Ухвала

від 01.11.2023 по справі 488/3296/21

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3296/21

Провадження № 2/488/412/23 р.

УХВАЛА

Іменем України

01.11.2023 року м.Миколаїв Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.

при секретарі судового засідання Кралі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд" до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти договір користування (сервітут), -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом Товариства здодатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд"до ОСОБА_1 про зобов`язанняукласти договіркористування (сервітут).

Згідно з відомостями від 27.10.2023 року, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство здодатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд" (ЄДРПОУ: 01035377), до теперішнього часу перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 40-49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України(у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Звідси Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ....позовні вимоги ФГ «Ім. Шевченка» - боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, мали розглядатися із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру правовідносин у порядку цивільного судочинства.

Проте суди попередніх інстанцій, з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2018 року у справі № 925/1874/13, дійшли висновку, що концентрація спорів про витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечує реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника, є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами частини четвертоїстатті 10 Закону № 2343-XII, пункту 8 частини першої статті20, частини дев`ятої статті30 Господарського процесуального кодексу України.

Суди не врахували, що відповідно до зазначених вище положень законодавства господарські суди розглядають справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Отже, якщо позивачем у справі є боржник, а відповідачами - фізичні особи, то за суб`єктним складом сторін такий спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2018 року у справі № 925/1874/13, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій частині.

Звідси висновки судів попередніх інстанцій про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до повноважень суду господарської юрисдикції та має вирішуватися господарським судом у межах справи про банкрутство без порушення нової справи, є помилковими.

Отже, з наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду вбачається,що в період дії Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» спори, у яких позивачем у справі є боржник, а відповідачами - фізичні особи, за суб`єктним складом сторін дійсно підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас суд зазначає, що Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність у зв`язку з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства, який 21.04.2019 року набрав чинності та введений в дію 21.10.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (даліКУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник .....

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, з дня введення в дію з 21.10.2019 року господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі без виключення майнові спори, стороною в яких є боржник, незалежно від суб`єктного складу сторін у справі.

Про це також зазначає Велика Палата Верховного Суду у п. 50-61 постанови від 18.02.2020 у справі № 918/335/17.

Проте Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що після ухвалення оскаржуваних судових рішень законодавство було змінено, зокрема 21 жовтня 2019 року набрав чинностіКодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частинами першою-третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України(у редакції, чинній на час касаційного перегляду) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом`містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Закон № 2343-XII втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Водночас Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що в разі скасування судових рішень із закриттям провадження у цій справі позивач буде змушений знову звернутися до суду тієї ж самої юрисдикції. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає можливим визначити юрисдикцію у цій справі виходячи з процесуального законодавства, чинного на час касаційного розгляду, тобто застосувати норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постановах від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19), відступати від яких правових підстав немає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд вважає, що справа за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд" до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти договір користування (сервітут), не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а отже, вказана справа підлягає розгляду Господарським судом Миколаївської області.

Керуючись ст. ст. 255,258-260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства здодатковою відповідальністю "ПМК-107 "Водбуд"до ОСОБА_1 про зобов`язанняукласти договіркористування (сервітут) - закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, роз`яснити позивачу, що він має право звернутися з даною позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська