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач неправомірно відмовив позивачам у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність з посиланням на відсутність у позивачів погодження Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Аналогічний підхід у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 808/2337/16.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц та від 29 квітня 2020 року у справі № 814/1164/17 про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність, з огляду на наступне.

Виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, від 10 липня 2018 року у справі №806/3095/17, від 26 лютого 2019 року у справі №826/5737/16, від 26 лютого 2019 року у справі №802/721/18-а, від 5 березня 2019 року у справі №2040/6320/18, від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17, від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17, від 7 червня 2019 року у справі №826/17196/17, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17, від 30 вересня 2019 року у справі №818/1760/17, від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18 та від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що повноваження Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області в частині затвердження погодженого відповідно до статті 186-1 ЗК України проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є дискреційними, оскільки, враховуючи положення частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації .

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність спірних рішень відповідача щодо відмови у затверджені погоджених проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у власність, а рішення Верховного Суду, на які посилається скаржник, не містять протилежних висновків щодо застосування статті 186-1 ЗК України, тому доводи скаржника щодо неврахування вказаних вище постанов Верховного Суду є безпідставними.

Таким чином, рішення відповідача не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, вимогам статті 19 Конституції України, ЗК України та інших законів, а тому колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_18 , про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 118, 186-1 ЗК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц та від 29 квітня 2020 року у справі № 814/1164/17, не знайшли свого підтвердження.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі Якущенко проти України , заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах Garcнa Ruiz v. Spain [GC] (заява №30544/96, пункт 26), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23), Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58), Бендерський проти України (заява N 22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення Helle v. Finland (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Також у пункті 71 рішення у справі Peleki v. Greece (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як довільне з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до заперечення справедливості (рішення у справі Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

До того ж, у пункті 80 рішення у справі Perez v. France (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі Artico v. Italy , заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно заслухані , тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі Van de Hurk v. The Netherlands , заява № 16034/90, пункт 59).

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні Garcнa Ruiz v. Spain [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах Van de Hurk v. The Netherlands (заява № 16034/90, пункт 61), Шкіря проти України (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях Ruiz Torija v. Spain (заява №18390/91, пункт 29), Higgins and others v. France (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та Трофимчук проти України (заява № 4241/03, пункт 54).

Так, у пункті 54 рішення Трофимчук проти України (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на ведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не може бути скасовано, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

С.М. Чиркін


Суд	Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	26.10.2021
Оприлюднено	03.11.2021
Номер документу	100748602
Судочинство	Адміністративне

Чабаненко С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 26.10.2021 по справі 160/5982/19КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —160/5982/19

Постанова від 26.10.2021

Постанова
від 26.10.2021 по справі 160/5982/19
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ