Постанова

від 01.11.2021 по справі 488/3296/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.11.21

22-ц/812/1977/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 488/3296/21

Провадження № 22-ц/812/1977/21

Доповідач суду апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

01 листопада 2021року м. Миколаїв Справа № 488/3296/21

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

без участі учасників справи належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю ПМК-107 Водбуд на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Селіщевої Л.І. в приміщенні того ж суду, за позовом Товариства з додатковою відповідальністю ПМК-107 Водбуд (далі - ТДВ ПМК-107 Водбуд ) до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти договір користування (сервітут), -

встановив:

У вересні 2021 року ТДВ ПМК-107 Водбуд звернулося до суду з позовом, в якому просило зобов`язати ОСОБА_1 укласти з ТДВ ПМК-107 Водбуд договір про встановлення постійного безоплатного користування (сервітуту) належного їй нежитлового об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 з метою забезпечення експлуатації ліній електропередач до трансформаторної підстанції.

На обґрунтування позову позивач посилався на те, що ОСОБА_1 є власницею вищезазначеного нежитлового приміщення, в якому знаходяться орендована ним трансформаторна підстанція з щитовою.

Звернення позивача до відповідача із проханням щодо встановлення сервітуту з метою забезпечення експлуатації ліній електропередач до трансформаторної підстанції, запропонований проект договору, відповідачем залишене без задоволення.

Посилаючись на ці обставини, на положення статей 16, 404 ЦК України, вказуючи на неможливість захисту власних прав та інтересів в інший спосіб, окрім встановлення сервітуту, позивач звернувся до суду із таким позовом.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ТДВ ПМК-107 Водбуд до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти договір користування (сервітут). Повернуто ТДВ ПМК-107 Водбуд сплачений ним судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір виник між двома суб`єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність, а тому вирішення такого спору не підлягає у порядку цивільного судочинства, а є юрисдикцією господарського суду. Крім цього, суд вважав за необхідним повернути позивачу сплачений ним судовий збір у розмірі 2270 грн. за квитанцією № 0.0.2249706633.1 від 31 серпня 2021 року, на підставі ст. 7 Закону України Про судовий збір .

В апеляційній скарзі ТДВ ПМК-107 Водбуд , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовом.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідач не є фізичною особою - підприємцем та спір виник саме із цивільних відносин, тому судом неправомірно застосовано положення статті 20 ГПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Від представника позивача - адвоката Козирєвої Т.О. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та підтримання апеляційної скарги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою належним чином про день, час і місце судового засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах оскарження, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, які визначає позивач.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за нею на підставі свідоцтва про придбання нерухового майна з прилюдних торгів від 14 травня 2020 року, серія та номер:459, видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. (а.с.9).

ТДВ ПМК-107 Водбуд згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань може здійснювати такі види діяльності: КВЕД 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику (основний); КВЕД 42.91 - будівництво водних споруд, КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, КВЕД 42.11 - будівництво доріг і автострад, КВЕД 42.22 - будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (а.с.8).

За договором оренди від 29 квітня 2021 року ТДВ ПМК-107 Водбуд є орендарем рухомого майна, яке складається з трансформаторної підстанції з щитовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на три роки (а.с.11).

Відповідач ОСОБА_1 , згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 12 грудня 2016 року є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність, зокрема за КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.60).

Листом № 27/07-1 від 27 липня 2021 року позивач направив ОСОБА_1 пропозицію укласти договір користування (сервітуту) нежитловим об`єктом за адресою: АДРЕСА_1 , додавши проект договору, який отримано відповідачкою особисто 03 серпня 2021 року (а.с.12-16).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник між двома суб`єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність, а тому розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарських судів.

Такий висновок суду першої інстанції колегія вважає передчасним з огляду на таке.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Разом з тим, статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно, насамперед, з`ясувати характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 125/1267/16-ц ( провадження № 14-160цс19).

Згідно із частиною першою статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 ГК України).

Судом встановлено, що 27 липня 2021 року ТДВ ПМК-107 Водбуд зверталося до ОСОБА_1 , як фізичної особи, з пропозицією укласти з Товариством договір користування (сервітуту) належного відповідачці нежитлового об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 12 грудня 2016 року є фізичною особою-підприємцем.

Проте, наявність статусу підприємця у відповідача не свідчить, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Суд першої інстанції неналежно дослідив наявні у матеріалах справи докази, а саме: придбання спірного нежитлового приміщення відповідачем як фізичною особою, проект договору, який позивач просив зобов`язати відповідача укласти, на предмет того, у зв`язку з перебуванням у власності відповідача як фізичної особи нежитлового приміщення; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо видів діяльності відповідача та їх зв`язку з приміщенням.

З огляду на вказане, на стадії відкриття провадження у справі відсутні беззаперечні підстави вважати спір пов`язаним з господарською діяльністю відповідача.

Установивши, що предметом спору фактично є вимога ТДВ ПМК-107 Водбуд до ОСОБА_1 , як фізичної особи, про зобов`язання укладення договору користування (сервітуту) належного їй нежитлового приміщення, тобто, спір у справі виник не між двома суб`єктами господарської діяльності щодо укладення правочину у господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

За такого, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про повернення позовної заяви, тому ця ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, з направленням матеріалів вказаної позовної заяви до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю ПМК-107 Водбуд задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року скасувати, а матеріали позовної заяви направити до того ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 02 листопада 2021 року.